ІНТЕРАКТИВНІ КНИГИ

Дитячі книжки можуть водночас бути іграшками, передбачати доповнену реальність чи пропонувати читачам інші типи нелінійної взаємодії. Інтерактивні книжки важливі не тільки тому, що їх можна пов’язати з цифровими гаджетами, але й тому, що пропонують унікальні активності, у яких дитина має фізіологічну потребу. Розповідаємо, що таке інтерактивні книжки, яку користь вони приносять дітям та про цікаві видання, які є в Україні.

Що таке інтерактивні книжки

Усі знають, що діти люблять книжки з картинками. Поки вони не вміють читати, візуальне оформлення – головний спосіб сприйняття книжки. Але й старшим дітям цікаві ілюстрації в книжці задають настрій. А якщо ці картинки можна ще й рухати – це взагалі вже не просто книжка, а трошки іграшка.

Їх часто так і називають – книжки-іграшки. Але правильніше їх буде називати інтерактивними книжками, або ж книжками з інтерактивними елементами. Інтерактивність часто в нас асоціюється із цифровими гаджетами, але насправді це поняття набагато ширше і передбачає будь-яку нелінійну взаємодію з книжкою, щось більше за послідове гортання сторінок.

Яка ж нестандартна взаємодія може бути з книжкою? Вона буває різних типів: по-перше, цифрова. Найчастіше для неї знадобиться використання додатково смартфона або комп’ютера. Найпоширенішим варіантом таких видань є книжки з доповненою реальністю. Завантажуєш застосунок, наводиш камеру смартфона на ілюстрацію – і вона оживає. Мабуть, найвідомішою книжкою такого типу на українському ринку буде славнозвісна «Мавка. Грайбук» від анімаційної студії Animagrad, де додана реальність органічно доповнює візуальний 3D-стиль анімації.

Окрім додавання анімації до зображень, можливе створення ще цікавішої взаємодії, а саме – ігор у доданій реальності. Яскравим прикладом тут може бути «Кіт у чоботях» від видавництва Vivat.

До речі, такі книжки можуть бути не лише з кольоровими, а і з чорно-білими ілюстраціями, наприклад, «Світ суперзаврів. Райські раптори» від видавництва «Асса». Така технологія дозволяє додати кольору до видання.

Які ще типи взаємодії можуть бути? Додавання не цифрових, але електричних елементів. «Пищалки», «світилки», «розмовляки» та інші звукові та світлові ефекти, які так люблять діти й ненавидять батьки. Як приклад – «Твоя перша книга малюка» від Union Group.

Також у цій книжці можна малювати й писати – звісно, це робить її інтерактивнішою. Тут існує тонка межа, після якої такі книжки вже навіть і не можна назвати книжками, вони в чомусь ближчі до іграшок. Але водночас, якщо вони мають сторінки й традиційну гортальну форму, то й книжками вони залишаються.

І нарешті, найцікавіший тип інтерактивних книжок – із взаємодією суто фізичною, механічною. Паперові, іноді пластикові, тканинні або хутряні конструкції, які можна смикати, тягнути, крутити та, врешті-решт, – просто мацати!

Чому саме цей тип є найцікавішим? Щоб розібратися з цим питанням, нам треба трохи розібратися з психологією дитини, бо мова саме про дитячі книжки (хоча інтерактивні книжки можуть бути не лише для дітей, але про це іншим разом).

Інтерактивні книжки як відповідь на фізіологічну потребу

За мільйони років еволюції людське дитинча навчилося вивчати світ фізично: на вигляд, смак, дотик. Друга сигнальна система, яка оперує словами-символами й абстрактними понятими, вмикається набагато пізніше, і її розвиток дуже залежить від першої.

"Усе життя нас веде наша внутрішня мавпочка. У дітей вона проявляється активніше – що менше років людині, то сильніше в ній інстинктивне. І той внутрішній голос пращурів каже – хапай і тягни!"

Смикни й перевір, що вийшло в результаті! Торкнися й перевір, шершаве воно чи пухнасте? Недаремно одним із наріжних каменів педагогіки є дрібна моторика. Мозок фізіологічно влаштований так, що розвиток дрібної моторики безпосередньо впливає на розвиток мовленнєвого апарату та загального абстрактного мислення.

Водночас світ стрімко змінився за останні роки, та й продовжує змінюватися. Навкруги стільки всього привабливого! Яскраві рухомі картинки мультиків, веселі герої зі смартфонів. Наша внутрішня мавпочка в захваті – вона не бачить різниці між рухомою картинкою в житті та на екрані. Щось біжить, а ти наздогнав? Добрий мисливець! От тобі й дофамінове підкріплення. Не важливо, було то у віртуальному світі чи в реальному.

А от дрібна моторика при взаємодії з екраном майже не розвивається. Є низка досліджень, які підтверджують сповільнення навчання та загального розвитку в дітей, які навчаються цифровими засобами. Ця тенденція тримається приблизно до початку підліткового віку.

