БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

вівторок, 28 квітня 2026 р.

ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА

Чути і бути почутими

Є діти, яким легко зав’язати розмову на будь-яку тему й з будь-ким. Вони швидко адаптовуються в дитячому садочку та школі, легко знаходять друзів серед однолітків і не бояться спілкуватися з дорослими, щоб висловити свою думку.
А є діти, для яких комунікація – справжній виклик. Особливо тоді, коли вони не впевнені у власному голосі. Ідеться не лише про його звучання (хоч інколи й про це теж), а передусім – про вміння говорити, добирати слова, висловлювати свої бажання й відмовлятися від того, що не до душі.
Коли дитина ще не відчуває, який він – її власний голос, чим він особливий, – їй складніше будувати спілкування з іншими.
У цій добірці зібрано дитячі книжки, які допоможуть почути й зрозуміти себе, навчать висловлювати свої думки та відкриють секрети розуміння близьких – навіть тоді, коли вони мовчать.
Ґвілім Ю. Кряк! / Ю. Ґвілім – Львів : Видавництво Старого Лева, 2025. – 40 с.
3+
Однієї ночі в джунглях стається подія, на яку чекали всі мешканці – народжується тигреня! І, як це часто буває й у людському світі, дорослі одразу покладають на нього певні сподівання: «Він буде чудовим лідером! Буде лютим мисливцем! Він буде найшвидшим у джунглях!»
Тигреня росте й пізнає всі навички та вміння, які потрібні справжньому тигру. Проте, коли нарешті з’являється нагода проявити свою хижацько-мисливську натуру, тигреня, замість ричання, видає кумедне «Кряк!». Звісно, дитинча знічується та прагне усамітнитися, але випадково натрапляє на репетицію гастрольного хору качок, і це змінює все. Коли тигреня чує, що їм бракує одного голосу, то вирішує скористатися нагодою проявити себе. «І саме тоді його голос вилетів на волю! Не зовсім рев тигра і не типове крякотання качки, але гучний та унікальний спів!»
«Кряк!» – це прекрасно ілюстрована історія про пошук власного голосу та сміливість бути собою в середовищі, яке висуває до тебе певні вимоги. На жаль, ми, дорослі, свідомо чи ні, закладаємо дітям власні установки: який мати вигляд, як поводитися, ким бути і як говорити. Звісно, якщо ти тигреня, то незле вміти грізно ричати, але ж усі ми розуміємо, що саме в цих джунглях йому не йдеться про виживання, та й книжка ця зовсім про інше.
Дьоміна А. Як Зоряний птах свою пісню шукав / А. Дьоміна. – Київ: Муркіт, 2025. – 32 с.
4+
Події в цій книжці також починаються вночі, але цього разу не обійшлося без дрібки гідних народної творчості чарів (а ілюстрації Юлії Багнюк лише доповнюють цей образ):
«Впала перша зірка – і перетворилася на птаха! Пір’я синє, мов вечірнє небо, а на тому пір’ї золоті крапочки, мов зоряний пил. Сів птах на гілку, почув, як трави шелестять, побачив, як світлячки мерехтять. І так захотілося йому заспівати! Тільки от біда, свою пісню згадати він не міг».
Зоряний птах блукає садом, намагається відшукати свою пісню та принагідно знайомиться з іншими птахами. Хтось, як голуб, вчить його своєї мови, а хтось, як зозуля, намагається обдурити, назвавшись родичкою, і насміхається з його безголосості. Птах відчуває, що його пісня, хоч досі й прихована від нього самого, особлива. А все ж пошуки власної ідентичності даються йому нелегко.
Звісно, дослухавшись до свого серця, Зоряний птах знаходить власний голос, а також родичів, з якими разом можна без упину співати рідненьке: «Ті-ті-тьох! Ті-ті-тьох! Ті-ті-тьох!».
Як згадано вище, трактувань книжка може мати чимало, і, залежно від віку чи контексту, з дитиною може вийти змістовна розмова про самосвідомість, національну приналежність, або ж просто про дивовижне розмаїття видів птахів. А для того, щоб читання та обговорення книжки було плідним, видавництво «Муркіт» розробило дві презентації: для дошкільнят та для молодших школярів. Кожен, хто працює з дітьми або організовує для них читацькі активності, може звернутися до видавництва та отримати таку презентацію. Вона допоможе поставити в розмові про «Зоряного птаха» правильні наголоси.
Романишин Р. З півслова про спілкування та розуміння одне одного / Р. Романишин, А. Лесів. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2025. – 127 с.
6+
«З півслова» Романи Романишин та Андрія Лесіва – це книжка, яка через ілюстрації та короткі надписи розповідає про різні способи комунікації.
Цього року майстерня «Аґрафка» потішила нас новинкою, яка стала продовженням серії пізнавальних книжок в особливому оформленні творчого дуету. Читачам пропонують дізнатися більше про спілкування: його історію, поділ на вербальне та невербальне, про мову жестів і двійковий код, і про багато іншого.
Уявімо, що герої попередніх двох книжок цієї добірки – тигреня та Зоряний птах – вже знайшли свої голоси. Тигреня співає в хорі, а птах шанується серед родичів і тішить відвідувачів саду солов’їними трелями. Тепер на них чекає наступний етап: спілкування з іншими та пізнання всіх тонкощів цього процесу.
Ми часто просимо дітей уважніше ставитися до власних слів і жестів, а також очікуємо, що вони вмітимуть «зчитувати» наші сигнали. Проте ділитися думками й почуттями так, щоб когось не образити, – справа нелегка. Як і знаходити спільну мову в ситуації, коли, наприклад, ти – єдиний з-поміж усіх тигр, який кряче качкою.
У книжці «З півслова» чимало уваги присвячено невербальному спілкуванню: дотикам, зоровому контакту, мові тіла. Інформацію з цих розділів можна використати для створення корисної гри з дітьми: для цього достатньо уважно поспостерігати за перехожими та спробувати відчитати їхні сигнали. Також в цю гру можна зіграти з дитиною один на один: «Ось я закладаю ногу на ногу та схрещую руки на грудях. Що я відчуваю? А тепер твоє завдання: я буду розповідати тобі щось, а ти маєш показати мені (без жодного слова!), що уважно слухаєш».
Ще одна цікавинка книжки, яка точно сподобається дітям – спеціальна стрічка для створення таємного повідомлення абеткою Морзе. Це можна робити разом із дитиною не лише вдома, але й використовувати в навчальному процесі чи під час тематичних детективських читань для дітей.
Книга « З півслова» є в фонді нашої бібліотеки! Запрошуємо!

