КОЧУБЕЙ МИХАЙЛО ВІКТОРОВИЧ

Михайло Вікторович Кочубей був правнук того самого генерального судді Василя Леонтійовича Кочубея, який 14 липня 1708 року був страчений Мазепою в таборі під селом Борщагівкою біля Києва. Прапрадідом його з боку мате­рі був гетьман Данило Апостол. Рід Кочубеїв увійшов в історію світової культури не тільки завдяки пушкінській "Полтаві". З 1687 року Кочубеї володіли селом Диканькою, що було оспіване Гоголем.

М. В. Кочубей народився 1816 році в Петербурзі. Після закін­чення Пажеського корпусу він був призначений офіцером лейбгвардії кавалергардського полку, потім займав різні посади при дворі. Завзятий аматор музики і театрал, Кочубей після смерті своєї першої дружини княжни Барятинської весь вільний час проводив у середовпщі артистів. Тут він познайомився, а потім і одружився з дочкою французького актора Михайлівського театру Марією-Євгенією Алісою Брессан. Такий мезальянс для штал­мейстера двору його імператорської величності не міг залишити­ся непоміченим. Кочубею довелося покинути Петербург і пере­їхати до Києва, де він з 1869 до 1874 року займав посаду поділь­ського губернського предводителя дворянства.

Відомостей про музичну освіту і музичну діяльність В. М. Ко­чубея не знайдено. Але відомо, що Кочубеї були взагалі музично обдарованою родиною.

Кузина М. В. Кочубея і дружина Г. П. Галагана Катерина Ва­силівна була вправною піаністкою. Вона цікавилася музичним життям Києва, була дійсним членом і членом-відвідувачем Київ­ського відділення РМТ, сприяла постановці на сцені опери Ли­сенка "Різдвяна ніч", навчала деяких учнів колегії Павла Галагана гри на фортепіано, подарувала колегії два роялі та інші му­зичні інструменти.

Її сестра Лизавета Василівна Кочубей була відомим у свій час композитором-дилетантом. Її романси на тексти Лермонтова, Тютчева, Дельвіга, Кольцова, Полонського, Ростопчиної видава­лися окремо і в пісенниках у другій половині XIX і на початку XX століття і мали великий успіх у аматорів та професіоналів. Особливо популярним був романс "Скажите ей", виданий у 1857 році. Між іншим, це був коронний номер знаменитого іта­лійського співака Тамберліка, який часто виконував його в Пе­тербурзі.

Коли Кочубей у 1869 році прибув у "заслання" до Києва, фі­нансові справи Київського відділення РМТ були дуже кепські. Тому і концертна діяльність була у занепаді. 

З метою пожвавити музичне життя Києва Кочубей спробував залучити до виступів у зібраннях відділення найосвіченіших у музичному відношенні аматорів з вищих верств суспільства. Було заплановано платний концерт за участю княгині Надії Андріївни Дундукової-Корсакової, дружини Кочубея княгині Аліси Просперівни Кочубей, ро­дички його, княгині Марії Василівни Кочубей, дочки Селецького графині Катерини Петрівни, яка задовго до того вийшла заміж за таємного радника графа М. М. О’Рура, і музикантів-професіоналів. На жаль, відомостей про те, як пройшов цей концерт, не залишилося.

Діяльність М. В. Кочубея на посту голови дирекції Київського відділення РМТ обмежувалася суто адміністративним керівни­цтвом. Сам факт перебування Кочубея на цій посаді цікавий для нас лише тим, що він був нащадком старовинного українського роду. Це ще один доказ того, що передова музична громадськість Києва намагалася надати музичній справі на Україні національ­ного характеру не тільки по суті, ай, так би мовити, за формою.

Помер Кочубей у 1874 році в Києві.