Група бібліотечних туристів збирається в умовленому заздалегідь місці, і ми вирушаємо на пошуки нових вражень.
Перша наша зупинка - музей Олеся Гончара, який знаходиться за адресою Полтавська область, Кобеляцький район, с. Суха. Це – захоплююча екскурсія по музею, присвячена видатному, талановитому українському письменнику.
Музей-садибу Олеся Гончара облаштовано у невеличкій селянській хаті, побудованій 1892 року Гаврилом і Єфросинією Гончарами. 28 серпня 2000 року відбулося урочисте відкриття літературно-меморіального музею-садиби за участю вдови письменника Валентини Гончар. Щорічно, 3 квітня та 14 липня, у музеї проводяться літературно-музичні вечори пам'яті письменника.
У вітринах, згідно з хронологією, розміщено матеріали про Гончара – кореспондента районної газети "Розгорнутим фронтом". Гончара-студента, Гончара-фронтовика, Гончара-майстра художнього слова,
Окремим острівком експозиції є стіл, який імітує робочий куточок письменника у його київській квартирі. Предмети, які належали родині Гончарів; особисті речі Олеся Гончара; рукописні перші сторінки повісті "Альпи", занотовки до романів "Циклон", "Таврія", "Бригантина", "Собор". Велику цінність представляє собою портативна друкарська машинка письменника, листи до друга письменника Олеся Юренка та листи до Олеся Гончара від товариша-однокласника Миколи Білограда...
Окрема подяка екскурсоводу музею пані Тетяні за чудову розповідь і смачні пироги! Це розумна, чемна, весела людина, професіонал своєї справи! Подяка та низький уклін за Вашу працю!
Наступна наша зупинка село Комендантівка Кобеляцького району. Скільки ще невідомих загадок зберігає наша українська земля! Чи знали ви, наприклад, що на території Європи знаходиться 4 справжніх піраміди, споруджених на зразок єгипетських. Але найцікавіше, що 2 з них знаходяться в Україні, на Полтавщині!
Легендами оповита історія унікальної усипальні на Полтавщині. 15-метрова гранітна піраміда в селі Комендантівка Кобеляцького району належала роду Білевичів.
Доля закинула офіцера російського флоту Олександра Дмитровича Білевича до Єгипту, де пам'ятки стародавньої цивілізації вразили його уяву. Повернувшись, він збудував у своєму маєткові власну піраміду – усипальню. Спорудження тривало 13 років, і це не дивно – як будматеріал використовували гранітні блоки з місцевого кар'єру, що їх по дерев'яних жолобах тросами затягували нагору, а вапняковий розчин робили на крові свіжозабитої худоби з додаванням яєчних білків. Три погребальні камери сполучалися підземними ходами. Вінчав споруду православний хрест. У піраміді Білевич поховав свою кохану дружину, а через багато років і сам знайшов там спочинок.
Доля закинула офіцера російського флоту Олександра Дмитровича Білевича до Єгипту, де пам'ятки стародавньої цивілізації вразили його уяву. Повернувшись, він збудував у своєму маєткові власну піраміду – усипальню. Спорудження тривало 13 років, і це не дивно – як будматеріал використовували гранітні блоки з місцевого кар'єру, що їх по дерев'яних жолобах тросами затягували нагору, а вапняковий розчин робили на крові свіжозабитої худоби з додаванням яєчних білків. Три погребальні камери сполучалися підземними ходами. Вінчав споруду православний хрест. У піраміді Білевич поховав свою кохану дружину, а через багато років і сам знайшов там спочинок.
На жаль, ані єгипетські, ані християнські боги не врятували полтавські піраміди від повного розграбування. Але самі споруди лишилися цілими – недарма будівничі переводили яєчні білки.
Наступний пункт екскурсійної програми – захоплююча оглядова екскурсія пам'яток Козельщини. Церква і монастир Різдва Пресвятої Богородиці, споруджений 1882 року Капністами з нагоди одужання від тяжкої хвороби їхньої доньки Марії. До 1900–1906 р. збудовано мурований собор Козельщинського монастиря (архітектор С. В. Носов). У 1929 р. монастир було закрито, а собор було перетворено на театр, у келіях розміщено зоотехнічну школу, лікарню тощо. Відновлював діяльність у 1942 – 1949 р., повернутий православній громаді 1990 року.
Різні вітри пронеслись над Козельщинським монастирем і її чудотворною іконою за більш як столітню історію.
Гордістю й окрасою собору був іконостас, який складався із п'яти частин. Він був виготовлений із білого мармуру. У лівій частині іконостасу знаходилась ікона Козельщинської Богоматері.
Уже багато років Козельщинська ікона Божої Матері знову збирає біля себе тисячі паломників. Переконані віруючі схиляються перед чудотворною іконою, якій присвячений день 21 лютого в православному календарі.
Невіруючі по-різному ставляться до цієї незвичайної реліквії. Одні із скептицизмом, інші вдаються до містики. І все-таки як можна пояснити непоодинокі, дивовижно-приголомшуючі випадки благотворного впливу ікони на покращення фізичного стану людей? Тільки Божою благодатью...
Автобусна мандрівка добігає до завершення, ми виїхали на фінішну пряму до рідного міста Полтави.
Колектив Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара висловлює щиру подяку за цікаву та пізнавальну екскурсію, що відбулася 29 вересня 2017 р. Екскурсовод, що супроводжувала нас, фахово доносила всю інформацію щодо історії нашого краю. ДЯКУЄМО ВСІМ!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар