НЕСПОКІЙ І ТАЛАНТ - ДВА КРИЛА ДОЛІ ПОЕТА-ПІСНЯРА АНДРІЯ МАЛИШКА

Андрій Самійлович
 Малишко
(14.11.1912-17.02.1970

Найпочесніше місце в історії літературної України посідає Андрій Самійлович Малишко – поет величезного самобутнього обдарування, гордість та окраса української поезії. Ще за життя він став класиком літератури, його ім’я заслужено постало поряд з іменами таких корифеїв новітньої української поезії, як Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Микола Бажан. 

Народився 14 листопада 1912 року в мальовничому селищі Обухові на Київщині серед своєрідної природи, де поєдналися напівгірські краєвиди з широчінню Дніпра. 

"Сім’я наша, – згадує Андрій Самійлович, – була велика, –одинадцятеро дітей та батько з матір’ю, старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин – всіх не прогодуєш. 

Хочеш не хочеш, доводилось займатись шевським ремеслом, а в засушливі роки ще весною він ішов з сусідами на заробітки в далеку Таврію, в каховські степи". 

Дитинство Андрія, як й інших дітей із селянських родин, проходило у суворих умовах трудової сім'ї, де шматок хліба добувався наполегливою працею і цінився, як найвищий дар, де мала дитина вже знала, що розтоптана крихта – великий гріх. Хоч дитинство і було нужденне, але освітлене родинною злагодою і материнською ласкою. Маючи тонку і вразливу душу, вірне, спостережливе око, природний талант, майбутній поет свідомо і підсвідомо вбирав у себе звичаї народу, перлини його поетичної творчості, його духовне багатство, лад рідної мови, щоб потім на цьому родючому ґрунті виростити свою оригінальну, самобутню, чарівну поезію. 

Вірші почав писати ще дитиною. Побудником цього була народна пісня, яка, гостюючи вечорами в співочій сім’ї Малишків, розпалювала фантазію хлоп'яти, виводила його душу з тісної хатчини на простори незвичного, часто героїчного життя, давала відчуття щастя, яке людина спроможна зазнати лише в стані співу.

Спочатку хлопець вступає до Київського технікуму. Цей вибір був помилковий, але він думав тоді лише про те, як би швидше "стати на ноги".

У 1929 році Малишко вступив до Інституту соціального виховання (пізніше Інститут народної освіти, зараз – Київський державний університет) на філологічний факультет.

Література і пісня – два його улюблені заняття. Не раз на перерві між лекціями в інституті народної освіти він з друзями виходив у коридор і починав співати "Ой забіліли сніги" або "Закувала зозуля", їх підтримували інші студенти і навіть викладачі. "В ту мить, якби ми навіть не знали про поетичний талант Малишка, то любили б його тільки за той чарівний спів, за неосяжне знання української пісні", – згадував один з його однокурсників. 

Малишко видав вісім збірок. Перші вірші А. Малишка побачили світ у 1930 р. на сторінках журналів "Молодий більшовик" та "Глобус". Уже в його першій збірці "Батьківщина" (1936) проступають риси самобутнього поетичного таланту. Одна за одною виходять збірки віршів "Лірика", "З книги життя" (1938), "Народження синів" (1939), "Листи червоноармійця Опанаса Байди", "Березень", "Зоревідні", "Жайворонки" (1940). У цей же період молодий поет написав поеми "Трипілля" (надруковано лише уривки), "Ярина", "Кармалюк", "Дума про козака Данила". Усі вони були присвячені історичному минулому українського народу. Спробою розкрити характери, цільність і висоту морально-етичних критеріїв був цикл довоєнних поем "Сини", "Любов", "Прометей", "Жива легенда", "Марія", "Це було на світанку". У 1941–1944 рр. поет служив військовим кореспондентом у газетах "Красная Армия", "За Радянську Україну", "За честь Батьківщини", де виступав і як поет, і як публіцист; видав збірки поезій "До бою вставайте!" (1941), "Україно моя!" (1942, виходила двічі), "Понад пожари" (1942), "Слово о полку"(1943), "Битва" (1943), "Полонянка" (1944). Героїко-трагічний пафос циклу з п’яти віршів "Україно моя!" А. Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 р. одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. 

