ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Леся Українка

"…Чи довго ще, о господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?"

Леся Українка

Леся Українка (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка) – українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати – Олена Пчілка, батько – високоосвічений поміщик, дядько – Михайло Драгоманов.

Невіддільний від історії Драгоманових-Косачів і хутір Зелений Гай на Полтащині – місцина, що перебувала тоді за межами міста. "Є на Україні, серед милої Полтавщини, багатої на гарні куточки, чудовий краєвид" - згадує Олена Пчілка. – "Се той, що з'являється перед очима, коли дивитись на нього з високого узгір'я стародавнього, гетьманського міста Гадяча. Станете на краю Драгоманівської гори, і перед вами відразу розстелеться велика долина Псла. Та яка ж широка й розмаїта! Увесь краєвид замикається проти Драгоманівської гори темною довгою смугою поважного бору. Такий краєвид побачите з Драгоманівської гори, з того крутого виступу гадяцького узгір'я, що найближче поступився до Псла, щоб найліпше бачити красу його долини. На верху того виступу стоїть старосвітське дворище з забудуванням під солом'яними стріхами. У більшому будинку, що стоїть повернений причілком до тихої невеличкої вулички, омаяній давніми шовковицями та акаціями, народився Михайло Драгоманов; тут, у сьому дворищі на високій горі, виростав він, проводив свої дитячі літа". А разом з ним і його сестра Олена Пчілка, мати Лесі Українки.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Леся навчалася у приватних учителів. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Тяжко хвора Леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні вона повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується. З допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.

"СВІЙ ГОЛОС ШАНУВАТИ ТРЕБА…"

ЗНАЙ НАШИХ

К. М. Тесленко

Кость Макарович Тесленко – вчитель і письменник, племінник класика української літератури Архипа Тесленка, народився 22 травня 1917 року в с. Мачухи Полтавського р-ну в родині вчителя музики. Його батько помер молодим, залишивши матір із трьома дітьми, Костеві було тоді лише три рочки. 

Змалку хлопчик вирізнявся жадобою до знань. Почав навчатися в школі на рік раніше від інших дітей, ходив до школи у сусіднє село, долаючи щодня немалий відрізок шляху. 1938 року Костянтин закінчив поліграфічний технікум,

а 1946 – філологічний факультет Харківського університету. В університеті його однокурсниками були земляки-полтавці – Олесь Гончар, Григорій Тютюнник, Олексій Коломієць (в майбутньому – знані українські письменники, лауреати Шевченківської премії). 

Цього ж року разом із молодою дружиною Марією Павлівною Лісовською, теж випускницею Харківського університету і майбутнім співавтором, приїздить у Донецьк, де в середній школі № 75 вони викладають українську мову і літературу. 

Енергійні,залюблені у свою справу вчителі привертали до себе і свого предмету серця учнів, запалюючи в них світло любові до української мови, літератури, культури, до землі, на якій живуть.

Кость Тесленко і Марія Лісовська по-новому відкрили для учнів І. Котляревського, Т. Шевченка, Є. Гребінку, П. Мирного, І. Франка, Л. Українку.

Один з учнів Костя Макаровича, відомий журналіст В. Чікалін, згадував: "На уроки наш учитель приходив у костюмі. А коли з нами відправлявся на природу, в посадку з обох сторін залізниці "Донецьк–Маріуполь", одягав вишиванку і солом'яний бриль. І хоч ніхто із наших знайомих так не одягався, ми поважали Костя Макаровича за таку оригінальність. А ще за те, що завжди і скрізь говорив виключно українською мовою, яка у ті часи ще не була державною".

Проби пера молодого вчителя припадають на 1956 рік, перша книжка "Скільки житиму – любитиму" вийшла у Тесленка 1959 року. Костем Макаровичем упродовж тридцяти років творчого життя написано й опубліковано близько сотні оповідань, повістей:"На морі слідів не лишається" (1960), "Крізь громовицю" (1961), "Знайдені крила" (1962), "Різноцвіття" (1966), "Відлучення серця" (1972), "Незгасимі зоряниці" (1978),"Богучари" (1982), "Зимовий грім" (1985), "Крихкий лід" (1989). 

КАЗИМИР МАЛЕВИЧ

Кожен знає про «Чорний квадрат» Казимира Малевича. Однак далеко не кожен розуміє, у чому суть геніальності цього художника. У день народження авангардиста згадуємо його біографію, мистецтво та чому можемо вважати його українським художником. Дане досьє адресоване широкому загалові: поціновувачам живопису, студентам факультетів мистецтвознавства, колегам бібліотекарям та всім тим, хто цікавиться життям та творчістю Казимира Малевича.

Український квадрат Малевича : до 145-річчя від дня народження : біобібліограф. досьє. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. Пошибайло. – Полтава, 2024. – 36 с. – (Серія «Народжені Україною»)