СЕРГІЙ БРАУДЕ

Ім’я Семена Брауде знають у світі як одного з творців унікальних радіотелескопів та піонера радіоастрономії. Народжений у Полтаві, понад 70 років він працював у Харкові, де його відкриття випереджали час і залишаються актуальними й сьогодні.

Життєвий шлях радіофізика

Семен Брауде народився 28 січня 1911 році у Полтаві в сім’ї банківського службовця та зубної лікарки. У 1927 році закінчив професійно-технічну школу і отримав кваліфікацію монтера шостого розряду. Через рік сім’я переїхала до Харкова, де Семен вступив на фізичний факультет інституту, нині відомого, як Харківський національний університет імені Василя Каразіна.

Чоловік навчався до 1932 року, після чого близько десяти років викладав у тому ж інституті здобувши звання доцента. У 1933 році розпочав роботу в Українському фізико-технічному інституті – першій в Україні науково-дослідній установі фізичного профілю. Тут він долучився до розробки нового напряму – радіолокації, а також до створення потужних генераторів надвисокочастотних коливань на багаторезонаторних магнетронах. Саме цей винахід українських вчених випередив розробки закордонних колег.

Чимало наукових робіт уродженця Полтавщини наразі залишаються актуальними. У 1937 році науковець захистив дисертацію, яка ґрунтувалася на дослідженнях генерації потужних коливань у дециметровому діапазоні радіохвиль та здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук.

У 1938 році в Харкові створили перший в Україні надвисокочастотний радіолокатор, який працював на хвилі 64 см. Його розробили в лабораторії, де працював Семен Брауде, під керівництвом ученого прилад успішно пройшов випробування та використовувався у системі протиповітряної оборони під час Другої світової війни.

У 1943 році Семен Брауде захистив докторську дисертацію та очолив лабораторію Українського фізико-технічного інституту. Уже наступного року він став професором кафедри фізики Харківського будівельного інституту, а згодом її керівником. У 1946-му вченого призначили завідувачем кафедри радіотехнічного факультету Електротехнічного інституту.

У 1947 році Брауде ініціював створення в УФТІ спеціального відділу для дослідження поширення електромагнітних хвиль над земною поверхнею. Такі знання були необхідні для розвитку навігації, зв’язку та локації. Під його керівництвом провели низку експериментів над морем, які показали важливий результат – у тропосфері виявили аномально мале затухання надвисокочастотних хвиль у зоні глибокої тіні. Це явище назвали «дальнє тропосферне поширення».

У 1957 році Семен Брауде розпочав дослідження в новій для того часу галузі – радіоастрономії. Він заснував у Чугуївському районі на Харківщині радіоастрономічну обсерваторію, де його команда створила кілька потужних телескопів.

Найбільший із них – УТР-2, запущений у 1972 році біля села Гракове. Це гігантська антена площею близько 150 тис. кв. м, яка й досі залишається найчутливішим радіотелескопом декаметрового діапазону у світі.

У середині 1970-х вчений очолив роботу зі створення системи інтерферометрів декаметрового діапазону – УРАН. Її ввели в дію на початку 1990-х. Система охоплює п’ять радіотелескопів по всій Україні, де УТР-2 є головною антеною. Разом вони утворюють чотири інтерферометри, що дозволяють спостерігати космічні джерела з рекордною для цього діапазону точністю – до однієї секунди.

За свої наукові досягнення Семен Брауде отримав низку нагород, зокрема у 1997 році його відзначили медаллю Євразійського астрономічного товариства. Ще раніше у 1958 році він став членом-кореспондентом Академії наук УРСР, а згодом у 1969 році академіком. У 1991 році йому присвоїли звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Семен Брауде помер 29 червня 2003 року в Харкові, залишивши після себе понад 300 наукових праць і мав ключову роль у створенні двох важливих установ НАН України – Інституту радіофізики та електроніки у 1955 році та Радіоастрономічного інституту у 1985. Багато років працював заступником директора цих закладів.

На честь вченого у 2000 році назвали астероїд, а у 2009-му – кратер на зворотному боці Місяця.

