вівторок, 18 червня 2019 р.

ПИЛИП ДМИТРОВИЧ БАБАНСЬКИЙ

... Ваш нев'янучий талант полонив юні голівки в усі літа... В. Бичко. 
Варто зга­дати мудрого, людяного, високого, красивого чоловіка з пишною шап­кою волосся — знаного і шанованого у Полтаві Пилипа Дмитровича Бабанського. 
Народився він ЗО жовтня 1921 року у с. Дудниковому Полтавського району у селянській родині. Хлопчи­ком пережив голод 1933-го року, пам'ятав про ці страшні події усе жит­тя. Навчався у Степанівській се­редній школі, гарно писав твори, ре­дагував шкільну стінну газету. Мрія стати військовим привела юнака до Одеського артилерійського училища, г-же він закінчив напередодні війни. Дев'ятнадцятирічний лейтенант з перших днів війни на фронті: коман­дир взводу, батареї, заступник на­чальника розвідки артилерійського підрозділу дивізії Резерву Головного Командування. Пилип Дмитрович брав участь у визволенні Смоленсь­ка, білоруських міст і сіл, Кенігсбер­га. На 1-му Прибалтійському фронті під станцією Приєкуле (Латвія) в лю­тому 1945 року був тяжко поранений. Довго лікувався і у 23 роки був де­мобілізований як інвалід. Капітан Ба-банський був нагороджений орде­ном Олександра Невського (таку відзнаку вручають мужнім і вмілим ко­мандирам), двома орденами Вітчиз­няної війни І ступеня, орденом Чер­воної Зірки, медалями. До речі, вра­ження воєнних років відтворені пись­менником у повістях "А живим жити" (1963), "З днем народження (1961), "Щастя прийшло навесні" (1966), збірці оповідань "На крутому пово­роті" (1962). 
Доля вивела колишнього фронто­вика на журналістську стежку. Пилип Дмитрович проходить дворічний курс журналістики у Києві, згодом закінчує Вищі літературні курси у Москві. Май­же два десятиліття Бабанський пра­цював у редакції газети "Зоря Пол­тавщини". Він був доброзичливим, щирим до своїх старших і молодших колег, принциповим щодо висвітлен­ня тих чи інших питань. 
Пилип Дмитрович у 50-х роках починає писати оповідання, новели, художні нариси. 
1951 року у журналі "Дніпро" було надруковане перше серйозне оповідання "Андрій Дубовик", яке стало першою ластівкою, що відкри­ла автору шлях у літературу: 1955 ро­ку Бабанський став членом Національної спілки письменників Ук­раїни. 

понеділок, 17 червня 2019 р.

І ЗНОВ ПОБАЧУ РІДНУ КАЗКУ – ПОЛТАВЩИНИ МОЄЇ ЧАРИ... (до ювілею К. Білиловського)

Поети з'являються не звідкись 
з-за моря, а виходять зі свого народу. 
М. Гоголь 
Нам гріх не згадати "незлим тихим словом" свого земляка – людину широких літературних, наукових, громадських інтересів – Кесаря Білиловського. Поет-лірик, перекладач, видавець, культурний діяч, доктор медицини і хірургії, дійсний статський радник (як і Панас Мирний). "Кубельцем" свого "веселого, щебетливого та ясного маленства" він вважав полтавське село Стополівку, де народився 1859 року у родині сільського фельдшера. Барви рідної природи, "пісень і мови дивні звуки" запали в серце і душу вразливого хлопчика з імператорським ім'ям, пізніше у нього з'являться рядки: 
Чи є ще де така країна, 
Така співоча, гожа й шатна, 
Така розкішна, благодатна, 
Як ти, моя свята родино! 
З дев'яти років хлопчина разом з братом навчається в Полтавській гімназії. Полтавою "дивуюсь, тішусь, зачудован: хто дав землі розкошів стільки?.." напише пізніше Кесар, захоплюючись красою міста: 
Дрижать на Ворсклі срібні смуги, 
Верба схилила віти з туги, 
Мов жде світанкової миті. 
Чи казка це, чи не в уяві?.. 
Бо, маю гадку, ці картини 
Побачить можна лиш в Полтаві, 
У щирім серці України. 
Улюбленим предметом юного гімназиста була словесність, легко давалося вивчення іноземних мов, особливо, німецької. Диво шевченкового "Кобзаря" справило на Кесаря незабутнє враження: "І пірнув я в розкоші, як каченя у воду погожу, – писав він у листі до М. Плевака. – Дні і ночі читав. Ходив по саду з "Кобзарем" у руках, мов заворожений". Наслідуючи Тараса Шевченка, пробує писати вірші сам. Упорядкувавши зшиток своїх поезій, юнак відправляє його до київської цензури, надіючись, що його опублікують. Але не так сталось, як гадалось. "Для принятия мер" щодо писання Білиловським віршів "забороненою мовою", зшиток було передано директорові Полтавської гімназії. Щоб не бути виключеним з навчального закладу, після п'ятого класу Кесар виїжджає до Дерпта (нині – Тарту, Естонія), де 1875 року закінчує гімназію. 
Кесар вступає на медичний факультет Дерптського університету, але не маючи батьківської матеріальної підтримки, змушений був виїхати до Німеччини, де стає студентом Лейпцігського університету. Заробляє репетиторством, журналістикою, перекладами. За порадою німецького поета Ф. Боденштедта перекладає німецькою мовою вірш Т. Шевченка "Нащо мені чорні брови", який опублікувала 1876 року лейпцігська газета. 
Сімнадцятирічний полтавець подорожує Європою, пізнає світ, врешті-решт опиняється у Відні, стає студентом тамтешнього університету. Тут сходиться зі студентами-галичанами, академічним студентським товариством "Січ", друкує у його "Славянском альманахе" свої поезії. 
Історичні обставини склалися так, що на Білиловського заводиться справа в поліції, як на людину, яка мала стосунки з російськими політичними емігрантами. Рятуючись від переслідування, юнак виїжджає у Флоренцію з рекомендаційним листом професора Віденського університету українця І.Пулюя, якому була до вподоби літературно-громадська діяльність нашого земляка. Тут Кесар знайомиться з видатним ученим-славістом А. де Губернатісом, якому передає багатий фактичний матеріал про розвиток української літератури для його вісімнадцятитомної "Історії всесвітньої літератури". Італійський учений наголошує: "...першим автором українських драм був І. Котляревський, якого вважають за справжнього батька українського письменства. Дві його п'єси "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник"... і досі являють собою найкращу оздобу української сцени...". 
За матеріальної підтримки В. Білозерського Кесар повертається до Відня: продовжує навчання, пише вірші, займається перекладами творів німецьких письменників. 
1881 року Білиловський в особистій справі приїхав у Полтаву (тут жили його батьки), а в місті в цей час перебував М. Кропивницький, з яким вони раніше переписувались.Тепер випала нагода познайомитись особисто, основоположник українського професійного театру запросив Кесаря зіграти з ним у виставі "Наталка Полтавка". Їх творча дружба тривала багато років, Кропивницький всіляко підтримував молодого поета, надсилав критичні зауваження на його вірші: "Вертаю тобі стихи друковані, річ гарна, тільки, здається мені, мало простоти, трошки коле язик... Я, бач, усе до серця добираюсь та за душу чіпляюсь..." ( лист від 28.10.1881 р.). 