У 1944–1947 рр. А. Малишко працював відповідальним редактором журналу "Дніпро". За поему "Прометей" він отримав у 1947 р. Сталінську премію. 

У 1950 р. з’явилася збірка "За синім морем", написана після відвідин поетом Канади та США разом із групою діячів культури. Наступного року він отримав за неї Сталінську премію. 

А. Малишко співпрацював з багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 р. 

Новий і чи не найбільш продуктивний етап у його творчості починається із середини 50-х років. 

Помер Андрій Самійлович Малишко 17 лютого 1970 року. Йому було 57 літ, і його скроні, як і його останні вірші, були молодими. Смерть його сприйнялась як несправедлива, глибоко трагічна для української літератури подія. У своїй поезії "Пам'яті побратима" Микола Нагнибіда написав:

А смерть він зустрів

наче птиця, -

В польоті, у небі мрій... 

І сниться Вкраїні, сниться 

Жайворонком в небі Андрій. 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ:

• Ім’ям Андрія Малишка в 1971 році названо вулицю в Дніпровському районі Києва. Також є вулиці з його ім’ям у Богуславі, Борисполі, Горлівці, Донецьку, Ковелі, Коломиї, Коростені, Луганську, Обухові, Смілі, Тернополі.
• На могилі Андрія Малишка на Байковому кладовищі в Києві 1973 року було встановлено надгробний пам’ятник з мармуру роботи скульптора Галини Кальченко. 
• На фасаді будинку в Києві, де мешкав поет, у 1973 році встановлено бронзову меморіальну дошку (скульптор І.В. Макогон).
• У 1991 році в Обухові в будинку, де поет народився, відкрито музей. 
• Про А. Малишка у 1983 році на кіностудії "Укртелефільм" знято документальний фільм "Андрій Малишко" (оператори – П. Щириця, Т. Щепанкевич). 31 жовтня 2003 року Національний банк України випустив в обіг двогривневу пам’ятну монету, присвячену Андрію Малишку.

НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ:

1. Чимшит, І. Андрій Малишко "Пісня про рушник" [Текст] / І. Чимшит // Вивчаємо Українську мову та літературу. –2016. – № 31-32 (листоп.). – С. 25-29. 
2. Андрій Малишко [Текст] // Чумацький шлях. – 2016. – № 1. – С. 2-5. 
3. Маєнко, Л. "Вставай, підпалена вогнем..." : урок-творча лабораторія за поезією А. Малишка [Текст] / Л. Маєнко // Вивчаємо Українську мову та літературу. – 2015. – №15. – С. 28-31. 
4. Галущенко, Г. "Пісня про рушник" А. С. Малишка – данина пам'ятіматері. Урок любові й доброти. 7 клас [Текст] / Г. Галущенко // Вивчаємо Українську мову та літературу. – 2015. – №13-14 (трав.). – С. 21-25. 
5. Подобєд, О. Андрій Малишко: знаменитий випуск Київського інституту соціального виховання [Текст] / О. Подобєд // Історія України. – 2014. – № 21. – С. 27-29. 
6. Кобелецька, О. "Пливуть твої дзвони над серцем моїм і над віком" [Текст] / О. Кобелецька // Літературна Україна. –2014. – 2 жовт. – С. 12. 
7. Малишко Андрій Самійлович (1912-1970) [Текст] // Усі письменники і народна творчість: довідник. – К., 2007-2008. – С. 196-1999. 
8. Малишко Андрій (1912-1970) [Текст] // Українські письменники: біографії, огляди творчості, літературні напрямки і течії, літературознавчий словник. – К., 2011. – С. 157-161.