середа, 4 грудня 2019 р.

ГЕРОЇЗМ І ТРАГЕДІЯ ОСТАННІХ ГАЙДАМАКІВ ЧОРНУХИНЩИНИ

Пугач О. Отаман Гонта 1920 року (героїзм і трагедія останніх гайдамаків Чорнухинщини) / О. Пугач.  Полтава: Полтавський літератор, 2018. – 376 с.
Книга розповідає про національно-визвольну боротьбу полтавських козаків і селян під проводом Володимира Греся (отамана Гонти) у 1920 році проти московських більшовицьких поневолювачів. Вона грунтується на спогадах учасників тих подій, документах та матеріалах архівів.
Основним гаслом їх боротьби була вільна Україна, а символом — малиновий козацький прапор. Він і зображений в центрі обкладинки книги.
Головний герой книги Олекси Пугача Гонта провів в ув’язненні 10 років – з 1929 по 1939-й рр.
Автор – історик, краєзнавець, юрист Олекса Пугач розповідає, що вся викладена в книзі інформація достовірна. Факти він брав у архіві Управління СБУ та Державному архіві Полтавської області.

неділя, 24 листопада 2019 р.

ПРАВНИК І ПРОСВІТИТЕЛЬ: ДО 160-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КОСТЯ ЛЕВИЦЬКОГО

Біобібліографічне досьє присвячено видатному державному і громадському діячу, міністру закордонних справ Державного секретаріату ЗУНР, юристу Кость Антоновичу Левицькому (1859-1941). Висвітлено його життєвий шлях і політичну діяльність. Бібліографічне досьє розкриває фонд бібліотеки по життєпису Левицького, звертає увагу користувачів на друковані видання (книги, газети і журнали) та на корисні адреси Інтернет-ресурсів. Видання передусім розраховано для фахівців, які працюють з молоддю, та всіх, хто цікавиться історією України. 
Правник і просвітитель : до 160-річчя від дня народження Костя Левицького : біобібліограф. досьє / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Н. Л. Карпінська. – Полтава, 2019. – 16 с. – (Серія «Титани, які зміцнюють націю») 

пʼятниця, 22 листопада 2019 р.

ГРИГОРІЙ КСЬОНЗ


БІОЛОГИ-АКАДЕМІКИ, УРОДЖЕНЦІ ПОЛТАВЩИНИ

Вперше за роки незалежності на парламентських слуханнях у Верховній Раді України (8 грудня 2010 року) йшлося про роль і місце, значення українців у світовій цивілізації. Десятки імен наших земляків-полтавців було названо всіма доповідачами – в усіх напрямках людської діяльності, в усіх сферах науки. Насправді, їх набагато більше, зокрема, в біології.

Протопопов Віктор Павлович (22.10.1880 – 29.11.1957) – психіатр, фізіолог, академік АН УРСР (з 1945). В 1944-1957 рр. – зав. відділом Інституту фізіології АН УРСР, головний психіатр МОЗ УРСР. Нагороджений двома орденами Леніна.

Народився в с. Юрки Козельщинського району. Закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі (1906), працював там же під керівництвом В. Бехтєрєва і І. Павлова. У 1923-1944 рр. – професор Харківського медінституту. 1931 року організував перший в СРСР учбовий Психоневрологічний інститут. З 1944 року – професор Київського інституту удосконалення лікарів.

Основні наукові роботи присвячені фізіології і патології вищої нервової діяльності в психіатрії. Висунув (1921) положення про значення мови в процесі вищої нервової діяльності людини. Розробив ряд нових методик для фізіологічного аналізу природи понять, суджень, висновків. Поклав початок вивченню вищої нервової діяльності тварин в умовах їх природного перебування. Одним з перших використав вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність в психіатрії, розробив принципи охоронного лікування і застосував лікування сном психічних хворих. Сформулював оригінальні концепції патогенеза шизофренії і маніакального психозу і запропонував нові методи їх лікування.

Література:

  • Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах / Я. Ганіт-кевич. – Львів, 2004. – С. 249.
  • Протопопов Виктор Павлович // Биологи : биогр. справочник. – К., 1984. – С. 517.
  • Протопопов Віктор Павлович // Українська радянська

ВІКТОРИНА "НАШІ СЛАВНІ ЗЕМЛЯКИ"

четвер, 21 листопада 2019 р.

КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Неймовірне число подій відбувається в житті молодих людей. Випробування Любов’ю, Дружбою, Грошима, Славою, Успіхом. Як вони витримають ці іспити, чи впораються? Впораються. Тому що вони – Диваки від слова «диво». Їх легко впізнати, тому що вони завжди з’являються в потрібну хвилину: віддають останнє заради дружби, роблять неможливе заради кохання. Вони просто допомагають словом і ділом, даруючи світло і тепло, а іноді просто не проходять мимо.
Ігнатова Н. Диваки: романт. історія для дорослих дітей / Н. Ігнатова. – Донецьк: ПП «ЦСО», 2012. – 288 с.


13-річним героям оповідань Оксани Сайко доводиться – може вперше в житті і часто в драматичних ситуаціях – зробити рішучий вибір на користь або добра, або зла. Так вони пізнають людей і пізнають себе. Які методи годяться в боротьбі за перемогу на конкурсі краси? Що робити, коли товариші в біді – бігти за дорослими чи намагатися рятувати самому? Чим «віддячити» не надто доброзичливому учителеві – осудом, а чи співчуттям?..
Сайко О. Новенька та інші історії / О. Сайко. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2012. – 185 с.

КРОСВОРД "ЧИ ДОБРЕ ЗНАЄМО ПОЛТАВУ?"

вівторок, 19 листопада 2019 р.