четвер, 13 червня 2019 р.

СЛОВОМ І ДІЛОМ БУВ ЗА УКРАЇНУ (СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ ШЕЛУХИН)

У природі ніщо не пропадає і безслідно не 
зникає, тому й нація вічна, хоч би її й 
нищено. Але орієнтуватися на свою націю 
взагалі можуть тільки ті, хто поважає її, 
вірить в її будучину і має надії на її сили. 
С. П. Шелухин

Сергій Павлович Шелухин – один з кращих синів Полтавщини, які повернулися із забуття. Він мав козацький родовід, одна з гілок якого бере початок з XVII століття від соратника Б. Хмельницького полковника Папкевича, інша – від Василя Шолуха – представника козацької старшини. Батько Сергія – Павло Якович – зробив військову кар'єру під уже зміненим прізвищем – Шелухин. 
Сергій народився 18 жовтня 1864 року у с. Панське Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер – с. Деньги). Хлопчик ріс в українській родині, де плекалася національна свідомість, український дух та не забувалися народні традиції. А ще дитинство хлопчика минуло на пасіці батька, допомагаючи йому, Сергій назавжди полюбив бджіл, пасічництво. 
Першим його домашнім вчителем був племінник Т. Г. Шевченка І. Ф. Бойко. 
Сергій навчався в Лубенській гімназії, де директором був неординарний полтавець – фольклорист, письменник, видавець Матвій Симонов (Номис). Показав себе дуже здібним учнем в різних шкільних предметах. Наприклад, у восьмому класі юнак підготував підручник з тригонометрії, який отримав схвальний відгук відомого математика А. Вінклера, про що було здійснено запис в атестаті зрілості. 
1883 року Сергій вступив до університету святого Володимира у Києві на фізико-математичний факультет. Але 1885 року він переходить на юридичний факультет, професія юриста "припала до душі незалежністю судової роботи і становищем судді". 
Після університету Шелухин працював на судових посадах, зокрема, п'ятнадцять років в Одеському окружному суді, згодом – Генеральним суддею. Разом з лікарем-полтавцем І. М. Луценком Сергій Павлович брав активну участь в українському громадському житті, роботі "Просвіти", "Товариства об'єднаних слов'ян", писав дослідницькі, публіцистичні праці. В усіх своїх виступах, працях, статтях він доводив, що внесок українства в загальнослов'янську історію, культуру величезний. 
Так, 1909 року, до ювілею М. В. Гоголя Сергій Павлович написав статтю "Рідна душа і народність". В ній він наголошував, що в російського письменника українська душа, "вона виявлялась у Гоголя і в мові, і в сюжетах, і в творчості, багато ставились до нього навіть з презирством". 
Шелухин був одним із трьох вчених-українців, хто на XIV Всеросійському археологічному з'їзді у Чернігові виголосив українською мовою доповідь про стародавність і державно-правове значення назви "Україна". Через три десятиліття, в еміграції, він видасть науково-популярну книгу "Україна – назва нашої землі з найдавніших часів" (1936 р.). 
Подаючи цитати французьких істориків про українців, як стародавню націю, початки якої губляться в темряві віків, Сергій Павлович відверто говорив про себе: "Я сам уперше правдиве пояснення назви "Україна" мав від малограмотного полтавського селянина Івана Копила". 
Як член п'яти наукових товариств Сергій Павлович у своїх доповідях на історично-юридичні теми, зокрема, висловлював думку про неоднакове ставлення у різних народів до питання про державу і право. І тут він був патріотом свого народу: 
"Українська історія виховала в українськім народі правове думання, з яким в усі часи своїх рухів народ український на своїм прапорі держав гасло "За працю і вільності...". 
В дореволюційний час Сергій Павлович вніс вагомий вклад у розвиток української культури, зокрема, в утвердження української мови. Так, 1911 року в педагогічному журналі "Світло" (Київ) була опублікована його праця "Знання рідної мови для народності і творчості", пізніше видана окремою брошурою. 
"Нагороджений за судову службу орденами і чином дійсного статського радника, – писав Шелухин, – я через свою любов до рідного краю не міг в Україні стати навіть членом судової палати, в якій не раз сидів". 
Після Жовтневого перевороту 1917 р. він активно включився в політичну діяльність, спрямовану на розбудову української державності. Сергій Павлович був членом Центральної Ради, генеральним суддею УНР, двічі був міністром юстиції, одночасно – Генеральним прокурором. Йому було довірено 1918 року очолити делегацію УНР під час переговорів із Росією, коли вирішувалося питання про незалежність України. 
У книзі історика Д. Дорошенка "Мої спомини про недавнє минуле" (Мюнхен, 1969 р.) є картина подій 1918 року, які мали зробити Україну вільною державою: 23 травня в Будинку Центральної Ради о 14 год. голова української делегації Шелухин відкрив засідання. Переговори велися через перекладача, бо українці представляли свою сторону українською мовою. Це були важкі переговори, що свідчили про юридичну некомпетентність делегації більшовиків, які насправді і не збиралися ні про що домовлятися. 
Шелухин наголошував: "Свобода однієї нації не може будуватися на поневоленні іншої", "Україна повинна бути вільною". Це було кредо його діяльності, воно декларувалося і в одній із праць: " Людство складається з народностей. Отже, хто відкидає рівноправ'я, свободу і природні права народностей , той сам себе робить ворогом людства, його ідеалів і вищих стремлінь...".

