Військовий і державний діяч народився в с. Омельник Кременчуцької сотні Миргородського полку в сім'ї козака. Очолюючи компанійський полк, 14 травня 1709 р. провів царське військо на Січ і взяв участь у жорстокому розгромі Запорожжя. «За заслуги» перед Петром І був призначений чигиринським (170-713 рр.), а згодом прилуцьким (1714-1739 рр.) полковником, дістав великі землеволодіння, зокрема, с. Сокиринці, і започаткував відому старшинську династію.
Гнат Галаган одружився з молодою вдовою - дочкою київського войта Тадрина, Оленою Анатоліївною 1716 р. У них народився єдиний син Григорій. За спогадами сучасників, Гнат був надзвичайно практичний, сміливий, умів спілкуватися з гетьманами України – Д. Апостолом, І. Скоропадським та П. Полуботком.
Його син Григорій і внук Іван були прилуцькими полковниками, а нащадки обіймали високі урядові посади. Проте над родом Ґалаґанів тяжіло прокляття запорожців-характерників «до сьомого коліна». Цим коліном виявився син Григорія Павловича Павло, який у 15-річному віці помер від раптової хвороби. На його пам’ять невтішний батько у 1871 р. заснував у Києві приватний учбовий заклад – Колегіум Павла Ґалаґана. Зі смертю самого Григорія Павловича (1888 р.) приречений рід припинився.
Історія Ґалаґанів – пересторога для всіх, хто заради кар’єри та статків прагне повернути Україну в московську неволю. Підступна зрада Гната Ґалаґана вдарила по його нащадках, і прирекла на вимирання весь рід.
Помер Гнат Галаган у 1748 році. Похований у Прилуцькій церкві Преображенія Господня.
ЛІТЕРАТУРА
- Зінченко А. Убити Галагана : [про фундатора Спаської церкви в Прилуках, козацького полковника Гната Галагана, уродженця с. Омельник (Кременчуччина)] / А. Зінченко // Українська літературна газета. – 2015. – 14 серп. – С. 4-5.
Немає коментарів:
Дописати коментар