Одна з влучних характеристик нашого генія належить польському
письменникові Єжи Єнджеєвичу: «Шевченко був геніальним організатором
свідомості свого народу».
І це справді так. Тарас Шевченко зняв з наших очей і сердець
полуду меншовартості та вказав світоглядні цінності й орієнтири, притаманні
великій нації. Вони були нашими одвіку, але їх усвідомлювали лише одиниці, що
не дивно у середовищі, змордованому доморослими і зайшлими гнобителями.
Шевченко запропонував своєму народові, котрий упродовж століть
силкувався вирватися з-під ярма, найпотужнішу зброю:
…Возвеличу
Малих отих
рабов німих!
Я на сторожі
коло їх
Поставлю
слово…
Тарас Шевченко – перший у лавах борців за Україну. Під час
Революції Гідності саме Тарас Шевченко став Провідником Майдану. На Майдані, та
й у цілій Україні, стався всенародний, неймовірний «сплеск Шевченка». Світ
облетіло відео, на якому Сергій Нігоян – перший у шерегу Небесної Сотні – цитує «Кавказ»:
Борітеся –
поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Здається, Тарас Григорович про нас, нинішніх, знав усе. Про
владців, які, озброївшись патріотичними гаслами та цитатами з його ж таки
творів, ґендлюють ідеями й ідеалами, примудряючись нажитися навіть на війні:
Господом прокляті.
Ви любите
на братові
Шкуру, а не душу!..
Або ж:
А той,
щедрий та розкошний
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А то й про декотрих горе-виборців, що голосують «за гречку»:
…За шмат
гнилої ковбаси
У вас хоч
матір попроси,
То оддасте…
А сенс відомої поеми «Катерина», вочевидь, іще за часів Шевченка
не обмежувався суто особистими взаєминами між підступним москалем та довірливою
українською дівчиною. Як показала найсучасніша практика, загравання на кшталт
«Харківських угод» чи догідливе підтакування деяких «наших» політиків адептам
«Руского міра» призводять до того ж фіналу, що й у зазначеній поемі:
Кохайтеся,
чорнобриві,
Та не з
москалями,
Бо москалі
– чужі люде,
Роблять
лихо з вами...
Нині ж український Геній, прозираючи крізь століття, кличе нас
на захист своєї країни від російського агресора:
Не дайте матері, не дайте
В руках у
ката пропадать!
Тарас Шевченко додає упевненості й відваги у війні за свою рідну
країну і в борні за свою громадянську і національну гідність:
Не вмирає
душа наша,
Не вмирає воля,
І неситий не виоре
На дні
моря поля!
Але перемагати можна, лише об’єднавшись. Тому Поет невтомно
повторює нам, нинішнім: «Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!»
Заклик для українських, європейських, демократичних сил надсучасний:
Свою
Україну любіть.
Любіть її…
Во время люте,
В останню,
тяжкую минуту
За неї
Господа моліть,–
Будьмо гідними любові й поваги свого Пророка. Любімо і шануймо
його щодня – не лише на свята. Живімо за всеосяжною Конституцією української
нації, створеною силою його думки і непоборною силою духу. І будемо вічні з Шевченком.
Немає коментарів:
Дописати коментар