вівторок, 11 червня 2019 р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВОГО ІСТОРИЧНОГО РОМАНУ ЮРІЯ КОЦЕГУБА

11 червня 2019 року о 14 год. у літературно-мистецькій вітальні Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара відбулася презентація першої частини історичного роману Юрія Коцегуба "Болбочан. Поміж двох вогнів" про легендарного полковника армії УНР – одного з найяскравіших постатей українських визвольних змагань 1917-1921 рр.., сторіччя пам'яті якого відзначатиметься 28 червня 2019 року.
У військовій біографії полковника Петра Болбочана були і полтавські сторінки, тому один з провулків м. Полтави носить його ім'я. 
Юрій Коцегуб – лауреат Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" (2012) в номінації "Романи", володар спеціальної відзнаки конкурсу "За вірність історико-патріотичній тематиці", лауреат премії видавництва "Смолоскип" (2016). 2017 року він став одним з переможців Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози "Крилатий лев". 
Наш земляк Юрій Коцегуб входить до вісімки кращих молодих літераторів України. Він у своїх історичних повістях, романах, краєзнавчих дослідженнях відкриває маловідомі сторінки рідного краю. 
До речі, всіх присутніх вразила його своєрідна енциклопедія "Маловідома Новосанжарщина" (на 600!) сторінок, яку Юрій також представив.
На презентації були присутні студенти Полтавського технікуму харчових технологій, викладачі, власний кореспондент всеукраїнської газети "Голос України" В. Неїжмак.

ТОП-10 "ВСЕУКРАЇНСЬКОГО БІБЛІОТЕЧНОГО БІБЛІОГРАФІЧНОГО РЕЙТИНГУ - 2018

Приємні моменти з життя сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. Наше видання увійшло до ТОП-10 "Всеукраїнського бібліотечного Біографічного рейтингу - 2018". Йдеться про видання:
категорія “Збірник біобібліографічних матеріалів”:
Всеукраїнський бібліотечний «Біографічний рейтинг - 2018" який заснований Національною бібліотекою України імені В. І. Вернадського з нагоди 100-річчя біографічної комісії УАН та 25-річчя Інституту біографічних досліджень з метою виявлення і популяризації спадщини в області біографістики і біографіки вчених, краєзнавців і бібліологів України.
Цьогоріч у 7-ми номінаціях були представлені 238 видань із 33 міст України. 
Поряд із виданнями знаних видавництв були представлені видання понад 60-ти бібліотек із усіх областей України та видання краєзнавців-біографістів.
Експертну раду Рейтингу склали 34 провідних фахівців із біографіки, біографістики та інших споріднених історичних дисциплін, які представляють 10 наукових центрів країни. Серед них 20 докторів наук (історичних, філософських, філологічних, із соціальних комунікацій, педагогічних), 14 професорів, членів-кореспондентів кількох вітчизняних і зарубіжних Академій Наук.
Пропонуємо ознайомитись з відзначеним збірником у нашій книгозбірні.

четвер, 6 червня 2019 р.

БОЛБОЧАН. ПОМІЖ ДВОХ ВОГНІВ

Презентація книги Юрія Коцегуба «Болбочан. Поміж двох вогнів» про генерала Болбочана та селянські повстання на Полтавщині. 
11 червня 2019 року о 14 год. у літературно-мистецькій вітальні Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара відбудеться презентація книги і зустріч з автором лауреатом Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова" (2012) в номінації "Романи", володарем спеціальної відзнаки конкурсу "За вірність історико-патріотичній тематиці", лауреатом премії видавництва "Смолоскип" (2016). В 2017 року автор ввійшов до числа переможців Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози "Крилатий лев". 
Наш земляк Юрій Коцегуб входить до вісімки кращих молодих літераторів України. Літератор у своїх творах, краєзнавчих дослідженнях відкриває маловідомі сторінки історії України, рідного краю.

ЩОБ ДИТИНСТВО НЕ ЗАТЬМАРИЛОСЯ НАСИЛЬСТВОМ

Розмови про булінг усе частіше стають на порядку денному. Дорослі шукають способів його уникнути й запобігти, а підлітки – зманеврувати від незручних питань, бо часто були свідками, або його жертвами. Тож запропонований бібліографічний покажчик розкриває зміст понять, видів булінгу і є логічним продовженням посібника «Мої права – моє життя». Видання, передусім, розраховано для керівників шкіл, класних керівників, профільних вчителів та підлітків, які безпосередньо знайомі з проблемами насилля, а також для широкого кола користувачів.
Щоб дитинство не затьмарилося насильством : бібліограф. покажч. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Н. Л. Карпінська. – Полтава, 2019. – 28 с.

понеділок, 27 травня 2019 р.