"АРХІТЕКТОРИ І МІСТО" КНИГА

Ця книга присвячується архітекторам, які будували нашу Полтаву в різні часи. На жаль, людська пам'ять не довговічна, ми забуваємо авторів проектів багатьох будинків. У кращому випадку, пам'ятаємо прізвище та ініціали, але дуже мало відомо про їх життя і творчий шлях.
Книга містить добірку творчих біографій 87-ми полтавських градобудівників – архітекторів, інженерів, скульпторів, художників – завдяки яким формувалося міське середовище Полтави. 

Архітектура міста - різностильова. Ансамбль Круглої площі - ампір, є і українське бароко, і неоренесанс, і модерн. Праця доповнена оглядом поетапного розвитку архітектури міста Полтави з давніх часів до сьогодення. 

Видання ілюстроване, розраховане на архітекторів, істориків, краєзнавців, широке коло шанувальників архітектурної творчості.
Підготовлено за ініціативою Полтавської організації Національної спілки архітекторів України. Книга побачила світ у видавництві "АСМІ" у кількості 300 примірників.
Керівник проекту – архітектор Микола Всеволодович Карюк.
У номінації "Краще іміджеве видання 2019" зайняла 1 місце.

понеділок, 18 листопада 2019 р.

ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО

Олекса Стороженко – український письменник, етнограф, художник, військовий, слідчий-криміналіст. Невизнаний своїм часом, він вважався письменником-самітником, не професіоналом, бо не був активним учасником літературного життя тогочасної України. Нині його твори введені до шкільної програми. Мета біобліографічної розвідки – поповнити знання ще про одного неординарного українця, допомогти познайомитися з його життям і творчістю учнівській молоді, краєзнавцям, широкому колу читачів. Видання пропонує літературу з фондів обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара та Інтернет-ресурси. Зібраний матеріал не є вичерпним, хронологічні рамки періодичних видань в основному 10 років.
Олекса Стороженко – майстер романтичної прози: до 145-річчя пам'яті письменника : біобібліографічна розвіджка / упоряд. Л. І. Картальова ; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2019. – 28 с.

четвер, 14 листопада 2019 р.

КРАЩА КНИГА ПОЛТАВЩИНИ


Вже втринадцяте на Полтавщині визначають найкращі видання регіону. Цьогоріч до конкурсної комісії надійшло 52 видання від 13-ти заявників.
Переможці 13-го конкурсу “Краща книга Полтавщини”:
«Краще історико-краєзнавче видання»:
I місце – «Українська керамологія: Національний науковий щорічник. За рік 2008: Гончарне шкільництво»(Олесь Пошивайло)
II місце – «Листи з Америки»(Катерина Кричевська-Росандіч)
IІI місце – «Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви». Путівник»(Наталія Білан, Людмила Шендрик)
 «Краща університетська книга»:
I місце – «Безпека людини. Університетський курс» (Сергій Дикань, Ірина Іваницька)
II місце – Збірка книг, присвячена Борису Мартосу. 1.«Борис Мартос і кооперація: монографія», у 2 книгах. 2.«Організація й модерація зібрань у праці Бориса Мартоса». 3.«Теорія кооперації Бориса Мартоса». 4.«Борис Мартос і його праця про ревізію» (Мирослав Аліман, Олексій Нестуля, Світлана Нестуля, Юстина Верига)
IІI місце – «Хворий малюк» (Марія Фесенко, Валерій Похилько, Світлана Цвіренко)
«Краща поетична збірка»:
I місце – «Більше ніж любов» (Марія Бойко)
II місце – «Записки нічних мрійників» (Марія Дмитрієва)
IІI місце – «Світ на долоні» (Ольга Хало)
«Краще прозаїчне видання:
I місце – «Останній поріг» (Володимир Шкурупій)
II місце – «Антон «Еней» Цедік – правдива Душа в пошуках Істини»(Ольга Стоцька, Олена Голтвяниця, Ольга Цедік)

вівторок, 29 жовтня 2019 р.

ОЛЬГА ГЕРАСИМ'ЮК: "Я НАРОДИЛАСЬ НА ПОЛТАВЩИНІ… "

Нещодавно у "Видавництві Старого Лева" побачила світ книга, знаної в Україні, полтавки – журналістки, телевізійної ведучої, громадської діячки.
У збірці есеїв та тревелогів "Я повернулася. Люблю", історії для якої авторка збирала 12 років, на читача чекають знайомство з історією, культурою, звичаями та ментальністю багатьох народів, але насамперед тут будуть зустрічі з людьми. 
Вдумлива й чутлива до найтонших деталей, до найглибших психологічних нюансів авторка (за сумісництвом — і героїня) не тільки розповість багато нового про барвистий і строкатий світ, а й нагадає призабуте, зупиниться перед сакральним, поміркує про вічне. 
Щире і просте, радісне й печальне, зворушливе і мудре на цих сторінках переплітаються, сходяться й розходяться, творять чутливі, як пульс, візерунки живої оповіді, де кожне слово пропущене через серце. 
Інформація про автора для користувачів:
Ольга Володимирівна Герасим'юк – уродженка м. Пирятин. ЇЇ рідне місто можна впізнати на кожному кроці і в кожному рядку нової книги.
Вона з гордістю каже: "Я народилась на Полтавщині, де народилась українська мова, "Енеїда", де жив Гоголь. Це дуже вільний, козацький край…".
Ольга Володимирівна – народний депутат України двох скликань, лауреатка багатьох міжнародних і всеукраїнських творчих конкурсів і фестивалів.
Нині є кураторкою проекту "Школи Лохвицького земства за проектом О. Сластьона". 

пʼятниця, 25 жовтня 2019 р.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ"ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ НА 2020 РІК

Видання містить інформацію про події суспільно-політичного, культурно-мистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов'язані з краєм. Адресований посібник бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колу користувачів бібліотеки. Відбір інформації закінчено 10 жовтня 2019 року.
Календар знаменних і пам'ятних дат Полтавщини на 2020 рік / упорядник Н. М. Требіна ; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2019. – 40 с. 

