ЛАСЛО КРАСНАГОРКАЇ

Нобелівський комітет оголосив цьогорічного лауреата з літератури. Ним став угорський письменник Ласло Краснагоркаї.

"Загалом він дуже "картографічний" – пов’язаний із багатьма територіями. Народився в Угорщині, довго жив у Німеччині, неодноразово туди повертався, багато часу провів у Китаї. Життя там дуже вплинуло на його творчість, особливо на прозу.

Саме тому, що він поєднує у собі центральноєвропейський, азійський і західноєвропейський світи, він став доволі "зручним" лауреатом – Нобелівська премія часто обирає саме таких авторів

Ласло Краснахоркаї вже кілька років поспіль фігурував серед найімовірніших кандидатів на Нобеля – його навіть ставили в один ряд із Салманом Рушді. Торік він теж був у коротких списках букмекерів. І ось нарешті – переміг", – пояснює вибір Нобелівської академії книжкова оглядачка Аріна Кравченко.

Ласло Краснагоркаї також багато часу провів у Нью-Йорку, знайомий з багатьма письменниками XX століття, які дуже добре про нього відгукувалися. Зокрема, Сьюзен Зонтаґ високо його цінувала.

У інтерв’ю він висловив підтримку Україні. На запитання про війну, адже Україна згадується в одному з його текстів, він сказав, що ця війна викликає в нього абсолютний жах.

Окремо він прокоментував позицію Угорщини, зазначивши, що нинішній політичний режим – це фактично "психічно неврівноважена структура", яка не розуміє, наскільки серйозні проблеми стоять перед країною", додала книжкова оглядачка.

Критики та літератори часто відносять письменника до напряму постмодернізму. Він пише переважно антиутопічні притчі про гротескне існування людей у світі, ізольованому від зовнішніх зв'язків і позбавленому осмислених перспектив.

Краснагоркаї також є лавреатом Міжнародної Букерівської премії 2015 року. Він став першим представником Угорщини, що отримав нагороду.

Українською книги нобелівського лавреата поки не видавалися. 

Втім, видавництво "Комора" планує випустити переклад "Меланхолії опору" – одного зі знакових текстів Краснагоркаї.

"Події роману розгортаються в угорському провінційному містечку, куди приїздить цирк із загадковою виставою, що стає каталізатором хаосу в суспільстві. Головні герої книжки намагаються по-різному протистояти гнітючим силам, які загрожують їхньому світу, завдяки чому автор досліджує людське безсилля та зникнення звичного порядку, порушуючи глибокі філософські й екзистенційні питання, наприклад, скінченності усього сущого", – йдеться в анотації.

З ким конкурував Краснагоркаї

За даними букмекерських контор, серед авторів, які мали найбільші шанси на отримання цьогорічної премії Цань Сюе, Ласло Краснагоркай, Харукі Муракамі, Маргарет Етвуд та Салман Рушді.

Цань Сюе (справжнє ім’я Ден Сяохуа) – китайська письменниця-авангардистка та літературна критикиня, яка зійшла на літературну сцену у 80-ті роки ХХ століття. Вона народилася 1953 року в родині китайського інтелектуала, що був репресований у період Культурної революції в КНР.

У молодості працювала на металургійному заводі та разом з чоловіком організувала невеличкий кравецький бізнес. Почала писати у 1983-му і видала своє перше оповідання "Мильні бульбашки в брудній воді" у січні 1985-го. Того ж року опублікувала ще два оповідання та обрала собі псевдонім, який дозволив їй писати, не розкриваючи своєї статі.

У 1990-х її абстрактний стиль і нетрадиційна форма оповіді привернули увагу критиків. Її твори інтерпретували як політичну алегорію, знаходячи там натяки на Культурну революцію та інші рухи ранньої КНР. Утім, сама авторка каже: "У моїх роботах немає жодного політичного підґрунтя".

Наразі її вважають найвидатнішою китайською авторкою експериментальної літератури. Уже двічі – у 2019 і 2021 році – вона потрапляла в лонгліст Міжнародної Букерівської премії: за роман "Любов у новому тисячолітті" та збірку оповідань "Я живу в нетрях".

Українською мовою перекладів книжок Цань Сюе поки немає.

Торік авторку також вважали однією з потенційних лавреаток Нобелівської премії.

Ще одним з конкурентів вважають Харукі Муракамі, якого також висували торік.

АРТУР ДРОНЬ

Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2025 року отримав Артур Дронь з книгою «Гемінгвей нічого не знає». Про це повідомила комунікаційна команда Українського ПЕН.

