середа, 12 грудня 2018 р.

"ПОЛТАВЕЦЬ РОДОМ …"


(До 55-річчя пам'яті Василя Симоненка) 
Рід Симоненка Василя 
Іде з полтавських хлібодарів. 
Як він любив свої поля, 
То сонця прагнучи, то хмари. 
Ф. Гарін 
Найбільше люблю землю, людей, 
поезію і... село Бїївці на Полтавщині, 
де мама подарувала мені життя. 
В. Симоненко 
Хтозна, чи можна знайти в світі кращий куточок, аніж ті місця, звідки ми родом... Тут нам вперше повіяло запашним вітром, дихнуло в обличчя теплом рідної землі, продзвеніло у вухах пташиним щебетом і колисковою піснею. А потім – із заповітним словом – передалась і свята мудрість поколінь, і незнищенні звичаї, й давно відшумілі події, й запорошені часом постаті далеких пращурів. 
І коли Василь Симоненко закликав нас: "В океані рідного народу відкривай духовні острови!" – він мав на це моральне право. 
Тим його Островом були Біївці на Лубенщині: 
Де стоять в обновах білих, в білому вбранні 
Рідні хати, білі хати з хмелем при вікні. 
Відомий в Україні і краї літературознавець П. Ротач у своєму невеликому, але дуже вагомому дослідженні "Грудочка любимої землі", на основі легенд, творів письменників, етнографів, які побували в тих місцях, де побачив світ майбутній поет, відслідковує витоки його творчості, відкриває для нас маловідомі сторінки Симоненкової біографії. 
З образом матері асоціювалися у поета образи рідної землі, з якої він брав душевну щедрість. Рідна земля – це насамперед Біївці, навколишня природа, ріка Удай. Рідна земля "силою своєю напуває, ласкою своєю зігріва". Поет нагадує нам: з любові до рідного села, рідних людей, виростає любов до України. 
У недовірливого читача виникне запитання, чи ж про Біївці пише поет? 
Про Біївці! Лист П. Ротачу від 5 березня 1963 року це підтверджує: 
"Полтавщину згадую лише у вірші "Мій родовід". Але більшість віршів – "на матеріалі" полтавському визріли". 
Переконуємось, що "полтавські рисочки" (за словами Ю. Сліпка) дорогі молодому письменникові. Виїхавши за межі Полтавщини, Василь Андрійович зберіг любов до рідного краю і переніс її у свою творчість. 
1968 року П. Ротач пройшов і проїхав слідами Василя Симоненка від Біївців до Лубен. І зрозумів, як гордився поет своїм селом, своїм козацьким, селянським корінням, з якого виріс його талант. Він був вдячний землі предків, що прослала йому дорогу у широкий світ, пишучи: 
Благослови, добра доле, вередухо вперта, 
На цій землі мені жити та на ній і вмерти. 
Дійсно, у Біївцях, в оточенні добрих, сердечних і щирих односельців, у нелегкі воєнні і повоєнні роки, сформувались погляди, переконання і світогляд поета, який стверджував, що"перетворює, оновлює і заквітчує землю тільки любов – любов до рідної землі, до людей, до праці". 

понеділок, 10 грудня 2018 р.

10 ГРУДНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ТВАРИН

І це не збіг - він святкується в один день з Днем прав людини тому, що  хотіли підкреслити, що ВСІ живі істоти на нашій планеті мають право на життя і захист від страждань.
В братів наших менших існує Всесвітня декларація захисту їх прав. До речі, вона була складена саме на підставі Всесвітньої декларації прав людини і має на меті припинення експлуатації та вбивства тварин.
Декларація складається з 10 статей, в яких йдеться не тільки про те, що кожна жива істота має право на повагу і на життя без страждань, експлуатації та смерті, і що жорстоке поводження з тваринами є неприпустимим. Але і що людина зобов'язана піклуватися про відновлення популяції різних видів тварин на землі, а дії, що ведуть до невиправданої загибелі будь-якої тварини, є злочином проти життя.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. НІНА СУПРУНЕНКО


ХУДОЖНИК - САЛЬВАДОР ДАЛІ

Інгрем, Кетрін. Це Далі / К. Інгрем ; з англ. пер. Р. Паранько. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. - 79 с.
Сальвадор Далі – одна з найзнаковіших постатей в історії мистецтва. Ми вже звикли до нього "шаблонного" й "розтиражованого", та на сторінках цієї книги, фрагментарної і цілісної водночас, Далі постає таким, як був: вередуном, що зростав у тіні померлого брата, ексцентричним блазнем, зануреним у власний світ, владним генієм-новатором, який ні на кого не зважав, старим диваком, що збирав довкола себе почет… Із цих коротких розповідей кожен може компонувати свою сюрреальну картину: про одержимість і страх, про шаленство і самотність, про вигнання і примирення, про життя – і навіть смерть – як епатаж...
Для поціновувачів творчості Сальвадора Далі й мистецтва XX століття.

пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

НЕЗАБУТНІЙ МИКОЛА ЗЕРОВ

Полтавець Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. "Повість про Миколу Зерова" літературознавця Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. 
Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910-1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. 
Книга вийшла у видавництві "Дух і літера" в серії "Постаті культури".
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...