ПОТЕБНЯ ОЛЕКСАНДР ОПАНАСОВИЧ

Олександр Потебня, у майбутньому всесвітньо відомий філолог, народився в селі Гаврилівна Роменського повіту Полтавської губернії, в українській дворянській родині. 

З юних років він захопився вивченням мов, історії, літератури – це й привело його в Хар­ківський університет, спочатку на факультет правознавства, а через рік на історико-філологічний. 

В 1856 році, закінчивши  навчання, Потебня починає викладати в університеті російську словесність, захищає магістерську дисертацію "Про деякі сим­воли в слов’янській народній поезії", а в 1862 році виходить друком найвизначніша праця філолога – "Думка і мова".

У тому ж році молодого вченого відряджають до Німеччи­ни для вивчення санскриту – першооснови більшості євро­пейських мов, у тому числі й української. Після повернення Потебня одержує посаду доцента кафедри слов’янського мо­вознавства, а в 1874 році захищає докторську дисертацію, що також стає помітним внеском у науку про мову. У своїх до­слідженнях учений багато в чому спирався на дані української мови, а мову розглядав у тісному зв’язку з історією народу та розвитком людської думки.

Окрім того Олександр Опанасович ініціював виникнення шкіл для народних вчителів, писав навчальні програми, викладав. Спілкуючись із селянами, які приходили на заняття, дослідник мав можливість записувати з їхніх вуст місцеві приказки, народні пісні й інші етнографічні матеріяли.

Із 1875 року Олександр Потебня стає професором кафедри російської мови та літератури Харківського університету, де й працює до кінця своїх днів. Одна за одною виходять його праці, присвячені психології художньої творчості, народній поезії та етнографії. Учений знову й знову звертається до історії української мови та літератури, до джерел національної культури.

У своїх дослідженнях Олександр Потебня теоретично обґрунтував невід’ємне право кожного народу розвивати і втілювати свою духовну спадщину за допомогою рідної мови. Сьогодні це здається очевидним, але в умовах Російської імперії, що придушувала навіть незначні прояви на­ціонального духу, для цього була потрібна неабияка мужність і стійкість.

"Народ – це мова, а мова – це спосіб розуміти самого себе", – проголосив учений, затвердивши в такий спосіб міцний зв’язок між особистістю, мовою та національною культурою.

11 грудня 1891 року Олександр Потебня відійшов у засвіти. Похований у Харкові на Івано-Усікновенському кладовищі. Інститут мовознавства Національної Академії Наук України носить його ім’я.

ЛІТЕРАТУРА

• Велет думки і слова :[народ. 22.09 1835 р. в с. Гаврилівка Роменського пов.] : до 175-річчя від дня народження О. О. Потебні (1835-1891) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2010. – № 3. – С. 109-121.

• Кузьменко Н. 10 вересня. Олександр Панасович Потебня. 170 років з дня народження : [народ. вчений-мовознавець у с. Гаврилівці Роменського пов. Полтавської губ.] / Н. Кузьменко // Край. – 2005. – № 17 (верес.). – С. 21.

• Олександр Опанасович Потебня // Чарівна Україна. 5000 фактів. – Харків: Ранок, 2009. – С. 250.
• Олександр Потебня (1835-1891) : мовознавець, філософ, етнограф, літературознавець // Сто найвідоміших українців. – Київ : Країна мрій, 2015. - С. 272-276. 
• Танана Р. Олександр Потебня в житті і спогадах В. Гнилосирова : [до 180-річчя від дня народження О. О. Потебні] / Р. Танана // Рідний край. – 2015. – № 2 (33). – С. 183-186.
• Черкаська Г. Велетень думки і слова - Олександр Потебня / Г. Черкаська // Вечірня Полтава. – 2014. – 19 листоп. – С. 16.