ВІЙСЬКОВІ І КНИЖКИ

Українські військові і книжки

Українські військові віддають перевагу таким книжкам, які захоплюють, відволікають, дають можливість змінити картинку воєнної рутини й побути трохи в іншому світі. Ця потреба часто закривається фантастичними історіями, написаними Максом Кідруком, Світланою Тараторіною, Стівеном Кінгом, Анджеєм Сапковським, Реєм Бредбері, Террі Пратчеттом та іншими винахідниками нових світів. Про це ми знаємо з досвіду, отриманого за майже два роки координації роботи проєкту «Книга на фронт» та понад 47 000 книг, переданих відвідувачами книгарень та видавництвами для українських військових. Ініціатива започаткована у квітні 2023-го року очільником платформи «Культурні сили» Миколаєм Сєргою.

Військові найчастіше просять книги з історії України, психології та фантастику. Можливо, втеча з нашого ненормального світу у світи вигадані допомагає військовим відволіктися і на якийсь час забутися, розширити горизонти, побачити нові варіанти розв’язання проблем, з якими вони мають справу. На основі досвіду численних зустрічей під час передачі книг військовим в зоні бойових дій, у шпиталях, на полігонах, в навчальних та реабілітаційних центрах, у місцях відновлення, сформувалося уявлення про те, на яких книгах затримується увага українських військових, що їм цікаво.

Серед доробку сучасних українських письменників захисники та захисниці обирають серед розмаїття вигаданих світів: від альтернативної історії Гетьманщини до участі українців у соціально-політичному житті Марса, від Києва початку XX століття, населеного нечистю, до постапокаліптичного майбутнього в Криму.

Кідрук М. Нові темні віки : [фантаст. цикл] / М. Кідрук. – 2-e вид. – [Харків] : Видавництво Бородатий Тамарин, [2023]. – Кн. 1 : Колонія. – 904 с. : тв.

Приклад із «Колонією» (Бородатий Тамарин, 2023) Макса Кідрука цілковито перекреслює уявлення про те, які книги слід передавати військовим. Адже типова рекомендація «Книги на фронт» щодо розмірів звучить так: «У військовому рюкзаку рідко буває зайвий простір». «Колонія» ж за своїми параметрами скидається на чималеньку цеглину, та коли вона потрапляє в середовище військових її «відривають з руками». Ця книга популярна і серед солдатів, і серед офіцерів. Її охоче та швидко забирають у штабах, шпиталях і навчальних центрах. Потенційних читачів либонь підкуповує той факт, що у 2142 році українці не лише все ще існують, але й достатньо успішно конкурують з іншими націями за простір під сонцем на колонізованому землянами Марсі.

Тараторіна С. Лазарус / С. Тараторіна. – Харків : Vivat, 2024. – 496 с. : тв. – (Художня література).

Романи Світлани Тараторіної пропонують подивитися на знайомі місця під незвичним кутом. «Лазарус» (Vivat, 2024) ретро-детектив про Київ початку ХХ століття, де різноманітна нечисть та люди змушені якось співіснувати, але у них не завжди це виходить.

Тараторіна С. Дім солі : роман / С. Тараторіна. – Харків : Vivat, 2024. – 559 с. : тв. – (Художня література).

«Дім солі» (Vivat, 2024) занурить читачів у жорстоке постапокаліптичне майбутнє півострова, у якому легко впізнати Крим. У цій книзі стародавня історія Криму поєднується з атмосферою «Шаленого Макса», але пророкування такого моторошного майбутнього бентежить і лякає.

АННА ЮТЧЕНКО

Анна Ютченко (1996, Полтава) – поетка, фотографка та режисерка документального кіно.

Закінчила Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка за спеціальністю вчитель української та літератури, магістерську програму Школи журналістики УКУ.

Фіналістка «Молодої Республіки Поетів» (2014, 2015 рік) та поетичного конкурсу «Гайвороння» (2015, 2016 рік). Учасниця низки фестивалів, серед яких «BookForum», «Artgnosis», «CodaFest», «Cyclop», «Трикутник», «Книжковий Арсенал», «Зелена хвиля». У 2016-ому році стала однією з двох кандидатів від України, яких національний «PEN-клуб» подав на міжнародний конкурс «Нові голоси». Координувала перший конкурс відеопоезії «Видимість» в рамках BookForum (2019). Випускниця лабораторії для молодих режисерів документального кіно IndieLab (2020). Співавторка короткометражних документальних фільмів «Живі та Нескорені» (2016), «Так мут співати» (2020).