Нам важливо шукати способи зацікавити дитину в діях, пов’язаних саме з фізичним світом. Звісно, це можуть бути різні активності: малювання, писання, ліплення тощо. І почесне місце тут посядуть інтерактивні книжки з фізичною взаємодією. Вони поєднують у собі цікаву історію, тактильні відчуття, ігрові завдання, просторову активність і славнозвісну дрібну моторику.

ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА

Де читати про дитячу літературу: ресурси, які допоможуть вибрати книжки дітям

Література для дітей і підлітків частенько опиняється винесеною на узбіччя літпроцесу. Однак саме вона потребує уважного погляду, фахової розмови та особливої уваги з боку читачів. Вибираючи книжки для себе, дорослі звертають увагу на тему, сюжет, стиль автора, візуальне оформлення видання, однак коли йдеться про вибір дитячих або підліткових книжок, у гру вступають додаткові фактори.

Чи врахував автор вікові особливості дитячої психології? Чи не заклав у неї, можливо, геть випадково, шкідливі або сумнівні меседжі? Чи зацікавить вона маленького читача, чи буде актуальною для підлітка? Та зрештою, чи з якісних поліграфічних матеріалів зроблена (що особливо важливо у випадку наймолодших «читайликів», які полюбляють спробувати книжку на зуб)?

Розібратися в цьому всьому доволі непросто. Тож тут на допомогу батькам та іншим дорослим приходять фахові літературні оглядачі. Ми розповімо, де читати й слухати їхні поради, аби відповідально вибирати цікаві та якісні книжки для дітей і підлітків.

Фахових, але водночас доступних широкому загалу онлайн-ресурсів, які фокусуються на дитячій і підлітковій літературі, в Україні, на жаль, небагато. Проте саме вони слугують важливими дороговказами й допомагають як батькам, так і професійній авдиторії (бібліотекарям, освітянам) сформувати бачення якісної дитячої літератури, стежити за актуальними й вартими уваги новинками та мати готові списки варточитів для читачів різного віку.

КЛЮЧ

КЛЮЧ – це інтернет-ресурс Національної бібліотеки України для дітей. Його назва розшифровується як «(Най)краща література юним читачам». У січні 2025-го проєктові виповнилося 15 років.

КЛЮЧ серед іншого:

• розповідає про дитячі книжки, видані друком в Україні в різні часи;
• публікує рекомендаційні списки;
• знайомить із письменниками та художниками-ілюстраторами;
• публікує літературознавчі та книгознавчі розвідки в галузі дитячої літератури;
• розвиває аудіобібліотеку;

досліджує бібліотечні практики популяризації дитячого читання.

У 2025-му у планах КЛЮЧа – «рецензії різного типу від дослідників і практиків, які стоять на різних платформах у питанні оцінки видання для дітей. Тематичні огляди, зорієнтовані на практичні потреби бібліотекарів і освітян. Багато буквального «звучання» авторів різних поколінь, щоб діти в усіх кінцях планети могли почути голоси українських дитячих письменників. Розмови про видавництва та видавців з погляду, що ж із виданого «досі читається», що стало «героєм на один Арсенал/Форум», а що з давно не видаваного бібліотекарі старанно реставрують, бо діти читають, а нового видання немає. У планах ще більш значна співпраця з науковцями, зокрема наймолодшого покоління, більше візуалізації та відео»

Крім того, КЛЮЧ як складова частина Центру дослідження книги й читання НБУ для дітей працюватиме над тим, щоб започаткувати рейтинг «КЛЮЧове видання року для дітей і юнацтва – вибір бібліотек» і щорічний науково-практичний семінар із міжнародною участю «КЛЮЧові питання літератури для дітей і юнацтва. Україна ХХІ».

«БараБука»

Простір дитячої книги «БараБука» вже більш як 10 років творить команда експерток у галузі дитячої літератури. Проєкт фокусується виключно на українській дитячій та підлітковій літературі, переважно сучасній, та орієнтується на широку читацьку аудиторію.

На «БараБуці» можна знайти:

• огляди найпомітніших дитячих і підліткових книжок;
• інтерв’ю з письменниками та ілюстраторами;
• методичні розробки;
• поради, як говорити з дітьми на складні й важливі теми (про війну та мир, про безбар’єрність, про інклюзивність, про Голодомор тощо);
• лайфхаки для родинного читання;
• цікаві підходи для популяризації читання в школах;
• досвід популяризації дитячої книжки та багато іншого;
• довідник про письменників, ілюстраторів, видавництва, дослідників, відзнаки та премії для дитячих книжок.

Огляди написані доступною мовою, вони не навантажені літературознавчими термінами й орієнтовані на те, щоб їх було легко й цікаво читати людям з-поза професійного кола (зокрема дорослим, які вибирають книжки для своїх дітей).

