КОЧУБЕЙ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

до 85-річчя від дня народження дипломата, літературознавця, перекладача, сходознавця,

 громадського діяча

Кочубей
Юрій Миколайович

Народився 9 липня 1932 року в Полтаві у сім'ї вчителя. В 1950 р. закінчив українську чоловічу середню школу № 1 у м. Луцьку із золотою медаллю. У 1955 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, одержав диплом із відзнакою за спеціальністю "історик-міжнародник, референт-перекладач", де вивчав арабську мову у Т. Г. Кезми.

Почав друкуватися з 1955 року.

З 1957 по 1997 рік на дипломатичній роботі в Міністерстві зовнішніх справ України. З 1957 по 1963 рр. третій, другий, перший секретар МЗС Української РСР. 

В 1959 році одружився з Раїсою Михайлівною. "Міжнародники вступали в шлюб з дівчатами з романо-германського факультету, а я знайшов свою на механіко-математичному", – зі слів Кочубея. З 1963-1968рр. працював у представництві УРСР в ООН, в Нью-Йорку. В 1961 році народилася донька Наталя, а в 1966 році народився син Богдан.

З 1971 по 1977 рр. постійний представник УРСР при ЮНЕСКО (м. Париж). Паралельно займався дослідницькою роботою в галузі сходознавства, 1977 року захистив дисертацію в Інституті сходознавства АН СРСР (м. Москва) і має науковий ступінь кандидата філологічних наук. 

З 1982 по 1986 рр. заступник міністра закордонних справ УРСР, голова Національної комісії в справах ЮНЕСКО. З 1987 по 1992 рр. заступник Генерального директора ЮНЕСКО (м. Париж, Женева). Спогади про цю подію Юрія Миколайовича : "У 1987-му став заступником генсека. Це найвищий рівень, якого досяг українець. Москва спохопилася, і почали на мене тиснути. Віддай цю посаду, а ми тебе зробимо послом в якийсь африканській країні. Був навіть син Громико серед претендентів на моє місце. Але я згоди не дав. Приїхав до Києва, прийшов до нашого вищого начальства. Івашко запитує: ви погодилися? – Кажу: немає. – То йдіть і працюйте."

Потім з 1992 по 1997 рр. Посол України у Франції, Постійний представник України при ЮНЕСКО (м. Париж).

З 1997 року – доцент кафедри дипломатичної та консульської служби Дипломатичної академії України при МЗС України, з 2007 року – Почесний доктор Дипломатичної академії. Водночас провідний науковий співробітник Інституту сходознавства Національної академії наук України, з 2000 року – головний редактор журналу "Східний світ". Член редколегій журналів "Всесвіт", "Діалог", альманаху "Хроніка-2000", видавництва "Чорне і біле" (м. Лозанна).

Із 1998 року викладач Дипломатичної академії України при МЗС України, Doctor honoris causa. З 1998 р. Президент Українського суспільства зовнішньої політики та віце-президент Українсько-французького форуму.

"Дипломатом став, тому що багато читав. На хуторі, де я народився, було обмежене спілкування. Двоє дівчаток сусідських і я. Мені з ними нецікаво було, ось я і читав" – розповідав Юрій Михайлович.

Член НТШ (Європа), Societé asiatique (Париж). Член Спілки письменників України (1981). Лауреат премії ім. А. Кримського НАНУ (2002), нагороджений почесною відзнакою МЗС України першого ступеня (2007).

Нині провідний науковий співробітник Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України, член Вченої ради Інституту, має вчене звання старшого наукового співробітника. 

Полем наукових досліджень є арабістика, культура кримських татар і караїмів, культурні взаємовідносини України з країнами Близького і Середнього Сходу, історія українського сходознавства.

"Питають про моє прізвище, а я ніколи його не досліджував. Всі фотографії, на яких були люди з погонами, бабуся спалила давно. Дід і його брат служили в Петербурзі. Дід загинув в громадянську, на чиєму боці – не знаю. Батько під час війни став військовим."

Автор великої кількості статей з історії українського сходознавства (про А. Кримського, А. Ковалівського, О. Пріцака, Т. Кезму, В. Бейліса та ін.) та значної кількості праць з питань геополітики (про Ю. Липу, В. Дубровського), проблем Близького і Середнього Сходу, Кавказу, Центральної Азії. Автор публікацій, присвячених арабській літературі, історії українського сходознавства, українсько-східним зв'язкам. Переклав окремі твори М. Дервіша, С. аль-Касема, А. Джарека, М. Дакруба, Ю. Ідріса. 

Основні публікації: "Марокко" (1960), "Голос гніву і боротьби. Сучасна арабська поезія" (1971), "Україна і Схід. Культурні взаємозв'язки України з народами Близького і Середнього Сходу. 1917-1992" (1998), "Поезия "свободного стиха" в Ираке (40-е-70-е гг. ХХ ст.") (2003), "Орієнтальне мистецтвознавство в Україні в 20-30 рр. ХХ ст. В.М. Зуммер (1885-1970)" (2005) (разом із Е.Г. Циганковою). 

Має біля 100 друк. праць.

За значний особистий внесок у розбудову дипломатичної служби і з нагоди 50-річчя професійної діяльності Юрій Миколайович у 2007 році нагороджений почесною відзнакою МЗС України першого ступеня.

Президент Українського Товариства зовнішньої політики (м. Київ)

Література:

1. Бурмака М. Патріарх української дипломатії Юрій Кочубей: "Відчуваю себе сином Полтавщини" / М. Бурмака // Зоря Полтавщини. – 2007. – 3 лип. – С. 4 ; Полтавський вісник. – 2007. – 20 лип. – С. 19 ; Літературна Україна. – 2011. – 29 верес. – С. 1, 5.
2. Кочубей Юрій Миколайович // Хто є хто в Україні. – К., 2007. – С. 484–485.
3. Кочубей Юрій Михайлович (09.07.1932, Полтава) – укр. дипломат і письменник, чл. НСПУ (з 1982) // Ротач П. П. Полтавська Шевченкіана: спроба обл. (крайової) Шевченківської енциклопедії.: у 2-х кн. – Кн.1. А - К. – Полтава, 2005. – С. 393 ; Письменники України: біобібліографічний довідник. – К., 2006. – С. 204.
4. Маленька Т. Ф. Кочубей Юрій Миколайович (09.07.1932, Полтава) – дипломат, літературознавець, перекладач / Т. Ф. Маленька // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2014. – Т. 15. – С. 88.