РОЗПОВІДІ ПРО НАЙВІДОМІШИХ СЛІПИХ ЛЮДЕЙ

Те, що деякі з них були сліпими, не всі навіть знають, Але ці люди своїми діями змогли змінити той світ, який вони і бачити не могли. Хоча і були сліпими, вони все одно змогли володіти справжнім баченням.

Луї Брайль. Сьогодні кожна сліпа людина має можливість читати. Дякувати за це треба Луї Брайлю. Народився він у 1809 році у французькому містечку Кувре. У трирічному віці хлопчик зайшов до майстерні свого батька і поранився інструментом. Травма виявилася фатальною, результатом важкої хвороби стала сліпота. У ті часи для сліпих було досить мало можливостей, от батьки й віддали хлопчика у звичайну щколу. Там йому довелося вчитися, спираючись виключно на свою пам'ять,а не на читання і занотовування. У 1819 році Брайль отримав стипендію у французькому королівському інституті для сліпих дітей. Там підліток почав розвивати систему тиснених символів, засновану на військовій стратегії зв'язку. Її використовують солдати, щоб спілкуватися в темряві.

У 20 років Луї зміг розробити абетку для сліпих на основі шести точок коду. Завдяки систелі Брайля тепер всі сліпі можуть читати за допомогою пальців.

Клод Моне. Ця людина стала одним із найвпливовіших діячів мистецтва, ставши лідером руху імпресіонізму. Народився у Парижі 1840 року. З раннього віку Моне був бунтарем, проводячи весь вільний час не в класі, а на вулиці, створюючи ескізи природи. Пізніше він вступив до знаменитої художньої школи, Швейцарської Академії, де вивчав мистецтво живопису в жанрі пейзажу. Тоді Моне познайомився з деякими своїми художниками-однодумцями, зокрема з Ренуаром і Пісарро. Вони стали ядром руху імпресіоністів, нового руху в живописі. Цей тип мистецтва підносив світло, рух та емоції над реалізмом. Стиль Моне ґрунтується на складних коротких мазках і контрастних крапках. Зблизька картини виглядають досить хаотично. Але
варто лише відійти трохи далі, як велике масштабне полотно набуває красивого і м'якого фокусування. Найвідомішими роботами Моне є "Водяні лілії" та "Соняшники".

Микола Лобачевський. Великий математик все своє життя працював над неевклідовою геометрією. Свою останню роботу «Пангеометрія» хворий та сліпий вчений розповідав своїм учням у 1855 році. При житті роботи математика не були зрозумілі та прийняті, але вже за 10-12 років після його смерті настало торжество його ідей.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:

1. Мікульонок, І. Людина, яка подарувала незрячим чарівний світ книги [Текст] / І. О. Мікульонок // Країна знань. - 2008. - № 7. - С. 23. 
2. Шкаруба, Л. Остановленное прекрасное мгновение: пейзаж импрессионистов [Текст] / Л. Шкаруба // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2010. - № 4. - С. 34-40. 
3. Яценко, Т. Імпресіонізм у світовому образотворчому мистецтві [Текст] / Т. Яценко // Українська мова і література в школі. - 2011. - № 2. - С. 29-33. 
4. Венгровська, Л. Складність і неоднозначність художнього процесу першої половини ХХ ст. [Текст] / Л. Венгровська // Зарубіжна література. - 2011. - серп. (№ 29-31). - С. 42-50. 
5. Пальниченко, О. До питання аналізу нефігуративного живопису [Текст] / О. Пальниченко // Образотворче мистецтво. - 2015. - № 1. - С. 28-31. 
6. Николенко, О. Импресионизм - искуство впечетлений [Текст] / О. Николенко // Всесвітня література в сучасній школі. - 2016. - С. 30-35. 
7. Николай Иванович Лобачевский [Текст] : [математик, создатель неевклидовой геометрии] // Прудников В. Русские педагоги-математики ХVІІІ-ХІХ веков. - М., 1956. - С. 218-253.          
8. Очерк жизни Н.И.Лобачевского [Текст] : [Николай Иванович Лобачевский родился 1 декабря 1792 г. в Нижнем Новгороде] // История отечественной математики. В 4-х томах Т.2 (1801-1917). - К., 1967. - С. 151-155. 
9. Лобачевский [Текст] // Баландин Р. Сто великих гениев. - М., 2005. - С. 301-306. 
10. Лаптев, Б. Коперник геометрии [Текст] / Б. Лаптев // Країна знань. - 2009. - № 2-3. - С. 2-5. 
11. Карнаушенко, В. Людина, яка зазирнула в нескінченність [Текст] / В. Карнаушенко // JustTeen. Тільки для підлітків. - 2013. - № 1. - С. 16-19. 
12. Микола Іванович Лобачевський [Текст] // Шкільна бібліотека. - 2014. - № 5. - С. 112.