А земля, на якій він народився, яку сходив малими босими ногами, про яку все життя писав, малював, мріяв – його і наша рідна Україна – сьогодні в пекельному вогні вселенського жаху, який здавався неможливим у ХХІ столітті…
Відома думка про те, що геніям особливо притаманний дар передбачення, так точно й трагічно відбилась у наших нинішніх днях. Ми знали Шевченкові рядки "бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами", але вважали, що то залишилось у далекій історії, часи змінились...
Виявилось – він відчував і знав краще за нас. Як не подивуватись пророчості слів з поеми "Невольник": "А москалі і світ божий в путо закували?" Сьогодні ми відбиваємо напади російської армії на нашій землі.
Тарасу Шевченкові все життя безмежно боліло те історичне прокляття і віковічна трагедія України – Москва й московщина. Це простежувалось у багатьох його поетичних творах, це виринало в прозі й епістолярній спадщині. Виявилось – воно нікуди не поділось. Москва-держава, приховуючи свої загарбницькі наміри під личиною «брата», була постійною загрозою для України, а московщина як її стиль правління і життя призвела до бажання стати гегемоном, підкорити собі, привласнити нашу історію, культуру, зневажити мову.
І коли сьогодні мужньо й самовіддано б’ються за свою землю і свій народ наші безстрашні воїни, коли їх цілодобово підтримують цивільні українці в обороні і в тилу, допомагаючи чим можуть, – Тарас Шевченко з нами, а ми з ним. Бо як не згадати заклик його "Заповіту":
"Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте."
Нині, у тяжкі дні війни в Україні – ми чуємо, наш Кобзарю! Ми вистоїмо. І ПЕРЕМОЖЕМО!!!!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар