НЕСТОР АМБОДИК-МАКСИМОВИЧ

ЗНАЙ НАШИХ

У XVIII столітті саме українці разом із німцями та іншими європейцями фактично започаткували медицину в Росії.

В Україні діяла Києво-Могилянська академія, що до початку ХІХ століття залишалась науково-освітнім центром Східної Європи, рівних якому у Росії не було. У XVIII століття з’явилися колегіуми в Чернігові, Харкові та Переяславі, духовні семінарії. Їхні випускники – переважно вихідці з української шляхти та духовенства – продовжували навчання в найліпших європейських університетах, здобували там докторські ступені. Російському уряду вдалося поставити цих фахівців на службу імперії. В імперських центрах, Петербурзі та Москві, були створені медичні науково-освітні осередки, які почали заповнюватися українськими та німецькими кадрами.

Нестор Амбодик-Максимович – український вчений, педіатр, ботанік і фітотерапевт, який стояв у витоків акушерства.

Народився майбутній учений 7 листопада 1744 року в селі Веприк Гадяцького полку Війська Запорозького, що на Полтавщині. Батько Максим Максимович був настоятелем церкви в Гадяцькому полку. Ази освіти хлопчик отримав вдома, далі його віддали до сільської парафіяльної школи.

У віці 13 років юнак вступає до Київської духовної академії (Києво-Могилянської академії). Там дістає фундаментальну, як на той час, середню та загальну вищу освіту. Зокрема, базові знання з природознавства, яке викликало у нього особливий інтерес. Маючи співзвучні прізвище та по батькові, об'єднав їх латинським "ambo die" ("двічі скажи"), додавши до свого прізвища Ambodic – Амбодик.

Закінчивши академію у 1768 році, Нестор прагнув продовжити навчання у Європі, проте в його родини бракувало для цього статків. Тому здібний студент їде до Петербурга, де як волонтер вступає до Петербурзької медичної школи морського шпиталю.

Рівень викладання у цьому закладі не міг задовольнити українця, тож у 1770 році він все таки знаходить кошти і вступає до Страсбурзького університету. Навчався п’ять років на медичному факультеті університету, одержавши стипендію княгині Є. Д. Голіциної-Кантемир, призначену для обдарованих юнаків, які вивчали "акушерство в чужих краях". Зокрема, слухав лекції з акушерства видатного професора Рідерера. У 1775 році захистив докторську дисертацію "De hepate humano" ("Про печінку людини"). Однокурсником Нестора та його студентським товаришем у роки навчання у Страсбурзі був інший гадячанин Мартин Тереховський – майбутній засновник мікробіології в Російській імперії.

За роки проведених за кордоном, Максимович захистив докторську дисертацію, яка отримала схвальні відгуки від тодішніх світил медицини. Далі стажувався в Німеччині, проходив практику в клініках, відвідував лекції...

Тепер для доктора медицини Нестора Амбодика були відчинені двері європейських університетів для продовження наукової кар’єри. Проте українець повертається до Петербурга й після складання іспитів отримав право на медичну практику як молодший лікар. Водночас розпочав читати лекції про акушерство в шпиталях та лікарських школах. Паралельно працює над підручниками з ботаніки, фітотерапії та анатомічним словником.

У 1777 році Нестора знову відрядили за кордон – поглиблено вивчати акушерство. По поверненню, Максимовича призначили викладачем школи при Кронштадтському Адміралтейському шпиталі, а за кілька років він став професором "повивального мистецтва" при акушерській школі. Він засновує "бабчину школу" при виховному домі для сиріт і незаконнонароджених дітей у Петербурзі, де також діяв пологовий шпиталь. Максимович перший запровадив читання своїх лекцій російською мовою, до нього це робилося виключно латиною.

Нестор Амбодик хотів зробити передові наукові знання доступними для якомога ширшого кола людей. Друк українською мовою у той час був під забороною, тож вчений взявся перекладати російською фундаментальні праці з медицини.

Окрім того, Максимович започаткував проведення практичних занять. На створеному макеті наочно демонстрував перебіг нормальних та патологічних пологів. Ця конструкція мала вигляд жіночого таза з дерев’яною лялькою-дитиною. Коли виникали "труднощі з народженням" то професор застосовував прямі та вигнуті сталеві щипці з дерев’яними ручками, які накладалися на голівку ляльки й допомагали їй проходити пологовими шляхами жінки. А ще застосовував срібний катетер й інші інструменти, які були виготовлені за його власними моделями та малюнками.

Не маючи статусу лейб-медика (придворного лікаря), українець упродовж багатьох років був особистим лікарем Катерини ІІ. Відомо, що крім гінекології також консультував імператрицю з косметологічних питань.

Максимович написав чимало праць із акушерства, які на той час були революційними. За його підручниками навчалося чимало поколінь акушерів. Багато положень і досі не втратили своєї актуальності, наприклад, описані ним форми вузького таза майбутніх матерів лягли в основу класифікацій вузького таза, запропонованих надалі багатьма авторами. А ще накладання акушерських щипців при тазовому передлежанні (коли малюк народжується сідничками чи ніжками вперед) є й досі актуальним.

Але насамперед вчений був прихильником природного перебігу пологів, без стороннього втручання. Так звана вичікувальна тактика пологового процесу широко застосовується сучасними лікарями.

Праця Максимовича "Мистецтво сповивання" – це перший посібник із педіатрії. Окрім того, вчений уклав медичні словники й став творцем медичної термінології.

А ще Нестора впевнено можна назвати першим фітотерапевтом. Він надавав великого значення рослинам при лікуванні багатьох захворювань, висловлюючи передову на той час думку: "Чим більше єднання з природою, тим більших успіхів від лікарської науки та більшої користі від уживаних ліків надалі очікувати можна". На основі цього в 1784 видав книгу "Енциклопедія харчування й лікування, складена особистим лікарем Її Імператорської величності Катерини II в 1784 році професором Н. Амбодіком", що являє собою багаті зібрання описів лікарських рослин.

У 1793 році Нестора Максимовича обрали почесним членом Медицинської Колегії. У ті роки вчений розробив проєкт розвитку акушерської освіти в Російській імперії. Але він так і не був реалізований.

У 54 роки Нестор Максимович Максимович припинив викладацьку роботу. Подробиці його життя останніх 14 літ невідомі. Трапляються лише поодинокі згадки, що він працював консультантом при Петербурзькій лікарні.

Помер професор Максимович 24 липня 1812 року. Наразі місце його поховання невідоме.

Нестор Амбодик хотів зробити передові наукові знання доступними для якомога ширшого кола людей. Допомагати людям насамперед – ми проглядаємо і в діяльності інших тогочасних українських медиків: засновників епідеміології на теренах Російської імперії Данила Самойловича, Касіяна Ягельського, Опанаса Шафонського, Михайла Гамалії, піонерів педіатрії Петра Погорецького, гістології – Олександра Шумлянського, хірургії – Іллі Буяльського. Ці представники українського духовенства та шляхти у XVIII столітті виводили медичну науку в Росії із мракобісся на європейський рівень. Це наочно показує, що наприкінці XVIII століття, анексувавши Гетьманщину, імперія колонізувала не якусь відсталу територію, а навпаки, підкорила спільноту, яка перебувала на вищій сходинці культурного розвитку...