вівторок, 21 квітня 2026 р.

КАТЯ БЛЬОСТКА

Катя Бльостка, справжнє ім’я Катерина Баррел, народилася 11 жовтня 1988 року в маленькому селищі Гоща на Рівненщині, де перші роки дитинства пройшли під тінню Камчатських вулканів через службу батька-військового. З простої української родини, де мама тримала бухгалтерію, а тато ніс службу в ракетних військах, вона вирвалася в великий світ: Київський університет культури, перша сім’я, син Артем, робота в турфірмі, а згодом кохання з американцем Еліотом, переїзд до Сан-Дієго у 2014-му та троє спільних синів – Гната, Юлисика й Фореста. Сьогодні, у 37 років, ця «матера чотирьох синів» – блогерка з понад 200 тисячами підписників, авторка бестселерів на кшталт «Матера вам не наймичка», яка з гумором розбиває стереотипи про ідеальну маму, фемінізм без крайнощів і життя емігрантки в Каліфорнії.
Її шлях – це не казка з голлівудським кінцем, а реальна історія з соплями дітей, виношеними «пікніками» в ліжку з чоловіком, боротьбою з «шо люди скажуть» і текстами, що змушують сміятися крізь сльози впізнавання. Від блогу, народженого в 2019-му з посту про соплі, до топ-продажів книг у 2025-му – Катя стала голосом для тисяч мам і жінок, які обирають себе попри все. У Сан-Дієго вона пише українською, бо так емоції ллються рікою, а аудиторія – переважно емігранти, що шукають опору в її щирості.
Біографія Каті Бльостки сповнена поворотів: від закритої військової зони на Далекому Сході до калифорнійських пляжів, від першої вагітності в юності до чотирьох синів і кар’єри письменниці, чиї книги розлітаються десятками тисяч. Вона вчить любити себе, не бути «наймичкою» і сміятися над буденністю, доводячи, що справжня сила – в автентичності.
Дитинство в тіні вулканів: перші кроки маленької Каті
Селище Гоща на Рівненщині – тихе, провінційне, з гомоном базару та запахом свіжого хліба – стало колискою для Катерини. Але перші шість років життя промайнули не там, а на далекій Камчатці, де батько служив у ракетних військах у секретній зоні біля могутньої Ключівської сопки. Уявіть: маленький вулканолог у спідниці, що бігає між сопками, а мама тримає дім і роботу бухгалтера. Повернення до Гощі в шестирічному віці стало як приземлення з іншої планети – від ізоляції до шкільних дзвінків і перших дружб.
Катя згадує школу з теплотою: Гощанська гімназія, закінчена в 2006-му, де література розквітала в її творах. «Я могла написати есе за 15 хвилин, – ділиться вона в інтерв’ю, – слова лилися, ніби диктовка зсередини». Комплекси юності – великі вуха, невпевненість – тьмяніли під материнським «ти достатня». Ця родинна мантра «я вам не наймичка» від бабусі стала її бойовим гаслом, проростаючи крізь роки до книг і постів.
Студентські роки в Києві: туризм, кохання і перша дитина
Київський національний університет культури й мистецтв (КНУКІМ) відкрив двері до світу міжнародного туризму. Катя опанувала менеджмент турів, візи, документи – професія, що пасувала її допитливій натурі. 2008-й приніс перший шлюб, короткий, як літній дощ, і 2009-го – сина Артема. Вагітність у 20 з гаком стала уроком сили: «Діти – це прекрасно, навіть коли страшно». Робота в турфірмі чергувалася з материнством, а розлучення з Тарасом не зруйнувало дружбу заради сина.
Ці роки – суміш адреналіну від клієнтів, що мріють про Штати, і нічних колискових. Катя росла, як ріка після зливи: ширша, глибша, готова до нового повороту. Еліот Баррелл, американець на 16 років старший, з’явився онлайн, а за тиждень – офлайн у Києві. Кохання блискавкою: шлюб у 2014-му, переїзд до Сан-Дієго, перші спільні сини – Гнат (2014), Юлисик (Ілай, 2015), Форест (2020).
