Дитинство, початкова освіта були пов’язані з містечком Лохвицею (Полтавщина), куди батька перевели по службі. Потім було навчання у Полтавській гімназії. Там Платон захопився спостереженням за зірками, астрономією. 24-річним успішно склав магістерський іспит і закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету, викладачі помітили захоплення юнака і, як кращого випускника, за пропозицією професора астрономії І. Федоренка залишили професорським стипендіатом при кафедрі астрономії, на якій працював три роки (1871-1874). Три роки Платон Сергійович готувався до здачі магістерського іспиту, практикувався в астрономічних спостереженнях на старій університетській обсерваторії, розташованій на вежі, в куті університетського корпусу. Цікаво, що саме Платон Порецький визначив географічні координати цієї вежі та надрукував у "Известиях университета" за 1873 р. У 1874 році Платона Сергійовича залишили стипендіатом ще на рік і відрядили у Пулківську обсерваторію для підготовки до спостереження проходження Венери, звідти включили в експедицію для спостережень Венери в Астрахані.
Подальше життя і наукова діяльність Платона Сергійовича з травня 1876 р. пов’язані з Казанським університетом, спочатку Порецький був обраний астрономом-спостерігачем. Обсерваторія Казанського університету за багатством і якістю обладнання це була першокласна європейська обсерваторія. Раніше нею завідував творець нової Неевклідової геометрії, ректор університету М. І. Лобачевський, тут працював один із найвидатніших астрономів, член-кореспондент Академії наук М. А. Ковальський. Крім того, ректором університету був вірний побратим астронома Василя Енгельгардта, доктор астрономії з С.-Петербурга Дмитро Дуб’яго. Бездітний астроном на отриману спадщину Потьомкіна побудував обсерваторію-подарунок у Казані, усе обладнання власної астрономічної Дрезденської обсерваторії та все своє рухоме та нерухоме майно (вартістю в 280 – 300 тисяч рублів золотом), передав Казанському університету.
П. С. Порецький виявився чудовим спостерігачем, успішно спостерігав Венеру, Марс, комети Коджія 1881 р., сонячні затемння, вивчав рух нещодавно відкритої планети Нептун. Результатом цього стали два томи його наукових праць, які були оформлені у вигляді дисертації "Історичний нарис теорії астрономічної рефракції за останні 30 років". Йому присуджена вищий вчений ступінь доктора астрономії, а Дмитро Іванович Дуб’яго клопотався про нагородження Порецького золотою медаллю. Відтоді Порецький працював на посаді приват-доцента університету.
Платон Порецький поринув у світ математичної логіки, з часом це хобі принесло йому світову славу.
У 1880 році вийшла з друку його перша стаття, потім цикл статей з математичної логіки, яка визначалась ним як "логіка за предметом, математика за методом". Всього у нього тільки з математичної логіки видано 15 праць. Восени та зимою 1888 р. щопонеділка по три години приват-доцент Порецький читав математичну логіку для студентів усіх курсів математичного розряду Казанського університету.
Перший український учений, який почав читати лекції з математичної логіки та її застосування до теорії ймовірностей.
Ось приклад логічної задачі Порецького "О девицах":
"Относительно девиц, бывших на одном балу, имеются следующие 14 посылок:
1) каждая из девиц была или благовоспитана (а), или весела (b), или молода (с), или красива (d);
2) когда начались танцы, то оказалось, что все нетанцующие девицы были некрасивы и что каждая из танцующих была или молода, или весела, или благовоспитана;
3) в другой момент, когда все пожилые девицы образовали отдельный кружок, о каждой из прочих девиц можно было сказать, что она или красива, или весела, или благовоспитана;
4) если выделить всех девиц немолодых и некрасивых, то останутся только благовоспитанные и веселые девицы;
5) если выделить всех девиц невеселых, то останутся благовоспитанные, молодые и красивые;
6) на балу вовсе не было таких девиц, которые, обладая молодостью и веселостью, не обладали бы в то же время ни красотой, ни благовоспитанностью;
7) между молодыми девицами не было таких, которые, обладая красотой и веселостью, были бы не благовоспитаны;
8) каждая благовоспитанная девица была или молода, или весела, или красива;
9) все девицы, соединявшие красоту с благовоспитанностью, были одни веселы, другие молоды;
10) каждой невеселой девице не доставало или молодости, или красоты, или благовоспитанности;
11) все те веселые девицы, которые, не отличаясь молодостью, обладали благовоспитанностью, были красивы;
12) немолодые девицы были одни не благовоспитанны, другие не веселы, третьи не красивы;
13) между некрасивыми девицами не было таких, которые с благовоспитанностью соединяли бы молодость и веселость;
14) когда уехали все неблаговоспитанные, все немолодые, все невеселые, все некрасивые девицы, никаких девиц на балу более не осталось. Узнать, возможна ли подобная задача, нет ли между ее посылками противоречий? Если задача возможна, описать точно весь состав ("мир") девиц бала и определить соотношение между различными их категориями". От, як закручено, чи не так?
А у час дозвілля переконаний холостяк (Платон Порецький не бажав мати дружину-чужинку?) переклав Беранже (до речі, низку робіт Порецький написав і опублікував спочатку французькою мовою).
У 1889 році ревматизм примусив П. Порецького залишити педагогічну роботу й перейшов на пенсію. Нарешті українець міг повернутися на батьківщину. Одружився з українкою вдовою Софією Дмитрівною Ренчицькою, переїхав у с. Жовідь Чернігівської губернії. 18 років він прожив у будинку, збудованому в 1854 році тестем, Дмитром Ренчицьким. Згодом у цьому будинку відкрили школу. Приміщення підірвали радянці у 1941 році, коли тікали від гітлерівців.
Біля будинку був великий сад, поодинокі дерева якого збереглися ще й досі. Як згадували старожили, на пагорбі неподалік річки Порецький побудував п’ятнадцяти метрову (десятиметрову?) вежу, з якої вчений спостерігав за небесними світилами, "ходив із трубою і дивився на небо". Платон Порецький на церкву гроші давав, разом із дружиною хрестив сільських малюків, і дітей учив.
У цей час він інтенсивно працював. Після смерті вченого у 1908 році вийшла у світ одна з основних його праць "Об’єднана теорія логічних рівностей і нерівностей".
Смерть застала Платона Сергійовича 9 (22) серпня 1907 р. за письмовим столом, коли він писав чергову статтю з логіки. Похований на сільському кладовищі в с. Жовідь на Чернігівщині, як він і заповідав. На могилі вченого встановили мармуровий пам’ятник, поклали металеву плиту, зробили огорожу. Кажуть, за часи голодомору був у селі "камсамолєц Алєйнік", який розбив плиту на могилі, викопав рештки – і не знайшов золота. Щоб не повертатися з пустими руками, вандал узяв із собою мармур із надгробка, з якого побудував ґаночок біля своєї хати. Він десятиліттями витирав ноги об пам’ять про видатного земляка.
Ще за життя Порецький мріяв збудувати лікарню для селян. Після смерті чоловіка Софія Дмитрівна продала землю і на виручені кошти у 1910 році почала будувати лікарню. У 1913 році вдова передала заклад земству. На будиночку була чавунна плита з написом, що лікарня побудована на честь Платона Сергійовича Порецького.
Немає коментарів:
Дописати коментар