ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ПРЕМІЯ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА МАЛИКА

Літературно-мистецька премія імені Володимира Малика

Щорічна премія імені Володимира Малика заснована Лубенською міською радою у 2001 році за пропозицією Фонду імені Володимира Малика «Слово» та редакції газети «Лубенщина» для відзначення письменників, літераторів, науковців, працівників освіти й культури, журналістів, митців, ділових людей, громадських та державних діячів.

Присуджується за кращі творчі здобутки, присвячені темі історії України та рідного краю, у номінаціях:

• «Література і публіцистика»;
• «Краєзнавство і народна творчість»;
• «Мистецтво і монументальна скульптура».

Церемонія вручення відбувається щороку до дня народження Володимира Кириловича Малика – 21 лютого.

Пропозиції про присудження Премії вносять творчі спілки та об’єднання, національно-культурні та культурно-просвітницькі товариства, редакції періодичних видань, телебачення та радіомовлення, навчальні заклади культури і мистецтва.

Конкурс на здобуття Премії оголошується щороку на початку жовтня, але не пізніше 15 жовтня та оприлюднюється в засобах масової інформації.

Лауреату Премії в одній з номінацій вручається диплом і грошова винагорода в розмірі 10 000 гривень (десять тисяч гривень) з оподаткуванням.

Звання лауреата присвоюється лише один раз одному номінанту. Якщо Премія присуджується кільком авторам, грошова її частина розподіляється між ними порівну. Посмертно Премія не присуджується.

Рішення Журі про присудження Премії приймається таємним голосуванням присутніх членів Журі. У разі, якщо при голосуванні результати розділилися порівну, то голос головуючого на засіданні Журі є ухвальним.

Журі діє на громадських засадах.

Фінансове забезпечення Премії здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, інших джерел та надходжень, не заборонених законодавством України.

20 лютого у Лубенській школі мистецтв відбулася церемонія нагородження переможців премії імені Володимира Малика. У залі зібралися представники влади, журі, творча інтелігенція, лауреати, дипломанти премії, які прибули до Лубенської громади, щоб отримати заслужені нагороди, напередодні 105-ї річниці від Дня народження нашого талановитого земляка Володимира Малика та гідно вшанувати його пам’ять.

Володимир Малик – людина-трудівник, вчитель, наставник. Його працездатність викликала захоплення, а енергія передавалася від серця до серця. Тож 25-й рік поспіль Лубенщина відзначає кращих із кращих письменників, літераторів, краєзнавців, науковців, журналістів, працівників освіти, культури, громадських і державних діячів.

Присутні в залі гучно аплодували цьогорічним переможцям номінації «Література і публіцистика»: Людмилі Ромен із Сумщини, членкині Національних спілок письменників та майстрів народного мистецтва України, композиторці за поетичні збірки: «Живиця» та «З пракореня калини»; Тетяні Лісненко з міста Ромни, поетці, журналістці, педагогині за збірки поезій: «Любов і ненависть», «Молитви почорнілих ночей», які стали дипломантами премії. А також лауреату премії Оксані Зененко, письменниці, бібліотекарці, дослідниці історії України за історичні романи: «Побратим гетьмана» та «Ад’ютанти України».

Церемонію нагородження виконав голова журі, Лубенський міський голова Олександр Грицаєнко. Він привітав усіх переможців з творчими досягненнями. Лауреату цієї номінації Оксані Зененко, яка, незважаючи на складні погодні умови прибула з Київщини до Лубен, побажав творчого горіння і надалі реалізовувати свій потенціал: нести любов до історії та літератури українцям. Цікаво було дізнатись про життя письменниці, вона залюбки відповіла на усі поставлені запитання міні-брифінгу.

У номінації «Краєзнавство та літературна творчість» дипломантами стали Лариса Омельченко, філологиня, членкиня Національної спілки письменників України за книги: «Нариси з історії Підгородного» (від давнини до початку XX століття ) та «Життєпис Підгородного» (1918-1938 рр.). Звання дипломанта отримала також Лідія Сотник, за книгу «100 видатних імен Новопавлівської громади». Лауреатом премії у цій номінації став Михайло Наєнко, літературознавець,доктор філологічних наук, професор за книги «Алмаз мій чистий». Про знаного й незнаного Шевченка та «Вічний парубок моторний».

Церемонію нагородження виконав голова обласного фонду імені Володимира Малика «Слово», син видатного письменника, заступник голови журі – Олександр Сиченко.

