Головна

вівторок, 28 червня 2016 р.

РОЗЛУЧЕННЯ ЯК ТРЕНД, АБО ЩЕ РАЗ ПРО КРИЗУ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ

Белімова, Тетяна. Київ. UA : роман / Т. Белімова. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. - 256 с.   
передмова до роману "Київ.UA"
«Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму». Відомий початок класичного твору Льва Толстого міг би послужити епіграфом для роману Тетяни Белімової «Київ-крапка-ua». Здається, про фатальний розлад між чоловіком і дружиною вже списано тонни паперу. Що нового можна сказати про жіночу недолю на початку третього тисячоліття? Сучасні українські авторки написали на цю тему так багато – варто лишень згадати імена Євгенії Кононенко, Марії Матіос, Людмили Тарнашинської, Ніли Зборовської, Галини Тарасюк і Марії Кривенко…
Коли я вперше читала рукопис роману «Київ-крапка-ua», який потрапив до рук разом з іншими текстами «Коронації слова», то мене не полишало враження, що цей твір є гігантським знаком питання, – настільки часто авторка вживає цей розділовий знак. Чому близькі люди не можуть дійти згоди? Чому люди обирають не тих, хто може дати їм щастя? Чи існують у світі ідеальні шлюби? І зрештою – куди зникає Любов, яка єднала закохану пару?
Роман Тетяни Белімової – нелегка й сумна розмова на два голоси, Чоловіка і Дружини. Перед нами не родина, а руїна того, що колись було спільним Всесвітом, а тепер стало «кублом безконечних сварок». Ситуація, до якої потрапила Альона Сухоярська, головна героїня, буде до болю знайома багатьом читачкам. Десятирічний шлюб із вродливим, багатим і успішним підприємцем став пасткою для інтелігентної і вразливої жінки. Змучена безупинними приниженнями, Льона зважується на протест і, забравши двох дітей, робить одчайдушний крок у невідомість. Що принесе їй довгоочікувана свобода?
Перед нами – дві «правди», Його і Її. Ми чуємо впевнений голос Чоловіка: «У них була абсолютно нормальна родина! Йому було і комфортно, й затишно, і все влаштовувало у цьому їхньому сімейному побуті». Однак жіночий голос несміливо заперечує: «Хтось жив добре, тільки не вона! Для неї місця не знайшлося у цій формулі сімейного щастя!»

пʼятниця, 24 червня 2016 р.

ІВАН ПЕТРОВИЧ КРИП'ЯКЕВИЧ (ПСЕВДОНІМ ХОЛМСЬКИЙ ІВАН)

(1886-1967)
130 років від дня народження Івана Крип’якевича (1886-1967), видатного історика.
Народився 25 червня 1886 року у Львові у сім'ї священика. 
- 1904–1909 роках навчався на філософському факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю.
- 1905 року почав друкувати свої наукові статті у періодичному виданні Наукового Товариства ім. Т. Шевченка — «Записки НТШ» (з 1934 — редактор). 
- 1908 року організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював з «Просвітою». Наукову діяльність розпочав під керівництвом Михайла Грушевського, став одним з найвидатніших його учнів. 
- 1911 року захистив докторську дисертацію та тему «Козаччина і Баторієві вольності», і незабаром був обраний дійсним членом НТШ. 
- 1912–1914 роках викладав історію в Академічній гімназії у Львові, згодом — в гімназіях Рогатина і Жовкви.
- 1918–1919 роках приват-доцент Кам'янець-Подільського державного українського університету. В міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою. 
- 1920—1930-х роках Іван Крип'якевич вів широку національно-громадську роботу. 
- 1939 рік - Крип'якевич завідувач кафедри історії України, професор (з 1941 року) Львівського університету.
- 1946 рік Іван Крип'якевич разом із частиною львівських науковців депортований до Києва. Деякий час займав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР. 
- 1948 рік Іван Крип'якевич дістав можливість повернутися до Львова.
- 1951 рік очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.
- 1953–1962-х роках директор цього інституту. 
Помер 21 квітня 1967 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:


  1. Руїна : Друга половина XVII ст. / Упоряд Гуржій О.І.; Ред. кол. Смолій В.А. та ін. - К. : Україна, 1996. - 431 с. - (Історія України в прозових творах та документах).
  2. Крип'якевич, Іван Петрович. Огляд історії України : посібник / І. П. Крип'якевич. - К. : Вища школа, 1995. - 143 с. 

четвер, 23 червня 2016 р.

