ДОНЧИК ВІТАЛІЙ ГРИГОРОВИЧ

Критик, літературознавець, професор, академік Національної академії наук України (2006), доктор філологічних наук, Заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників, а також один із засновників Народного Руху України.

Народився 15 квіт­ня 1932 р. у м. Крюкові (тепер у складі Кременчука Полтавської області).

Батько Григорій Петрович – учитель, учасник війни, робітник київських заводів.

Мати Олена Костянтинівна – учитель, робітниця Київського заводу імені Лепсе.

Закінчив Київську спецшколу-інтернат з англійською мовою навчання.

1956 року із відзнакою закінчив романо-германське відділення філологічного факультету Київського університету (Київського державного університету ім. Т. Г. Шев­ченка). За фахом – філолог викладач англійської мови та літератури.

Протягом 1956-1957 рр. – рефе­рент Комітету молодіжних організацій УPCP.

У 1957-1962 рр. працював у газеті "Літературна Україна": літера­турним працівником відділу критики, від I960 р. – завідувач цього відділу.

З 1962 р. – в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка: аспірант, молодший на­уковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач відділу україн­ської радянської літератури. 

З 1967 р. – кандидат, а з 1984 р. – доктор філологіч­них наук, 1999 р. – професор. Від квітня 1992 р. до червня 1993 р. – заступник голови, згодом голова Комісії з гумані­тарних питань Київської міськдержадміністрації.

З червня 1993 р. – головний на­уковий співробітник відділу української літератури XX ст. Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, а з 1997 р. – завідувач відділу української літератури XX ст.

Впродовж 1989-2000 рр. – головний ре­дактор журналу "Слово і час". В. Дончик – автор 15 літературно-критичних книжок і монографічних досліджень: "Час і його обличчя", "До глибин жит­тя", "Грані сучасної прози", "Єдність правди і пристрасті", "Український радянський роман: рух ідей і форм", "Петро Панч", "Істина – особис­тість", "Зупинені миті", "З потоку літ і літпотоку", "Доля української літе­ратури – доля України" тощо, близько 800 наукових та ін. публікацій. 

Один із авторів восьмитомної та двотомної "Іс­торії української літератури"; за його редакцією видано "Історію української літератури XX століття". Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка 1996 р. (разом із В. Моренцем, Г. Штонем, А. Кравчуком, Ю. Ковалівим, В. Мель­ником, М. Наєнком, В. Агеєвою) за навчальний посібник "Історія україн­ської літератури XX ст." у 2 кн.

Політична діяльність

1989 року став одним із засновників Народного Руху України. Від жовтня 1997 року до березня 1999 року був членом президії Центрального проводу НРУ.

1990 року став одним із засновників Демократичної партії України (ДемПУ). У 1991–1992 роках був головою Київської організації ДемПУ. Був членом Президії ДемПУ.

Був кандидатом у народні депутати СРСР. У березні 1990 року ухвалою Комісії партконтролю при ЦК КПУ Дончика виключили з КПРС "за сепаратистські устремління, огульні наклепи на КПРС".

У квітні 2002 року був кандидатом у народні депутати України від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна".

Премії відзнаки та нагороди

1996 – Державна премія України імені Тараса Шевченка (разом ще із сімома літературознавцями) за навчальний посібник "Історія української літератури XX століття" у двох книгах.

1997 – Присвоєно звання Заслужений діяч науки і техніки України.

1998 – Відзначений Почесною грамотою Президії НАН України у зв'язку з 40-річчям журналу Слово і час.

1998 – Нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого за заслуги перед Помісною Українською Церквою.

2001 – Нагороджений нагрудним знаком "Знак пошани" за активну участь у духовно-культурному житті м. Київ.

2002 – У зв'язку із 70-літтям нагороджений Почесною Грамотою Президії НАН України, Почесною відзнакою Національної Спілки письменників України, медаллю Всеукраїнського педагогічного Товариства ім. Г. Ващенка, медаллю "Будівничий України" Всеукраїнського товариства Просвіта ім. Тараса Шевченка.