• Брауде Семен Якович // Халимон В. Полтавщина очима краєзнавця. – Полтава, 2009. – С. 57-58 ; Гортаючи сторінки історії Полтавщини. – Полтава, 2016. – С. 159-160.
• Дідусенко Г. Полтавський політехнічний коледж: історія / Г. Дідусенко // Край. – 2017. – № 157. – С. 11-13.
• Захаренко В. Транзієнтні радіосигнали та найближче галактичне оточення : [є матеріал і про уродженця м. Полтава, академіка С. Я. Брауде] / В. Захаренко // Україна. Наука і культура. – Київ, 2018. – Вип. 37. – С. 249-250.
• Космос починається з душі : нашому землякові – академіку НАН України, видатному українському вченому в галузі радіофізики й радіоастрономії Семену Яковичу Брауде – 28 січня виповнилося б 100 років... // Вечірня Полтава. – 2011. – 26 січ. – С. 1.
• Малик М. Брауде Семен Якович. 95 років від дня народження : [(28.01.1911-2003)] / М. Малик // Край. – 2006. – № 21. – С. 21-22.
• Полтавець, на честь якого назвали кратер на Місяці : [про видатного українського вченого, радіофізика і радіоастронома Семена Яковича Брауде] // Зоря Полтавщини. – 2021. – 2 лют. – С. 10.
• Смирнов В. Слово пам'яті / В. Смирнов // Рідний край. – 2004. – № 2 . – С. 121-123.
• Титаренко А. Брауде Семен Якович : [Нар. у м. Полтава] / А. Титаренко // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 434.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ'ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ

Календар знаменних і пам’ятних дат Полтавщини на 2027 рік : довідкове видання / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. Ю. Новоселецька. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2026. – 40 с.

Видання містить інформацію про події суспільно-політичного, культурномистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов’язані з нашою малою батьківщиною. Адресоване бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колові читачів. Відбір інформації закінчений 20 жовтня 2026 року.

Прочитать другие публикации на Calaméo

КУЛІНАРНА СПАДЩИНА

Вітчизняна кухня багата на страви, які стали популярними не тільки на Батьківщині, але й далеко за її межами. І це не дивно, адже слава про українську гостинність та частування поширилась по всьому світу.

Українська кухня славиться своїм унікальним поєднанням смаків та інгредієнтів. А найголовніше – ці страви відображають багатовікову історію та культурні традиції народу.

Насправді українцям є чим пишатися! Наш вклад у світову культурну спадщину – безцінний. Від кулінарії до творчості – ми експериментуємо, впроваджуємо інноваційні ідеї та вражаємо досягненнями, що зберігає відданість українському корінню, розповідаємо історії, які надихають та підсилюють нашу силу духу.

Національні страви, якими варто пишатися

Українська кухня – це яскрава палітра смаків, вона одночасно проста та витончена. Серед національних страв є ті, якими варто особливо пишатися, адже вони стали символами української гостинності та кулінарної майстерності.

Борщ є беззаперечною гордістю нашої кухні, яку знають в усьому світі. Його історія сягає глибокої давнини, і за цей час він став символом українських кулінарних традицій.

Основним інгредієнтом борщу є буряк, який надає йому характерного червоного кольору. Залежно від вподобання та регіону України у цю страву ще додають капусту, картоплю, моркву, цибулю, часник, а іноді й м'ясо. Борщ зазвичай подають зі сметаною та свіжим кропом.

Вареники – ще одна улюблена страва українців, без якої неможливо уявити недільний обід. Вони можуть мати різні начинки: картоплю, сир, капусту, м'ясо чи навіть фрукти. Вареники часто подають зі сметаною, вершковим маслом або смаженою цибулею.

До слова, їх дуже любив куштувати Великий Кобзар Тарас Шевченко. В листі до Кухаренка від 31 січня 1843 року з Петербурга він писав: «Як будете ви мені розказувать про вареники та проче, то я вас так вилаю, як батька рідного не лаяв. Бо проклятуща ота страва, що ви розказували, неділь зо три снилась».