середа, 9 жовтня 2019 р.

ЩОБ ДІТИ БІЛЬШЕ ЗНАЛИ – Є ГАЗЕТИ І ЖУРНАЛИ


Останніми роками невиправдано зменшився інтерес до газет та журналів. Зміна життя вимагає добору сучасних цікавих художніх та науково-пізнавальних журналів, які б відповідали таким критеріям: як невеличкий обсяг, художнє оформлення та стисла аналітична інформація. Саме на цій темі присвячений бібліотечний урок, на який 8 жовтня завітали учні 6-х класів ЗОШ № 16.
Мета уроку – розширити знання учнів про періодичну пресу, про їх поділ на декілька типів: за періодичністю виходу; за форматом; за тематикою (літературні, мистецькі, сатиричні, релігійні, політичні тощо); за характером подачі інформації; пов'язані з фахом; орієнтовані на певний вік (Юний натураліст, Юний художник, Малятко, Право України); часописи, що висвітлюють діяльність організацій – культурних, релігійних та ін. (Кур'єр Юнеско). Також важливо вміти самостійно користуватися ними при складанні списків використаної літератури та для розширення кругозору.

неділя, 29 вересня 2019 р.

НОВА КНИГА

Степаненко М. 100-літній ювілей Олеся Гончара : довідник / Микола Степаненко. – Полтава : ПП "Астрая", 2019. – 252 с.

У довідникові подано інформацію про святкування в 2018 році 100-ліття від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча Олеся Гончара. Систематизовано матеріали наукових конференцій, публікації, уміщені у всеукраїнських, обласних, районних періодичних виданнях, у збірниках наукових праць, культурно-мистецькі та просвітницькі заходи, які відбувалися в Києві й інших містах України.
Для широкого кола шанувальників українського слова й культури.

пʼятниця, 27 вересня 2019 р.

ВІКТОРИНА "ВИДАТНИЙ БАЙКАР ХІХ СТОЛІТТЯ - ЛЕОНІД ГЛІБОВ"

…Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. 
Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. 

Помер Л. Глібов 10 листопада 1893 р. в Чернігові, де його й поховано.

Пропонуємо перевірити свої знання про нього за допомогою запропонованих питань про його життя і творчість.

ЕКСКУРСІЯ НА ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК

Гірничо-збагачувальний комбінат в Горішніх Плавнях – найбільший в Україні. І при цьому – один з небагатьох промислових гігантів, куди пускають туристів. Введений в експлуатацію в 1970, виробник і експортер залізорудних окатишів, які використовуються в чорній металургії і виробництві сталі.
В ході екскурсії відвідали музей де ознайомилися з історією створення та етапами розвитку комбінату, його призначенням і познайомилися харизматичним гідом Миколою.
Пройшовши інструктаж з техніки безпеки і одягнувши спецодяг вирушили на схил. Кар’єр Полтавського гірничо-збагачувального – один з найбільших кар’єрів у світі. Глибина його близько 300 метрів, а ширина досягає 8 кілометрів. У цій чаші проходить 420 км автомобільних і 215 км залізничних шляхів, по яких руду доставляють на поверхню. З оглядового майданчика, можна спостерігати роботу найбільш великовагових машин у світі. Панорама кар’єра вражає.  
А з містичної точки зору кар’єр – це місце сили, де можна спілкуватися з вищими світами. Раніше тут був курган давніх аріїв, який світився ночами. Місцеві жителі побудували на його місці церкву, а сам кар’єр стали називати аномальної зоною, так як там часто траплялися нез’ясовні явища.
Індустріальний пейзаж це своя романтика…
На згадку про відвідини взяли з собою шматочок породи з вкрапленнями, дуже схожими на золото…
Далі оглядова екскурсія по осінньому і затишному місту Горішні Плавні. Ми побачили веселі місцеві пам'ятники – тут увічнили сантехніка Кузьмича, швейну машинку…
І на завершення нашої мандрівки був шопінг для всіх нас на трикотажну фабрику. Де всі… гарненько, скупилися в магазинах по заводським цінам.
Щоб підсумувати розповідь про поїздку, зроблю   висновок. Полтавщина – красива область, в якій існують тисячі пам'яток на різний смак і колір.  Тож мандруйте, відкривайте для себе нові місця, адже з кожної поїздки ми повертаємося вже не такими, як раніше.
Подорожуйте, любить нашу країну, а Горишні Плавні – це круто!

понеділок, 23 вересня 2019 р.

ДЕНЬ РІДНОГО МІСТА

У ці вересневі дні ми щороку згадуємо про славетні сторінки історії нашого краю, коли Полтава була звільнена від окупантів.
В Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара в секторі краєзнавчої літератури та бібліографії провідним бібліографом Надією Михайлівною Требіною був проведений інформаційний огляд літератури для учнів 7-Б класу школи № 5.
76 років тому наше місто було звільнене від окупантів, і люди стали працювати на мирній землі, хоча до Перемоги залишалося ще пережити багато горя й труднощів…
У ці дні ми віддаємо данину шани і поваги воїнам і схиляємо голови перед безсмертними подвигами визволителів, наших земляків, які пройшли кривавими дорогами війни, виборюючи для країни мирне життя.
Це особливий день, бо день рідного міста – це свято єднання. Саме в такі моменти ми відчуваємо в своїх серцях любов і гордість за свою малу батьківщину, сповнюємося почуттям єдиної родини.
Від щирого серця вітаємо всіх жителів Полтави з Днем міста!

середа, 18 вересня 2019 р.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ОЛІМП ПОЛТАВЩИНИ (Письменники-полтавці – переможці літературних премій у ХXI ст.)