«Читомо»

Як медіа, присвячене культурі читання та мистецтву книговидання, «Читомо» вже 16 років поспіль пише про найкращі дорослі, дитячі та підліткові книжки.

«Дитяча» тема не є окремою рубрикою в структурі сайту, але регулярно з’являється на головній сторінці. Медіа зосереджується не лише на фаховій літературній критиці, але й публікує аналітику щодо літпроцесу і видавничого бізнесу.

З 2025 року «дитячий» напрям «Читомо» курує випускова редакторка Валентина Вздульська з 20-річним досвідом у галузі дитячої літератури. Валентина коментує редакційні плани: Цього року ми запропонуємо читачам регулярні рецензії на варті уваги видання, розмови з трендсетерами й провідними фахівцями в галузі. Також буде багато про гуманітарні проєкти, наукові дослідження, українські й міжнародні тренди та стратегічне бачення. Ми ще більше посилимося колонками експертів. «Читомо» продовжить згуртовувати навколо себе потужних літературознавців, які не просто розповідають про книжки, а й дають конструктивну критику та фахову аналітику. Наприкінці року, як і раніше, «Читомо» назве найкращі дитячі й підліткові книжки 2025-го.

СВІТЛАНА КОРОНЕНКО

Короненко Світлана Анатоліївна – український прозаїк, поет і журналіст. Родом з міста Фастова, де народилася16 липня 1960 року. Закінчила факультет журналістики Київського університету в 1985 році. Працювала у київських журналах «Ранок», «Українська культура». З 2002 року працює заступником директора ТО «Культура» Національної радіокомпанії України. Лауреат премій імені Є. Плужника, імені І. Франка, імені М. Коцюбинського, імені Д. Нитченка та ін. Відзначена премією «Літературна Україна» за найкращу поетичну публікацію 2019 року.

Біблія борщу (Трохи з таємниць української національної кулінарії. Рецепти борщу з кулінарних, етнографічних, художніх книг 1584-2022 рр. з коментарями)

Це перше кулінарно-етнографічне дослідження про найпопулярнішу національну українську страву борщ. У пропонованій книзі – понад 900 рецептів борщів та їх описів з майже 200 українських, польських, білоруських і російських кулінарних, етнографічних, популярних та художніх книг 1584–2022 років. Авторка на основі багатющого і унікального матеріалу простежує не лише появу і процес змін легендарної української страви, а й загалом шлях української кухні, впливи на неї кухонь сусідніх держав, а також попри усі лихоліття – безперервність і сталість українських смаків.

У книзі багато сенсаційного матеріалу. Це по суті перше дослідження про формування борщу за майже чотири століття – від борщу з дикорослої рослини борщівник, згодом борщу з буряком, королівських і гетьманських борщів, які згодом потрапляли до кулінарних книжок і ставали звичними для містян і селян, борщів періодів голодоморів і воєн і – аж до печально відомого уніфікованого радянського борщу, а в часи незалежної України – вже до розмаїття рецептів регіональних борщів, якими нині щедро наповнені кулінарні книжки, що все частіше з’являються в обласних центрах і районних містечках.

Є у книзі й унікальний борщовий покажчик – своєрідний каталог інгредієнтів борщу. І цих інгредієнтів авторка наводить сотні, а також розповідає про них у третьому розділі «Сильвети про інгредієнти борщу», наводячи як приклади рецепти борщів, в яких використовувалися ті чи інші інгредієнти.

2021 року культура приготування українського борщу була внесена до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, як така, що потребує термінової охорони, за рішенням Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини, до складу якого входять представники держав-учасниць Конвенції ЮНЕСКО. Тож символічно, що ця всесвітньовідома українська страва стала об’єктом пильного дослідження авторки.

Книга розрахована на найширші кола читачів.

Чи знаєте ви:

Що найперші рецепти борщу були надруковані 1682 року в кулінарній книжці Станіслава Чернецького «Compendium ferculorum». І вони були у розділі «Молочні страви».

• Що найдавніші борщі готували з борщівником, а рецепт такого борщу зберігся в збірнику «Moda bardzo dobra smażenia różnych konfektów» (1686-1688).
• Що найперший рецепт борщу з назвою «український» вперше надрукований 1834 року Герасимом Степановим у книзі «Полный кухмистер и кондитер».
• Що найдавніші борщі готували з кров’ю тварин і називалися вони кров’яними, їх досі готують на Волині, а у Польщі вони збереглися під назвою «чорнина».
• Що одним з найголовніших інгредієнтів борщу була риба: білуга, осетер, оселедець, карась, тюлька і навіть рибна ікра.
• Що є десятки рецептів алкогольних борщів з мадерою, портвейном, бургундським вином, ромом.
• Що до картоплі борщ готували з крупами – гречкою просом, яєчком, перловкою і навіть з крупою саго.
• Що рецептів борщу в цій книзі майже 900, а інгредієнтів у покажчику – понад тисячу.
• Про все це і не тільки про це ви прочитаєте у «Біблії борщу»!