РЕКРУТ ВАЛЕРІЙ ПИЛИПОВИЧ

29 квітня 2023 року у Полтавському університеті економіки і торгівлі відбулася презентація книги відомого кооператора, педагога, кандидата історичних наук, Почесного краєзнавця України, радника голови НСКУ, заступника директора Вінницької філії Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України, члена Спілки журналістів України, члена правління Вінницької обласної організації НСКУ Валерія Пилиповича Рекрута «З людьми і для людей…» (Дмитро Маркович в українському національно-визвольному русі: кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Презентація відбувалась у змішаному форматі – в аудиторії університету та дистанційно на платформі Zoom.

Валерій Пилипович народився 7 січня 1948 року у м. Баку (Азейбарджан) в родині військовослужбовців. Родина переїхала на Вінниччину. У 1966 році закінчив середню школу № 4 в м. Гайсині. Впродовж 1971-1991 років працював механіком, головним інженером та директором промкомбінату Гайсинської райспоживспілки. Без відриву від виробництва в 1986 році закінчив Одеський технологічний інститут холодильної промисловості. У 1991-1997 роках обіймав посаду директора Гайсинської міжрайонної заготзбутбази Вінницької облспоживспілки, у 1997 році очолив правління Гайсинської райспоживспілки, а з 1998 року працював заступником голови правління Вінницької облспоживспілки. Восени 2000 року був обраний головою обласного комітету профспілки працівників споживчої кооперації де працює в теперішній час.

Багатий професійний досвід і матеріали наукових досліджень поширює серед членів товариств та студентів Вінницького коледжу економіки і права, викладаючи в коледжі історію споживчої кооперації.

Валерій Пилипович стояв біля витоків організаційного оформлення краєзнавчого руху на Вінниччині наприкінці ХХ століття, а його праці з історії краю та Подільського регіону стали історіографічним орієнтиром для багатьох вітчизняних дослідників. Має ряд публікацій, зокрема монографію «Йоахим Волошиновський у становленні українського кооперативного руху (1897-1939 рр.)» (2005р., спільно з В. В. Гіодоляном), автор наукових розвідок, присвячених історії українського кооперативного руху та життєписам багатьох діячів: «Споживча кооперація Вінниччини: через століття до майбутнього», «Дмитро Маркович: «Житиму на користь милої, безцінної України», «Будівничі кооперації Вінниччини: Іполит Зборовський, Дмитро Маркович» та ін.

Презентацію розпочала доктор історичних наук, професорка Ірина Миколаївна Петренко, яка звернулася до присутніх і наголосив на важливості та знаковості сьогоднішньої події – презентації книги, яка стала результатом наукової праці.

Автор представив свою книгу, акцентував увагу на окремих її особливостях. Розкрив зовсім невідомі або маловідомі сторінки життя та діяльності щирого українця, великого поборника української культури, піонера-кооператора, громадського та державного діяча Д. Маркевича. Шанувальників літературного таланту Дмитра Васильовича зацікавить низка невідомих до нині його праць епістолярного жанру (декілька оповідань, нарисів, есе та інших творів, котрі не ввійшли до збірки «По степах та хуторах», але, безперечно, мають високу цінність і допоможуть читачам та спеціалістам краще пізнати і оцінити літературне обдарування письменника, глибше проникнути в історію нашого народу). Подана в книзі кооперативна, громадська та державна діяльність Д. Маркевича стане відкриттям для широкого загалу громадян і додасть гарних штрихів до цілісного портрета цієї талановитої людини.

Усім читачам, яким дорога історія свого народу і його діячів, відкриється ще одна сторінка славного літопису наших пращурів.

Після виступу автора всі охочі мали змогу поставити питання та обговорити окремі аспекти його праці.

Завжди приємно отримати у подарунок цікаву книгу, а особливо, коли вона подарована автором. Щиро дякуємо Валерію Пилиповичу за подаровану книгу, а книгу зможете почитати в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара у секторі краєзнавчої літератури та бібліографії.

Хтось з мудрих казав, що забута історія минулого не дає надії на майбутнє, а найбільшою наругою над людиною є втрачена пам’ять про неї.

На жаль, сьогодні ми не маємо у Полтаві ні пам’ятника Д. Марковичу, ні вулиці, названої його іменем, або якогось іншого закладу громадського спрямування, який нагадував би усім про людину, яка залишила значний слід та варта пам’яті нащадків.

За час існування незалежної України ми ще не вшанували усіх тих, хто колись заклав фундамент «української хати», яка, незважаючи на історичний період «единой общности», все-таки стала на своїй рідній землі на міцні підвалини. Потрібно, на наш погляд, відкинути посилання на відсутність фінансових можливостей, взятися усім разом за відродження історії нашого великого народу, його видатних діячів…