Страва, без якої годі уявити свята, – голубці. Це капустяні листки, заповнені сумішшю м'яса та рису, які потім тушкуються в томатному соусі.

Також є пісні голубці, які готують з картоплі. На Закарпатті є власна столиця голубців – селище Великий Бичків. Тамтешні господині вважаються чи не найкращими майстринями цієї страви. Тут проходить гастрономічний фестиваль «Бичківські голубці», на якому гості мають можливість смакувати десятками найрізноманітніших їх варіацій.

До найпопулярніших страв української кухні, які часто готують на різноманітних заходах та застіллях, варто віднести і банош. Він готується з кукурудзяного борошна та сметани або вершків, що додають йому кремоподібної консистенції. Подають страву з бринзою (солоним сиром), шкварками або грибами.

Банош особливо популярний в західних регіонах України, і є символом місцевої кулінарії.

Ці та інші страви мають велику популярність як в Україні, так і за її межами. Ресторани з українською кухнею можна знайти практично у будь-якому куточку світу. Найвідоміші з них – у Великій Британії. Це «Борщ та сльози» – один із найстаріших англійських ресторанів, який відкрився ще у 1965 році.

На фудкорті величезного торгового центру Hudson Green Market у Нью-Джерсі також можна скуштувати борщ та вареники.

Українські ресторани можна зустріти в ОАЕ, Японії та у будь-якій країні Європи. Примітно, що поїсти смачних страв приходять не лише українські емігранти, а й корінні жителі іноземних міст.

Повернення забутих традицій

Українська кухня багата на старовинні страви, які сьогодні відроджуються та набувають нової популярності. До цього переліку належать шпундра, куліш, шулики та фучки. Кожна з цих страв має свою унікальну історію та традиції приготування.

Шпундра – традиційна українська страва, згадка про неї є в книзі «Енеїда» Котляревського. Основні інгредієнти – свинина та буряковий квас, які тушкують разом, надаючи страві насичений смак та яскравий колір.

Куліш – ще одна традиційна страва українських козаків, яка готувалася з проса, сала, картоплі та цибулі. Її часто куштували під час військових походів через його простоту та поживність.

Фучки – це старовинні гуцульські млинці, які готують із капусти або інших овочів, змішаних із тістом і смажених на олії. Вони популярні у Карпатах і є частиною багатої кулінарної культури цього регіону.

А якщо згадати старовинні десерти, які знову набувають популярності, то варто обов’язково відзначити шулики. Ця страва готується з тіста, меду та маку. Історично шулики готували на великі свята, такі як Спас. Десерт символізував щедрість та добробут.

Відновлення старовинних українських страв дозволяє сучасним українцям та гурманам з усього світу насолодитися багатством і різноманіттям української кулінарної спадщини.

Обрядові страви

Українська кухня багата на традиції, особливо під час свят, коли готують обрядові та автентичні страви. Вони унікальні, адже так святкують лише в Україні!

До прикладу, старовинна традиція готувати 12 страв на Святу вечерю. Вона пов'язана з апостолами Ісуса Христа. Кожна з цих страв символізує різні аспекти життя та віри. Наприклад, кутя – перша і найважливіша страва на столі – символізує єдність та згадку про предків. До неї часто додають мед, однак тут дуже важливо знати міру, адже занадто солодкою кутя не смакує. Саме з цієї кулінарної мудрості пішла приказка «Не передати куті меду».

Також на столі обов’язково повинні бути вареники, голубці, грибна юшка або пісний борщ з вушками, риба, пампухи та інші страви, які готуються без м'яса.

В Україні в особливий спосіб святкують й Великдень. Господарі завше готують м’ясні страви: шпондер (підчеревину), шинку, ковбасу. Діти розмальовують яйця – писанки, а господині печуть обрядовий хліб – паску.

Традиції створення цієї випічки теж особливі. Так, паску готують з неймовірною ретельністю, додаючи найкращі інгредієнти та урізноманітнюючи смак родзинками, цукатами та спеціями. Паска має багато варіацій: від класичної круглої форми до високих і прикрашених глазур'ю. Існує повір'я, що успіх у випіканні паски принесе удачу на весь рік.