Літературні премії – один із видів визнання творчості письменника взагалі чи конкретного його твору. Вручаються також за розкриття авторами окремих тем, за їх активну громадську діяльність та ін. Завдяки літературним преміям виявляються найбільш вартісні твори та імена їх авторів. 
Сучасні письменники Полтавщини продовжують гідно поповнювати вітчизняну літературу своїми кращими творчими надбаннями. Дехто з них відомі далеко за межами України, бо друкувались у багатьох країнах Європи. 
Про тих, хто долає літературний олімп у ІІІ тисячолітті, і стають лауреатами та дипломантами літературних та літературно-мистецьких премій, розповість матеріал виставки. Відомості про лауреатів не є вичерпними і подані з фондів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара і обласних бібліотек Полтави.

четвер, 12 вересня 2019 р.

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ

Ювілей знаного у всьому світі письменника, уродженця м. Полтава, спонукав нас відшукувати цікаві матеріали про його життя і творчість. У посібнику зроблена спроба віднайти публікації про поширення, розповсюдження за межами України літературного доробку нашого земляка, постановку в театрах різних країн світу його драматичних творів, дослідження творчості Івана Котляревського зарубіжними вченими, літературознавцями, істориками. Основні матеріали згруповані у двох розділах, до кожного з яких подається список використаної літератури, наявної в нашій бібліотеці та ПОУНБ імені І. П. Котляревського. Розміщені списки в алфавітному порядку. Досьє адресоване вчителям, бібліотекарям, студентам, старшокласникам.
"Слово… голосно залунало по широких світах". Іван Котляревський за межами України: до 250-річчя від дня народження письменника : біобібліографічне досьє / упорядник Н. М. Требіна ; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2019. – 16 с.

вівторок, 10 вересня 2019 р.

"СИТЦЕВЕ ЩАСТЯ" ГАННИ КРЕВСЬКОЇ

Осінь – пора нових відкриттів. Одинадцятикласники СШ № 27 6 вересня 2019 року "відкрили"для себе Ганну Кревську – члена Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, лауреатку двох регіональних премій: імені Василя Симоненка та Володимира Малика, обласної премії імені Івана Котляревського, авторку трьох поетичних збірок.
Щойно з друку вийшла перша її прозова книга, яка має назву "Ситцеве щастя". Вона містить 8 оповідань та повість. Це – художнє відтворення історії полтавського краю 30–60-х років ХХ століття.
Гіркою родзинкою книги є Війна. Чому саме зараз піднята тема подій, які відбувалися в нашому краї понад 70 років тому?
Кажуть, що нова війна починається на землі тоді, коли йдуть у небуття останні воїни, жертви попередньої. Нині з ними обривається цілий пласт нашої історії. Але не до кінця... В основі цієї збірки лежать щоденникові записи її героїв, унікальні, історичні фотографії, зібрані письменницею на Лубенщині.
Книга написана з любов'ю до тих, що попри всі випробування нашої історії лишилися ЛЮДЬМИ. Вони зберегли унікальне вміння: зшивати ситець життя нитками прощення, латати пропалини любов'ю, передавати орнаменти своїх спогадів дітям, онукам та правнукам. Більшість історій, описаних у "Ситцевому щасті", насправді відбулися з героями.
Присутні були захоплені емоційною, колоритною, цікавою розповіддю письменниці про себе, свій рід, свою нову книгу, яку вона "зшивала" три роки.
Пані Ганна подарувала для нашої бібліотеки дві свої книги з автографом.

четвер, 5 вересня 2019 р.

"КОЛИ КОГО ЛЮБИШ, ТОГО НЕ ЗАБУДЕШ …"


Романтичні сторінки у житті і творчості І. П. Котляревського (на основі спогадів, поеми, п'єс письменника та творів про нього уродженців Полтавщини). 