ПОЛТАВКА ОЛЕНА ЗАВІТАЙЛО (БУРЯК) – ЛАУРЕАТКА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ІМЕНІ ІВАНА ЧЕНДЕЯ

Олена Завітайло (Буряк)
Полтавка – літераторка і художниця Олена Завітайло (Буряк), яка в останні роки мешкає в Іспанії, стала лауреаткою другої премії Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея. 
Конкурс започаткований 2018 року до 95-річчя від дня народження українського письменника Івана Чендея –відомого кіносценариста культового фільму "Тіні забутих предків". Цього року на конкурс було надіслано 280 рукописів. 
Журі відзначило твір Олени Завітайло (Буряк) "Діточки", де авторка майстерно змальовує психологію та родинні взаємини з погляду сільської жінки. 
Подаємо користувачам інформаційно-бібліографічні матеріали про літераторку і художницю. 
Олені 33 роки, вона закінчила факультет філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, з другого курсу якого працювала вісім років редактором художньо-публіцистичних програм Полтавського обласного радіо "Лтава", кореспондентом обласної газети "Події та коментарі". 
Має декілька перемог на Всеукраїнських та обласних літературних конкурсах, володарка гран-прі конкурсів теле- і радіопрограм в Україні і за кордоном, лауреатка Всеукраїнського конкурсу радіопрограм "Калинові острови". 
Окрім літературного, Олена має ще й непересічний талант художника та володіє особливим стилем, ілюструє книги. Зокрема, ілюструвала "Антологію сучасної української літератури", куди увійшло й одне з її оповідань.
ЛІТЕРАТУРА 
Поезії, проза, вміщені в збірниках останніх років видання: 
Буряк О. "… І приморозки встелять м'яті трави…" : [поезія] / О. Буряк // Молюсь за тебе, Україно… : поети Полтавщини – Героям Майдану і АТО. – Полтава, 2016. – С. 50–51. 
Буряк О. [Підбірка оповідань, матеріалів зі щоденника] / О. Буряк // Нова проза : альманах сучасної укр. літератури. – Луцьк, 2013. – Т. 23. – С. 11–23. 
Буряк О. Поезії / О. Буряк // Вишнева повінь : антологія сучасної жіночої поезії Полтавщини. – Полтава, 2012. – с. 49–55. 
Буряк О. Поезії / О. Буряк // Літературна Хорольщина. – Хорол, 2008. – С. 17–23. 
Статті про О. Завітайло (Буряк): 
Передерій Л. "Хочете бути щасливими – змінюйте своє життя!" / Л. Передерій // Вечірня Полтава. – 2018. – 16 трав. – С. 13. 
Торська О. Малюнки журналістки "Подій та коментарів" прикрасять поштові конверти України / О. Торська // Події та коментарі. – 2017. – 
4 серп. – С. 12. 
Щегельський А. Вона уміє чарувати словом / А. Щегельський // Культура і життя. – 2014. – 4 квіт. – С. 13. 
Шановна пані Олено! 
Ми не один рік слідкуємо за Вашою творчістю, радіємо і дивуємось Вашому таланту та успіхам. З роси і води Вам! Творчої наснаги, нових злетів і перемог!

КАНІКУЛИ В БІБЛІОТЕЦІ

У книжок немає канікул, книги не відпочивають, вони «працюють» навіть у літню пору. І в цьому змогли переконатися сьогодні юні читачі. Вже традиційно, в цей період Полтавська обласна юнацька бібліотека імені Олеся Гончара працює за програмами літніх читань, які спрямовані на активне залучення дітей до читання. 
В секторі краєзнавчої літератури та бібліографії була проведена екскурсія та огляд краєзнавчої літератури. 
Бібліотечне літо продовжується, приєднуйтесь!

BOOK-WEEKEND "КНИГИ І КАКТУСИ"

Відгримів, відшумів #book-weekend… залишивши в серцях гостей і учасників приємні спогади, яскраві емоції... МИ СТОМЛЕНІ, АЛЕ ЗАДОВОЛЕНІ і ЩАСЛИВІ...#книжкиікактуси

понеділок, 20 травня 2019 р.

ДИВО ЇЇ ТАЛАНТУ (Ніна Супруненко)

Біобібліографічна розвідка "Диво її таланту", присвячена творчості нашої землячки, українській поетесі, лірику Ніні Супруненко, книги якої є яскравим літературним явищем сьогодення. 
Запропонована розвідка адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям, та всім, хто бажає більше знати про сучасну українську літературу рідного краю. 
Основними джерелами добору літератури для розвідки стали: каталоги Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара, бібліотек України, Інтернет-ресурси. 
Матеріали розміщені за алфавітом. 
Диво її таланту (Ніна Супруненко) : біобібліографічна розвідка / уклад. Т. М. Базир ; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2019. – 27 с. : іл.

понеділок, 13 травня 2019 р.

ПАНАС МИРНИЙ (РУДЧЕНКО)

170 років від дня народження 
Народився 13 травня 1849 року місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. 
Майже з початку століття Панас Якович Рудченко жив у власному будиночку на Кобищанах - у передмісті Полтави, працював у Полтавській казенній палаті, тобто в губернській податковій інспекції, був одружений і виховував трьох синів. 
Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» , в зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія». 
Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ. 
Він мав ордени святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня, і 6 квітня 1914 року йому було пожалувано чин дійсного статського радника, що дорівнювало генеральському чину в армії. 
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року.

пʼятниця, 10 травня 2019 р.

