Непростим був шлях Миколи Костенка у літературу. Закінчив вечірню школу, вечірнє відділення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині національний університет). Працював муляром-монтажником у будівельних організаціях м. Києва, трестах "Хрещатикбуд", "Укрпромбуд" (1955–1962). Перебував на строковій службі в Закавказзі. Був редактором відділу реклами періодичних видань Управління "Союздрук" Міністерства зв’язку України, старшим викладачем факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1967–1968), заступником начальника Українського передплатно-роздрібного агентства «Союздрук» (1968–1970), редактором газети "Зв’язківець України» Міністерства зв’язку України, кореспондентом, начальником відділу газети "Советский пограничник" Західного прикордонного округу, відповідальним редактором газети "Пограничник Арктики" Окремого Арктичного прикордонного з’єднання (м. Воркута), відповідальним секретарем газети «Советский пограничник», помічником міністра, секретарем колегії Міністерства зв’язку України, інструктором Полтавського обкому КПУ, редактором газети "Ленінським шляхом", відповідальним редактором газети об’єднаної ради вишів м. Полтави "Студентський гарт", редактором газети "Довір’я" Полтавської облпрофради, першим заступником головного редактора газети "Полтавщина" Полтавської облдержадміністрації, головним редактором газети "Довір’я" Полтавської облпрофради.
Очолював Полтавську обласну організацію Національної спілки письменників України (2000–2005). Дійсний член Всесоюзного товариства істориків природознавства і техніки (з 1969), голова Полтавської спілки літераторів (з січня 2006).
Увесь цей час шукав свій шлях до таємниць слова. Основні жанри, в яких він працював – поезія, мала проза, повісті, публіцистика, літературна критика.
Лауреат літературних премій Київського науково-виробничого об’єднання "Арсенал", "Смарагдова ліра" Держкомкордону України, полтавських регіональних ім. Панаса Мирного, ім. Володимира Малика, ім. Леоніда Бразова, ім. Василя Симоненка, ім. Володимира Короленка. Багаторазовий лауреат видань Полтавської спілки літераторів, газет "Известия", "Правда Украины", "Зірка", "Робітнича газета", "Коммунист", "Комсомолец" (м. Єреван), "Заполярье" (м. Воркута), журналів "Україна", "Хлібороб України", "Комуніст України", "Распространение печати". Нагороджений медалями "На відзнаку 1500-ліття міста Києва", "Ветеран праці" (1983), "Профспілковою відзнакою" Федерації профспілок України, почесною Грамотою Полтавської облдержадміністрації. Обирався депутатом Полтавської районної ради (1986-2000).
Почесний громадянин рідного села Ісківці.
Помер 14 квітня 2016 року.
Література про автора
- Дичко І. Що на роду написано (роздуми над книгою Миколи Костенка) / І. Дичко // Рідний край. – 2010. – № 1(22). – С. 241-249.
- Жовнір Н. Микола Костенко: "У всі часи людям була потрібна оптимістична література, і це залишається непохитним каноном для всіх письменників": відомому полтавському письменникові, лауреату 17-ти премій Миколі Костенку виповнилось 70 років / Н. Жовнір // Вечірня Полтава. – 2009. – 1 квіт. – С. 5.
- Зелень М. Ліки для красного слова / М. Зелень // Вечірня Полтава. – 2010. – 24 берез. – С. 6.
- Зелень М. Світ красного слова знову у полі зору Миколи Костенка / М. Зелень // Вечірня Полтава. – 2010. – 24 листоп. – С. 8.
- Костенко Микола Васильович // Літератори Полтавщини: довідник. – Полтава, 2008. – С. 42-43.
- Любивий М. Стезею вірності добру / М. Любивий // Полтавський вісник. – 2009. – 20 берез. – С. 9.
- Микола Костенко // Калинове гроно: антологія поезії полтавських літераторів ХХ ст. – Полтава: Полтавський літератор, 2004. – С. 247-253.
Немає коментарів:
Дописати коментар