Молодше покоління жінок-письменниць (покоління 1990-х років) представляють такі авторки, як Лариса Денисенко, Наталка Сняданко, Анна Хома та ін. Не зважаючи на молодий вік письменниць, читати їх буде цікаво, передусім, жінкам молодшого віку.
Літературна кар’єра Лариси Денисенко розпочалася перемогою в конкурсі «Коронація слова–2002» з романом «Забавки з плоті та крові» (2003), а далі була перемога в конкурсі журналу «Кореспондент»«Краща українська книга 2007» з детективом «Танці в масках» (2006)...
Лариса Денисенко починала як модель, зараз за фахом юрист, крім того, працює автором та ведучою. Веде адвокатську практику. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами.
Є одним із адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург).
Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України, радником міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International.
Письменниця говорить, що любить писати від імені чоловіка і жінки, аби показати, наскільки по-різному вони мислять, хоча водночас є однаковими. Її книга «Сарабанда банди Сари», що ввійшла в п’ятірку фіналістів конкурсу Бі-бі-сі, – це довгоочікуваний позитив в українській літературі, роман, що порушує проблему родинних цінностей.
В усамітнене життя головного героя, майже тридцятирічного Павла, який полюбляє затишок, несподівано вриваються родичі Сари, Павлової дівчини, її знайомі й друзі родичів та перетворюють його життя на цілісний оркестр. Спочатку з’являються 12-річний малий Мілік, котрий разом із татом та собакою тимчасово оселяється у квартирі Павла. Його дитяча безпосередність та відкритість поряд із властивістю вставити де треба й де не треба чудернацьку життєву байку про когось зі своєї чималої єврейської родини, вступає в контраст з відлюдькуватістю Павла. Якщо зважити, що протягом всього роману Мілік розучує музичну партію для струнного оркестру та фортепіано Г.-Ф. Генделя,то зрозуміло, що життя Павла раптово змінюється, змушуючи його робити незвичні для нього вчинки та висновки.
Цей твір – добра та світла гумореска, настільки ж весела, наскільки й глибока, зворушливо-проста, вражає багатющою побутовою мовою, чітко виписаними образами героїв та збудованими сценами.
Згадуючи «короновані твори», не можемо обминути увагою львівську письменницю Анну Хому, яка стала багаторазовим лауреатом конкурсу «Коронація слова» з романами «Репетитор», «Провина»та «Заметіль». Незважаючи на молодість авторки, з-під її пера виходять дуже серйозні твори, на які критики часом «лаються» модним словом «фрейдизм».
За словами Анни Хоми, вона пише про те, «як дивно переплітаються інколи людські долі, про тих, хто опиняється за бортом, про шлях до зірок, але крізь терни, про біль, страждання, радість, про справжні почуття, одним словом – про життя».
«Репетитор» (2002) – це психологічно-детективна історія про юнака, який знайомиться зі своїм батьком під колесами його авто, а незабаром стає головним підозрюваним у справі про замах на його життя. До речі, книгу письменниця присвятила своєму братові, який допоміг їй при написанні роману.
