КОТЕЛЕВСЬКИЙ КОРЖИК

Котелевський коржик – бренд автентичного печива від Оксани Дорошенко з Котельви Полтавської області. Це випічка, у якій поєднані традиції регіону та власне художнє бачення майстрині.

Її коржики більше нагадують витвори мистецтва, адже Оксана малює на них справжні картини. Натхненням для смаколиків стали традиційні полтавські панянки – обрядове печиво, яке здавна пекли у регіоні до Різдва. Бажаючи відродити звичай, який почали забувати, майстриня взялась за творчість.

Як виник Котелевський коржик

Пройшло років 15 з мого дитинства і я почала зустрічатись зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Якось на Різдво він приніс мені панянок. У мене був культурний шок. Виявляється, його бабуся та сестра досі пекли це традиційне печиво.

Пройшов час, ми одружились, у нас народилась дитина. У 2016 році мені захотілось долучились до традиції сім’ї і самій спробувати все спекти. Я цілу ніч розписувала своїх панянок. У мене, звісно, не виходило, бо я робила це вперше. Але це мене не зупиняло. Не вдалось завитушки робити, так я крапочками розписувала.

Святки пройшли, а мій потяг до тіста ні. Але ж панянки, як і паски, печуть лише раз на рік і це не та випічка, з якою можна гратись, розважатись або робити мейнстримом. Тоді я почала експериментувати – знайшла перший ліпший рецепт імбирного печива, випікла його і намагалась розписати білковою глазур’ю. Мені сподобався сам процес, тож я буквально вигризала час для себе, щоб можна було щось зробити. Поки дитина вночі спала – я малювала. Поки у неї був денний сон, я доганяла те, що недоспала вночі.

Секретні інгредієнти Котелевського коржика

Котелевський коржик відрізняється від традиційних панянок. По-перше, панянки печуться з прісного тіста – це борошно, цукор, вода і амоній (розпушувач). На смак вони як солоденький сухарик. А Коржик я “кроїла” під себе багато разів, поки добилась потрібної консистенції – щоб він був твердий і не розсипався. Мені подобається, що він ароматний, але без штучних ароматизаторів – у складі какао, кероб, лікер амаретто, ром.

У панянок і Коржиків різний розпис. Панянки – це класика. Це рожева основа і завитушки. І все. Я також використовую традиційний розпис, українські традиційні орнаменти, які є на писанках і на посуді, але це більше і ширше, ніж просто завитушки. Тому я називаю це авторською інтерпретацією традицій.

Котелевські коржики, до слова, можна довго зберігати. Завдяки природним консервантам – мед та кориця – він придатний до споживання пів року. Він не стає сухим як сухарик, а завдяки вершковому маслу з часом виходить більш хрумкий. А класична панянка робиться просто на воді і коли висихає, стає настільки дубовою, що нею можна зуби зламати. Її розмочують у чаї і так їдять.

Зараз Котелевський коржик популярний далеко за межами України – він уже побував у 30-ти країнах світу, став героєм сюжету Reuters та увійшов до каталогу проєкту про традиції Ukraine with love.

«Панянки» – це один із різновидів української святкової випічки, яку готували на Котелевщині напередодні різдвяно-новорічних свят. Особливістю цієї випічки є характерне оздоблення. Більшість виробів фарбували у рожевий колір, а вже зверху тонкими візерунками через паперові ріжечки наносили глазур – білу, жовту та синю. Традиція виготовлення «панянок» простежується з 18 століття.

«Панянок» визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини.

Ці солодощі є важливим елементом ритуалів зимових свят у Котелевській громаді. Зокрема, на Святвечір ними обдаровували «вечірників» хрещені батьки, а на Різдво господарі пригощали колядників. Дівчатам дарували «панянок», хлопцям – «коників».

Котелевську святкову випічку планують включити до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини й надалі просувати обрядове печиво «панянки», аби його внесли до Національного переліку НКС України.

МАКСИМ КРИВЦОВ

Збірка віршів Максима Кравцова вийшла у Франції

Поетична збірка «Вірші з бійниці» Максима (Далі) Кривцова вийшла друком у французькому перекладі.

Книжку опублікували 16 жовтня 2025 року у французькому видавництві Éditions Bleu et Jaune, яке приділяє основну увагу перекладам та видає твори європейських авторів різних країн і мов.

Французькою мовою збірка отримала назву Poèmes de la brèche («Вірші прориву»).

В анотації йдеться: «Ці вірші, написані просто з окопів, вражають, мов уламки снарядів: вони ранять, осяюють, пробуджують. Вони говорять про страшні страждання й скромні мрії солдатів. Вони вловлюють людяність людей, відкриваючи тендітну красу життя навіть у самому серці руйнування. Вони залишають незгладимий слід. Це – літературний заповіт».