ПОЛТАВЕЦЬ ЮРІЙ БУДЯК (ПОКОС) – ПРОЗАЇК, ПОЕТ, ВОЇН (до 140-річчя від дня народження)

У нинішній час призабутий, він у 20-30-х рр. XX століття був відомим в Україні письменником. Ми хочемо нагадати нинішнім читачам про незвичайну долю літератора, його чудові твори, особливо, для дітей, які ввійшли в сучасні антології та хрестоматії. 
Юрій Будяк
Юрій Будяк – це псевдонім, а справжнє прізвище Пукась (письменник його переінакшив на Покос). Народився він у с. Красногірка (нині – Машівського р-ну) у селянській родині. Подаємо уривки з біографії, яку він написав для літературної організації "Плуг": "Батько мій – безземельний селянин, тесля, помер, коли мені було п'ять років. У шість років пішов у найми – няньчити чужих дітей і погоничем. 
На дванадцятому році я покинув свою оселю і пішов у світи (скінчивши лише однокласну школу). Пішки до Катеринославу, а далі всякими способами до Криму, Кавказу, Закавказзя, до Закаспійського краю. До 20 років жив як робітник (чорноробочий, матрос, пастух, сторож, бляхар, грузчик) і т. д. Попри те дістав і середню освіту – то учившись у гімназії, то екстерном. Був співробітником газет "Крим", "Тифліс"". 
Згодом його твори друкувалися в газеті "Рада", журналах "Українська хата", "Літературно-науковий вісник", "Глобус", альманасі "Плуг". 
Юрій Якович багато подорожував по Західній Європі, побував у Америці, в Туреччині та в Азії. За його словами, брав участь у англо-бурській війні (1899–1901) на боці бурів і врятував життя молодого англійського журналіста Вінстона Черчілля, майбутнього прем'єр-міністра Великобританії. 
З 1912 навчався в Київському політехнічному інституті, з 1916 – в Одеській школі прапорщиків. У 20-х рр. працював у "Просвіті", в апараті Центральної Ради. 
У 20-30-х рр. Держвидавом УРСР було видано багато книг Будяка: окремих збірок для дітей, оповідань, п'єс. Вийшли повісті під назвою "До великої брами", історичні поеми "Невольниця", "Пан Базалей"тощо. 
У лютому 1935 року Ю. Я. Будяка було заарештовано, йому інкримінували приналежність до контрреволюційної організації, терористичні настрої, тісні зв'язки з розстріляним Г. Косинкою та заарештованим керівником "Плугу" С. Пилипенком. 
Він був засуджений на п'ять років виправних трудових таборів, відбував покарання у Караганді, Ухті, Воркуті. 
Був звільнений 1940 року без права виїзду. Повернувшись в Україну, перед смертю встиг ще опублікувати спогади про свої табірні поневіряння "У пазурях смерті". 
Письменник був реабілітований, у матеріалах реабілітації є позитивні відгуки про особу Ю. Будяка і його творчість літературознавця П. Довгалюка та письменника Б. Антоненка-Давидовича. 
Помер письменник 23 вересня 1942 року у Києві. Як писав Григорій Костюк, "помер від голоду і переслідування гестапівською агентурою старий письменник Ю. Будяк".
Приголомшлива історія надзвичайної людини, полтавця Ю. Будяка, в шаленому XX столітті, його життєва сила вразила українську письменницю Наталку Доляк і вона написала про нього роман "Загублений між війнами", який 2015 року здобув відзнаку у літературному конкурсі "Коронація слова" у номінації "Вибір видавця". У нашій бібліотеці є три екземпляри цього захоплюючого твору, який читається на одному диханні. 
Для ознайомлення з життям і творчістю полтавця Ю. Будяка запрошуємо читачів до нашої бібліотеки. 
Так як нині буяє весна, то закінчити оповідь хочеться ліричним віршем нашого земляка "Навесні": 
Навесні оживає земля, 
Навесні зеленіють поля, 
Навесні й неживе оживає – 
Навесні і каміння співає. 
Навесні люди серцем живуть, 
Навесні вони в жертву несуть 
Всі бажання, всі мрії чудові 
На престол Чарівниці-Любові

вівторок, 7 травня 2019 р.

НАВІКИ ДВАДЦЯТИЛІТНІ… (молоді воїни-полтавці, які 1942 року стали попередниками подвигу Олександра Матросова)

Тисячі подвигів були здійснені воїнами в роки Другої світової війни. Але серед них були незвичайні, коли офіцери,бійці у найкритичніші хвилини бою, щоб врятувати товаришів від куль ворога , своїм тілом закривали амбразури фашистських вогневих дзотів. 
Цих героїв з 23 лютого 1943 року називали "матросовцями", в честь подвигу О. Матросова. Але, як свідчать останні історичні документи: бойові донесення, списки безповоротних втрат, першим такий подвиг, підтверджений документально, звершив 24-річний політрук танкової роти 
О. Панкратов 24 серпня 1941 року, під Новгородом. Він поклав початок абсолютно новому бойовому прийому – обміну власного життя на погашений бойовий дзот. 
До лютого 1943 року у Олександра Матросова було сорок чотири попередники. Серед тих, хто 1942 року попередив його подвиг, було троє молодих воїнів-полтавців: 

БОВКУН МИХАЙЛО КУЗЬМИЧ (1921–1942) 
Уродженець с. Маячка Новосанжарського р-ну, військове звання – лейтенант. 
У книзі "В боях за Воронеж" йдеться про подвиг юного лейтенанта, який у липні 1942 року зі своїм взводом відбивав атаку за атакою фашистських окупантів. Центральна вулиця міста була під шквальним вогнем ворожих кулеметників, які стріляли з кам'яних підвалів будинків. Взвод зазнав значних втрат… Бійці ніяк не могли знищити вогневий дзот противника. У командира залишилась одна граната. Що робити? Михайло, притиснувши її до грудей рвонувся до амбразури і впав на неї. Сильний вибух – і мовчання… Рота прорвала ворожий заслін. 
21-річний лейтенант Михайло Бовкун був посмертно нагороджений орденом Леніна, нині його іменем названа вулиця у центральній частині 
м. Воронежа. 
САМОЙЛЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ (1922–1942) 
Уродженець с. Загребелля Чорнухинського р-ну, військове звання – старший лейтенант. 
Петро – селянський син, до війни навчався у Лохвицькому педагогічному училищі, але з третього курсу був призваний в армію. Закінчив прикордонне військове училище і зразу ж попав на фронт. 
Кубанський плацдарм, двадцятилітній офіцер зі своїм підрозділом повинен був взяти штурмом одну з важливих висот. Бійці безстрашно проходили через мінні поля, але раптом полоснув кулемет з прихованого ворожого дзоту. Атака могла захлинутися. Гранат уже немає, а командир найближче до смертоносного кубла. 
У бойовому донесенні було сказано коротко: "Оберігаючи бійців, старший лейтенант Самойленко ліг грудьми на амбразуру дзоту і загинув. Своєю смертю допоміг підрозділу виконати бойовий наказ. Нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора". 

