КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Микола Костомаров

(1817 — 1885)

Видатний учений, історик, громадський діяч. Микола Іванович Костомаров народився у слободі Юрасівка Воронезької губернії, Російської імперії. 

Батько був нащадком козаків-переселенців, місцевим поміщиком, мати – українською селянською дівчиною. Батько з матір'ю обвінчались після народження сина. Раптом смерть батька поставила родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола Костомаров як кріпак батька, у спадок переходив тепер його найближчим родичам. Коли ті запропонували матері продати за безцінь на волю синові велику частку родючої землі – вона погодиться без зволікань. Цей факт вплинув на подальшу долю і світогляд майбутнього вченого.

Закінчив 1837 р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. 

1845 р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846 р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

У 1845-46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — "Книг буття українського народу", "Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія", "До братів-українців", "До братів-росіян", "До братів-поляків"; автор записки про об'єднання слов'янських народів.

Костомаров знав Т. Шевченка з 1846 р., оцінював творчість Т. Шевченка як всенародний скарб.

Весною 1847 р. Костомарова арештовано. Після річного ув'язнення в казематі "Третього відділу", а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. Тут він служив (1848-1857) у Статистичному комітеті. 

З 1858 р. жив у Петербурзі. В 1859-1862 рр. — екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні "вівторки", куди сходилися земляки-українці (П. Куліш, О. Стороженко, В Горленко та ін.) 

В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки "Украинские баллады", "Вітка", історичні п'єси. 

Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази. 

Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Костомаров М. І. Галерея портретов : біограф. нариси / М. І. Костомаров. – Київ : Веселка, 1993. – 326 с. 
2. Костомаров М. І. Дитяча могила / М. І. Костомаров // Закоханий чорт : оповідання. – 2009. – С. 225-235 
3. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія : вибрані праці з фольклористики й літературознавства / М. І. Костомаров. – Київ : Либідь, 1994. – 392 с. 
4. Костомаров М. І. Богдан Хмельницкий : історичний нарис / М. І. Костомаров. – Київ : Веселка, 1992. – 93 с. 
5. Костомаров М. І. Твори : в 2-х т. / М. І. Костомаров. – Київ : Дніпро, 1990 – 780 с.
6. Усі українські поети / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Харків : Торсінг Плюс, 2008. – 448 с.