ВОЛКОВА ВІРА ОЛЕКСІЇВНА

Віра Волкова,
заслужена артистка України
Народилася Віра Олексіївна 25 червня 1936 року в м. Невинномиськ Ставропольського краю. В 1959 роцізакінчила Ставропольське музичне училище. У 1960-1962 рр. працювала в Луганському музично-драматичному театрі, в 1963-1993 рр. – в Полтавському музично-драматичному театріім. М. В. Гоголя, спершу на посаді хористки. Заслужена артистка УРСР з 1972 року.
Кожний новий сезон Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя розпочинався «Наталкою Полтавкою», якій судилося довге сценічне життя. Однією з найкращих виконавиць ролі Наталки і була Віра Волкова, яка у 1960-х роках тільки розпочала свою творчу діяльність. Віра Олексіївна з великою відповідальністю й старанністю готувалася до кожної сцени в своїй найулюбленішій виставі.
На базі театру неодноразово проводився заключний тур Всеукраїнського конкурсу на краще виконання ролі Наталки Полтавки. В 1969 р. переможницею конкурсу була визнана заслужена артистка України Віра Волкова.
1971 року Полтавський обласний музично-драматичний театру ім. М. В. Гоголя приїхав до Москви на гастролі. До гастрольного репертуару входила і «Наталка Полтавка». Сам уславлений Іван Семенович Козловський прийшов подивитися. Після вистави розповів, що грав роль Петра в Полтаві в 1919 році й досі нічого не забув. Виникла ідея: а якщо зіграти разом? Дві вистави полтавців за участю І. Козловського відбулися 15 і 17 червня в театрі імені Моссовєта. Потім довелося дати одну додаткову виставу – 25 червня в Большом театрі. За всю історію Полтавський обласний театр виступав там уперше!
У цьому спектаклі багато чого відбулося вперше. Вперше Вірі Волковій у день свого народження довелося грати в Москві. Уперше її партнером був знаменитий співак Іван Козловський, уперше Іван Семенович виступав перед москвичами, виконуючи роль Петра. Бурхливими оваціями нагородили глядачі Івана Козловського і його молоду, чарівну партнерку Віру Волкову. Кароока Віра-Наталка полонила столичну публіку. Її пісні долітали до найвіддаленіших куточків залу, чаруючи красою, природною силою звучання й ніжністю.
Червневий номер буклета «Театральна Москва» вийшов з кольоровим портретом полтавської артистки Віри Волкової на обкладинці у гримі Наталки.

неділя, 19 червня 2016 р.

ЗАВЖДИ ПАМ"ЯТАЙМО!

ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ
 ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ В УКРАЇНІ
22 червня 1941 року, 4:00 ранку, мить... І шквал крові, болю і смерті. Він тримав кілька довгих років, найдовших років у житті тих, хто став свідком цього жаху на нашій землі. Багатьом не вдалося пережити мить, адже це тільки  мить у тисячолітній історії людства. Невже ми забули про це?
Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо тих, хто так і не повернувся з тієї війни. Тих, хто кров'ю і потом відстоював нашу перемогу. Тих, хто першим зустрів цей страшний удар і тих, чиє життя було скалічено і зруйновано іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З такими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми, які мали сім'ї, і у них теж були діти, і можливо онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді...
Пам'ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нас. А потім знову 22 червня 1941 року, 4:00 ранку, мить... і....
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми почали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам'ятну дату в наших серцях.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
Макговерн, Джеймс. Мартин Борман. Неизвестный рейхслейтер. 1936-1945 / Д. Макговерн ; [пер. с англ. Л. А. Игоревского]. - М. : Центрполиграф, [2010]. - 223 с. (рос.)
Джеймс Макговерн - бывший американский спецагент, имеющий отношение к работе ЦРУ, - впервые приводит документально подтвержденную биографию Мартина Бормана. 
Международный военный трибунал в Нюрнберге вынес приговор заочно, объявив Бормана пропавшим без вести. Его исчезновение назовут "самой большой нераскрытой тайной нацизма". Будучи правой рукой Гитлера, этот теневой нацистский лидер фактически руководил страной. Как случилось, что рядовой партийный функционер в рекордно короткие сроки добился таких карьерных высот? Верный последователь фюрера, он хотел сохранить себе жизнь, чтобы продолжить дело своего вождя. 
Кому были выгодны легенды, которыми обрастала биография Мартина Бормана, и что случилось с ним на самом деле?
Хаттон, Бернард. Секретная миссия Рудольфа Гесса : Закулисные игры мировых держав, 1941-1945 / Б. Хаттон ; [пер. с англ. Е. В. Ламановой]. - М. : Центрполиграф, [2010]. - 287 с. (рос.)
Книга Бернарда Хаттона посвящена Рудольфу Гессу, ближайшему другу и заместителю фюрера по партии, который в мае 1941 года, за месяц до того, как военная машина Германии обрушилась на Советский Союз, с аэродрома близ Мюнхена отправился в полет к Британским островам. Его тайной целью было обсуждение возможности заключения мирного договора между Англией и Германией. Через несколько часов он стал пленником бойцов местной самообороны в горной Шотландии. 
На основе секретных архивных материалов автор - убежденный антифашист - восстанавливает жизненный путь и характер Гесса, размышляет над причинами провала его миссии, описывает годы одиночного заключения в Шпандау, продлившегося до конца дней тайного "миротворца". 
В книге приводятся редкие фотографии Гесса и его окружения.
Зефиров М. В. Тени над Заполярьем : Действия Люфтваффе против советского Северного флота и союзных конвоев / М. В. Зефиров, Д. М. Дёгтев, Н. Н. Баженов. - М., [2009] АСТ : АСТ Москва. - 414 с. (рос.)
Книга рассказывает о противостоянии немецкой авиации и советского Северного флота, а также союзных конвоев, направлявшихся в Мурманск и Архангельск.
На основе архивных материалов, воспоминаний очевидцев и других документальных источников авторы воссоздают обширную панораму событий, происходивших в Заполярье с 1941 по 1945 год.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія - це не просто минуле, це його душа.