СТАДНИК МИКОЛА (1916–1942) 
Уродженець м. Полтава. Військове звання – лейтенант. 
До війни Микола працював на Полтавському паровозоремонтному заводі, очолював молодіжну організацію підприємства, був майстром у залізничному училищі. 1939 року юнака призвали в армію, направили на командні курси. На фронт потрапив у перші дні війни. 
Вересень 1942 року, Волховський фронт, жорстокі бої на підступах до Ленінграду. Зокрема, неприступний Синявський виступ наші підрозділи ніяк не могли подолати, щільний кулеметний вогонь не давав змоги бійцям навіть підняти голови. 
Прорвати фашистську оборону допоміг сміливий вчинок лейтенанта Миколи Стадника, який кинувшись на фашистський дзот, закрив його своїм тілом. 

понеділок, 29 квітня 2019 р.

КОКО ШАНЕЛЬ

Є люди, імена яких стали по-справжньому визначними. Як правило, їхнє життя оповите таємницями, які навіть через сторіччя дають привід для нових легенд і чуток. Але, погодьтеся, мало кому з відомих людей вдається так естетично, так граційно, так "зі смаком" завуалювати своє буття, як це зробила вона: жінка-легенда, жінка-епоха, ікона стилю 20 сторіччя – Коко Шанель…
Вона довела, що жінка – це не безпорадне створіння, яке не спроможне навіть одягнутися, не модний чоловічий аксесуар, а особистість, яка може заробляти кошти власним розумом та інтелектом. Саме Коко відповіла на вічне запитання жінок, що ж одягнути.

пʼятниця, 26 квітня 2019 р.

ЗГАДАЙМО ПАНАСА МИРНОГО

ЧОРНОБИЛЬ...

Минають роки, але чорна віха Чорнобиля і сьогодні кидає свою тінь на долі мільйонів наших співвітчизників.
Щороку ми згадуємо і сумуємо за героями, які віддали власні життя заради наших. Вічна і світла їм пам’ять.
Цього дня у 1986 році сталася аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша техногенно-екологічна катастрофа сучасності.
26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.
Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте, у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки. Від самого початку Москва та керівництво УРСР приховували факт аварії та наслідки екологічної катастрофи.
У результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель. Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено.
Наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції відчула на собі вся країна.
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь багато наших земляків: військових, медиків, інженерів, рятувальників і фахівців інших професій.
Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

пʼятниця, 19 квітня 2019 р.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ КАСКАД ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ

18 квітня 2019 року до бібліотеки завітали вчителі української мови і літератури області, які проходять проблемне навчання у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського.Для них був влаштований відкритий перегляд романів, повістей, оповідань українських письменників, в т.ч. уродженців краю, які вивчаються у шкільній програмі, їх твори, рекомендовані для позакласного читання та літературні портрети, есе, художньо-документальні матеріали про них. 
Голова Полтавської організації Національної спілки письменників України Н. В. Трикаш (Кірячок) презентувала перший випуск літературного журналу "Полтавська криниця", відповіла на запитання присутніх про авторів, представлених у ньому, означила рубрики, періодичність "дітища" полтавських письменників, а також прочитала свої поетичні твори. 
Присутні раді були познайомитись із молодою письменницею Оленою Колінько та її творчим доробком. 
Вчителям також були представлені нові книги полтавських письменників, удостоєні останнім часом Всеукраїнських, обласних літературних премій та відзнак. Були рекомендовані, підготовлені бібліографами-краєзнавцями, біобібліографічні покажчики, розвідки до ювілеїв письменників-земляків. 
Зацікавила філологів і нова фахова література, на якій акцентувала увагу завідувачка відділом читальних залів О. М. Бондар. 
Гості отримали візитки, рекламну продукцію бібліотеки.

четвер, 18 квітня 2019 р.

"ДИВИСЬ УКРАЇНУ" - НОВЕ ГАСЛО КОНКУРС ПРОЕКТІВ МАЛІ МІСТА - ВЕЛИКІ ВРАЖЕННЯ"

10 квітня під час засідання Уряду Міністр культури України Євген Нищук презентував новий етап реалізації конкурсу проектів «Малі міста – великі враження», започаткований Мінкультури в 2018 році.
«У 2019 році – за ініціативи Прем’єр-Міністра України на конкурс в державному бюджеті виділено 50 млн. грн., які буде спрямовано на підтримку культурних ініціатив в населених пунктах до 50 тисяч жителів. Завданням Мінкультури було розробити абсолютно зрозумілі, прості у використанні та прозорі умови проведення, для чого нами було затверджено Порядок проведення конкурсу проектів «Малі міста – великі враження», який я хочу презентувати не тільки Уряду та колегам, а й усій країні. Реалізація проектів має сприяти розбудові сталого та інклюзивного суспільства з високою якістю життя, що і є, врешті-решт, ключовим завданням нашого Уряду. В минулому році ми активно заохочували громади жити креативно. А цього року – пропонуємо нове гасло «Дивись Україну», − наголосив Євген Нищук.
Метою конкурсу є привернення уваги до стану культурної спадщини в громадах, її відновлення та інтеграція її в життя громад, стимулюючи тим самим економічну привабливість територій. Не менш важливим завданням є впровадження кластерних моделей розвитку культури в громадах в умовах децентралізації та залучення заінтересованих сторін до використання ресурсу культурної спадщини та креативних індустрій для розвитку громад.
Ключові дати проведення конкурсу проектів «Малі міста – великі враження» 2019 :
15 квітня – початок прийому заявок (триватиме 30 днів);
16 травня – початок оцінювання заявок;
05 липня – оголошення переможців;
15 липня – 20 листопада – реалізація проектів;
1 грудня – кінцевий термін звітування за проектами, тому що за отримання бюджетних коштів треба нести відповідальність.
Очільник відомства повідомив, що загальний бюджет конкурсу у 2019 році складатиме 50 млн. грн., які будуть розподілені між малими, середніми та великими проектами, частку обов’язкового співфінансування встановлено на рівні не менше 30%.
«Ми очікуємо на не разові фестивалі, а на проекти, що залишаться в громадах і будуть там розвиватися і працювати. Адже наша мета – сталість», − зазначив Євген Нищук.

середа, 17 квітня 2019 р.

ДАРУНКИ БІБЛІОТЕЦІ ВІД НІНИ ТРЕТЯК...

Українська поетеса-піснярка Ніна Третяк передала низку своїх творів: "Причащаюся словом", "Дорога до себе", "Лети, моя пісне!", всі збірки з автографом авторки.
Народилася вона в селі Лазірки Оржицького району на Полтавщині, а проживає в м. Гребінці. Душа поетки живе Україною, її радощами та болями, дивом добротворення, прагненням зробити світ кращим.
Дуже дякуємо за такі чудові подарунки для читачів нашої бібліотеки. А самих читачів запрошуємо ознайомитися з новинками сучасної української поезії.

ВІКТОРИНА


вівторок, 16 квітня 2019 р.

І ЗНОВУ Я ВЛІЗАЮ В ТАНК...

Саме під такою назвою пройшов бібліографічний огляд Лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка 2019 року.
Переможницею в номінації «Публіцистика, журналістика» була нагороджена українська письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка – Оксана Забужко.
Письменницю відзначили за її публіцистичний доробок, а саме – за збірник «І знов я влізаю в танк... Вибрані тексти 2012-2016: статті, есе, інтерв'ю, спогади». Назва збірки – це рядок із відомого вірша Оксани Забужко, пов'язаного з російською агресією проти Грузії у 2008-му році і повного передчуттів стосовно продовження тих подій.
Збірка розповідає про події Майдану і розгортання військового конфлікту на Сході. Теми текстів, що увійшли до книги, найрізноманітніші: від роздумів про вбивство Оксани Макар до аналізу релігійних аспектів війни на Донбасі.
Головне, що об'єднує тексти з книжки – усі вони, незалежно від конкретних приводів-поштовхів і загальної тематики, об'єднані великим спільним мотивом. Це інформаційна війна Росії проти України і проти інших країн.
Як пише сама письменниця, ця книжка – не «підручник» з розв'язаної проти нас інформаційної війни, це всього лиш певна «сума досвіду» мого в ній вимушеного перебування.
На заході були присутні учні 10-А класу Полтавської загальноосвітньої школи № 16.

середа, 10 квітня 2019 р.

ПРОЕКТ «Book-History»

Здається, що у літературі вже все відкрите, немає непротоптаних стежок, немає невідомого. Але працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії продовжують пошуки, цього року започатковуємо проект «Book-History». 
Проектна діяльність спрямована на широке використання в ньому цікавих літературних та історичних фактів, маловідомого матеріалу про письменників рідного краю і книги. 
Прослухати аудіофайли.

середа, 3 квітня 2019 р.

XIV ГОГОЛІВСЬКІ ЧИТАННЯ

1-3 квітня 2019 року на базі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (факультет філології та журналістики, кафедра світової літератури) проходить Міжнародна науково-практична конференція "XIV Гоголівські читання".
Працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії взяли участь у секційних засіданнях, представивши виступ "М. В. Гоголь – як читач". Викладачі, студенти, аспіранти об'єдналися в групи, де у камерній обстановці обговорювали теми: "Гротеск Дж. Свіфта та М. Гоголя", "Гоголіана у доробку Костя Дубняка", "Жанрова своєрідність казкових історій Г. К. Андерсена", "Ігрові технології під час вивчення творчості М. В. Гололя на уроках зарубіжної літератури" та ін.
У рамках конференції також відбувся міжнародний вебінар «Україна – Гоголь – Японія» за участі професора Сін'їті Мурата (Токіо, Японія), професора Сусуму Нонака (Сайтама, Японія), професора Ольги Ніколенко (Полтава, Україна), головного редактора і видавця журналу «Зарубіжна література в школах України» Дмитра Лебедя.
Дякуємо організаторам читань за надану можливість живого спілкування з вельмишановними науковцями та сподіваємось на подальшу співпрацю.

середа, 27 березня 2019 р.

ГОГОЛІВСЬКИМИ СТЕЖКАМИ ПОЛТАВЩИНИ

Напередодні 210-ї річниці від дня народження М. В. Гоголя (01.04.1809 - 04.03.1852) 27 березня в секторі краєзнавчої літератури та бібліографії обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара проведена для учнів 9-х класів НВК № 31 літературна екскурсія "Гоголівськими стежками Полтавщини". Школярі здійснили віртуальну подорож до Диканьки, Великих Сорочинців, Василівки (нині с. Гоголеве Шишацького району), Миргорода, Полтави, які змалював у своїх творах наш великий земляк. Екскурсія супроводжувалась показом окремих уривків з фільмів, поставлених за творами майстра.
Подорожуючи гоголівськими місцями, ще раз переконуєшся, наскільки багата духовно наша країна, як вдало пронизані українським духом твори великого генія. Адже в них – мовно-музична культура рідної землі. Ґрунтовні знання усної народної творчості дозволяли М. Гоголю виводити картини дійсності у глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті. Особливо привабливим є ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного. 
Літературну подорож доповнив перегляд літератури "Микола Гоголь – наш славний земляк".

