БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

середа, 5 лютого 2025 р.

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

Культура – складова національної безпеки


Чому це важливо, розмірковує міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький
Цей рік стане роком збереження та стійкості. Важливо гарантувати, щоб жоден злочин проти культурної спадщини не залишився безкарним. На цьому наголосив міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький у дописі на Укрінформі: «російська імперія завжди привласнювала нашу історію та прагнула знищити нашу культуру, відтак й ідентичність. На третій рік повномасштабного вторгнення росії в Україні чітко викристалізувалося розуміння того, що культура – ключовий елемент нашої національної безпеки.
Культурна складова виявилася не менш важливою, ніж військова чи економічна, оскільки саме через культуру формується національна ідентичність, самосвідомість та стійкість народу. Зрозумілим стало те, що російська агресія спрямована не лише на територіальне захоплення, а й на знищення української культурної спадщини, мови й ідентичності, що робить культурний вимір одним із ключових у цій війні.
Війна кинула виклик Україні й дала змогу переосмислити, ким ми є. Наші митці так само докладають зусиль, щоб документувати воєнні злочини, передають біль і надію нації, надихають і об’єднують нас. Їхні твори вже стали частиною нашої колективної пам’яті та глобального діалогу. Вони доносять до світу нашу історію, боротьбу і віру в перемогу.
росія намагається стерти нашу ідентичність, але кожна пісня, кожна картина, кожна книжка доводять, що ми живемо. Музеї, театри, мистецькі фестивалі – це не лише про минуле. Це про наше майбутнє. Культура – це те, що нас зберігає, надихає і об’єднує. Вона є тим джерелом, з якого ми черпаємо силу для боротьби і надію на краще завтра.
Війна зруйнувала багато пам’яток, але ми зробимо все, щоб відновити їх і зберегти. Оцифрування спадщини, створення умов для захисту історичних пам’яток – це не лише про сьогодення. Це внесок у майбутнє.
Наші митці вже давно говорять від нас на міжнародних майданчиках. І ця культурна дипломатія набирає обертів. У часи, коли слова можуть не переконати, мистецтво здатне достукатися до серця кожної людини. Через музику, кіно чи візуальне мистецтво ми можемо донести до світу те, що важко висловити вербально, – написав очільник МКСК, додавши: – Маємо не лише захистити те, що вже є, а й створити нове. Працюватимемо, щоб культура стала доступною для кожного українця незалежно від того, де він перебуває. Хочемо, щоб у кожному домі звучала українська музика, щоб кожна дитина знала нашу історію, щоб у кожному куточку світу говорили про нашу унікальність.
Усі ці чинники стимулюють, щоб 2025 року на законодавчому рівні закріпити норму «Культура – невід’ємна частина нашої національної безпеки».
Міністр наголосив, що документування російських злочинів та їх кримінальне розслідування, які здійснює Україна, важливі для ефективного захисту спадщини і забезпечення відповідальності, відшкодування збитків та стабільності. Ці процеси потребують залученості великої кількості учасників (правоохоронних органів, силових структур, експертів, представників академічної спільноти, правозахисників тощо), ресурсів та часу, що в умовах збройного конфлікту не є повноцінно можливим для України. Тож особливої актуальності набуває питання застосування санкційного інструменту.
Щодо санкцій він написав: «Запровадження санкцій до представників сектору культури держави-окупанта створить міжнародний прецедент захисту культурної спадщини та сприятиме підвищенню ефективності міжнародного контролю за переміщенням культурних цінностей.
Для російських науковців, дослідників та археологів індивідуальні санкції матимуть серйозні професійні наслідки. Це заборона участі в міжнародних наукових конференціях та симпозіумах, припинення наукової співпраці з міжнародними інституціями та неможливість публікації підсумків досліджень у міжнародних наукових виданнях. Порушники зіткнуться з обмеженням доступу до міжнародних грантів та фінансування, а також забороною на в’їзд до країн, що підтримують санкційну політику України. Так російські науковці та дослідники не зможуть стати ефективним інструментом м’якої сили, яку активно впроваджує рф в Україні й на території інших країн, переконуючи в необхідності територіальних поступок шляхом доведення зв’язку окупованих територій з рф.
Санкційна політика стане не лише інструментом покарання, а й механізмом формування нової міжнародної практики захисту культурних цінностей. Вона створить реальні важелі впливу на порушників і запобігатиме подальшому розкраданню культурної спадщини України, встановлюючи чіткі межі відповідальності та наслідки за їх порушення.
Важливо гарантувати, щоб жоден злочин проти культурної спадщини не залишився безкарним. Для цього слід документувати їх, застосовувати санкції до відповідальних осіб, відстежуючи викрадені цінності у всьому світі та здійснюючи кримінальні розслідування в різних юрисдикціях», – наголосив міністр, повідомляє Укрінформ. Джерело: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/kultura-skladova-nacionalnoyi-bezpeki/

неділя, 2 лютого 2025 р.

ПІДЛІТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Найкращі українські підліткові книжки-2024


«Читомо» традиційно опитує експертів з дитячої та підліткової літератури й формує топ найпомітніших книжок року для юних читачів.
Вашій увазі представлені найпомітніші видання для середнього та старшого шкільного віку.
Опитані фахівці радять видання у різних жанрах і тематиці – від казкових пригод до ультрареалізму, темного фентезі та пізнавальних мальописів.

Художня література

Пірнути в Київське море

Данилюк І. Пірнути в Київське море / І. Данилюк. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 168 с.
«Цю книжку написано в жанрі магічного реалізму. Його слід «активізувати» для української літератури, бо ми часто «позичаємо» його в інших культурах, хоча українці – магічнореалістичні у своїх традиціях і віруваннях, тож нам якраз належить писати свій магічний реалізм. Ця книжка – це сімейна історія, яка спирається на дитяче хобі – яхтинг. Я думаю, що це та книжка про яку діти пишуть щось на кшталт: «Я її прочитала/прочитав за кілька годин». Власне, зі мною так і було – я її прочитала за кілька годин! Захоплива й інтригуюча повість», – ділиться враженням Оксана Лущевська, дослідниця дитячої літератури, викладачка письменницької майстерності, письменниця, перекладачка.

Діти вогненного часу

Марченко М. Діти вогненного часу / М. Марченко, К. Пекур. – [Харків] : Readberry, [2024]. – 640 с.
Дослідниця і письменниця Тетяна Стус вважає, що 2024 рік став знаковим для міського фентезі, орієнтованого на підлітків. У жанрі вийшло друком кілька непересічних видань, і «Діти вогненного часу» – одне з них.
Історія розпочинається на залізничному вокзалі Києва у перші дні повномасштабки. Підлітка Катя потрапляє на виворіт Києва – у Завокзалля, де боротиметься за своє життя у магічному просторі серед хтонічних істот.
«Ідея такого собі Neverwhere геть не нова й часто повторювана, – коментує Валентина Вздульська, – але ж нас цікавить не це, а якість виконання. А вона така, що підлітки не відірвуться від книжки, доки не дочитають до кінця».

Яра

Щербина М. Яра : [повість] / М. Щербина. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 120 с.
Яра – історія пришвидшеного через війну дорослішання дівчини-підлітки від юної української авторки
«Історія, близька багатьом українським недорослим і дорослим читачам із подібним досвідом, трагічна і водночас життєствердна, із щемкими авторськими віршами, якими перемежовується оповідь», – коментує книжку Емілія Огар.
«“Яра” знакова через те, що її писала підлітка – авторці Марусі 18 років, – але, читаючи повість, про це б навряд чи здогадався: настільки виважені та зрілі озвучені нею думки, але разом з тим ця книжка – надзвичайно щемка, щира, легка й сповнена світла. Якщо б вона була танцем, це однозначно був би життєствердний контемп!», – ділиться враженнями Віталіна Медвідь.

Усі мої тривожні дзвіночки

Бабенко Є. Усі мої тривожні дзвіночки / Є. Бабенко. – Харків : Vivat, 2024. – 128 с.
«Книжка висвітлює непросту тему насильства, але робить це максимально влучно. З вкрапленнями самоіронії, подекуди – гумору на межі. Якщо б її прочитав Кафка, він би сказав, що це «повість без шкіри». Як на мене, це сповідь, з усією відвертістю й місцями – натуралістичністю, притаманними жанру. Це замінник психотерапії для тих, кому некомфортно озвучувати свої травми перед спеціалістом. Якщо б наше покоління прочитало «Яру» та «Усі мої тривожні дзвіночки», ми б могли попередити величезну кількість психічних розладів і зробити внесок у ментальне здоровʼя нації. Я шкодую, що таких книжок не було в той час, коли я була підліткою», – описує видання Вікторія Медвідь.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...