пʼятниця, 17 червня 2016 р.

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

19 червня християни східного обряду відзначають День Святої Трійці – одне з головних церковних свят. У народі свято Трійці називають «зеленим» літнім святом. В цей день прийнято прикрашати храми і будинки гілками з дерев, луговими травами, квітами, це прийшло ще з дохристиянських часів. За народними традиціями на Трійцю проводилися гуляння, ворожіння, дівчата пускали по воді вінки.
В народі це свято називають по-різному: П’ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, День Святої Трійці. День Святої Трійці – стверджує й оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця – Творця Неба і Землі, Бога Сина – Господа нашого Ісуса Христа, і Бога Духа Святого – Господа Животворчого, що від Отця походить. День Святої Трійці святкується у день сходження Святого Духа на апостолів: "Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав".
У День Святої Трійці завершується пасхальний цикл свят. В православних храмах звершується урочисте Богослужіння. За традицією в українських церквах духовенство одягає облачення зеленого кольору, підлогу храму устеляють свіжоскошеною травою, ікони прикрашають березовими гілками. А віруючі приносять до храму для освячення усяке зілля, щоб потім прикрасити свої домівки. Прикрашати свої

вівторок, 14 червня 2016 р.

ПРОЧИТАВ САМ - ПЕРЕДАЙ ІНШОМУ

Буккроссинг – практика залишати книгу в публічному місці, щоб інші люди знайшли  її  і  прочитали.                             
                                                             Cайт українського буккроссингу!
Шановний користувач!
У Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара.
Діє «жива» книжкова виставка для буккроссингу.
«Жива» виставка – місце, звідки Ви можете безкоштовно взяти собі книгу, залишивши (за бажанням) взамін будь-яку іншу свою і простежити за її долею.
Ми взяли абсолютно різні книги і випустили їх на волю. Приєднуйтесь до всесвітнього руху буккроссинг! Не дайте Вашим книгам припадати пилом на полицях!
      «Прочитав сам - передай іншому»

неділя, 12 червня 2016 р.

ДО ЮВІЛЕЮ ГАРРІЄТ БІЧЕР-СТОУ

205 років від дня народження Гаррієт Бічер-Стоу
"Через книгу цієї маленької жінки і вибухнула 
Громадянська війна в Америці"
Авраам Лінкольн, президент США
Гаррієт Єлізабет Бічер Стоу народилася 14 червня 1811р. в місті Личфілд (штат Коннектикут, США) у сім'ї відомого богословата проповідника Лиману Бічера. Довгий час майбутня письменниця працювала вчителькою школи для дівчаток, яку заснувала її сестра. У 1836 вийшла заміж за професора богослов'я.
У своїх літературних творах вона виступила полум'яною захисницею жіночої освіти та знищення рабовласництва. Найвідоміший її роман - "Хатина дядька Тома" (1852) у першому ж році розійшовся тиражем у 350 тисяч, а загалом у 600 тисяч примірників, витримав 35 видань в Англії і був перекладений 20 іноземними мовами.
Будинок Бічер-Стоу в Брансуїке, штат Мен, де була написана "Хатина дядька Тома", входить до списку найважливіших пам'яток США.
У книзі "101 найвпливовіша неіснуюча особистість", яка присвячена літературним героям, що зіграли значну роль і історії людства, дядько Том посідає 11-те місце.
  • Бічер-Стоу, Гаррієт. Хатина дядька Тома [Текст] : роман / Г. Бічер-Стоу ; пер. з англ. В. Митрофанова. - К. : Школа, 2008. - 352 с.
У романі розгортаються дві лінії: історія дядька Тома й історія Джорджа та Елізи. Їхні лихі пригоди майже не пов’язані між собою. Вони лише спричинені однією подією: "добрий" рабовласник містер Шелбі, заборгувавши, продає свого відданого слугу Тома і сина відданої служниці Елізи. Розпочинається тернистий шлях дядька Тома та боротьба Джорджа й Елізи за свободу та щастя.

