АЛОІЗ ЄДЛІЧКА

Алоїз Єдлічка (14.12.1821 – 15.09.1894) – уродженець чеського села Куклени (зараз це територія міста Градець-Кралове), який майже півстоліття мешкав у Полтаві, де працював вчителем музики.

Чех за походженням, Алоіз Єдлічка залишив яскравий слід в історії музичної культури Полтави. Прибувши до міста в 40-х роках XIX століття услід за своїм старшим братом Вацлавом, Алоіз до останнього подиху віддавав себе справі поширення музичної освіти та збиранню музичного фольклору. Це був прекрасний музикант, котрий живучи в Полтаві, вивчав місцеві пісні, глибоко приникаючи в їх мелодійний лад. 1881 року побачив світ "Вибір улюблених малоросійських пісень", аранжованих Єдлічкою, для одного голосу з акомпанементом фортепьяно в 33-х роках.

Близько півстоліття А. Єдлічка працював викладачем Полтавського інституту шляхетних дівчат. І вчитиме він юних полтавок співати і грати на фортепіано 44 роки! Також Алоїc Єдлічка навчав грі на фортепіано вихованців Полтавської першої чоловічої гімназії (донедавна середня школа №3, нині – Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради). Викладачами гімназії були композитор Федір Попадич, історик Павло Бодянський, поет, етнограф Левко Боровиковський, історик Олександр Стронін (заарештований 1862 року за "распространение малороссийской пропаганды"). Славними синами України стали учні гімназії Михайло Драгоманов, Патріарх Мстислав, корифей українського театру Михайло Старицький, математик Михайло Остроградський, етнограф Василь Горленко, письменник Леонід Глібов, скульптор Леонід Позен та інші... 

За свідченнями істориків, Тарас Шевченко переписувався із братом Венцеславом Єдлічкою під час роботи над своєю поемою "Єретик". З листування поета відомо, що "домовий навчатель музики" залишив у себе на опрацювання вірші Шевченка. До композиторської творчості Алоїс Єдлічка прийшов через захоплення українським фольклором. Алоїс Єдлічка записав, упорядкував і видав кілька збірок народних українських пісень, у яких загалом було вміщено понад 100 творів.

Алоїз Єдлічка поклав на музику вірш "У полі" Якова Щоголіва.

Гей, у мене був коняка,

Був коняка-розбишака,

Мав я шаблю і рушницю,

Ще й дівчину-чарівницю.

Гей, коняку турки вбили,

Ляхи шаблю пощербили,

І рушниця поламалась,

І дівчина відчуралась.

За буджацькими степами

Їдуть наші з бунчаками;

І я з плугом та з сохою

Понад нивою сухою

Гей, гей, гей, мій чорний воле!

Нива довга, в стернях поле…

Вітер віє-повіває,

Казаночек закипає.

Ой, хто в лісі - озовися,

Ой, хто в полі - одкликнися!

Скоро все засне під млою:

Йди вечеряти зо мною.

Зву… луна за лугом гине,

Із-за хмари місяць плине;

Вітер віє-повіває,

Казаночок простигає.

 

Віддано служив справі міжслов'янського культурного єднання. Відомим фактом історії Полтави є організація братами-педагогами змішаного чесько-польського хору, до репертуару якого входили не лише чеські та польські пісні, а й російські та українські, переважно в обробці А. Єдлічки.

В Полтаві збереглися місця і будинки, пов'язані з життям і діяльністю чеських музикантів, що знайшли на Україні свою другу батьківщину. Залишилася в нашому місті й безцінна реліквія, котра пам'ятає дотики вправних пальців Алоїза Єдлічки, допомагає відтворити атмосферу музичних занять. Це старовинний рояль, що належав колись родині музикантів. Зараз він зберігається в музеї Полтавського музичного училища імені Лисенка.

ЛІТЕРАТУРА

• Антипович (Дениско) Г. Алоїз Єдлічка – той, кому Полтава має засвідчити шану і вдячність / Г. Антипович (Дениско) // Зоря Полтавщини. – 2021. – 7 груд. – С. 9.
• Близька серцям їх Україна : брати Алоїз і Венцеслав Єдлічки в Полтаві. Сторінка українсько-чеських культурних зв'язків // Ротач П. І слово, і доля, і пам'ять: статті, дослідження, спогади. – Київ : Верстка, 2000. – С. 286-297.
• Гей, була в мене коняка... : сл. Я. Щоголіва, ред. Т. Компаніченка, муз. Алоїза Єдлічки // Зоря Полтавщини. – 2021. – 7 груд. – С. 9.
• Лобач О. "Слов'янський клуб" мелодій різнобарвних, або музичний внесок А. В. та В.В. Єдлічок у розвиток української культури / О. Лобач // Слов'янський збірник. – Полтава : Слов’янський клуб, 2004. – Вип. 3. – С. 164-174.
• Онищенко В. Від Полтавського інституту шляхетних дівчат до європейського виміру вищої технічної освіти Полтавщини / В. Онищенко // Вечірня Полтава. – 2008. – 24 груд. – С. 5-6.
• Ротач П. Рояль Алоїза Єдлічки : [зберіг для історії музикознавець, піаніст, композитор В. С. Оголевець (1884-1970)] / П. Ротач // Наука і культура. Україна : щорічник. – Київ : Знання, 1986. – С. 427-429.
• Чепіль О. Тур вальсу для шляхетної полтавки / О. Чепіль // Чепіль О. Вулицями старої Полтави : науково-популярні нариси. – Полтава : Дачник, 2009. – С. 65-70.
• Шемчук В. Звучить вічні мелодії : (до 180 роковин народження Алоїза Єдлічки) / В. Шемчук // Рідний край. – 2001. – № 2 (5). – С. 138-139.