Тогді найбільш нам допікає, 
Коли зла доля однімає, 
Що нам всього миліше єсть. 
І. П. Котляревський 
Початок XIX століття. 1802 року царським указом була утворена Полтавська губернія, з центром у м. Полтаві. 
"Полтава, в момент відкриття губернії, була невеликим містом, схожим більше на велике село, чим на місто", – писав І. Ф. Павловський [1, с. 9]. 
Сюди приїхав 39-річний капітан у відставці Іван Котляревський, після дванадцяти літ військової служби, тут проживала його старенька матуся. 
На його радість, рідне місто стало більш впорядкованим, воно вже мало своє культурне обличчя… 
Оселився Іван Петрович у невеликій садибі, придбаній 1751 року ще його дідом Іоаном, дияконом Успенської церкви, яка стояла на видному місці, біля Собору. Вадим Пассек (1808–1842) – історик, етнограф, згадував: 
"Хто не пам'ятає в Полтаві невеликого, самотнього будиночка на високій горі поблизу фортечних окопів. Хто, відвідавши цей будинок, не милувався навколишніми краєвидами: праворуч величезна будівля інституту і сад по узгір'ю; ліворуч широкі луки, і по них, звиваючись, блищить ріка Ворскла…" [ 2, с. 112]. 
Іван був ніжним і турботливим сином. Жив не розкішно, але пристойно. Умів прийняти гостей, любив товариство. 
Коли Іван Петрович з'являвся у будь-якому товаристві – моложавий, елегантний, у фраку, з незмінною білою краваткою, ­– він завжди був улюбленцем прекрасної половини. Дами оточували його, очікуючи компліментів, дотепних жартів та розповідей: 
За ввічливі станси, гучні мадригали 
Вродливиці теж нагороду давали... [3, с. 34]. 
Усмішка у поета була сяючою і звабливою, він встигав зробити жінкам компліменти, перецілувати ручки і шепнути на вушко кожній щось приємне. Анекдоти, примовки, іскрометні та дотепні, викликали веселощі і сміх – ніхто не міг з такою чудовою майстерністю оповідати. 
Володів особливим даром говорити про серйозні речі жартуючи, але без висміювання. Не одна дівчина задивлялася на ставного та високого Івана Петровича – він був нежонатим, дівчата сприймали його, як завидного жениха. 
Приємне, енергійне обличчя, чорне, як воронове крило, волосся, римський ніс, білозуба усмішка – як можна було байдуже пройти мимо? Здавалося, в його долі все безхмарно – безтурботний балакун, дотепник, душа компаній. 
Втім, життя його не було таким безжурним і світлим. Іван Петрович кілька разів змінював рід занять, був сміливим воїном, знав нестатки, але не виносив свої почування на широкий загал, серця свого не розкривав. 
"Під скромною простотою українця Котляревський приховував найпіднесенішу душу, доступну всім благородним почуванням…" [4, с. 65], – підкреслював С. П. Стеблін-Камінський у своєму біографічному нарисі, йому вторив В. В. Пассек: "ховав душу високу і повну найніжніших і найпалкіших почуттів. Він був душею дружніх бесід…" [5, с. 44] . 
А в молоді роки з ним трапилася історія, яка стала причиною його самотності – до кінця життя він прожив одинаком. 
Іванові було близько двадцяти п'яти років, коли він залишив державну службу, – очевидно, що кар'єра чиновника не вабила його так само, як і церковний сан. 
На життя заробляв вчителюванням у поміщицьких маєтках – і слава про нього, як "вчителя з бурси", гуляла округою: мовляв, дуже вченості відданий, у віршуванні йому рівних немає, на скрипці ладно грає і співає. 
У 1794–1796 р.р. Іван Петрович був учителем поміщицьких дітей у Золотоніському повіті Полтавської губернії і опинився в особливих обставинах, які зіграли велику роль у його особистому житті. Майбутній поет потрапив до поміщика Герасима Семеновича Сухопеня, у того були сини, дочки, за якими приглядала 20-річна племінниця господаря Марія. Звів на неї погляд Іван – і в небі зірки задрижали, срібне марево перед очима попливло... 
Наче зомлів. Іван не сумнівався ні хвилини, що саме ця дівчина судилася йому. Бо з Марією так гарно вони подружилися – вона виявилася веселою і товариською, а серце в неї було не гіршим, ніж гарненькі оченята. Іван забавляв Марусю веселими історіями: бувало, дрібнички оповідає, а вона так і падає зо сміху, а в самого Івана обличчя пісне, спокійне. 
А вечорами Котляревський схилявся над аркушами паперу – там він почав писати свою "Енеїду". І сміявся, і плакав над нею. Поема росла в нього "на клаптиках". 

неділя, 18 серпня 2019 р.

ЯБЛУЧНИЙ СПАС

У серпні відзначають Преображення Господнє, або Яблучний Спас – другий у черзі трьох спасів. Він припадає на 19-е число. У цей день, за біблійними переказами, Ісус явив апостолам свою божественну силу. Він повів їх на гору Фавор і там преобразився: його обличчя засяяло, а одяг став білим, як світло. 
Другий Спас: коли Яблучний Спас - неперехідне свято, тому відзначається щороку в один і той же день - 19 серпня. Яблучний Спас: традиції свята Вранці у цей день, 19 серпня, йдуть у церкву й освячують яблука та інші фрукти нового врожаю. Цими плодами заведено пригощати жебраків, рідних і близьких людей. При цьому нарвати плоди, які потім освятять у церкві, зазвичай просили дітей: "Дитяча рука ще не согрішила, тому Ісусикові вона мила". 
Вважається, що в день Другого Спаса потрібно з'їсти освячене яблуко: відкушуючи перший шматочок, загадайте бажання, яке, згідно з повір'ям, обов'язково здійсниться. Крім того, вважається гріхом забути в цей день про душі покійних: після церкви потрібно сходити на цвинтар і пом'янути покійних. 
Що святять у церкві на Яблучний Спас:
  • яблука та інші фрукти - символ урожаю, а також випічку з фруктами; 
  • хліб - символ сім'ї;
  • сіль; 
  • хрін; 
  • мед; 
  • квіти; 
  • колосся пшениці. 
При цьому в жодному разі не можна класти у кошик для освячення в церкві алкоголь і м'ясні продукти. 
Що не можна робити на це свято:
  • виконувати будь-яку хатню роботу;
  • проганяти комах і вбивати їх; 
  • лаятися і сваритися; 
  • бажати комусь зла, адже воно може повернутися до вас;
  • до Другого Спаса не можна їсти яблука: інакше, якщо в сім'ї померла дитина, на тому світі вона у цей день залишиться без гостинця; 
  • їсти непісні страви, адже Яблучний Спас припадає на Успенський піст. 
Прикмети в цей день:
  •  Пройшов Спас - пішло літо від нас;
  •  Який Яблучний Спас - таким буде і січень; 
  • Якщо на руку сядуть дві мухи одночасно - на людину чекає везіння,
  • Сухий день - восени теж буде мало опадів;
  • Ясна погода - зима буде холодною; 
  • Якщо не їсти яблук до Другого Спаса, а потім 19 серпня у свято скуштувати яблуко з медом і загадати бажання, то воно обов'язково збудеться; 
  • Якщо фрукти в саду виявилися гнилими й не достояли до Яблучного Спаса, то наступний рік буде складним і важким.

ПОЕЗІЯ ТЕТЯНИ КЛЬОКТИ

Тетяна Кльокта – поетка і педагог із Полтавщини. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. Нині мешкає в селі Малі Будища Зіньківського району, працює заступником директора з навчально-виховної роботи місцевої ЗОШ І–ІІІ ступенів. Авторка книг поезії: «Неповторність» (2006), «За порогом тиші і гомону» (2011), «Намалюй мені день» (2013), «І знову поринаю в чебреці» (2014).