У номінації «Мистецтво і монументальна скульптура» дипломантами стали Олена Маркитан – викладач дитячої художньої школи міста Миколаєва за творчий доробок у техніці «Витинанка» та «Авторська лялька». Також дипломантом визначено Олександра Жолудя, викладача Запорізької дитячої художньої школи, члена Національної спілки художників України.

Лауреатами цієї номінації стали Олексій та Оксана Іванюки з Пирятина.

Церемонію нагородження виконав начальник Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Лубенської міської ради Юрій Литовченко.

Цього року в конкурсі взяли участь 17 учасників. Кожен із них був відзначений увагою та заслуженими нагородами – дипломами, подяками, а також щирими словами привітань.

Наразі подяку отримала шкільна пошукова група «Зерно просвіти» Першої гімназії імені Матвія Номиса (керівники – Тетяна Шелег та Світлана Шуляк) за вагомий пошуковий доробок «Історія бібліотечного руху на Лубенщині». Їхню працю відзначили під час урочистостей.

Словами щирої вдячності були сповнені виступи лауреатів та дипломантів літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. Вони дякували Збройним Силам України за можливість реалізовувати свій талант, Лубенській громаді – за гостинність, збереження української культури, мудрого слова Володимира Малика на теренах Лубенщини.

А от учасники художньої самодіяльності громади привітали переможців зі сцени щирою українською піснею, показом українського народного вбрання «Від роду до роду», підготовленим народною майстринею з Калайдинець Наталією Галич.

Цікавим доповненням церемонії вручення нагород стала книжкова виставка творів письменника Володимира Малика, представлена бібліотеками громади.

Із творчими доробками учасників цьогорічної мистецької премії всі охочі мали змогу ознайомитися у фойє школи мистецтв.

Тож нехай по всій українській землі множиться плеяда закоханих у рідну культуру митців, краєзнавців, письменників та поетів, нехай і надалі вони, за прикладом Володимира Малика, закладають у наших дітях зерно добра й справедливості, щирості, доблесті, краси й гармонії!

ВІРА РОЇК

Участь у форумі «Віднайдені»

6-8 березня у Львові до Міжнародного дня боротьби за права жінок відбувся триденний освітньо-мистецький форум «Віднайдені». На запрошення студентської організації «Мотанка» Українського католицького університету у панельній дискусії «Віра Роїк: "Кримська школа" української вишивки» однією зі спікерок стала головний бібліограф Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. 

Під час її виступу було представлено власний біобібліографічний покажчик «Мелодії на полотні»*, який присвячено життю і творчості видатної української майстрині художньої вишивки Віри Роїк.

Уродженка Лубен, яка більшу частину життя прожила у Криму, Віра Роїк поєднувала у своїй творчості різні регіони України. Голка та нитка в її руках стала символом духовного зв’язку Криму з материковою Україною та популяризацією української вишивки далеко за межами країни.*

Сьогодні ім’я Віри Роїк особливо актуальне, адже її творчість доводить, що культура може єднати простори, зберігати пам’ять і зміцнювати національну ідентичність.

Учасники дискусії говорили про те, наскільки важливо сьогодні повертати імена таких особистостей у живу культурну пам’ять та відкривати їх для нових поколінь українців.

КНИГИ ПРО ЖІНОК

У світі 8 березня відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок.

Ця дата вшановує культурні, політичні та соціально-економічні досягнення жінок, а також привертає увагу до проблем гендерної дискримінації, сексизму, репродуктивних прав тощо.

З цієї нагоди пропонуємо 5 книжок, написаних жінками про жінок.

«Looking at Women, Looking at War», Вікторія Амеліна

«Looking at Women, Looking at War» («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, які дивляться на війну») — це незавершена книга української письменниці Вікторії Амеліної. Після початку повномасштабного вторгнення письменниця активно волонтерила й документувала воєнні злочини. Працюючи в гарячих точках, Амеліна вирішила написати книгу про інших жінок, які ризикують життям, фіксуючи злочини російської армії.

Авторка планувала видати цю книгу англійською, щоб та могла набути світового розголосу. «Looking at Women, Looking at War» мала стати документальним проєктом та інструментом боротьби за правду і справедливість, проте Вікторія Амеліна загинула від російського обстрілу у Краматорську в червні 2023 року.

