(22 серпня (4 вересня за нов. стилем) 1864 р. - 11 червня (10) 1922 р.)
Мусій Степанович Кононенко народився в с. Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії. Це село відоме тим, що в ньому жив і писав свою "Історію Малоросії" Микола Маркевич. Батьки Мусія, щойно звільнені з кріпацтва, жили дуже бідно. Про це немало гірких рядків знаходимо у спогадах М.Кононенка, які опубліковані 1998 року в Полтаві. Тяжке життя матері знайшло поетичний вияв у поемах.
Літературна праця не була для М. Кононенка основним заняттям. Протягом 1913 – 1917 рр. служив інструктором кооперації споживчих товариств. Сільські старожили довго пам'ятали, як він виступав на сходах і щирою народною мовою з'ясовував вигоди кооперативних об'єднань.
1914 року в Лубнах М. Кононенко випустив листівку "Жінки, де ви?" із закликом до жіноцтва підтримати кооперативний рух. Треба було мати неабияку сміливість, щоб кинути цей заклик українською мовою, і гостре відчуття близьких суспільних змін.
В друкарні Дублинського з'явилась книга "Кооперативи Лубенського повіту" з підзаголовком "Історико-статистичне та економічне обстеження кооперативних об'єднань і товариств". У цій праці автор зібрав чимало цікавого матеріалу з історії та етнографії Лубенщини, використавши його для піднесення культури селянського побуту.
Є в книзі цікаві відомості про інші села повіту. Під час поїздок по селах Мусій Степанович прилучав населення до кооперативного руху, а це означало і до "громадської дружної діяльності в тій користі, яку приносить дружна діяльність".
У 1917 році М.С.Кононенка було обрано членом правління Полтавського кредитового союзу кооператорів, так званого Союзбанку, і він переїжджає з родиною до губернського міста. Союзбанк містився в будинку № 55 по Пушкінській вулиці. На його подвір'ї, у флігелі прожив декілька років.
1917- й рік " весна відродження України", як писав Демид Бурко, - відкрила перед ним можливість вільної громадської праці. Керівна посада в губернському кооперативному Союзі не заважала йому брати діяльну участь у роботі просвітніх та громадських організацій.
В 1919 році М. Кононенка було заарештовано. З тюрми він вийшов хворий, зламаний фізично. Деякий час працював, повернувшись у Лубни, але наступного року знову в Полтаві. Союзбанк ліквідується і М.Кононенка виселяють із службового помешкання. Загострення туберкульозу, що прикував його до ліжка, ймовірно, врятувало від чекістських репресій, які прокотилися Полтавою в 1920 – 1921 рр. На початку 1922 року хворого Мусія Степановича дружина перевезла в Нові Санжари, сподіваючись на цілющий вплив свіжого повітря.
11 червня (за іншими даними, 10-го), на 58-му році життя, Мусій Кононенко, виснажений голодом і хворобами, помер у Нових Санжарах, у шкільному будинку для вчителів, і 12 червня був похований на кладовищі, яке знаходилося на горі проти шкільного подвір'я.
ЛІТЕРАТУРА
"Тонем ми не муками слави...": Доля і творчість Мусія Кононенка // Ротач П. І слово, і доля, і пам'ять...: статті, дослідження, спогади. – Полтава, 2000. – С. 49 - 63.
Немає коментарів:
Дописати коментар