ХРИСТИНА АЛЧЕВСЬКА

Талановита українська поетеса і педагог Христина Олексіївна Алчевська, народилася 16 березня 1882 року в Харкові. Батько її – Олексій Кирилович – громадський діяч, людина передових поглядів – брав участь в українських просвітницьких гуртках; мати – Христина Данилівна – була відомою діячкою народної освіти, організатором просвітницької праці серед селянства і робітників. Атмосфера, в якій зростала майбутня поетеса, інтерес і любов її рідних до народного слова, обрядів, звичаїв виховали в ній естетичні смаки, визначили подальший шлях у житті. Христя була наймолодшою в сім'ї, мала чотирьох братів і сестру.

Свої перші вірші та оповідання десятирічна Христя помістила в рукописному журналі "Товарищ". Незабутнім для молодої Алчевської стало особисте знайомство з українськими письменниками: М. Коцюбинським, Лесею Українкою, В. Стефаником, М. Старицьким на урочистому відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

Навчалася в Харківській жіночій гімназії, а згодом пройшла педагогічну підготовку на вищих педагогічних курсах у Франції, в Сорбонні. А вже за рік повертається додому й працює вчителькою французької мови в гімназії й одночасно – у недільній школі своєї матері, де, попри загальну заборону, читає учням українські кники.

Її поетична спадщина – досить велика. За десять років, з 1907-го по 1917-й, вийшло дванадцять поетичних збірок, серед них: "Туга за сонцем" (1907), "Сонце з-за хмар" (1910), "Пісня життя" (1910), "Вишневий цвіт" (1912), "Пісні серця і просторів" (1914), "Сльози" (1915), "Встань, сонце!", "Мандрівець", "Грезы" (1916), "Пробудження" (1917). Перу письменниці належать такі глибоко психологічні прозові твори, як "На отлет", "На роковину", "Несвідомо", "Метелик", "Хлоя", "Одірвана гілка". Остання збірка поетки "Clematis»"побачила світ у 1922 р. Її першу збірку "Туга за сонцем" позитивно оцінив І. Франко.

Христина Алчевська невтомно втілювала все нові й нові задуми до останніх днів життя, друкувалася у харківських газетах і журналах, була членом Українського товариства драматургів і композиторів, готувала двотомне видання творів, яке після її смерті з різних причин не побачило світ. Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

Померла Х. О. Алчевська 27 жовтня 1931 р. в Харкові.

І справді, "пісня життя" Х. Алчевської не змовкла, не загубилась у плині часу, як залишилися живою і нетлінною найкраща частина її літературної спадщини, як завжди лишаються для вічності найкоштовніші витвори людського духу.

Найкращою частиною свого літературного доробку Христина Олексіївна Алчевська, безперечно, заслужила на те, щоб наш читач якомога більше дізнався про неї.

"Просвітителька народу" – скромний і величний напис на її маленькому надгробку. Ознайомимося з літературою Христини Алчевської, що є в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара.

1. Алчевська Х. О. Твори / Х. О. Алчевська. – Київ : Дніпро, 1990. – 558 с. 
2. Бондар Л. Становлення та діяльність приватної Харківської жіночої недільної школи Х. Д. Алчевської / Л. Бондар // Рідна школа. – 2007. – № 7-8. – С. 62-64.
3. Гавришко М. "Христина Алчевська зреклася рідного краю і працює, щоб змоскалити наш народ" / М. Гаришко // Країна. – 2016. – № 15. – С. 46-50
4. Коваленко О. Мене не викреслити при всьому бажанні з історії... / О. Коваленко // Освіта України. – 2014. – 9 черв. – С. 14
5. Сильна українка : [135 років від дня народження Христини Алчевської] // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 2. – С. 44-45
6. Тарнашинська Л. Христя Алчевська: "Українці ще доста не навчилися шанувати своїх діячів" / Л. Тарнашинська // День. – 2011. – 14 верес. – С. 7
7. Хавіна С. "Вільна пісня моя..." : творчість Христини Алчевської в контексті української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. / С. Хавіна // Вивчаємо Українську мову та літературу. – 2011. – № 16-18. – С. 51-60
8. Христина Даниловна Алчевская // Шкільна бібліотека. – 2007. – № 8. – С. 47-51