Переможець отримав статуетку «Бронзовий ангел», виготовлену скульпторкою Світланою Карунською, а також грошову премію та дипломом лавреата. Урочиста церемонія нагородження відбулася в Києві 17 грудня, в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова. Відзнаку Артуру Дроню вручив президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко.

«Для мене як окремої людини сьогодні найбільше важить, що мою книжку відзначили. Але для нас всіх як спільноти насправді найбільше важить сам факт того, що ми тут робимо. Важить те, що навіть зараз, у найскладніші часи ми спромоглись на те, щоб дбати про літературу. Про мистецтво, культуру, які – як би банально не звучало – роблять нас людьми», – зазначив Дронь у своїй промові.

Артур Дронь прозаїк і поет, військовий ветеран. Його тексти перекладені польською, литовською, італійською, французькою та англійською мовами. Дебютна збірка Артура Дроня «Гуртожиток №6» (2020) відзначена літературною премією ім. Анатолія Криловця. Він також є володарем Молодіжної премії Львівської міської ради «Сміливі 2022» в номінації «Поезія – це також зброя» (2022) та Відзнаки літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2022).

«Для мене есеїстика – це те, що поєднує художні враження. І не лише тим, що і як автор пише. А буквально справляти реалістичне враження. Це має бути опис, майже як подорожній, поєднаний з інтелектуальними розмовами. Ось тоді це – есеїстика. І в Артура Дроня це є», – прокоментував філософ та перекладач, член Капітули Премії Олексій Панич.

Поет та військовий Артур Дронь був звільнений у запас, оскільки отримав інвалідність внаслідок тогорічного поранення. Під час служби він продовжував писати.

"Ця історія мала багато нагод закінчитися раніше й трагічніше. Але все ж закінчується ось так, тож я просто вдячний Богові... Попереду – цивільне життя, продовження занять з реабілітологом і ще одна операція. А під кінець року навіть досягну призовного віку", – йдеться у дописі.

Дронь подякував кожному, хто підтримував його впродовж 3 років і 4 місяців служби, та побажав своїм побратимам і посестрам, аби вони повернулися додому живими.

"Можливо, колись у цьому військовому квитку з'явиться ще якийсь запис. Я тверезо дивлюсь на наші обставини і розумію, що це може бути не закінченням історії, а тільки перервою. Але наразі я скористаюся можливістю, яку пропонує Закон, і відпочину. Тепер я остаточно вдома. Хочу пожити", – зауважив письменник.

"Не знаю, чи то пасує говорити ці слова, коли ти вже цивільний, але на правах ветерана-інваліда війни певне можу собі дозволити. Мав за велику честь знаходитись поруч із найкращими людьми цієї країни і говорити: «Служу українському народові»".

Також Дронь анонсував свою нову книжку "Гемінґвей нічого не знає". Він зазначив, що, передзамовивши її у "Видавництві Старого Лева", можна привітати його з поверненням.

Видання є збіркою короткої прози. В анотації йдеться, що це "свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів".

«Гемінґвей нічого не знає» – це третя в доробку й перша прозова книжка ветерана теперішньої війни двадцятичотирирічного Артура Дроня. Героями книжки стають люди, яких письменник зустрів на війні чи близькі, про яких йому важливо говорити, чия присутність важлива. Це його побратими й товариші, мешканці прифронтових територій чи люди з близького оточення автора.

"Я був дуже спокійним, коли писав ту книжку, бо я знав, що вона дуже важлива і потрібна мені, але я був дуже тривожним, коли чекав її з друку, тому що знав, що вона буде важливою і потрібною ще комусь. І тому я дуже чую таку велику вдячність тим, хто її читали і показали мені, чому і кому вона може бути важливою.

Наприклад, жінці, яка після київської презентації сказала: "Ви собі говоріть, що хочете, а та книжка про мене і про мого чоловіка. Тому що він служив в Зарічному, про яке ви пишете, і загинув в Торському, про яке ви пишете. І, значить, він боявся того, чого ви боялись, і сміявся з того, з чого ви сміялись, і, значить, це про нього". Це найкраще, що можна про книжку почути, і я за це дуже вдячний", – сказав Артур Дронь під час церемонії нагородження.

Про письменника

Артур Дронь народився 31 грудня 2000 року у селі Воскресинці, на Івано-Франківщині.У 2017-2022 роках навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики. Паралельно з навчанням, у 2020-2021 роках працював у студентському відділі ЛНУ ім. І. Франка, а у 2021-2022 році – івент-менеджером у "Видавництві Старого Лева".