середа, 20 березня 2019 р.

ЕКСКУРСІЯ

Сьогодні до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара завітали гості – учні 4 класу школи № 11. 
Для дітей час промайнув непомітно, але дуже корисно і цікаво!

вівторок, 12 березня 2019 р.

ДОСТЕМЕННИЙ ПОЛТАВЕЦЬ (О. Ф. КОЛОМІЄЦЬ)

Достеменний полтавець…: до 100-річчя від дня народження видатного драматурга О. Ф. Коломійця : біобібліографічна розвідка / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2019. – 24 с. 
Розвідка приурочена 100-річчю від дня народження видатного земляка О. Ф. Коломійця, твори якого ввійшли в золотий фонд української драматургії. Його творчість отримала високу оцінку, він – лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, інших літературних премій України, Державної премії СРСР. 
Матеріали про письменника згруповані в десяти розділах. Література подається у зворотньо-хронологічному порядку. 
Бібліографічний посібник адресований бібліотекарям, краєзнавцям, вчителям, студентам, старшокласникам.

НАДІЯ ФЕСЕНКО

Нехай душа моя лине в далеку, кохану Вкраїну…: до 90-річчя від дня народження письменниці української діаспори Надії Фесенко : біобібліографічна розвідка / упорядник Л. І. Картальова; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2019. – 20 с. 
У розвідці ідеться про життя й діяльність, сповнені любові і відданості Україні, освітньої діячки, мовознавця, української письменниці, перекладача Надії Фесенко, яку вихор війни закинув у далеку Америку. Про цю талановиту жінку, чиє ім'я вписалося в когорту славних полтавок, мешканці міста нічого не знали до початку 90-х років ХХ століття. Але її життя, діяльність, творчість – це яскравий приклад вірної любові і служіння Україні. Біобібліографічна розвідка допоможе більше дізнатися про неї старшокласникам, молоді, всім свідомим українцям, які цікавляться літературою полтавської діаспори.

четвер, 7 березня 2019 р.

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА "ЛІТЕРАТУРНИМИ СТЕЖКАМИ ПОЛТАВЩИНИ "

ЦИКЛ ВІРТУАЛЬНИХ ВИСТАВОК 
"ТАЛАНТАМИ БАГАТА ПОЛТАВЩИНА" ВИП . 2 
Продовжуємо знайомство з письменниками Полтавщини, зокрема Зіньківщини, Семенівщини, Чутівщини. 
Перегорніть сторінки нашої віртуальної виставки. Щоб передивившись, захотілося побачити описані місця, перечитати твори письменників, примножити і прославити історію та культуру рідного краю, рідної України. 
На виставці представлені книги, статті з періодичних видань, які зберігаються у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. Література представлена в алфавітному порядку.

середа, 6 березня 2019 р.

ОГОЛОШЕНІ ІМЕНА ЛАУРЕАТІВ МІЖНАРОДНОЇ ПРЕМІЇ АВТОРСЬКОЇ ПІСНІ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА ЗА 2019 РІК

    Дмитро Шупта
Поета Дмитра Шупту та композитора Петра Лойтру нагороджено за пісню "Козачата", яку виконує юний Юрій Ліпін. Разом вони створили цикл патріотичних пісень, котрі нині звучать у виконанні українських співаків. 
Дмитро Шупта, уродженець с. Курінька Чорнухинського р-ну Полтавської області – знаний український поет, правозахисник, громадський діяч; він – член Національної спілки письменників України та Міжнародної літературно-мистецької Академії України; і генерал-отаман Українського Козацтва, героїчний борець за незалежну Україну в радянські тоталітарні часи, соратник Василя Стуса; лауреат міжнародних і всеукраїнських премій. 
Петро Лойтра – відомий український композитор, автор та виконавець багатьох популярних пісень, лауреат всеукраїнських фестивалів і конкурсів, міжнародних та всеукраїнських премій; член Міжнародної літературно-мистецької Академії України. 
Міжнародну премію авторської пісні ім. Василя Симоненка заснували громадські організації з Волині ("Чумацький віз") і Придесення ("Криниця") з метою популяризації в Україні і за кордоном справді талановитих сучасних українських пісень, які поєднують прекрасну, глибоку, милозвучну поезію та гарну, оригінальну мелодію, яка легко запам’ятовується. 
З 1 січня 2019 р. засновником цієї почесної нагороди стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує письменників, вчених і науковців із 55 країн світу. 
Пропонуємо увазі читачів декілька збірок поезій полтавця Д. Шупти, наявних у фонді нашої бібліотеки: 

  • Шупта Д. Золотоустий мед : лірика / Д. Шупта. – К. : УкрСІЧ, 2013. – 96 с. 
  • Шупта Д. Сонях сонетів / Д. Шупта. – Одеса : Друк, 2001. – 320 с. 
  • Шупта Д. Чаїне озеро : поезії. – К. : Рад. письменник, 1989. – 158 
Шановний Дмитре Романовичу! 
Працівники Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара щиро вітають Вас з перемогою! Ми слідкуємо за Вашою творчістю, раді, що Ви завжди на вістрі літературних, мистецьких подій в Україні. 
Своєю творчістю Ви вносите великий вклад у національне виховання юних українців, у розбудову української держави! 
З роси і води Вам, шановний земляче! 
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...