Кльокта Т. І знову поринаю в чебреці : поезія / Т. Кльокта. – Полтава : Полтавський літератор, 2014. – 84 с. 
Перед читачем четверта збірка талановитої поетеси Тетяни Кльокти. Кожен рядок її віршів, як стверджує Наталя Баклай, насичений некрикливими алітераціями, вигадливо оркестровий, ллється ліричною мелодією почуттів, звуків, ритмів. До книги ввійшли поезії "про звичайне й утаємничене, про жіноче й материнське, про знайдене і втрачене".

понеділок, 12 серпня 2019 р.

МУЗЕЇ - ДУХОВНІ ОСТРОВИ ПОЛТАВЩИНИ

Інформаційно-бібліографічний посібник "Музеї – духовні острови Полтавщини" знайомить із літературними музеями Полтавської області, які є візитною карткою нашого краю, центрами збереження та популяризації історико-культурної спадщини. 
Видання адресоване всім, хто вивчає та цікавиться історією, літературою краю для більш повного та об'єктивного уявлення. 
Матеріал не є вичерпним, використана література бралася з публікацій журналів та газет, довідників, збірників, які є в наявності в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара. 
Матеріали розміщені за алфавітом. 
Музеї – духовні острови Полтавщини : інформаційно-бібліографічний посібник / уклад. Т. М. Базир ; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2019. – Вип 1. – 32 с. : іл.

неділя, 28 липня 2019 р.

СВІТ НА ДОЛОНІ

Хало О. І. Світ на долоні : вибране / О. І. Хало. - Полтава : Дивосвіт, 2018. - 152 с. 
Книга письменниці з Лубен Ольги Хало "Світ на долоні"(вибране) складається з віршів різних років. Це ліричні твори, сповнені закоханості у красу природи, людських почуттів та високого патріотизму. Вони настроюють людину на мажорний лад, адже просякнуті оптимізмом, вірою у те, що ось завтра буде краще, що дуже важливо, особливо в наш час.
Ольга Хало має неабиякий хист до поетичної творчості. ЇЇ образний ряд не схожий на інші, має яскраво виражене українське коріння. Це справжня високохудожня поезія. Вона яскрава за своєю сутністю і доступна за змістом. Тут немає незрозумілих мовних конструкцій, вірші написані легко і просто, кожний має свою мелодику, близьку читачеві без особливої культурної підготовки. Такі вірші не просто можна читати, їх легко запам’ятовувати. Більшість з них можна розібрати на цитати для того чи іншого заходу, проведення уроку в школі, присвяченого рідному Полтавському краю.
Книгу видано у Видавництві "Дивосвіт" тиражем 300 примірників на замовлення Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації за планом випуску соціально значущих видань.

четвер, 25 липня 2019 р.

ВЕСЕЛКОВА РОЗМАЇТІСТЬ МОЄЇ ЧУТІВЩИНИ

Шуть А. А. Веселкова розмаїтість моєї Чутівщини : збірка нарисів про історичні події на Чутівщини в ХХ столітті / А. А. Шуть ; Сектор культури Чутівської райдержадміністрації, Чутівський районний краєзнавчий музей. - Полтава : АСМІ, 2017. - 177 с. 

У збірці ведеться мова про пам’ятні події на Чутівщині в минулому столітті, зокрема про становлення населених пунктів, будівництво підприємств, створення господарств, Голодомор, знищення всього раніше збудованого в роки Другої світової війни, відбудову, повне сонячне затемнення і таке інше.
Все, що було почуте автором або свідком чого він був.У книзі також вміщена поетична збірка автора (Андрія Українця) «Золотий дідух), створена на місцевому матеріалі. Книга розрахована на широке коло читачів.

понеділок, 22 липня 2019 р.

ПОЗЕН ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ

170 років від дня народження Леоніда Володимировича Позена (1849–1921), українського та російського скульптора
Полтавщина – щедрий край, благодатний куточок землі української. Славиться вона своїми чорноземами, зеленими садами, дорідними врожаями, а ще більше роботящими, талановитими людьми.
… 1849 рік. В провінційному містечку Оболонь Полтавської губернії, Хорольського уїзду, в маєтку свого діда статс – секретаря Михайла Павловича Позена 10 липня народився хлопчик, якого назвали Льоня, і якому судилося стати відомим скульптором.
Його батько, потомствений дворянин Володимир Михайлович Позен служив гвардійській кавалерії і в 1849 році, будучи у відставці, жив з сім’єю в Оболоні в родовому маєтку.
Мати – потомствена дворянка Смоленської губернії – Софія Олександрівна – уродженка Трубачеєва.
Михайло Павлович Позен став власником Оболоні та навколишніх 5-ти цензових землевласників Хорольського повіту.
За даними 1863 року Оболонь мала 418 дворів, що налічували 2602 особи населення. В селі була мурована Преображенська церква. Відбувались раз на рік ярмарки.
Безтурботні дитячі роки маленького Льоні Позена проходили в родинному маєтку, що височить на крутому березі заболоченої річки Рудки, серед чудового парку.
Початкову освіту хлопчик здобув вдома. Виховувався він зарубіжними гувернантками, а навчали вчителі маститих середніх навчальних закладів. Наука і гра на фортепіано давалася хлопцеві не легко. Але найбільше його захоплення – це ліплення. З свіжого чорного хліба в нього швидко виходили різні кумедні фігурки.
Батьків дивувала ця пристрасть сина. А через багато літ, близькі до Позена люди, згадували, як маленький Льоня годинами міг милуватись кониками, півниками, свищиками, статуетками, які продавали опішнянські гончарі на ярмарках. В душі маленького хлопчика з дитячих літ зародилось те золоте зерно, якому судилося прорости в зрілому вже віці.
Коли Льоні Позену виповнилося 15 років, в 1864 році, батьки віддають його в 5-й клас Полтавської гімназії. Тут також юнак багато малює і ліпить. В цьому його схвально підтримує учитель малювання Федот Леонтійович Ткаченко, близький друг Т.Г. Шевченка.
Батьки, переконавшись у мистецьких здібностях сина, радили йому після закінчення гімназії поступити до Петербурзької Академії художеств. Проте Леонід відхилив цю пораду рідних, бо на перших порах серйозно не ставився до своїх художніх уподобань, а сприймав їх , як захоплення.
Після закінчення в 1867 році гімназії він восени того ж таки року, поступає до Харківського університету на юридичний факультет. А через рік, в 1869 році, переводиться до Петербургського університету, по закінченні якого, взимку 1872 року, одержує посаду помічника присяжного повіреного в Полтаві.