Публікувалась у журналах «ШО», «Дзвін», на онлайн-платформі «Litcenter».

Полтавка Анна Ютченко видала свою видану поетичну збірку. Книга Анни Ютченко «Про неможливість приручити каміння» – це історія пошуку гармонії з природою та собою. У чотирьох розділах авторка проводить читача крізь метафоричну подорож від дому до світу, де вперше відкривається біль і народжується потреба трансформації через слово.

Камінь – наскрізний символ збірки й уособлює ідеальну форму буття, до якої людина прагне, то приручаючи його, то стаючи схожою на нього. До книги увійшли вірші, написані у 2016-2025 роках.

АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ

А скільки мов ви знаєте? Мова піде про вченого, який знав... 60 мов!

Цю людину звали Агатангел Кримський. Народився він 1871 року у Володимирі на Волині. З дитинства хлопчик тягнувся до науки. Тато був учителем, учив малого читати вже із трьох рочків. А у пʼять його віддали до гімназії, потім до приватної колегії Галагана у Києві. Саме там хлопець загорівся ідеєю вчити мови. Уявляєте, які цікаві уроки були в тій колегії, що на момент її закінчення Агатангел говорив сімома мовами?!

Прагнучи продовжувати вивчення незвичних для України східних традицій, Кримський їде на навчання до Москви, подорожує до східних країн.

Коли в Російській імперії стався політичний переворот 1917 року, Кримський повертається до України. А невдовзі отримує запрошення з Києва від великого вченого – Володимира Вернадського. Можна і чаю випити, і Києвом прогулятися, а ще створити Академію наук України – місце, де будуть збиратися найрозумніші люди нової країни, і обовʼязково заснувати величезну наукову бібліотеку.

Як виявилося, в Україні ніхто особливо не вивчав східні країни, а Кримський у цьому був профі. Він завзято пише наукові книжки, перекладає українською священну книгу мусульман – Коран. Він мав кримськотатарське коріння. «Хоч я родом не вкраїнець, але цілком проукраїнився», – писав він про себе. Кримський настільки любив і знав українську культуру, мову, що навіть був директором Інституту української наукової мови. Йому ой як не подобалася ідея про те, що українці нібито насправді є росіянами, і, щоб довести протилежне, він сприяв створенню і був головним редактором українсько-російського словника. Дуже скоро Кримський стає одним з найкрутіших вчених України тієї доби, обіймає посаду секретаря Академії Наук, має великі плани.

Проте доля перевернеться після захоплення України більшовиками. Влада ненавиділа все українське, і багато вчених, зокрема й пан Кримський, лишилося без роботи, житла, а деяких відправили на заслання чи вбили. У першу хвилю гоніння у влади «не дійшли руки» до Агатангела Кримського, а в 1939 році йому навіть дозволили повернутися до наукової роботи. Проте ненадовго. За два роки вченого звинуватили в антирадянській діяльності й відправили до вʼязниці. У 1942 році вчений помер у тюремній лікарні від хвороб і тортур. Ми досі не знаємо, де похований письменник, проте маємо його літературну та наукову спадщину

Світова організація ЮНЕСКО, що опікується збереженням памʼяток історії та культури, внесла імʼя вченого до переліку видатних діячів світу.

Кримський А. Ю. Твори : в 5-ти т. / А. Ю. Кримський. – К. : Наукова думка. – 1972.

Т. 1 : Поетичні твори : оповідання. – 1972. – 632 с.

Т. 2 : Художня проза : літературознавство і критика. – 1972. – 718 с.

Т. 3 : Мовознавство : фольклористика. – 1973. – 511 с.

Т. 4 : Сходознавство. – 1973. – 639 с.

Т. 5. Кн. 2 : Листи з Сірії та Лівану (1896-1898). – 1974. – 336 с.

Т. 5. Кн. 1 : Листи. – 1973. – 547 с.

Кримський А. Виривки з мемуарів одного старого гріховоди : вибране / А. Кримський. – [Київ] : Академія, 2017. – 320 с.

Кримський А. Пальмове гілля : екзотичні поезії / А. Кримський. – Київ : Дніпро, 1981. – 372 с.