ДОРОГІ КОЛЕГИ, ДРУЗІ!

Прийміть наші найщиріші вітання зі Старим Новим Роком!

Хай наступний рік буде насичений новими планами, творчими ідеями, добрими новинами....

Я вірю: всі бажання, що  ми загадуємо в новорічну ніч, обов'язково збуваються.

Тож побажаємо один одному великого щастя, міцного здоров’я, добра та радості, вірних друзів і коханих.

Нехай у наших домівках панують мир, взаєморозуміння та злагода.

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!

На щастя, на здоров'я та на Новий рік,

Щоб уродило краще, ніж торік, -

Жито, пшениця і всяка пашниця,

Коноплі під стелю на велику куделю.

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Дай, Боже!

У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня.

У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.

14 січня — за церковними святцями — свято Обрізання Господнє.

Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім'я, провіщене архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

З 13 на 14 січня в Україні святкують старий Новий рік!

Характерною прикметою новорічного свята в Україні було й щедрування - давній народний звичай. На відміну від колядування, обряд щедрування завжди був в Україні справді народним, позацерковним та незначною мірою відчув на собі вплив християнської церкви. Звідси і його радісне, оптимістичне звучання. До кінця XIX ст. обряд щедрування,
увібравши в себе національний колорит та менталітет нашого народу, став явищем народної художньої творчості й таким зберігся і до сьогодні.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посівати треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих

людей:

— На здоров'я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, — жито, пшениця, усяка пашниця... Дай, Боже!

Батьки дякують дитині за побажання щастя, обдаровують її грішми:

— Ось тобі грош — будь завжди хорош!

Потім дитина йде посівати до найближчих родичів і найкращих друзів. Цієї ночі за старих часів у двері стукати не прийнято було, бо люди не замикалися — посівальників ждали. Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми й солодощами.

І так діти посівають майже до обіду. Коли ж родина сідає обідати, батько сина пригощає чарівним пирогом. Вважається, що згадка про цей пиріг допоможе за потреби відшукати потрібну дорогу, коли заблукаєш. Дорослі на це свято повинні пити не по одній, а по дві чарки, щоб усі люди в парі жили.

Нехай Святий Василь принесе частинку святості, добра і милосердя до Вашої оселі і Вашого життя!