ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ МИТРОПОЛЬСЬКИЙ

Відомий вчений у галузі математичної фізики, академік НАН України (1961), Заслужений діяч науки УРСР (1967), іноземний академік-кореспондент Академії наук у Болоньї (Італія, 1971), Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2007), доктор технічних наук, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у Львові.

Народився 3 січня 1917 року у родовому маєтку Чарнишей. Хрестили в селі Шишаки Гоголівського району Полтавської області. Батько, Олексій Савович (1883-1936), учасник Першої світової війни, який після закінчення гімназії навчався в Петербурзькому університеті на фізико-математичному факультеті, перейшовши згодом на юридичний. Мати – Митропольська (Чарниш) Віра Василівна (1885-1947). Дід з батьківського боку, Сава Олексійович, закінчив у Петербурзі Війського-медичну академію, служив у Михайлівському артилерійському училищі. Дружина – Митропольська (Лихачова) Олександра Іванівна (нар. 1920). Діти – син Олексій (нар. 1942), дочка Надія (нар. 1948).

У 1918 р. сім'я переїхала до Києва. Тут у 1932 році майбутній вчений екстерном закінчив семирічну школу і пішов працювати на Київський консервний завод. У 1938 році закінчив 10-й клас середньої школи з оцінками "відмінно" і у тому ж році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.

22 червня 1941 р. у день початку війни Юрій Олексійович, закінчивши 3-й курс, одружився зі своєю однокурсницею Олександрою, з якою прожив більше 60 років.

7 липня 1941 року був мобілізований до лав Червоної армію і направлений у місто Чугуїв, до 39-го запасного автобронетанкового полку. У жовтні 1941 р. вийшов наказ наркома оборони про надання відпустки усім студентам інститутів 4-х і 5-х курсів для закінчення навчання з подальшим направленням їх до військових училищ і військових академій. Юрій Митропольський потрапив до Казахстану, куди до міста Кзил-Орда був евакуйований Київський університет. У березні 1942 року Юрій Митропольський успішно склав усі іспити в Казахському державному університеті імені С. М. Кирова і був направлений до Рязанського артилерійського училища в місто Талгар, яке закінчив в березні 1943 року і в званні лейтенанта був відправлений на фронт. 

Після демобілізації з 1946 року Ю. О. Митропольський жив у Києві, працював в Академії наук України. За цей час працював молодшим науковим працівником (1946-1948), старшим науковим працівником в Інституті будівельної механіки АН УРСР (1949-1951). З 1951 року працював в Інституті математики АН УРСР: старший науковий працівник (1951-1953), завідувач відділом (1953-1956), заступник директора по науковій частині (1956-1958), директор інституту (1958-1988), почесний директор інституту (з 1988 року). 

Одночасно з роботою в Інституті математики він очолював у президії АН УРСР ряд відділень: фізико-математичних наук (1961-1963), математики, механіки і кібернетики (1963-1982), математики і механіки (1982-1986), математики (1986-1990). З 1991 року Ю. О. Митропольський – радник Президії Національної академії наук України. 

Учень М. М. Боголюбова. Творча біографія Ю. О. Митропольського пов'язана в основному з розвитком теорії нелінійних коливань і диференціальних рівнянь. Результати цих досліджень узагальнені в 300 наукових публікаціях у вітчизняних і зарубіжних журналах, а також в 30 індивідуальних і колективних монографіях, серед яких виділяються: "Нестаціонарні процеси в нелінійних коливальних системах" (1955), "Асимптотичні методи в теорії нелінійних коливань" (1955), "Проблеми асимптотичної теорії нестаціонарних коливань" (1964), "Нелінійна механіка. Одночастотні коливання" (1997), "Метод усереднювання у нелінійній механіці" (1971) тощо. Наукові результати, отримані Ю. О. Митропольським, увійшли до ряду фундаментальних вітчизняних і зарубіжних монографій, у тому числі: "Вібрації у техніці" (1978), "Асимптотичні методи нелінійної механіки" (1969).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 грудня 1986 року за великі заслуги в розвитку математичної науки, підготовку наукових кадрів і у зв'язку з сімдесятиріччям з дня народження академіку Юрію Олексійовичу Митропольському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі "Серп і молот". 

Указом Президента України Віктора Ющенка № 30/2007 від 18 січня 2007 року за винятковий особистий внесок у зміцнення наукового потенціалу України, визначні здобутки в розвитку та організації фундаментальних досліджень в галузі математики, багаторічну плідну наукову діяльність раднику Президії Національної академії наук України, доктору технічних наук, академіку НАН України Юрію Олексійовичу Митропольському присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави. 

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2 січня 2002) – за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України. Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (22 серпня 1996) – за видатні заслуги перед Українською державою у розвитку математичної науки, багаторічну плідну наукову діяльність. Орден Жовтневої Революції, орден Трудового Червоного Прапора. За бойові заслуги Юрія Олексійовича нагороджено двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, численними медалями.

Державна премія України в галузі науки й техніки 1996 року – за цикл праць "Нові математичні методи в нелінійному аналізі" (разом із Анатолієм Самойленком, Юрієм Теплінським та іншими).

"Почесний Соросівський професор" (1995). Почесний доктор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Премія НАН України імені М. М. Крилова (1969). Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (1993). Премія НАН України імені М. О. Лаврентьєва (1999).

Золота медаль імені А. М. Ляпунова (1986). Срібна медаль "За заслуги перед наукою і людством" Академії наук ЧССР (1977). За співробітництво з КБ "Південне" Федерація космонавтики СРСР у 1981 р. нагородила Ю. О. Митропольського медаллю ім. академіка М. Янгеля. Ворошиловський стрілець 2-го ступеню. Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України за 2006 рік.

Помер 14 червня 2008 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі. 

Список літератури наявний в бібліотеці:

1. Сергійчук В. Що дала Україна світові. – 2-е вид., доп. – К., 2008. – С. 184.
2. Брега Г. С. Митропольський Юрій Олексійович (03.01.1917-14.06.2008) – математик, академік НАН України (з 1961), Герой України (2007). Нар. в Чарнишеві Кобеляцького пов. / Г. С. Брега // Енциклопедія історії України: у 10 т. – К., 2009. – Т. 6. – С. 684–685.
3. Малик М. 90 років від дня народження. Митропольський Юрій Олексійович : [(3.01.1917) математик, народ. в с. Шишаки] / М. Малик // Край. – 2007. – №33 (січ.). – С. 20.
4. Митропольський Юрій Олексійович // Герої землі Полтавської : довідник : у 12 вип. – Полтава, 2012. – Вип. 3: Герої України. – С. 46–47.
5. Митропольський Юрій Олексійович: нові напрями математичної науки // Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен. – К., 2006. – С. 250–252.
6. [Родина Митропольських і Шишаки] // Магда В. Шишаки – перлина на Пслі : історико-краєзнавчий нарис-путівник. – Шишаки, 2006. – С. 83–85.
7. Хурса В. Дві зустрічі з академіком Ю. Митропольським / В. Хурса // Хурса В. Славетні у Гоголівському краї : історико-краєзнавчі нариси, публіцистика. – Полтава, 2011. – Розд. II. – С. 79–81.
8. Шмигевський М. В. Юрій Олексійович Митропольський / М. В. Шмигевський // Країна знань. – 2008. – № 7. – С. 48–49.