МАРКОВИЧ АНДРІЙ МАРКОВИЧ

Маркович Андрій Маркович (бл. 1674—23.1.1747) – держав­ний діяч. Народився в Прилуках. Нале­жав до полтавського старшин­ського роду єврейського похо­дження. 

Батько Марко Аврамович мав великі маєтності в Прилуках та Пирятині й забез­печив синові військову кар’єру. 

В 1708 р., будучи значковим військовим товаришем, А. Маркович перейшов на російський бік, брав участь у зруйнуванні Батурина. Ставши шваґром гетьмана І. Скоропадського, швидко просунувся по службовій драбині, діставши спочатку сотництво глухівське (1709-1714 рр.), а потім полковництво лубенське (1714-1727 рр.). На цьому уряді відзначився велики­ми здирствами, нахабно перебираючи до рук чужі ху­тори й ґрунти. Такі дії викликали незадоволення в цілій Україні й врешті привели до усунення А. Марковича від влади новообраним гетьманом Д. Апосто­лом. Розслідування підтвердило вину екс-полковника (тільки 1728 р. на нього було подано 700 скарг від жителів Лубенського полку). А. Марковича мали судити, проте у нього знайшлися заступники в росій­ських урядових колах. Він був виправданий, більше того, в обхід гетьмана призначений генеральним підскарбієм (1729-1740 рр.). У 1734 р. А. Маркович разом із М. Забілою та Ф. Лисенком увійшов від української сторони до складу Правління Гетьман­ського уряду.

ЛІТЕРАТУРА

• Дзюба О. М. Маркович Андрій Миколайович (21.11.1830, с. Турівка Прилуцького повіту Полтав. губ. – 24.03.1907, С.-Петербург) – культурно-освітній діяч, віолончеліст, сенатор / О. М. Дзюба // Енциклопедія Сучасної України. Київ: Ін-т енциклопедичних досліджень НАНУ, 2018. – Т. 19. – С. 245.