КООПЕРАТИВНО-ПРОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ДМИТРА СОЛОВ'Я

Дмитро Соловей докладно висвітлював зміст культурно-просвітньої діяльності рочдельських кооператорів: відкриття читальні й бібліотеки; налагодження продажу часописів та іншої літератури; відкриття по різних кутках міста крамниць і утворення при них читалень з невеликими довідковими бібліотеками; видання альманаху товариства; заснування у 1850 році початкової школи для дітей; улаштування для своїх членів та їхніх сімей курсів, що давали загальні й технічні знання. Автор зазначав, що Рочдельське споживче товариство, як і вся англійська кооперація взагалі, найбільшу увагу звертало на кооперативну пропаганду, поширення кооперативної освіти. В Англії, писав Дмитро Соловей, від кожного кооперативного працівника вимагали значної теоретичної кооперативної підготовки, і робітники, що бажали працювати в кооперації, здобували таку під-готовку на курсах, які упорядковувались англійськими кооперативами за програмами та вказівками Центрального англійського кооперативного комітету.

Звертаючись до досвіду англійської кооперації, Дмитро Соловей писав про необхідність по-ширення кооперативних ідей серед молоді — майбутньої підпори кооперації. Він повідомляв про щорічну цілу низку курсів для молоді в Англії, де сотні дітей навчалися кооперації; при багатьох кооперативах були засновані так звані копієчні дитячі банки, які приймали на збереження від дітей гроші; англійські кооперативи витрачали багато коштів на організацію дитячих розваг, гулянок, ялинок та вистав; «Англійське кооперативне видавництво» випускало дитячий журнал «Наш Гурток» накладом 22 тис. примірників. Все це, наголошував дослідник, надзвичайно сприяло поширенню ідей кооперації між дітьми й юнацтвом і виховувало в них дух громадянської й кооперативної свідомості.

У статті йшлося і про те, що в деяких місцях на Україні вже були спроби поширення кооперативного впливу на дітей, але вони «у більшості випадкові і далеко вглиб не

йдуть», найсерйозніші були зроблені тільки Уманським кооперативним союзом: 1918 року на учительських курсах в Умані читались лекції про кооперацію, а потім по багатьох школах розпочалося викладання кооперації.

Дмитро Соловей пропонував кооперативним спілкам Полтавщини подбати про організацію широкого кооперативного впливу на дітей та молодь; прискорити відкриття в Полтаві кооперативної школи, в загальноосвітніх школах впровадити обов’язкове навчання кооперації, на вчительських курсах, які майже щороку відбувалися у повітових містах, викладати кооперацію; потурбуватися про видання книжечок про кооперацію для дітей, подбати про видання дитячого журналу, хоча б як неперіодичного додатку до кооперативного журналу; звернути увагу на утворення різноманітних кооперативних об’єднань серед дітей; пропагувати ідеї кооперації, друкуючи на шкільних зошитах зрозумілі дітям кооперативні тексти (80 тисяч таких зошитів у 1918–1919 навчальному році видрукував Союз споживчих товариств Кременчуцького району). Дмитро Соловей наголошував, що треба використовувати всі можливості, щоб вплинути на дітей, посіяти в їхніх душах ідеї взаємодопомоги й громадськості.

Він переймався становленням кооперативної преси в Україні. У статті «В справі спеціалізації провінціальної кооперативної преси» (1919) зазначав, що зміст кооперативних часописів мусить бути оригінальним, якнайкраще підібраним, цікавим. Разом з тим не погоджувався з пропозиціями щодо спеціалізації кооперативної преси: на селі одні й ті ж люди у більшості бувають членами і кредитного, і споживчого, і сільськогосподарського товариств, і їм однаково цікаво читати статті чи інформацію з різних галузей кооперації. На його думку, в губернських і повітових містах кооперативним союзам треба з’єднуватися й видавати мішаний журнал.

Дбаючи про захист інтересів кооперативних кадрів, задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб, Дмитро Соловей став ініціатором, одним з організаторів та головою Полтавської спілки працюючих у кооперативних установах — професійного об’єднання не лише працівників ПССТ, а й усіх полтавських кооператорів. Кооперативний діяч звертав увагу на неоднакове становище робітників капіталістичних підприємств і кооперації. На робітників і службовців кооперативів треба дивитися «не як на наймитів у приватному підприємстві, а як на співробітників по праці». Тому профспілка повинна взяти на себе функцію «кооперативного виховання», щоб її члени були «свідомими кооператорами, вихованими на кооперативних принципах», об’єднаних в першу чергу «для досягнення своїх професійних завдань, як робітників кооперації».

«Мета кооперації, – писав Дмитро Соловей, — об’єднати людність на економічному грунті й перебудувати народне господарство на нових, більш справедливих підвалинах. Її завдання – підвищити добробут народних мас та боротися із злиднями та визискуванням. Але все це кооперація може зробити тоді, коли матиме цілу армію свідомих, культурно-розвинених робітників, коли народ буде підготовлений до восприяття, до розуміння великих кооперативних ідеалів...»

Чимало праць Дмитро Соловей присвятив історії й політиці, висвітленню становища народного господарства України, торгівлі, зокрема ярмаркової. Опублікував статті про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Михайла Грушевського та інших діячів. Багато його праць написано про голодомор в Україні. Його праця «Голгофа України» (видана у 1953 році у Вінніпезі, перевидана у 1993-му в Дрогобичі) закінчується словами: «Живе життя візьме своє, і вільна, незалежна, соборна Українська Народна Республіка відновить своє існування».

Мирослав АЛІМАН, краєзнавець м. Полтава