Сучасна українська проза, перекладена за кордоном
На жаль, війна в Україні стала стимулюючим фактором для збільшення зацікавленості Україною та українцями серед іноземців з різних куточків планет. І якщо до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Україна не попадала у світові Google-тренди, то після 24 лютого все змінилося з точністю до навпаки.
Видання українських книжок за кордоном за останні кілька років нарешті набули стабільного характеру. Не завадили цим процесам ні ковідна криза, ані повномасштабне вторгнення. Щороку іноземними мовами з’являється близько півтораста-двохсот українських книжок: від зіркових жаданів-андруховичів до представників невмирущої класики, від історичної публіцистики до дитячих видань.
Погортаємо якісні різноманітні українські книжки в добрих перекладах – не соромно людям показати і собі потішитися.
У «сірій зоні» є село Мала Староградівка. З одного боку – ДНРівці, з іншого – українські військові. Заходять в донецьке село обоє: укри – до Сергійовича, сепари – до Пашки. В селі залишилося жити тільки ці двоє. У Сергійовича шість вуликів на господарці, що чекають на весну. Тоді навесні і хлоп забереться з села, заради бджіл виїде з мертвої землі.
У сусідньому селищі, що в кілометрах десяти звідси, все наче краще: і електрика є, і обстріли не такі часті, і магазин працює, і діти бігають. В Малій Староградівці ж життя зупинилося. Є тільки дві цілі вулиці – Шевченка і Леніна. Однієї ночі Сергійович самотужки перейменовує вулиці. Знімає геть всі таблички і там, де були вказівники «вулиця Леніна», прибиває «вулиця Шевченка». Це нічого не міняє.
Війна Куркова дуже страшна: це одна людина проти однієї людини, віч-на-віч. Не Шевченко проти Леніна, а Пашка проти Сергійовича. Занадто людська історія.
Зокрема, роман «Сірі бджоли» видали у Швеції, Фінляндії, Ісландії, Італії, Чехії та Польщі.
«Роман «Депеш Мод» – «непричесана» і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року.
Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити йому про самогубство вітчима. Саша Карбюратор повинен встигнути на похорон… Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.».
Також за кордоном вийшли п’ять прозових книжок Сергія Жадана. Зокрема, Український інститут книги за програмою Translate Ukraine підтримав чотири переклади його романів: «Ворошиловград» – шведською, іспанською і хорватською.
Водночас його романи «Інтернат» та «Депеш Мод» видали у Чехії.
Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури.
Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Маркіян Камиш. Оформляндія (Stalking the Atomic City Life Among the Decadent and the Depraved of Chornobyl, Грузія, Болгарія)
«Оформляндія» – емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-«сталкерів».
В книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, нудних історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини на явище нелегального туризму в Чорнобильську Зону відчуження. Тут – смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся. Тут спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю.
Лєна з дитинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений.
Дівчина живе в Сан-Франциско, яке аж надто нагадує Івано-Франківськ. І населений він злими обмеженими людьми – суцільний Догвіль тобі, а не Фріско. А Лєна – дівчинка з принципами (за що їй регулярно від земляків прилітає). Хоче зватися Лєною в абсолютно україномовному середовищі і зветься. Хоче стати українською націоналісткою і майже стає, бо відволікли стосунки з ямайським студентом: людоньки пояснили, що не можна бути націоналісткою і спати з чорношкірим. Еко-активістка. Борчиня за інклюзію. Виростає в незалежну журналістку-правозахисницю.
Книжку Євгенії Кузнєцової переклали у Боснії.
«Спитайте Мієчку» – це книжка не про минуле чи майбутнє. Це історія про життя тут і зараз, сповнене несподіванок, тепла, сліз і сміху.
Мієчка і Лілічка – сестри-близнючки. Абсолютно різні за характером, у своїх життях вони приходять до моменту, коли потрібно подумати, що робити далі. Як юні школярки, майже сорокарічні жінки на літо їдуть у село до бабусі. Але виявляється, що саме у той час до старого будинку вирішують навідатися ще й їхня мама, індійська кузина і рудий кіт, в якого немає імені... І, звісно ж, там на них усіх чекає сама бабуся Теодора, яка до цього спокійно собі мешкала у своїй хатині й доглядала город.
Книга «Лазарус» Світлани Тараторіної – це сучасна українська фантастика, що існує на перетині ретродетективу й темного міського фентезі. Київ, 1913 рік. Упирі, мавки, перелесники, чорти та інша нечисть не зовсім мирно, але співіснує із людьми. Київ – це місто Межі, де зустрічаються два світи, звичний і потойбічний. Головний герой роману, детектив Тюрин Олександр Петрович, покликаний розплутувати злочини, до яких причетна нечисть. Олександр має свої причини триматися якомога далі від Києва, але його попросили допомогти у розслідуванні жорстокого вбивства нечистю маленького хлопчика. Олександр Петрович ступає на київський перон з потягу. Але він і гадки не має, що ця зупинка докорінно змінить його життя і змусить залишитися в Києві надовго. Підготувало до друку переклад роману Світлани Тараторіної «Лазарус» польське видавництво Stalker Books.
«Мій дід танцював краще за всіх» – серія оповідань, що складаються в єдину історію п’яти родин, діти з яких знайомляться в школі першого вересня в перший рік незалежності України та залишаються друзями на все життя. Від двадцятих років в Харкові і знищення театру Леся Курбаса через Голодомор, Другу світову, дев’яності й кілька хвиль еміграції до війни на Донбасі. Ця книжка в першу чергу про прийняття минулого. Про те, як події та обставини впливають на нас незалежно від того, чи знаємо ми про них. Про тяглість і зв'язок поколінь, бажання любові та прийняття, самотність як наслідок або як причину. Про втрати – осмислені чи неосмислені, виправдані чи безглузді. Та, головне, про те, що навіть самотнім, відкинутим, поламаним теж можна вижити і жити, бо, попри все, завжди залишається можливість врешті стати щасливим.
Максим Дупешко. Історія, варта цілого яблуневого саду (A story worth an entire apple orchard, Чехія)
Цей роман – історія одного (не)звичайного чоловіка, який казав про себе: «Ich bin ein Czernowitzer».
Але дехто побачить у цій книжці насамперед історію міста з украденою душею, що протягом ХХ століття побувало у складі півдесятка держав. Той, хто шукає велике в малому, знайде тут недавню історію всієї Європи. Ще інший – свою особисту історію в декораціях минулого. Для декого цей текст буде романом-екскурсією місцями далеко не тільки туристичними. Хоч, на перший погляд, – це одна із
мільйонів історій кохання, яку автор усе ж оцінив у цілий яблуневий сад.
Немає коментарів:
Дописати коментар