неділя, 21 липня 2019 р.

ХЕМІНГУЕЙ ЕРНЕСТ

120 років від дня народження Хемінгуей Ернест Міллер (1899-1961) - американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії.
Народився Ернест Міллер Хемінгуей в м. Оут-Парк штату Іллінойс, у передмісті Чикаго. Був другим із шести дітей у родині. У шкільні роки захоплювався спортом (туризмом, стрільбою, футболом), працював у шкільних часописах. Після закінчення школи (1917) відмовляється від вступу в університет і починає працювати репортером газети.
У 1918 р. записується у транспортний підрозділ Американського Червоного Хреста, вирушає на Першу світову війну, де отримає важке поранення - з його тіла було вилучено 227 осколків різного розміру. 
1919-1923 р. працює у різних газетах, стає європейським кореспондентом, певний час живе в Парижі, де знайомиться з відомими літераторами. 1925 р. вирішує повністю присвятити себе літературі, але з газетярством не пориває. 
Бере участь в антифашистській боротьбі в Іспанії  Тема Іспанії звучить в багатьох творах Хемінгуея, він стає палким прихильником кориди. У дні Другої світової війни був воєнним кореспондентом. В останні роки жив на Кубі.
Сюжетна палітра творів Хемінгуея пов’язана з темою "втраченого покоління" і відтворює здебільшого події війни, адже на долю покоління, до якого належав письменник, випало дві світові війни. Героями його творів є солдати, мисливці, рибалки. 
Хемингуэй Эрнест. Старик и море : повесть, рассказы и очерки / Э. Хемингуэй. - Одеса : Маяк, 1977. - 247 с.
Повість "Старий і море" (1952), за яку Хемінгуею були присуджені Пулітцерівська (1952) та Нобелівська (1954) премії, стверджує віру в людину, сповнена любов’ю до простих людей. 
Хемінгуей - людина ризику, його життя сповнене різних подій і катастроф: побував на п’яти війнах, потрапив у шість авто і авіакатастроф, був травмований, на якийсь час осліп. Він завзятий мисливець, рибалка, декілька разів виїздив на африканське сафарі.
У часи Другої світової війни на власному катері зголосився виконувати розвідувальні завдання. Численні травми письменника призводять до тяжкої хвороби, наступає моральна криза і 2 травня 1961 р. Хемінгуей ставить крапку на власному житті. 

НОВІ КНИГИ

Край Дикого Поля : роман / Є.П. Бутенко. – Глобине: Поліграфсервіс, 2006. – 240с. 

Це розповідь про тяжкі роки боротьби українського козацтва проти польської шляхти і свого ополяченого панства з кінця ХVІ століття до визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Твір насичений драматизмом, чистотою любовних відносин і вірністю перед Батьківщиною.


Фортеця над Сулою : роман / Є.П. Бутенко. – Глобине: Поліграфсервіс, 2002. – 256с. 

В книзі розповідається про старовинне село Горошине (Горошин), яке вже ось тисячу років стоїть над Сулою… Події, про які йдеться у творі, охоплюють десять років складного і трагічного часу в історії села. Герої твору звичайні козаки Горошиного. Автор майже біографічно змальовує самобутні родини старовинного села. Головний герой роману Карпо Чайка…

середа, 10 липня 2019 р.

"… ВОСКРЕШАЮ ВАС, ЯСНИХ, БЕЗВИНННИХ…" (Василь Вражливий)


