ВИХОВАННЯ КАЗКОЮ

Чому важливо розповідати казки дитині

Психологи радять читати казки дітям – це, на їхню думку, не лише приємний спосіб провести час разом та стати ближчими, але й важливий аспект їхнього розвитку.

Через казки дітей легко навчати:

"Основний спосіб пізнання світу дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку – це ігри. Діти люблять фантазувати, їхня уява дуже розвинена. До певного моменту вони не розрізняють фантазійний світ казок від реального. Саме тому через казки дуже легко навчати дітей. Тут іще відсутнє критичне сприйняття інформації, тому інформацію з казок та історій, передану ще й значущими для дитини дорослими, малюк просто ніби «записує»в мозок, мов на жорсткий диск комп’ютера".

Читання чи розповідання казок щодня перед сном може стати ресурсним ритуалом, що додає відчуття стабільності, підсилює у дитини відчуття безпеки, підтримує зв’язок із батьками.

"Казка може стати способом, яким дитина вчиться розуміти інших та світ, спілкуватися, навіть виражати себе. Це один зі способів, за допомогою якого діти можуть приєднатися до своєї культури та культурного надбання людства. Через слухання казок та історій дитина засвоює різні стратегії й моделі поведінки, пізнає поняття добра і зла, вбирає різні морально-ціннісні поняття і категорії, притаманні людям та певним культурам. Інформація в казці має багато пластів. Вона може передавати певні шаблони поведінки, уявлення про світ. Згодом корисно описане в казці аналізувати, обговорювати ставлення дитини до описуваного. Це може стати першим кроком до розвитку критичного мислення у малечі".

Рмови та мозку дитини починається ще під час вагітності матері:

"Розповідати історії своїм дітям ніколи не рано. Звісно, в кожен віковий період оповідання казок матиме свої особливості. Діти можуть слухати прості казки чи дивитися казки на картинках, навіть ще не розмовляючи, промовляти свої перші слова, набувати подальшого соціального та емоційного розвитку, підвищувати самооцінку та впевненість у собі. Аж до того моменту, коли через казки дитині можна прищепити звичку самостійного читання, а пізніше, пропонуючи казки певної тематики, можна м’яко «зайти» в певну тему чи ініціювати терапевтичний ефект, якщо дитина переживає стрес чи зазнала психотравмівного досвіду".

Письменниця з Черкас Надія Кирей, яка пише та перекладає дитячі книги, вважає, що казки відіграють надважливу роль у формуванні особистості дитини, впливаючи на різні аспекти її характеру та поведінки.

"Казки часто містять моральні уроки, які допомагають дитині зрозуміти поняття добра і зла, справедливості та несправедливості. Наприклад, через персонажів, які перемагають труднощі завдяки своїй чесності та доброті, діти вчаться цінувати ці якості у людей й намагаються наслідувати їх у своєму житті", – вважає письменниця.

Також з її слів, співпереживаючи героям казок, діти вчаться розуміти почуття інших людей. Це сприяє розвитку емпатії, що є важливим аспектом взаємостосунків.

"Також герої казок допомагають формуванню цілеспрямованості та наполегливості у дітей. Наприклад у казці показують героїв, які постають перед труднощами, але не здаються і продовжують боротися за свої цілі. Це може надихати дітей на подолання власних труднощів і формування наполегливості та цілеспрямованості".

Казки, вважає пані Надія, допомагають дитині пізнавати світ та формують гендерні ролі в житті:

"Казки можуть містити важливі знання про світ, природу, науку, культуру. Вони стимулюють цікавість до навколишнього світу і бажання пізнавати нове. У казках часто описують, якими мають бути чоловіки та жінки, їхні ролі в суспільстві та стосунках. Важливо вибирати казки, що показують різноманітні та позитивні моделі поведінки для різних статей, аби показати дитині стосунки між людьми".

