Руслан Горовий багато років працює режисером телекомпанії «Магнолія-ТВ», він — засновник та керівник відомого проекту «Служба розшуку дітей». А з 2002 року в різних українських видавництвах виходить його художня проза. Її набралося вже на сім книжок. У ролі письменника Горовий дебютував 2002 року із книжкою «Таран», опісля написавши «Казки на ніч», «Гагарін і Барселона», «Ген воїна», «Buenos dias, chica», «Країна “У”». Однією з тем в оповіданнях Руслана Горового останніх років стала війна на Донбасі, яку автор бачив дуже зблизька. З літа 2014 року він регулярно буває в зоні АТО як волонтер. Крім того, там Руслан Горовий знайшов і героїв для свого документального фільму «Укропи Донбасу». У стрічці йдеться про рік життя родини з Луганщини — вона про війну, окупацію, життєвий вибір, полон, звільнення і любов.
- Горовий, Руслан Володимирович. 13 оповідань, або Те, повз що ми проходимо не помічаючи / Р. В. Горовий. - Харків : Vivat, 2015. - 144 с
Збірка короткої прози «13 оповідань, або Те, повз що ми проходимо не помічаючи» стилістично та тематично не виділяється серед попередніх книг автора – знову соціальна несправедливість, психологізм та духовні книзи звичайних простих людей. Загалом оповідання можна поділити на сумні і дуже сумні. Трагічні будні українців, важка праця селян, малі заробітки, незрозумілість у стосунках тощо. Якраз остання тема найчастіше звучить у збірці – стосунки сина з батьком (строгі та холодні), онука з дідусем (ці найбільш теплі та ностальгійні), сина з матір’ю (трагічні та печальні). Це, власне, і є однією із спільних тем-домінантів всіх оповідань – контакт поколінь, іноді болісний і непорозумілий, іноді як передання досвіду та знань.
Немає коментарів:
Дописати коментар