ІВАН БАГРЯНИЙ

Ходи тільки по лінії найбільшого опору і ти пізнаєш світ.

Ти пізнаєш його на власній шкурі.

І. Багряний

У вступному слові до "Архіпелагу ГУЛАГ" О. Солженіцин писав: "Коли я починав цю книгу 1958 року, мені не відомі були нічиї мемуари, або художні твори про табори. За роки роботи до 1967 мені поступово стали відомі "Колимські оповідання" Варлама Шаламова та спогади Д. Вітковського, Є. Гінзбург, О. Адамової-Сліозберг".

Майбутній Нобелівський лауреат, напевно, так і не дізнався про одного з першовідкривачів цієї теми – українського письменника Івана Багряного (1907-1963), чий значною мірою автобіографічний роман "Сад Гетсиманський" побачив світ 1950 року у Західній Німеччині, а в Україні поряд з романом  "Людина біжить над прірвою" визнаний читачами кращою книгою 1992 року. Дія твору відбувається у катівнях харківського НКВС, харківських в’язницях.

Андрій Чумак, головний, герой цього роману, – це Павка Корчагін, який дожив до 1937 року і потрапив до єжовських застінків.

Роздумуючи над історичними процесами, автор стверджує:

"Людина – це найвеличніша з усіх істот.

Людина – найнещасніша з усіх істот.

Людина – найпідліша з усіх істот".

"Огненне коло" – повість про трагедію галицької молоді, що в лавах дивізії "Галичина" була розвіяна під Бродами. Це – досі невідомі й художньо не освоєні сторінки нашої історії періоду Великої Вітчизняної війни, зокрема, про створення і діяльність дивізії січових стрільців, яка була сформована з українських юнаків і воювала в німецькій уніформі з німецькою зброєю в руках на своїй землі.

"Тигролови" – найпопулярніший роман І. Багряного. Він написав його, ховаючись від німецького гестапо у Галичині. В центрі цього гостросюжетного твору, який уперше виходить окремим виданням в Україні, – повна злигоднів і пригод драматична доля українського юнака Григорія, правнука гетьмана Дем’яна Многогрішного, якому судилася довга путь на Колиму, фантастична втеча від недремного чекістського ока, сповнене небезпек життя у тайзі, боротьба за най­вище благо у цьому жорстокому й бездушному світі – бути вільним.

Для Івана Багряного, людини і художника, головне – переконати чи­тача, упевнити його в тому, що за будь-яких обставин людина може і повинна бути людиною, може і повинна кинути виклик цілій сис­темі і вистояти.