Також казки здатні розвинути креативність у дитини та вплинути на самооцінку, додала Надія Кирей:

"Фантастичні сюжети казок стимулюють уяву та творчі здібності дитини, що є важливими для її розвитку як особистості. Діти часто ототожнюють себе з героями казок, що може впливати на їхню самооцінку та уявлення про власні можливості. Герої, які долають труднощі та досягають успіху, можуть стати прикладом для наслідування".

НАЦІОНАЛЬНА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІД СКОВОРОДИ ДО СЬОГОДЕННЯ

Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою.

Продовжуємо серію публікацій, присвячених письменникам та їхнім творам, що увійшли до ТОП-100 та які є в нашій бібліотеці. Це книги українською мовою, які формують уявлення про культуру, цінності, людські почуття й історичні події.

Запрошуємо вас у захопливу подорож сторінками безсмертних творів.

Народився Михайло Коцюбинський 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія.

Навчався в Барській початковій школі (1875 – 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 – 1880).

Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись.

У 1885 р. увійшов до підпільної «Молодої громади», за що був притягнутий до судової відповідальності.

У 1886-1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.

Почав друкуватися в 1890 р. – львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».

У 1891 році склав іспит на право працювати народним учителем.

1892-1896 – працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму.

У 1892 році Михайло Коцюбинський увійшов до таємної спілки Братство тарасівців.

Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь».

1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною – вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців.

Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину.

У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти.

1911 – «Товариство прихильників української науки і штуки» призначило Михайлу Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоби він міг звільнитись зі служби. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. Через потребу в лікуванні Коцюбинський відвідав Італію (острів Капрі) й інші країни Європи.

Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.

Коцюбинський М. Тіні забутих предків : повість та оповідання / М. Коцюбинський. – Львів : Каменяр, 1988. – 160 с. : м.

Михайло Коцюбинський (1864-1913) – тонкий знавець поетичного слова й людської душі, блискучий оповідач. Ці свої таланти письменник сповна розкрив у шедеврі української літератури – повісті «Тіні забутих предків». Історія, яку він розповідає, стара як світ. Її герої – Іван і Марічка, ще з дитинства палко кохають одне одного, проте не можуть бути щасливими разом. Їхнім родинам байдуже до почуттів молодих людей, бо вони ворогують між собою і навіть заради дітей не ладні вгамувати нікчемні пристрасті. Однак у творі є ще одна, чи не найголовніша дійова особа – авторові вдалося перенести на папір і магічну красу Карпат, і колорит Гуцульщини, з її переказами, віруваннями, символами, які й формують світогляд гуцулів.

Народився Микола Куліш 6 грудня 1892р. у с. Чаплинці на Херсонщині у родині батрака-селянина. Рано втратив батьків.

З 1905 році – навчався в Олешківському міському училищі та в чоловічій гімназії. Художній і літературний хист почав виявлятися у майбутнього письменника під час навчання у 5-му класі приватної школи.

Закохався у Антоніну Невель та згодом одружився на ній.

1913р. – написав першу п’єсу «На рыбной ловле».

Навчався у Новоросійському університеті, але був мобілізований до царської армії.

У 1915р. тяжко поранено під Смоленськом.

У 1918р. організував «Просвіту» в Олешках і почав писати роман «Трохим Леміш».

З 1918 р. – голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922-1925 рр. – інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

Стає відомим завдяки постановці драми «97» Г. Юрою на сцені Харківського театру.

1925 р. – переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР. Поринає у літературну творчість. Митець всіляко прагнув переїхати до Харкова, оскільки саме там він дістав би можливість зосередитись на літературній праці.

Спочатку член «Гарту», потім стає президентом ВАПЛІТЕ у 1926 році.

Редагує журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок».

Член «Політфронту» та очолює УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів).

У літературній дискусії поділяє позицію Хвильового.

1929 р. – комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 р. – тяжка утрата – смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса».

1934р. – зарештований і засуджений до 10 років ув’язнення на Соловках, хоча і був тяжко хворий туберкульозом.

3 листопада 1937 року – за постановою особливої трійки НКВС розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.