Переїзд до Америки: адаптація, сім’я і перші «пікніки» в ліжку
Сан-Дієго – сонце, океан, рай для серферів – зустрів емігрантку з чотирма валізами й мріями. Еліот, ріелтор, став опорою: терпляче будував місток до Артема, що приїхав пізніше. Сім’я зросла: Гнат, Юлисик, Форест – хлопці, що бігають по пляжу й ставлять запитання про все на світі. Вечори – священні: діти сплять о 20:00, а подружжя влаштовує «пікніки» в ліжку з вином, сиром, оливками, серіалами на кшталт «Дому Дракона» чи «Бріджертонів».
Адаптація не була медом: культурний шок, побут, стереотипи. Але Катя трималася: «Любов – це робота удвох». У 2026-му, з Артемом-підлітком (17), Гнатом-дванадцятирічним, Юлисиком одинадцяти та Форестом шестирічним, сім’я – зразок гармонії, де мама не «наймичка», а жінка з правом на себе.
Народження блогу: від сопель до 200 тисяч підписників
Листопад 2019-го: після третього сина Катя сидить з соплями малюка й пише пост. «Соплі – це нормально», – і пост вибухає лайками. Так народився «Катя Бльостка» – псевдонім з live про Оскар «у традиціях рівненського базару». Instagram @kateryna_burrell росте: гумор про Америку, шлюб, мамство. У 2021-му – 37-ме місце серед блогерів, обійшовши Каменських.
Теми – як калейдоскоп: фемінізм без ненависті до чоловіків, ЛГБТ+ як норма (завдяки району в Сан-Дієго), проти «ідеальної мами». Хейтери? «Ігнорую, як радянську серізну «рибу». Аудиторія – емігранти, мами, що сміються над хаосом. Пише українською: «Так емоції справжні». У 2026-му блог – платформа для турів Україною, подкастів, дискусій.
Літературний доробок: бестселери, що змінюють погляди
Перша книга «Матера вам не наймичка, або Чому діти це – прекрасно…» (2021, Віхола) – збірка блог-постів про реальне мамство: від тесту на вагітність до шкільних вошей. 26 тисяч проданих – рекорд. «Не снобізм, а правда: соплі, зуби, питання» ,– каже Катя. Друга «Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе» (2024-2025) – про любов до себе, топ-продажів 2025-го. «Полюби себе» доповнює лінійку.
Книги – не поради психолога, а розмова подруги: з матюками, гумором, проти жертв. У 2026-му Катя презентує в Україні, їздить на фестивалі, як «Книжкова країна» в Києві.
Цікаві факти про Катю Бльостку
  • Псевдонім з базару: Виник під час live про Оскар – «Катя Бльостка коментує в традиціях рівненського базару». Підписники закричали «повертатися!», і ім’я прижилося.
  • Вагітність на день народження чоловіка: Перший спільний син Гнат народився в день дня народження Еліота – акушерки вітають його, а Катя стогне в пологах.
  • Проти хейтерів: Не блокує за думки про ЛГБТ чи фемінізм, лише за особисті образи. «Шо люди скажуть? А хто ці люди – сусідка Галя?»
  • Серіальний марафон: Вечори – «Гра престолів», «Бріджертони», вино й сир у ліжку. «Пил? Нехай лежить».
  • Рекорд блогу: З нуля до топ-37 за рік, обійшовши зіркових кулінарів.
Ці факти роблять Катю живою – не іконою, а подругою з історіями, що чіпляють за живе. Її головне: обирай себе, смійся й люби без ідеалів.
У 2026-му Катя продовжує: тури Україною, нові проекти, виховання синів, що ростуть у мультикультурному світі. Сан-Дієго – дім, але серце в Гощі, Києві, в кожному пості українською. Її голос лунає: будь собою, матера не наймичка, а королева свого життя. І розмова триває – у наступному пості чи книзі.

Бльостка К. Матера вам не наймичка, або Чому діти - це прекрасно... / К. Бльостка. – Київ : Віхола, 2024. – 328 с.
Бльостка К. Так тобі й треба, або Чому в стосунках варто обирати себе / К. Бльостка. – Київ : Віхола, 2024. – 400 с.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...