«Вірші з бійниці» Максимa «Далі» Кривцова – це щира і потужна збірка поезій, створених на передовій. Ці рядки, написані у складні воєнні часи, пронизані реаліями війни, смутком втрат і неймовірною силою духу. Кожен вірш – це погляд з бійниці, через яку автор бачить не лише війну, але й надію, віру, життя. Ця книга – не просто збірка віршів, а голос покоління, яке переживає складні випробування, захищаючи рідну землю.

Збірка «Вірші з бійниці» Максима Кривцова розповідає про боротьбу українських військових у найскладніших умовах війни, але не лише про фізичні бої. Вірші глибоко проникають у душу і передають емоції, які неможливо описати словами – біль втрат, надію на перемогу, любов до рідної землі та прагнення до свободи. У книзі зібрані ті почуття, які автор пережив на передовій, і які тепер передаються читачам через його поезію. Кривцов описує війну як болючий процес, у якому кожен має свій шлях і кожен знаходить своє місце в боротьбі за Україну.

Зазначається, що видання доповнене фотографіями та рукописами віршів. А також є QR-коди, перейшовши за якими можна почути голос автора.

Переклад зробила Ніколь Дзюб, яка має українське походження. Раніше вона працювала над творами Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» (2024), «The Ukraine» Артема Чапая (2025) та «Тут були ми» Артура Дроня.

Максим Кривцов – поет і військовослужбовець (позивний «Далі»), учасник Революції Гідності. Народився у Рівному, у 2014 році закінчив Київський національний університет технологій та дизайну.

Після початку російсько-української війни у 2014-му пішов до Добровольчого українського корпуса «Правий сектор». Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub-і.

«Після 2014-го дещо запустився двигун потяга «Україна». Почали з’являтися обговорення щодо важливості мови, культури тощо. У кінотеатрах можна було піти не лише на «Скалу» Джонсона, а й на українських акторів. Я дуже тішився ініціативам типу БУРу, УАЛу. Навколо подібного формувалися спільноти людей, об’єднаних чимось світлим, чимось, за що готові нести відповідальність. А від того, як усе раніше потоплене українське виринає сьогодні на поверхню, у мене перехоплює дихання. … Водночас мені лячно, щоб знову не сталося зворотного процесу – відкату назад, як це було після 90-х», – розповідав він.

Після початку повномасштабного російського вторгнення повернувся на фронт.

Вірші поета виходили друком у збірках «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?», «Поміж сирен. Нові вірші війни».

Загинув на фронті 7 січня 2024 року.

У серпні 2025 року Максиму Кривцову надали звання Героя України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові. Окрім того, поета нагородили орденом «Золота Зірка» посмертно.

Як повідомлялось, поетична збірка загиблого військового і поета Максима Кривцова Eilėraščiai iš šaudymo angos («Вірші з бійниці») перемогла у номінації «Найкраща перекладна поетична книжка» на літературній премії 15min metų knygų rinkimai – щорічній книжковій відзнаці литовського видання 15min.lt.

ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Класика, яка не втрачає актуальності

Серія «Vivat Класика» – унікальна колекція творів найвідоміших українських письменників, що охоплює золотий фонд вітчизняної літератури. Вона представляє читачеві не лише обов’язкову шкільну програму, а й маловідомі, проте надзвичайно цінні зразки літературної спадщини. Усі тексти подані в авторському стилі, з поясненнями, сучасним редагуванням і чудовим художнім оформленням.

«Vivat Класика» – це серія книг, де зібрані твори української класичної та класично-сучасної літератури: як класики минулих століть, так і сучасних авторів.

Видавництво «Vivat» позиціонує ці книги як частину культурної спадщини – вони допомагають глибше пізнати українську культуру, мову, традиції та літературну історію.

Часто ці видання виходять у привабливому оформленні – у твердій палітурці, з упорядкуванням, передмовами, іноді із словниками архаїзмів чи поясненнями контексту, щоб класика була доступнішою сучасному читачеві.

Чому це цікаво

• Дає змогу прочитати важливі твори української літератури: від класиків (наприклад, авторів XIX–XX століть) до творів сучасних письменників, котрі працюють у класичних або «неокласичних» традиціях.
• Допомагає зрозуміти культуру, історію, ментальність українців – література «Vivat Класика» часто відображає ті теми, які важливі для формування національної ідентичності.
• Такі видання можуть стати гарною основою для домашньої бібліотеки – як для щирих любителів класичного слова, так і для тих, хто хоче зануритися у літературну спадщину без зайвих утрат у якості перекладу або оформлення.

«Vivat Класика» буде корисна, якщо ти:

• хочеш познайомитися з українською літературною класикою;
• цікавишся літературною спадщиною, історією, культурою;
• шукаєш якісні видання для своєї домашньої бібліотеки;

Запрошуємо вас у захопливу мандрівку незвіданими просторами української класики.

