У родині було троє дітей: старша Надія стала дружиною генерала Резвого, молодший син став офіцером. Катерина з матір’ю жили з родиною генеральші й часто переїздили: Будапешт, Одеса, Миколаїв, Єлисаветград…
Нарешті з 1813 р. родина осіла у Полтаві. Хоч містечко й було невеликим (вісім тисяч населення), але було добірне товариство еліти. Частенько збиралися у губернатора, влаштовували концерти, вистави аматорів.
Гарненьку Катерину запрошували заспівати. Дівчина мала абсолютний слух, гарний голос, тому брала гітару і дарувала насолоду. З часом вона почала виступати з танцями, на аматорських виставах виступала разом із Іваном Котляревським.
У красуню закохувалися, але її серце належало графу Бервіцу. Ефектний офіцер Бервіц відповідав взаємністю, обіцяв одружитися. Генеральша навіть купила вино на весілля. Та кому потрібна «безприданиця»? Тому Катерині простлався шлях старої дівиці…
Якщо спочатку її шокувало порівняння з акторкою, то згодом вона здалася: грала в театральній трупі Штейна, на сцені Вільного театру, директором якого був Іван Котляревський. Капітан Котляревський теж залицявся до красуні, але одружуватися…
Зрештою Іван Петрович привіз із Харкова акторку-коханку Тетяну Пряженківську. Приноровлюючись до характеру й уподобань Налетової, Котляревський написав для неї роль Наталки Полтавки, а для Тетяни – роль Терпилихи. Для Михайла Щепкіна – роль Виборного. Це були перші виконавці ролей у виставі «Наталка Полтавка» Котляревського.
У 1821-1822 рр. грала в трупі М. Щепкіна (виступала під час гастролі в Києві), де грала в «Наталці Полтавці». Коли Щепкін поїхав до Москви, виступала в театрах Харкова. Осінь життя відставна акторка провела у садибі родичів «Марiєнгофъ».
У вітальні садиби висів портрет Катерини, написаний бароном Сербіним. Там вона продовжила вести щоденник (писала німецькою та французькою). Сучасники згадували, що Налетова грала українською; відзначали, що найгірше знала російську.
У 1869 р. у Марієнгофі 82-річної Налетової не стало…
Зрештою Іван Петрович привіз із Харкова акторку-коханку Тетяну Пряженківську. Приноровлюючись до характеру й уподобань Налетової, Котляревський написав для неї роль Наталки Полтавки, а для Тетяни – роль Терпилихи. Для Михайла Щепкіна – роль Виборного. Це були перші виконавці ролей у виставі «Наталка Полтавка» Котляревського.
У 1821-1822 рр. грала в трупі М. Щепкіна (виступала під час гастролі в Києві), де грала в «Наталці Полтавці». Коли Щепкін поїхав до Москви, виступала в театрах Харкова. Осінь життя відставна акторка провела у садибі родичів «Марiєнгофъ».
У вітальні садиби висів портрет Катерини, написаний бароном Сербіним. Там вона продовжила вести щоденник (писала німецькою та французькою). Сучасники згадували, що Налетова грала українською; відзначали, що найгірше знала російську.
У 1869 р. у Марієнгофі 82-річної Налетової не стало…
Немає коментарів:
Дописати коментар