четвер, 9 червня 2016 р.

МОЛОДІЖНА ПРОЗА ІРЕНИ КАРПИ

Одна з найпровокаційніших авторок сучасної української літератури та активістка Ірена Карпа.

середа, 8 червня 2016 р.

"ЗОЛОТІ БУКВИ" ВАСИЛЯ ШКЛЯРА


 Шкляр В.М.
65 років виповнюється Володимиру Шкляру, українському письменнику.
Василь Миколайович Шкляр народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив школу зі срібною медаллю. Потім він вступив на філологічний факультет Київського університету, але диплом про вищу освіту отримав у Єреванському університеті.
Спочатку Василь Шкляр працював у пресі, а потім перейшов на творчу роботу. Займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Також свого часу був прес-секретарем Української республіканської партії. У березні 1998-го був кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». А у 2000–2004 роках був головним редактором видавництва «Дніпро».
Василь Шкляр є членом Спілки письменників України та Асоціації українських письменників. 
Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій. 
Особливої відомості ім’я Василя Шкляра набуло у зв’язку з його демонстративною відмовою прийняти Шевченківську премію у 2011 році. 
  • Нагороди [Електронний ресурс] // Василь Шкляр офіційний сайт письменника : [сайт].  Текст. і граф. дані. [Б. м.], 2016.  http://shkliar.com.ua/nahorody/ (дата звернення: 25.04.2016).  Назва з екрана.
  • БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ

  1. Шкляр, Василь Миколайович. Ключ [Текст] : роман / В. М. Шкляр. - Х. : Фоліо, 2008. - 218 с.
  2. Шкляр, Василь Миколайович. Залишенець. Чорний Ворон [Текст] / В. М. Шкляр. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. - 384 с. 
  3. Шкляр, Василь Миколайович. Кров кажана [Текст] : роман / В. М. Шкляр. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. - 272 с. 

пʼятниця, 3 червня 2016 р.

БЕЗ СПАВЖНЬОЇ ДРУЖБИ ЖИТТЯ - НІЩО

9 ЧЕРВНЯ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДРУЗІВ
Дружба - це взаєморозуміння і безкорисливість, щирість і довіра, спільні інтереси і точки дотику. Друг ніколи не залишить у біді і завжди прийде на допомогу.
У 1997 році Організація Об’єднаних Націй затвердила Вінні Фу на посаду посла Дружби в світі.
Друг — це одна душа, яка живе в двох тілах, — сказав Аристотель. Всі народи в усі часи шанували дружбу найбільшою соціальною і етичною цінністю. Але, як правило, «справжня дружба» незмінно вважалася вкрай рідкісною. 
Але ми сподіваємося, що у вашому житті є хоча б одна людина, яку ви захочете від щирого серця привітати з цим святом. Адже Міжнародний день друзів (International Friends Day), що відзначається 9 червня, заснований саме для того, щоб, незалежно від життєвих обставин і різних перипетій, ми нагадали своїм друзям про те, як вони важливі для нас, щоб порадували їх.
В День друзів ми вітаємо всіх наших читачів блогу! Не забудьте привітати ваших друзів! Бажаємо Вам всіх благ і нехай Ваша дружба ніколи не зникне! Зі святом Вас, друзі!
Притча
У мудреця запитали: - Скільки видів дружби існує?
- Чотири, - відповів він. - Є друзі, як їжа: кожен день ти маєш потребу вних. Є друзі, як ліки: шукаєш їх, коли тобі погано. Є друзі, як хвороба: вони самі шукають тебе. Але є такі друзі, як повітря: їх не видно, але вони завжди з тобою...
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
Таунсенд, Сью. Таємний щоденник Адріана Моула : роман / С. Таунсенд ; пер. з англ. А. Сагана. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 240 с. 
Українським тінейджерам неодмінно сподобається провести час у компанії з Адріаном Моулом, позаяк його таємний щоденник переконливо доводить: життя будь-якого підлітка у тринадцять-чотирнадціть років – це вир глобальних дилем, які дорослим навіть у найстрашніших снах не снились.
Сюжет книги – це історія не про злети і падіння (однак, їх там теж можна знайти вдосталь), а про те, як сприймають цей світ сучасні хлопчики, коли їм минає тринадцятий та чотирнадцятий рік, і за яких обставин у підліткових душах прокидаються інтелектуали, письменники, закохані романтики і бунтарі-радикали.