З далеких тридцятих років образ молодого письменника Василя Вражливого бачиться нам романтичним і світлим. Він з того покоління митців, в яких насильно відібрали життя, не давши йому розквітнути, у свої 34 роки початкуючий автор не встиг написати вимріяного, заповітного.
Василь Якович Вражливий (справжнє прізвище – Штанько) народився 1903 року у с. Опішні Зіньківського повіту Полтавської губернії у багатодітній родині заможного козака Якова Штанька. Товариш дитячих літ, майбутній письменник Яків Майстренко (1903–1987), згадував: "Був Василь якийсь мрійливий з дитинства. Любив природу, годинами вислуховував пісні жайворонка в степу. А то сидить коло Ворскли і дивиться на плин ріки, і щось ніби шепоче. Його вражало все: тихі рожеві ранки, срібляста роса на травах, золотий квіт соняшника. Тож, мабуть, тому і взяв він для себе літературний псевдонім – Вражливий". 
Навчався Василь у сільській школі, Зіньківській гімназії, але останні гімназійні роки були перервані громадянською війною. Потім було навчання в Опішнянській агрономічній школі, в Харківському вечірньому робітничому технікумі. Роки були важкими: війна, розруха, голод. Не обійшла біда і родину Штаньків. Батька розкуркулили і ця ситуація загрожувала великими неприємностями в подальшому його житті. 
Юнак вирішив не чекати, поки йому приліплять ярлик класово-ворожого елемента, залишив технікум і круто змінив життєву дорогу. Найкраще цей період ілюструють уривки зі спогадів його друзів по "харківській богемі". 
Іван Сенченко (1901–1975), письменник-полтавець, у "Нотатках про літературне життя 20-40 рр." відвів не одну сторінку своєму землякові і другові: "Василь Вражливий. Симпатичний гарний хлопець. Він мав дуже хороше, видовжене, прикрашене прозорими карими очима обличчя, з приязним доброзичливим поглядом. Це привертало до нього. Мав ліричний роман з Наталією Львівною Забілою, яку підносив до небес. 
В "плужанській богемі" не затримався. Познайомився з працівниками Державного видавництва України, влаштувався там на роботу, оволодіваючи мистецтвом редактора української мови. Пізніше разом з усіма перейшов жити в "Слово" (будинок письменників). Поставив собі завдання оволодіти французькою мовою. Найняв учителя і відразу взявся з ним за один з романів французького письменника А. Р. Лесажа (1668–1747). Вивчав отак мову і перекладав, наполегливо і продуктивно". 
Юрій Смолич (1900–1976) – майбутній класик української літератури, в "Розповідях про неспокій: дещо про двадцяті й тридцяті роки в українському літературному побуті" теж цікаво описував повсякденне життя молодих літераторів: 
"Не можу не згадати зовнішній вигляд моїх знайомців – перших, власне, після Блакитного, Тичини з Йогансеном письменників… 
Літературна братія грошей на піжонство, певна річ, не мала, але й – де правду діти – дещо хизувалася своїм "пролетарським" одягом… 
І тільки Вася Вражливий мав надзвичайної краси вишивану сорочку – гаптовану білою заполоччю на білому полотні". 
У 20-х рр., коли життя стабілізувалося, культурна, літературна діяльність в Україні поновлюється, з'являються нові творчі сили, які, як вірив М. Зеров, "простелять творчості нової тло…". 
Протягом першого пореволюційного десятиліття в літературі зберігався певний простір якщо не для вільної думки, то для енергійних пошуків і самовираження. 

вівторок, 9 липня 2019 р.

ПРИВІТ ІЗ ПОЛТАВИ

"Привіт із Полтави. Ілюстрований каталог поштових карток з видами міста та околиць" являє собою найбільш повний альбом поштових карток старої Полтави, що безсумнівно, викличе жвавий інтерес у всіх, хто цікавиться історією нашого міста. На 140 сторінках кольорового альбому розміщено 160 зображень видів старої Полтави та її мешканців. Ілюстрації повторюють поштові картки початку ХХ ст. в натуральному розмірі. Автор книги – відомий краєзнавець та колекціонер листівок Євгеній Аничин. В основу книги лягли матеріали з його особистої колекції, також до складання книги були залучені полтавські колекціонери поштових карток. Автор систематизує відомі поштові картки за серіями, а серії за видавництвами в яких вони вийшли.
Зображення на старих листівках – немов віконця, що відкриваються в світ, якого вже немає. Скільки несподіваних відкриттів можна зробити, вдивляючись в пейзажі і сцени, застиглі за цими вікнами.
На листівках зображені люди Полтавщини в їхньому автентичному побуті кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя і за кожним персонажем стоїть своя унікальна історія.
Книгу видано у ТОВ "АСМІ" тиражем 300 примірників на замовлення Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації за планом випуску соціально значущих видань.

середа, 3 липня 2019 р.

РОМАН ІЗ ПРИСМАКОМ МОРАЛІ

Ольховська Л. В. Роман із присмаком моралі / Л. В. Ольховська. – Полтава : Дивосвіт, 2018. – 104 с. 

Книга розкриває заборонену донедавна тему особистих стосунків видатного письменника-класика кінця ХІХ – початку ХХ ст. Володимира Галактіоновича Короленка з Тетяною Олександрівною Богданович, журналісткою, письменницею, автором історичних романів для юнацтва. 
Читачам надається можливість простежити історію дружби, любові і знову дружби двох непересічних особистостей довжиною в 40 років. У книзі репрезентовано унікальні матеріали, ґрунтуються на першоджерелах – особистих листах героїв оповіді з наукового архіву музею. Під час публікації листів збережено авторську пунктуацію. Видання адресоване не лише історикам, літературознавцям, краєзнавцям, а й більш широкому читацькому колу.

четвер, 27 червня 2019 р.

ПРАВОСЛАВНІ ПЕРЛИНИ ПОЛТАВЩИНИ

Полтавщина може по праву пишатися своєю історичною, духовною спадщиною, що є втіленням християнської моралі та духовності у становленні українського суспільства. Більшість культових споруд на теренах губернії (області) будувалося за козацькі кошти, що свідчить про славетні меценатські традиції.
Доля монастирів Полтавщини  є цікавою сторінкою в історичному розвитку краю, частиною історії України. Монастирі почали виникати в Київській Русі ще в Х-ХІ ст. після запровадження християнства (988-989 рр.) і відіграли значну роль у поширенні й утвердженні нової релігії, що сприяло консолідації східнослов'янських племен, становленню феодальних відносин на Русі, зміцненню держави в цілому.
Все це стосується і монастирів полтавського краю. Відомостей про те, які з них, крім двох переяславських, існували до монголо-татарської навали на території, ми не маємо. Більш конкретні дані дійшли до нас  уже XV ст.. 
Під час нашої подорожі відбудеться  знайомство з цікавою історією православних монастирів Полтавщини (Полтавської губернії).
Чоловічі монастирі:
Красногірський Гадяцький Миколаївський,
Мгарсько-Лубенського Спасо-Преображенського,
Пивогірський (Пивгородський) Миколаївський,
Скельський Преображенський, 
Сокільський Преображенський, 
Сорочинський Святомихайлівський монастир.
Жіночі монастирі:
Великобудищанський Троїцький (Преображенський),
Козельщинського Різдвяно-Богородицького, 
Полтавського Хрестовоздвиженського,
Пушкарівський Вознесенський монастир.
Всі вони пройшли складний шлях становлення і випробувань стійкості, Віри.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...