Куліш М. Мина Мазайло : біографія письменника, стислий переказ твору, аналіз тексту, зразки учнівських творів : посібник : 11-й кл. / М. Куліш ; авт.-укл. В. В. Паращич. – Харків : Ранок, 2001. – 64 с. – (Літературна крамниця).

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків – веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагорійних.

Пантелеймон Куліш (1819–1897) – український письменник, поет, мовознавець, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, історик, науковець, енциклопедист, філософ історії, видавець.

Пантелеймон Куліш народився 26 липня (7 серпня) 1819 року у містечку Вороніж колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер – Шосткинський район Сумської області).

Мріяв навчатися в Київському університеті, але він не мав документального свідоцтва про дворянське походження, хоча його батько й був із козацько-старшинського роду, а отже – й права навчатися в університеті. Але все ж Куліш досягнув своєї мрії і здобув хорошу освіту.

Навчатися в Новгород-Сіверській гімназії його спонукала сусідка по хутору Уляна Терентіївна Мужиловська.

Під час навчання підліток крім словесності виявив нахил ще й до малювання.

Писав російською мовою і українською.

Одружився 22 січня 1847 року з Олександрою Білозерською, майбутньою письменницею. Він був старшим за дружину на дев’ять років. Його дружина починала друкувати оповідання під псевдонімом Ганна Барвінок. На честь неї письменник перейменовує хутор Мотронівка на Чернігівщині, в якому оселився у Ганнину Пустинь.

В кінці 1850-их років Куліш уклав першу фонетичну абетку для української мови, що є основою сучасного українського правопису.

Був учасником організації «Кирило-Мефодіївське товариство», за що його арештували та повернули до Санкт-Петербургу, де його майже 3 місяці мучили та катували на допитах. dovidka.biz.ua Його вагітна дружина від пережитого втратла дитину, і більше дітей у неї бути не могло.

Кулиш не був вірним чоловіком. Він неодноразово зраджував дружині. Й нього був роман з Марко Вовчок, з дружиною Леоніда Глібова.

Пантелеймон Олександрович Куліш започаткував новий правопис “кулішівку“, на якому побудований правопис сучасної української мови.

Письменник відкрив власну друкарню «Типографія П.А.Кулиша» за отримані від літературної праці гонорари.

У 1857 р. Пантелеймон Куліш створив і видав «Граматку». «Граматка» містила соціально підібраний матеріал для читання, який мав пізнавальний і виховний зміст: повчання, псалми, історичні оповідання. 1861 р. Пантелеймон Куліш перевидав «Граматку», доповнивши її короткою історією України.

Письменник вважав шкідливим звичаєм заколихувати дитину: якщо вона хоче спати, то засне й не колисана. Батьки мають вдаватися до кращого способу зробити дитину тихою – треба її годувати не інакше, як певної доби, а не просто за розкладом засипати її їжею.

Пантелеймон Куліш пішов з життя 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка (Ганнина Пустинь). Чоловіка Ганна Барвінок пережила на 13 років. Після його смерті вдова упорядкувала його архів, спогади, листування спадщину, а потім продала родинний хутір Мотронівку. Аби на отримані кошти опублікувати чималу творчу спадщину покійного. Останні роки життя Ганна Барвінок прожила в жахливих злиднях, саме її зусиллями було видано найповніше досі зібрання творів Пантелеймона Куліша, створено його музей.

Куліш П. Чорна рада / П. Куліш. Мотря / Б. Лепкий. – К. : ШАНС, 2008. – 400 с. : тв.

«Чорна рада» Пантелеймона Куліша – перший український історичний роман. У творі автор відобразив одну з трагічних сторінок минулого України, а саме сумнозвісну Чорну раду, яка відбулася 1663 року. У романі змальовані як реальні історичні постаті, так і вигадані Кулішем романтичні образи – представники простого люду, козацтва. Роман насичений пригодницькими елементами і не втрачає популярності ось уже понад півтора століття. Адресовано широкому читацькому загалу.