четвер, 2 червня 2016 р.

13 ОПОВІДАНЬ, АБО ТЕ, ПОВЗ ЩО МИ ПРОХОДИМО НЕ ПОМІЧАЮЧИ

Руслан Горовий багато років працює режисером телекомпанії «Магнолія-ТВ», він — засновник та керівник відомого проекту «Служба розшуку дітей». А з 2002 року в різних українських видавництвах виходить його художня проза. Її набралося вже на сім книжок. У ролі письменника Горовий дебютував 2002 року із книжкою «Таран», опісля написавши «Казки на ніч», «Гагарін і Барселона», «Ген воїна», «Buenos dias, chica», «Країна “У”». Однією з тем в оповіданнях Руслана Горового останніх років стала війна на Донбасі, яку автор бачив дуже зблизька. З літа 2014 року він регулярно буває в зоні АТО як волонтер. Крім того, там Руслан Горовий знайшов і героїв для свого документального фільму «Укропи Донбасу». У стрічці йдеться про рік життя родини з Луганщини — вона про війну, окупацію, життєвий вибір, полон, звільнення і любов. 
  • Горовий, Руслан Володимирович. 13 оповідань, або Те,
    повз що ми проходимо не помічаючи / Р. В. Горовий. - Харків : Vivat, 2015. - 144 с

Збірка короткої прози «13 оповідань, або Те, повз що ми проходимо не помічаючи» стилістично та тематично не виділяється серед попередніх книг автора – знову соціальна несправедливість, психологізм та духовні книзи звичайних простих людей. Загалом оповідання можна поділити на сумні і дуже сумні. Трагічні будні українців, важка праця селян, малі заробітки, незрозумілість у стосунках тощо. Якраз остання тема найчастіше звучить у збірці – стосунки сина з батьком (строгі та холодні), онука з дідусем (ці найбільш теплі та ностальгійні), сина з матір’ю (трагічні та печальні). Це, власне, і є однією із спільних тем-домінантів всіх оповідань – контакт поколінь, іноді болісний і непорозумілий, іноді як передання досвіду та знань.

середа, 1 червня 2016 р.

НОВИЙ РОМАН "ЗАБУДЬ-РІЧКА" БРАТІВ КАПРАНОВИХ

Українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі Дмитро та Віталій Капранови презентували в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара свій новий роман "Забудь-річка".
Брати Капранови розповідають про новий роман: "Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії "Галичина", син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. За багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця на Другій світовій війні. Назва роману походить від старого язичницького символу Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями в кожній українській родині". 
Цікава форма виступу письменників – один підхоплює монолог іншого, що для слухача, якось незвично. Почали з екскурсу в історію свого роду – де один з дідів був бійцем Червоної Армії та героєм за радянської епохи, а інший – відбував покарання у таборах. Відповідно – з настанням епохи незалежності їх дідусі помінялись ролями, один перестав бути вигнанцем, а інший – взірцем. 
Гості бібліотеки змогли поспілкуватися з письменниками та взяти у них автограф, придбати книгу «Забудь-річка». Також були доступні для бажаючих інші книги авторів, зокрема «Щоденник моєї секретарші», «Мальована історія Незалежності України», «Кобзар 2000». Зустріч пройшла в дружній атмосері.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
Капранови (брати). Розмір має значення : хулігансько-філософський роман / Капранови. - К. : Зелений пес, 2006. - 464 с. 
Вороги України не дрімають. Цього разу вони вирішили знищити нашу культурну основу, нашу традиційну мораль. І мішенню для атаки обрали найбільш вразливу її частину - дівочу цноту.
Популярний засіб для схуднення насправді виявляється біологічною зброєю, що впливає виключно на невинних дівчат. До справи беруться компетентні органи. Хто стоїть за спинами біотерористів?