Під обкладинкою цієї книги зібрано історії жінок: лавреатки Нобелівської премії миру Олекмандри Матвійчук, адвокатки та нині військової Євгенії Закревської, право захисниці Лариси Денисенко, бібліотекарки з Капитолівки Юлії Какулі-Данилюк, яка допомогла відшукати щоденник окупації закатованого дитячого письменника і волонтера Володимира Вакуленка.

Видання містить фотографії, щоденники, інтерв'ю, свідчення з війни, які записала Вікторія Амеліна. Як зазначає The Guardian, така структура, хоч іноді складна для читання, точно передає хаос і жорстокість війни.

Книга вийшла друком в американському видавництві St. Martin's Press. Передмову до неї написала канадська письменниця Маргарет Етвуд.

«Жінки, що біжать з вовками», Клариса Пінкола Естес

На думку докторки психології Клариси Пінколи Естес, здорові вовки та здорові жінки мають певні спільні психічні характеристики: гостроту відчуття, грайливий дух і глибоку відданість. Вовки й жінки споріднені за природою, допитливі, наділені витривалістю й силою.

Вивчаючи вовків, доктор Естес вперше викристалізувала концепт архетипу Дикої жінки. У книзі авторка пояснює цей архетип, розшифровує давні легенди й дитячі казки, а також пояснює його на прикладах зі своєї психоаналітичної практики.

Цю книжку перевидають уже впродовж 25 років: загалом у світі продали понад 2 мільйони примірників. Вона 144 тижні трималась у списку бестселерів The New York Times.

«Про що вона мовчить»

«Про що вона мовчить» — це збірка есеїв 48 українських жінок, які діляться своїми особистими історіями про теми, які суспільство часто замовчує. Тут йдеться про тілесність і сексуальність, біль і зцілення, досвід материнства та проживання важкої хвороби, втрату і переосмислення, токсичні стосунки та відстоювання особистих кордонів.

Серед авторок — реперка Alyona Alyona, акторка Ірма Вітовська, журналістка Ірина Славінська, письменниця Лариса Денисенко, лікарка Наталія Лелюх, ексвиконавча директорка «Українського культурного фонду» Юлія Федів та інші.

Книгу 2021 року опублікувало видавництво Creative Women Publishing.

«Фігури світла», Сара Мосс

Це гостросюжетна історична оповідь про життя жінок під час раннього руху за виборче право у бурхливі часи вікторіанської Англії ХІХ століття.

У центрі сюжету — Алетея, яка постійно бореться за прихильність власної матері, суворої релігійної фанатички, яку турбують лише голод бідних і порятунок повій. Брак спокою та любові завдає дівчині таких страждань, що заглушити їх вона може лише через фізичний біль.

«Вона прокинулася з думкою про ножі, на сніданок їла тільки кашу, бо навіть ніж для масла міг би здатися на кривду. Вона продовжує думати про ножі. Дитина продовжує плакати. Вона — слабка. Вона — нетіпаха. Дитина її перемогла. Вона боїться виходити з дому, щоб не купити настоянку опіуму, а якщо лишиться, то тут є ножі. І камін. І сходи. І вікна. Високо, під самісіньким фронтоном. Дитина плаче. Вона не може взяти її на руки. Через вікна. Через сходи. І не може піти. Через ножі. Через настоянку опіуму. Тому вона стоїть тут, у дверях, а дитина плаче. Дитя викликає у неї лихі думки. Своїм криком закликає її до вічних мук. До народження дитини вона була сповнена світла», — йдеться у фрагменті з книжки.

«Власна кімната», Вірджинія Вулф

Одна з культових постатей фемінізму, британська письменниця Вірджинія Вулф опублікувала це есе в 1928 році.

У своїй крнизі Вулф вирішила дослідити тогочасне становище жінки в історії, мистецтві та повсякденному житті.

В українському перекладі "Власну кімнату" опублікувало видавництво «Комубук».

«Власна кімната» — це не застаріла феміністична маячня початку XX століття, а й досі важливий текст, що порушує актуальні питання і пропонує для них цілком прагматичні рішення. Звичайно, сучасний світ дуже відрізняється від того, в якому жила Вулф, але слова, які вона написала, все ще звучать знайомо: «Тому, коли я прошу вас заробляти гроші і мати власну кімнату, насправді я прошу вас жити з усвідомленням реальності, а отже жити захопливим життям, незалежно від того, чи вдасться вам донести його зміст іншим». Хіба це не саме те, чого прагнуть жінки у XXI столітті?» — йдеться в анотації на сайті видавництва.