З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем і відтоді ніс службу в 125-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. З серпня 2022-го у складі бригади виконував завдання в зоні бойових дій на території Донецької, а згодом Харківської областей.

Перебуваючи на фронті, продовжував писати. У 2024 році збірка його поезії "Тут були ми" вийшла норвезькою у видавництві Audiatur.

Про премію

Премія імені Юрія Шевельова присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у незалежність думки та витонченість стилю.

Лауреатами Премії минулих років стали Тарас Прохасько ("Одної і тої самої"), Андрій Портнов ("Історії для домашнього вжитку"), Костянтин Москалець ("Сполохи"), Олександр Бойченко ("Більше/менше"), Вахтанґ Кебуладзе ("Чарунки долі"), Андрій Любка ("Саудаде"), Володимир Єрмоленко ("Плинні ідеології"), Діана Клочко ("65 українських шедеврів. Визнані й неявні"), Тарас Лютий ("Культура принад і спротиву"), Андрій Бондар ("Ласощі для Медора"), Андрій Павлишин ("Нам і далі загрожує вічність"), Олександр Михед ("Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"), Мирослав Лаюк ("Бахмут").

ПІДЛІТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Не залишайся на самоті: книжки, що допоможуть підлітку подолати булінг

Сучасні підлітки знають про булінг багато – розмови у школах, обговорення в серіалах і книжках. Попри це, згідно з даними соціологічних опитувань, фактично половина дітей, які зазнають цькувань з боку однолітків, мовчать про це і не розповідають про те, що їм доводиться переживати.

Книги – один із найкращих способів зрозуміти, як почувається людина, яка переживає агресію, побачити ситуацію з різних сторін і навчитися підтримувати одне одного.

Художні історії дають можливість безпечного проживання досвіду. Кожна книжка – це шанс змінити власне ставлення до складної ситуації та побачити, що допомога поруч, а вихід є завжди.

Ця добірка літератури Вам допоможе:

Нікуліна А. Сіль для моря, або Білий Кит : роман-буря / А. Нікуліна. – Харків : Vivat, 2017. – 224 с. : тв. – (Книжкова полиця підлітка).

Чотирнадцятирічна Ліза не знаходить спільної мови ані з батьками, ані з однокласниками. Здається, єдині, хто її розуміють, – це море і хлопець під загадковим ніком Білий Кит. А ще дивна Анна, яка вчить: «Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині». Чи випадкова їхня зустріч? Чи зустрінуться Ліза і Білий Кит? І хто кого порятує, коли настане час відплати?

У цьому романі – калейдоскоп підліткових проблем – нерозуміння з боку дорослих, їхня емоційна незрілість, булінг, харчові розлади, небезпечні онлайн-знайомства, смертельні ігри. Іноді це дуже болючий текст, роман-буря, як говорить про нього авторка. Але це історія про справжню дружбу і підтримку, яка нагадує про те, що як би до тебе не ставилися і якою би ти не була – важливо те, ким ти є.

Теми, підняті в романі «Сіль для моря або Білий Кит», варто проговорювати дітям разом із дорослими, щоби підказати, де шукати вихід.

Гіффін Е. Усе, чого ми бажали : роман / Е. Гіффін ; [пер. з англ. Н. Савчук]. – Харків : Vivat, 2019. – 320 с. : тв.

Це бентежний і емоційний роман про підліткові помилки і їхні наслідки, про батьків, які намагаються захистити дітей, про класову нерівність та расову дискримінацію, на які суспільство не повинно закривати очі. А ще це роман про кохання, вірність, моральні цінності та важливість вміти прощати рідних.

Невеличке містечко Нешвіл сколихнув найгучніший скандал, в центрі якого опинилися дочка місцевого тесляра Лайла і син заможних благодійників Фінч. Одна компрометуюча світлина, яку розповсюдили швидше, ніж новини про пожежу, назавжди змінила життя двох родин. Щасливе майбутнє дітей і, зрештою, репутація батьків потрапили під загрозу. На тлі суспільного резонансу головні герої мають усвідомити, що для них важливо і зробити свідомий вибір. У хороший чи поганий бік – залежить від них самих.

Б'єрбу Л. Страшні дівчата / Л. Б'єрбу, Ю. Ліндбек, С. Ульссон ; зі швед. пер. С. Волковецька. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 240 с. : тв.

