ЮЛІЯ ПАЄВСЬКА

Жінка, яка пройшла полон – і змогла записати вірші з того боку вічності.

Відома українська військовослужбовиця, парамедикиня та волонтерка Юлія «Тайра» Паєвська анонсувала вихід друком збірки поезій під назвою «Наживо», написаних нею після полону.

«Читайте. Якщо не боїтесь дізнатись, як звучить біль і любов», – 

закликала «Тайра».

Юлія Паєвська (псевдо: «Тайра», «Габрієл») народилася 19 грудня 1968 року в Київі – військовослужбовиця, парамедикиня, психолог, волонтерка та доброволиця; командирка підрозділу «Янголи Тайри» та евакуаційного відділення 61-го військового мобільного госпіталю (2018-2020, офіцерка корпусу НГУ «Хартія».

Юлію виховували бабуся та дідусь – ветеран Другої світової війни Костянтин Чубуков. З 1-го класу у школі вчилася робити перев'язки і накладати джгути: її вчила шкільна медсестра, яка була санінструктором під час Другої світової. З шести років займалася спортом.

Закінчила Національний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВІСУ). Є дружиною Вадима Пузанова, мають дочку Анну-Софію. До 2014 року професійно займалася дизайном (книжкова графіка, реклама) та художньою керамікою. Займається спортом, має 5-й дан айкідо. Очолює федерацію айкідо «Мутокукай Україна» та викладала айкідо понад 20 років.

Початок російського вторгнення 2022 року зустріла у Маріуполі. Надала допомогу сотням поранених бійців та цивільних : доставляла людей у шпиталь і направляла їх до лікарів залежно від пошкоджень та ступеня ураження. 16 березня Юлію та водія реанімобіля Сергія, з яким вона працювала, затримали на блокпості в селищі Мангуш неподалік Маріуполя. Вони потрапили в полон до російських окупантів, коли їхали так званим зеленим коридором, організованим для виїзду цивільних до Запоріжжя.

17 червня 2022 року Президент України Володимир Зеленський повідомив, що Юлію звільнили після трьох місяців полону: «Вдалося звільнити з полону «Тайру», українського парамедика Юлію Паєвську.

На червень 2025 року займає посаду в відділі морально психологічного забезпечення 13 БрОП.

Паєвська Ю. (Тайра) Ю. Наживо : поезії / Юлія Паєвська (Тайра). – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2025. – 144 с.

«Наживо» – це дебютна поетична збірка, що виникла як осмислення пережитого досвіду: одинадцяти років війни, полону та випробувань особистості. Тут не стільки про пошук балансу, більше про стійкість і незламну людяність, яка набирає сили попри будь-які виклики. Ця історія – шлях волі (в усіх сенсах), що проходить до сяйва крізь найтемнішу імперію в стані руйнації.

«Я не збиралась видавати вірші. Але деякі речі – оживають і існують ніби самі по собі. «Наживо» – це тексти, які не питали дозволу бути. Вони не лагідні. І не милі. Вони про виживання всупереч», – ідеться в дописі. Тайра пише, щоби пам’ятати, щоби не пробачити забуттю, щоби зберегти справжнє обличчя війни – жіноче, сильне, вистраждане.

Як розповіла авторка, після полону, аби зібрати до купи розідрану душу і вирівняти психіку, вона вибрала однією з терапій поезію. «...Тим більше, що вірші я писала завжди, але тільки тепер, здобувши неймовірно важкий досвід війни, полону та тортур мені є що сказати світу», – додала вона.

«Навіть в підвалах Донецька я писала уламками вапна вірші та псалми на обідраних стінах вкритих підозрілими плямами грибка і страждань. Ті рядки лишились в Донецькому СІЗО. І я їх не запам’ятала. Нічого. Я написала нові...», – зауважила Паєвська.

У цій збірці – війна. Полон. Тортури. Госпіталь у вогні і крові Маріуполя. Живі й мертві.

Це тексти, написані між евакуацією поранених, любов’ю і катівнями та перельотами між континентами. Поезія, яка не просить співчуття. Вона – дух епохи.

Тайра попри все каже не «досить», а «далі буде».

Це – «Наживо». Як голка, що стягує краї рани та реальності.

«А ненависть стане любов'ю,

а ти дочекаєшся мене

із цього полону…»

Для кого ця книжка?

• Для всіх, хто хоче відчути, чим живе Україна в момент історичного болю і боротьби.
• Для тих, хто цінує поезію, написану не про війну, а зсередини війни.
• Для читачів, яким близька збірка «Воєнний стан», твори Артема Чеха, Бориса Гуменюка, Олени Гусейнової.
• Для молоді, яка хоче розуміти не заголовки, а справжні людські історії війни.
• Для усіх, хто шукає книжки українською мовою – чесні, глибокі, емоційні.

Народ, що не пам'ятає своєї історії, не готовий зустріти своє майбутнє, саме тому ворог великі сили і ресурси втрачає саме на фальшування історії як минулого, так і сучасності. Але скільки не називай темряву світлом – сенс явищ від того не зміниться.

Юлія Паєвська