ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ ГЛІБОВ – український письменник, поет, байкар, викладач, громадський діяч

Народився 5 березня (21 лютого за ст. стилем) 1827 року у селі Веселий Поділ Семенівського (нині Кременчуцького) р-ну на Полтавщині. 

Раннє дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, де його батько служив управителем маєтку. 

У 1840 році вступив до Полтавської гімназії, проте через хворобу був змушений її покинути. У 1849 році вступив до Ніжинського ліцею вищих наук, у 1855 році закінчив його і почав вчителювати у місті Чорний Острів на Поділлі. У 1859 році став викладачем географії у Чернігівській чоловічій гімназії. 

У 1861 році заснував тижневик «Черниговский листок», у якому був редактором, автором і коректором. У 1863 році тижневик закрито, а Глібову заборонено жити і працювати в Чернігові. Він переїхав із сім’єю до Ніжина, і лише наприкінці 1867 року повернувся до Чернігова, де влаштувався завідувачем земської друкарні. Навколо нього гуртувалася прогресивна чернігівська інтелігенція. 

У 1889 році Леонід Глібов почав співпрацювати з галицькими виданнями «Зоря» і «Дзвінок». За останні 4 роки життя написав удвоє більше творів українською мовою, ніж за всі попередні роки. Став популярним письменником, улюбленцем читачів, проте майже повністю осліп. У 1891 році у Чернігові було з розмахом відзначено 50-річчя творчої діяльності Леоніда Глібова. 10 листопада 1893 року байкар помер від астми і хвороби серця.

Творчий доробок

Леонід Глібов написав 107 байок, понад 40 пісенно-ліричних творів українською мовою, п’єсу «До мирового». Писав під псевдонімами «Капитан Бонвиван», «П.Сонин», «Ив.Кенер», «Простодушный». У 1890-1893 роках під псевдонімом «Дідусь Кенир» написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісень та акровіршів для дітей.