Восьмикласниця Тільде навіть уявити собі не могла, що одного дня її фото опиниться на інстасторінці «Страшні дівчата». Дівчині й так доволі складно адаптуватися в новій школі, а ця подія додає ще більше неприємностей. Шкільна красуня Ясмін також не сподівалася, що одну з її фоток можна потрактувати як страшну, але, опинившись під цим хештегом в інсті, дуже хвилюється, що стала загальношкільним посміховиськом. І лише Елені, яка володіє аналітичним складом розуму, починає вести своєрідне розслідування, об’єднуючи довкола себе все більше дівчат, щоби викрити анонімного зловмисника.

Повість шведських авторок Ліси Б’єрбу, Юганни Ліндбек та Сари Ульссон допоможе підліткам навчитися протистояти булінгу, повірити у власні сили та усвідомити свою цінність попри будь-які оцінки зовнішності.

Кідрук М. Не озирайся і мовчи : роман / М. Кідрук. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2024. – 512 с. : тв.

Деколи складно бути підлітком – діти можуть бути дуже жорстокими і часто знаходять для себе об’єкт для знущань. Книга «Не озирайся і мовчи» Макса Кідрука якраз розповідає історію Марка – чотирнадцятирічного хлопчика, з якого знущалися у школі.

Книга порушує питання складних відносин між батьками та дітьми – Соня страждала від свого батька-алкоголіка, що призвело до певних ситуацій. Марк же не мав таких проблем, але мав інші. Це суміш трилера, жаху та психологічної драми – книга сподобається тим, хто не боїться складних та неоднозначних сюжетів. Читається на одному диханні, але думати про неї ви ще будете довго.

Бернстейн Д-р Дж. Мене ніхто не розуміє! Як упоратися зі стресом у школі, сім'ї та стосунках / Д-р Д. Бернстейн ; пер. з англ. Ю. Кузьменко. – Київ : Наш формат, 2023. – 224 с. : тв.

Чи бувало з вами таке, що хочеться влитися в тусовку однолітків, але складно знайти спільну мову? Хочеться прийняття, а батьки тиснуть через оцінки? Хочеться встигати в школі й поза нею, але за навчанням нема коли гуляти з друзями. Думаєте: ну що зі мною не так? Чому мене ніхто не розуміє?

Якщо так, то ви не самотні: схоже переживають усі майже дорослі. Ба більше, ви можете впливати на власний стан. Цей «посібник із виживання» покаже, що відбувається у вашому мозку, як упоратися з хвилюванням і стресом, як когнітивно-поведінкова терапія допомагає боротися з негативними думками.

Для підлітків та дорослих, які хочуть дізнатись про антистресові навички та навчитись назавжди уникати потрясінь.

Лущевська О. Скелет без шафи / О. В. Лущевська. – : Ранок, [2019]. – 96 с. : тв.

У житті підлітків бувають моменти, коли вони почуваються так самотньо… Друзів у Ані фактично немає, через статуру її часто обзивають і ображають однокласники, найкраща подруга Кіра переїхала в інше місто… Єдина відрада дівчинки – це наука. Зокрема, анатомія. Аня мріє стати експерткою з медицини та веде анатомічний блог. А ще має особливого таємного друга. Він завжди підтримає, зрозуміє й розрадить. І, можливо, допоможе дівчинці стати впевненішою та популярнішою серед однокласників.

Гант Л. М. Риба на дереві / Л. М. Гант ; [пер. з англ. Д. Березіної]. – Харків : Vivat, 2019. – 320 с. : тв. – (Книжкова полиця підлітка).

Еллі Нікерсон – особлива дівчинка. Найкраще в класі малює, кмітлива, щира, неабияка фантазерка, але... У неї дислексія, вона не може читати й писати, і це впливає на її самооцінку, стосунки з однокласниками, навчання, життя. Жахливо, коли ти не хочеш нікого смішити, а з тебе сміються. Коли найбільше прагнеш почуватися такою, як усі. Коли виконання домашнього завдання перетворюється на випробування. Потрібна неабияка сміливість, щоб кожного дня приходити до школи.

Коли до школи приходить новий учитель, дівчинка зважується кинути виклик хворобі. Врешті-решт вона усвідомлює, що мислити не так, як усі – це дар, такі люди запалюють світ. Це оптимістична історія про людину, яка прийняла те, що є не такою, як інші. Але на шляху до цього оптимістичного завершення і прийняття Ешлі пройшла чимало випробувань. І розповідь про те, як вона протистояла обставинам, на які не мала впливу, може допомогти іншим дітям, які перебувають у схожій ситуації.

Такі люди запалюють світ.

Всі книги є в фондах нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання!