ЛЕПКИЙ БОГДАН

Сьогодні українському письменникові Богданові Лепкому (1872-1941) повернулося чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – він у кожній з цих галузей зробив вагомий внесок в історію рідної культури.

В післявоєнні роки всі твори Богдана Лепкого були вилучені з обігу бібліотек і спалені. Ще зовсім недавно студентів, приловлених на читанні якоїсь збірки поета, виганяли з вузів. Читача переконували, що історичні повісті письменника – "історична фальшивка", він був з ніг до голови обвішаний ярликами українського буржуазного націоналіста.

Однак час був справедливим до Б. Лепкого: його "Полтава" визнана кращою серед книг, виданих 1992 року.

Лепкий – поет своєрідної української осені. Лірика його пливе спокійно, як розмова.

Неси в душі свою найкращу думу,

Свою сердечну мрію золоту.

Шляхом життя, посеред крику й шуму,

У вічності глибоку самоту.

Його ще називали поетом спогадів. М. Рудницький – визначний критик, літературознавець, – писав: "Коли можна зводити світовідчування поета з одного образу, то Лепкий дивиться на світ із кімнати крізь шибку, залиту осіннім дощем, із теплої кімнати, де у ватрані палахкотить вогонь".

Життєпис легендарного гетьмана Івана Мазепи дуже "сюжетний" і приваблював багатьох митців – Байрона, Меріме...

Трилогія "Мазепа" Б. Лепкого відображає складні історичні процеси, що відбувалися в Україні у першій чверті XVIII століття.

В основі повісті "Мотря" – першої книги трилогії – кохання старого гетьмана й дочки генерального судді Мотрі Кочубеївни. В другій та третій частинах (повісті "Не вбивай", "Батурин") розповідається про останні роки життя гетьмана, про його вболівання за долю України, її державність.

Мазепа Лепкого не та демонічна постать, яка виведена у творах багатьох класиків західноєвропейської літератури. Про те, яким же він постав перед письменником, сьогодні можна дізнатися безпосередньо з його книг.

До речі, саме трилогія "Мазепа" стала тим твором, на основі якого була заборонена творчість Б. Лепкого, бо вона торкалася подій, невигідних сталінській ідеології. Саме через це поета викреслено з національного культурного життя. Він змушений був жити далеко від Батьківщини, яку любив понад усе і боявся вмерти на чужині.

Не питайте, чому

Моє серце сумне –

Як в чужині умру.

То згадайте мене.

З тугою в серці він і помер. На жаль, за межами рідної України.

Література

• Палинський, В. Бути собою. Завше... / В. Палинський // Українська літературна газета. – 2020. – 31 січ. – С. 5.
• Приліпко, І. Духовенство в контексті воєнних і національно-визвольних родій першої половини ХХ століття: специфіка зображення у творах українських письменників / І. Приліпко // Дивослово. – 2019. – № 3. – С. 54-60.
• Лупиніс, М. Богдан Лепкий "Мишка" : казка для дітей: для малих і великих / М. Лупиніс // Українська мова та література. Шкільний світ. – 2017. – № 23-24 (груд.). – С. 11-15.
• "Моя ж душа – як струна тая" // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 10. – С. 11-12.
• Шульга-Пасічник, О. Події 1941-1920 років у творчості Богдана Лепкого / О. Шульга-Пасічник // Дивослово. – 2016. – № 2. – С. 53-57.