ВОЛКОВА ВІРА ОЛЕКСІЇВНА

Віра Волкова,

заслужена артистка України

Народилася Віра Олексіївна 25 червня 1936 року в м. Невинномиськ Ставропольського краю. В 1959 роцізакінчила Ставропольське музичне училище. У 1960-1962 рр. працювала в Луганському музично-драматичному театрі, в 1963-1993 рр. – в Полтавському музично-драматичному театріім. М. В. Гоголя, спершу на посаді хористки. Заслужена артистка УРСР з 1972 року.

Кожний новий сезон Полтавського обласного музично-драматичного театру ім. М. В. Гоголя розпочинався «Наталкою Полтавкою», якій судилося довге сценічне життя. Однією з найкращих виконавиць ролі Наталки і була Віра Волкова, яка у 1960-х роках тільки розпочала свою творчу діяльність. Віра Олексіївна з великою відповідальністю й старанністю готувалася до кожної сцени в своїй найулюбленішій виставі.

На базі театру неодноразово проводився заключний тур Всеукраїнського конкурсу на краще виконання ролі Наталки Полтавки. В 1969 р. переможницею конкурсу була визнана заслужена артистка України Віра Волкова.

1971 року Полтавський обласний музично-драматичний театру ім. М. В. Гоголя приїхав до Москви на гастролі. До гастрольного репертуару входила і «Наталка Полтавка». Сам уславлений Іван Семенович Козловський прийшов подивитися. Після вистави розповів, що грав роль Петра в Полтаві в 1919 році й досі нічого не забув. Виникла ідея: а якщо зіграти разом? Дві вистави полтавців за участю І. Козловського відбулися 15 і 17 червня в театрі імені Моссовєта. Потім довелося дати одну додаткову виставу – 25 червня в Большом театрі. За всю історію Полтавський обласний театр виступав там уперше!

У цьому спектаклі багато чого відбулося вперше. Вперше Вірі Волковій у день свого народження довелося грати в Москві. Уперше її партнером був знаменитий співак Іван Козловський, уперше Іван Семенович виступав перед москвичами, виконуючи роль Петра. Бурхливими оваціями нагородили глядачі Івана Козловського і його молоду, чарівну партнерку Віру Волкову. Кароока Віра-Наталка полонила столичну публіку. Її пісні долітали до найвіддаленіших куточків залу, чаруючи красою, природною силою звучання й ніжністю.

Червневий номер буклета «Театральна Москва» вийшов з кольоровим портретом полтавської артистки Віри Волкової на обкладинці у гримі Наталки.

День 25 червня 1971 року запам’ятався Вірі Олексіївні на все життя, адже сам Козловський виявив велику повагу до своїх земляків і домовився, щоб «Наталку Полтавку» ставили в Москві, у Большому театрі, – це був своєрідний подарунок Вірі Волковій на її день народження.

У ті дні столична преса писала: «… И вот она пришла к нам, Украина во всей красоте и целостности самобытного национального характера… Пришла в спектаклях Полтавского музыкально-драматического театра им. Н. В. Гоголя, в лучших произведениях классиков украинской литературы. Ведь старейший на Украине театр, впервые гастролирует в Москве, впервые держит столь ответственный и почетный экзамен.

Прекрасным голосом, отличными сценичными данными одарила природа молодую актрису Веру Волкову, исполнительницу роли Наталки, которая олицетворяет различные грани чистого и нежного девичьего характера, способного на большую и преданную любовь».

Як Віра Волкова отримала роль? Саме з причини її чарівного голосу й виникла ідея дати їй роль Наталки. Хоча це було непросто – ту роль грала авторитетна 50-літня актриса. Євген Колганов, на той час директор театру, вдався до дипломатичного ходу: на гастролях у Ставрополі, аби зробити приємне господарям міста, дав зіграти роль Наталки Вірі Волковій, місцевій уродженці. Цеспрацювало, і відтоді молода Віра Волкова отрималазаконне право на роль.

Згодом Волкова і Козловський грали разом ще раз, уже в Полтаві, 14 липня 1974 року – це стало незабутньою подією не тільки для Віри Волкової, а й для багатьох полтавців. Тоді Іван Семенович і Віра Олексіївнаспівали дует Петра і Наталки на стадіоні «Колос». 74-річний артист по-молодечому підхопив на руки Віру й понісу центр поля. Стадіон завмер. Схвильована Віра його благала: «Іване Семеновичу, пустіть мене, бо впадемо!» А він у відповідь: «Міцніше тримайся за шию!»

Довго-довго линуло над стадіоном напрочуд сильне, високе сопрано рідкісної краси, а голос видатного співака, незважаючи на вік, звучав свіжо і яскраво.

Понад 40 років віддала Віра Волкова сцені. Спочаткубуло дуже тяжко, говорила вона. Свого житла не було, частенько ночувала в театрі (у гримерній на стільцях), але була щаслива від того, що любила свій театр, любила свого глядача, любила Полтаву, яка вже стала їй рідною.

ЇЇ артистичне життя склалося вдало. ЇЇ партнерами були корифеї театру: Іван Козловський, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов’яненко, Станіслав Сумський, Віталій Кашперський, Владислав Попудренко.

Ролі, зіграні Вірою Олексіївною, неможливо перелічити. Але особливо запам’яталися Оксана з опери Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», Дідона з «Енеїди» Котляревського, Яринка, а згодом – Уляна з «Весілля в Малинівці», Парася з «Сорочинського ярмарку», Маріца з однойменної оперети Кальмана… Усі вони були яскраві й правдиві. І хто бачив актрису на сцені Полтавського театру, досі згадує це як свято.

Віра Олексіївна Волкова, на жаль, рано покинула сцену. В 2006 році вона померла.