2003 – За активну участь у справі розвитку та популяризації української мови нагороджено другим нагрудним знаком "Знак пошани" Київського міського голови

2004 – Лауреат премії НАН України ім. І. Я. Франка за книгу "Інститут літератури ім. Т. Г Шевченка НАН України. 1926-2001: Сторінки історії" (разом із М. Жулинським та О. Мишаничем).

2007 – Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки і культури, багатолітню плідну наукову діяльність у галузі літературознавства та з нагоди 75-річчя від дня народження.

2007 – Нагороджений почесним знаком "Герб Буковини".

2009 – Нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня, отримав Подяку Президента України з нагоди 20-ї річниці Народного Руху України за перебудову і за особистий внесок у боротьбу за незалежність України.

2012 – Нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом. Отримав диплом Національної Спілки письменників України як призер книжкового рейтингу 2012 року у номінації літературознавство.

Помер 18 листопада 2017 року в Києві.
Поховання відбулося 21 листопада на Байковому цвинтарі.

"Український світ збіднів на одного з тих, на кому він тримається, – написав у своєму дописі на Facebook бувший голова спілки письменників Михайло Слабошпицький (помер 30.05.2021).  Віталій Дончик посідав помітне місце у житті багатьох талановитих літераторів. Надарований непідробною доброзичливістю і цікавістю до здібних людей, він прагнув усіх їх підтримати й усіх пропагувати. Його ставлення до літератури було ставленням дбайливого господаря, який прагнув порятувати і плекати все національно важливе і творчо здорове".

ЛІТЕРАТУРА ПРО ВІТАЛІЯ ДОНЧИКА:

1. Академік Віталій Дончик: "За цінностями не ходять із простягнутою рукою, їх створюють" // Слово Просвіти. – 2015. – 1-14 січ. – С. 2-3.
2. Бондар М. Бачив літературу як історичний процес / М. Бондар // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 120-121.
3. Віталій Григорович Дончик // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 113-114.
4. Віталій Дончик: "Політика – минуща, Муза – вічна" // Літературна Україна. – 2017. – 23 листоп. – С. 1, 4.
5. Гарасим Я. Літературознавча аксіологія Віталія Дончика: етноохоронний етос / Я. Гарасим // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 41-45.
6. Дімаров А. VIVA, Женю! : [гумористична оповідь про подружжя Дончиків, подається фото] / А. Дімаров // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 40-41.
7. Дроздовський Д. Історія та історії Віталія Дончика : [ювілейний нарис про академіка, уродженця краю] / Д. Дроздовський // Слово Просвіти. – 2017. – 20-26 квіт. – С. 11.
8. Дроздовський Д. Життя на вістрі слова : [академіка В. Г. Дончика] / Д. Дроздовський // Літературна Україна. – 2017. – 23 листоп. – С. 2, 5.
9. Дроздовський Д. Науковець із "Феноментом любові" / Д. Дроздовський // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 116-118.
10. Жулинський М. "... немає другого Дончика" / М. Жулинський // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 37-38.
11. Жулинський М. Неминущий Віталій Дончик / М. Жулинський // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 115-116.
12. Мацько В. Свято самоствердження : [спогади про В. Дончика, рідкісні фото] / В. Мацько // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 49-51.
13. Мушкетик Ю. На світлу долю : [В. Дончику в день 80-річчя] / Ю. Мушкетик // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 39-40.
14. Наєнко М. Віталій Дончик і Київський університет / М. Наєнко // Літературна Україна. – 2017. – 23 листоп. – С. 2.
15. Нас покинув Віталій Дончик : [фрагмент із "Автопортрету" вченого (з його книги "Неминуче й неминуще")] // Українська літературна газета. – 2017. – 1 груд. – С. 3.
16. Слабошпицький М. Пам'яті Віталія Дончика : [дружнє слово побратима] / М. Слабошпицький // Літературна Україна. – 2017. – 23 листоп. – С. 2.
17. Слабошпицький М. Подячне слово при цій нагоді : дивлячись на ювіляра В. Дончика / М. Слабошпицький // Літературна Україна. – 2012. – 19 квіт. – С. 1, 5.
18. Сулима М. Свідок і учасник літературного процесу / М. Сулима // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 45-46.
19. Ткаченко А. Він умів... / А. Ткаченко // Слово і час. – 2017. – № 12. – С. 119-120.