ЗНАЙ НАШИХ
БЕН-ЦВІ Іцхак (справж. – Шімшелевич Іцхак, 24. 11. 1884, Полтава – 23. 04. 1963, Єрусалим) – єврейський політичний діяч.Народився Іцхак Шемшелевич 1884 року в Полтаві. Спершу навчався в єврейській школі, а потім у місцевій гімназії. Після її закінчення успішно склав іспити до Київського університету, однак довго навчатися там йому не судилося.
Іцхак захопився політикою і в 1906 році навіть брав участь в засадничій конференції єврейської соціал-демократичної партії "Поалей Ціон" у Полтаві та співробітничав з Бером Бороховим над створенням її програми. Тож, Шемшелевич і потрапив тоді під так званий негласний нагляд поліції.
Під час погромів був активним членом єврейського загону самооборони. Коли поліція виявила у хаті Бен-Цві склад зброї, призначеної для єврейської самооборони; вся родина була арештована, батька Бен-Цві було вислано до Сибиру. Сам Бен-Цві зумів переїхати до Вільно (Вільнюсу).
В 1907 році Іцхак Шемшелевич емігрував до Палестини, в Ерец-Ісраель (Земля Обітована). Відтоді й починається його політична кар’єра уже як Бен-Цві. Його було обрано делегатом партії "Поалей Ціон" на 8-й Сіоністський конгрес в Гаазі.
У 1909 р. він познайомився з Рахель Янаїт. Українська єврейка, жінка його життя, теж колишньою полтавкою. Вона народилася у 1886 р. у Малині під іменем Голда Лишанська. Навчалася у хедері, потім була гімназія у Житомирі, одночасно Голда давала приватні уроки івриту. Далі Київ, навчання у Німеччині (вивчала ботаніку та зоологію в Єнському університеті). Голда Лишанська взяла ім’я – Рахель Янаїт.
У 1909 р. Іцхак і Рахель організували гімназію івриту в Єрусалимі, були її викладачами.
У цей час з України до Рахель переїхали її мати і рідна сестра. Згодом сестра Батья Лишанська стала відомою скульпторкою. Рідні були здивовані, що Рахель проводила уроки, а після них прибирала в шкільному приміщенні. І Рахель, і Іцхак продовжували здобувати вищу освіту. Дівчина відправилася на навчання в Париж, де отримала диплом аграрного інженера. Та після початку Першої світової війни повернулася до Єрусалиму.
Разом із Рахел Янаіт, Бен-Цві брав активну участь і в випуску 1910 року першого в Ерец-Ісраелі соціалістичного журналу на івриті "Ахдут", який видавався в Єрусалимі.
В 1915 році журнал було закрито турецькою владою, а Бен-Цві разом з Давидом Бен-Гуріоном (майбутнім першим прем’єр-міністром Ізраїлю) - арештовані і вислані з Палестини.
У 1918 р. Іцхак Бен-Цві одружився з Рахель Янаїт, але своєї політичної активності не припиняли.
У 1920 р. Рахель відкрила невеликий ботанічний сад, у 1928 р. заснувала невелике господарство, де працювали жінки (з 1933 року це господарство стало навчальною фермою для дівчат). У них було двоє синів: Амрам та Елі.
У 1920-30-х роках Бен-Цві брав активну участь у сіоністському русі, а від моменту створення Ва‘ада леуммі (1920) спершу був його членом, потім головою (1931) і зрештою – президентом (з 1945 року).
Весною 1948 року родина Бен-Цві готувалася до весілля сина Елі. За п’ять днів до шлюбу під час нападу арабів на кібуць Бейт-Кешет, де він жив син, загинув Елі разом із шістьма товаришами.
У 1944 р. І. Бен-Цві став президентом Єврейської національної ради.
14 травня 1948 р. Бен-Цві підписав Декларацію незалежності і був обраний членом тимчасової Державної ради Ізраїлю.
І. Бен-Цві заснував Інститут для вивчення історії життя общин східних євреїв на Близькому та Середньому Сході (нині – Інститут Бен-Цві).
З 1949 р. – депутат Кнесету (парламенту) І і ІІ скликання.
8 грудня 1952 року Іцхак Бен-Цві обраний президентом Ізраїлю. Переобраний на цей пост в 1957 та 1962 роки.
Поряд із Бен-Цві був Давид Бен-Ґуріон. У 1948–1953 і 1955–1963 рр. він прем’єр-міністр і міністр оборони Ізраїлю. Під його керівництвом були виграні Війна за незалежність (1948–1949) і Синайська кампанія (1956).
По суті, Бен-Цві від 8 грудня 1952 р. до своєї смерті у 1963 р. був президентом країни. Упродовж 26 років родина жила в дерев’яному будиночку в єрусалимському районі Рехавія. Щотижня Рахель проводила в президентській резиденції уроки Танаха для жінок. На свята двічі на рік їх будинок був відкритим для широкої публіки.
23 квітня 1963 р. помер Іцхак Бен-Цві після свого переобрання на третій термін.
Рахель прожила ще 16 років.
Він залишив після себе чималу наукову та історичну спадщину. Наукові праці Бен-Цві головним чином присвячені життю східних єврейських общин (самаритян, караїмів, саббатіанців). Роботи Бен-Цві, присвячені неєврейським громадам Ізраїлю зібрані в книзі "Населення нашої країни" і входять до п’ятитомника зібрань його творів. Написав він і фундаментальну працю з історії самаритян "Книга самаритян". А найціннішим із його численних історичних досліджень вважається його праця "Ерец-Ісраель і його єврейське населення в період османського володарювання" (1955).
ЛІТЕРАТУРА
- Іцхак Бен-Цві – людина надзвичайної волі // Світогляд. – 2015. – № 4. – С. 48-49.
- Дейнека Т. В Ізраїлі мені розповіли про винахідників з Полтави, які зображені на їхній національній... валюті / Т. Дейнека // Полтавська думка. – 2019. – 24 січ. – С. 14.
- Волосков В. Президент - учень Полтавської гімназії : [президент Ізраїлю Бен Цві – полтавець. Перша чоловіча класична гімназія (1808 р.)] / В. Волосков // Вечірня Полтава. – 2013. – 30 жовт. – С. 8.
- Орлов В. Полтавець може бути скромним президентом / В. Орлов // Вечірня Полтава. – 2018. – 8 серп. – С. 5.
Немає коментарів:
Дописати коментар