Йогансен М. Ситутунга / М. Йогансен. – Харків : Vivat, 2025. – 400 с. : тв. – (Vivat класика).

Майк Йогансен – одна з найяскравіших постатей українського літературного авангарду 1920–1930-х років. Письменник, перекладач, мовознавець, мисливець і невтомний експериментатор, який умів поєднати інтелектуальність із живим народним гумором.

«Ситутунга» – збірка п’ятнадцяти творів, що розкривають різні грані таланту автора. Тут фейлетон межує з романом, а легкий жарт обертається на гостру сатиру. Автор із легкістю переходить від дитячої безпосередності до філософських роздумів, граючи зі словом, формою, очікуваннями читача. Ці тексти сповнені несподіваних образів, тонких спостережень і гумору, який не старіє. Кожен рядок живе рухом і зміною, тому з цією книжкою неможливо нудьгувати – вона дивує навіть там, де, здається, усе вже сказано.

У цій збірці є відчуття свободи, гри та щирої любові до життя. Йогансен сміється з людських вад, але робить це доброзичливо, дозволяючи читачеві побачити себе збоку. «Ситутунга» – це погляд на реальність крізь призму творчості, у якій навіть найсерйозніші речі звучать легко. Книга змушує замислитися над тим, як залишатися людиною у світі, що часто забуває про людяність.

Журба Г. Доктор Качіоні / Г. Журба. – Харків : Vivat, 2025. – 320 с. : тв. – (Vivat класика).

Пристрасть, що обернулася на смерть, і зрада, яка ранить глибше за ніж. Печальна історія нещасливого кохання. Хворобливі й болючі почуття, істеричний шал життя. Представляємо вам класику української мелодрами – оповідання та роман Галини Журби.

У романі «Доктор Качіоні» ви поринете у вир фатальних подій, що сколихнули тихе волинське містечко. Юна красуня, мов метелик, зачарований полум’ям кохання, згоріла у його пекельному вогні. Її сміх, жарти, флірт, жага до життя – усе обірвалося на міському цвинтарі, де білий мармур її могили потопає в п’янких пахощах акацій і бузку. Лише один свідок тих давніх днів здатен розкрити завісу цієї сенсаційної і таємничої історії, яка сталася в буремні роки Першої світової війни.

Шевченко Т. Княгиня / Т. Шевченко. – Харків : Vivat, 2024. – 272 с. : тв. – (Vivat класика).

Зворушлива історія наймички, яка до кінця життя не могла зізнатися у своєму материнстві, відверта сповідь колишнього каторжника Кирила, моторошні сільські бувальщини та драматична доля княгині Катрусі – три перші Шевченкові повісті по-новому розкривають нам світ людини першої половини ХІХ століття, її переживання, змагання, мрії та розчарування. Блискучі переклади українською мовою знаних майстрів слова Бориса Антоненка-Давидовича й Віктора Сапіцького ніби наближають Шевченка до нашого часу: його герої та героїні живуть, кохають, страждають і борються, як ми сьогодні.

Франко І. Маніпулянтка / І. Франко. – Харків : Vivat, 2025. – 464 с. : тв. – (Vivat класика).

«Жіночі» тексти чоловіка... Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство, мобінг і суїцид – усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації і наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.

Кобилянська О. За ситуаціями / О. Кобилянська. – Харків : Vivat, 2024. – 288 с. : тв. – (Vivat класика).

Жінка та її «взаємини» зі світом – головна тема прози Ольги Кобилянської. Щасливо вийти заміж чи знехтувати особистим щастям заради мистецтва? Це та точка, у якій фокусуються пошуки в повісті «За ситуаціями» й новелі «Ідеї». Фатальний збіг обставин, містичні знаки й сеанси гіпнозу переплітаються з розмовами про народ і музику, вибір життєвого шляху і хаос жіночої душі, гроші і зраду в різних її варіантах. І ще – два чоловіки, між якими неможливо знайти рівновагу дівчині з химерним характером і екзотичним ім’ям Аглая-Феліцітас у світі, що вже відчуває на собі подих Першої світової війни.

Домонтович В. Доктор Серафікус / В. Домонтович. – Харків : Vivat, 2024. – 320 с. : тв. – (Vivat класика).

Серце професора – це енциклопедія пристрастей, прихованих за списками літератури й примітками. У «Докторі Серафікусі» воно пульсує в унісон із вибуховими хвилями історії. Воно поривається до аудиторій і бібліотек, але не може уникнути парків і модних кав’ярень, затишних ярів і диких завулків. Чи важко натрапити на хіпстерку у 1920-х роках? Що простіше – закохатися в таку дівчину чи в місто? Як залишатися українськими інтелектуалами після навали «хороших росіян»?.. Відповіді знають В. Домонтович і його химерні, зате переконливі персонажі. Один із найзагадковіших українських романів уперше друкується з розділами й фрагментами, які дивом уціліли в архіві.