БІБЛІОТЕКИ СВІТУ

Цікаві моменти із життя бібліотек світу:

Найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які «суть реки наполняющие вселенню», говорить, що «Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви». Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.

Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія яких починається з XV ст.

У фондах наукової бібліотеки ЛНУ зберігаються книги з особистих бібліотек гетьмана Івана Мазепи, французького кардинала Мазаріні та короля Людовіка ХV.

До того ж університетська бібліотека імені Івана Франка зберігає 57 інкунабул – унікальних книг, що видрукувані або відтиснені на папері, а не переписані вручну ще до 1501 р.

За часів Речі Посполитої наукова бібліотека зберігала цінні папери після ліквідації державних та церковних установ, як єдиний депозитарій держави.

Місцева влада Мадрида відкрила на восьми станціях метро так звані філіали BiblioMetro. Це невеличкі кіоски, що нагадують бібліотеки. У кожному знаходиться близько 500 книг. Подорожній може підійти і вибрати собі одну зі списку, а потім безкоштовно користуватися нею до 15 днів.

В Японії створили робота, який дає можливість читати книги, не заходячи в бібліотеку. Він нагадує коробку 50 на 45 см на колесах, оснащену цифровою відеокамерою і особливою механічною рукою. Керування ним здійснюється через Інтернет. Машина здатна вибрати книгу і своїми механічними пальцями перегортати сторінки, передаючи вміст на дисплей користувача. Робот створений для людей, які не мають часу ходити до бібліотеки. Також його перевагою є те, що він може «обслуговувати» читачів навіть уночі.

Людина замість енциклопедії – саме так можна охарактеризувати нову послугу однієї із бібліотек Голландії. Той, хто цікавиться культурою чи звичаями, наприклад, мусульман, циган, може за гроші орендувати на годину «живу енциклопедію» – представника того чи іншого народу і таким чином отримати потрібну інформацію.

У центрі Нью-Йорка існує готель «Бібліотека», призначений спеціально для книголюбів. У номерах розміщено більше шести тисяч книг. Замовляючи номер, потрібно вказати шифр за бібліотечно-бібліографічним каталогом, завдяки чому працівники підготують спеціально для відвідувача підбірку відповідної літератури.

Десять «бібліотечних залів» готелю – це десять його поверхів: кожен присвячений певній тематиці – від художньої літератури і філософії до соціології і математики. Гості замовляють номери у відповідності зі своїми особистими інтересами. Наприклад, любителям поезії варто забронювати номер зі «віршованою» бібліотекою, а тих, хто цікавиться кримінологією, чекає «детективний» номер.

Жителі британського селища Уестбері-саб-Мендіп зробили з телефонної будки найменшу у світі бібліотеку. Вона працює цілодобово. Принцип роботи простий – відвідувачі кладуть на полицю уже прочитану книгу і беруть нову.

Бібліотека містить в собі найрізноманітнішу літературу: книги для дітей, з кулінарії, художні та історичні романи, аудіокниги. Для тих, хто страждає безсонням і вважає за краще читати книги ночами, в будці передбачена спеціальна нічна лампа.

У Фінляндії працює 197 бібліобусів. Вони протягом дня відвідують школи, дитячі садочки, лікарні, будинки для пристарілих, а також тих, кому важко надовго вийти з дому. Внутрішня наповнепість книгами бібліобуса змінюється залежно від типу тієї соціальної групи, яку він має відвідати.

СІМЕЙНИЙ ПАТРОНАТ

Утілюють проєкт із підтримки сімейного патронату

Щороку тисячі дітей, батьки яких потрапили у складні життєві обставини, потребують тимчасового влаштування. Доки дитина перебуває в безпечному середовищі під наглядом професійних вихователів, з біологічними батьками працюють соціальні служби. Так дитина залишається у своїй громаді, може ходити до своєї школи чи садка, зберігає контакти з родичами.

Щоб популяризувати цю послугу, в Україні втілюють проєкт «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату». Керівник секції захисту дітей представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Джин Чой каже: «Ми віримо, що Україна має достатньо людських ресурсів, досвіду та бажання втілювати найкращі практики догляду за дитиною. Міжнародні дослідження доводять, що переміщення в заклад посилює стрес і травму для дітей. Натомість влаштування в сімейне середовище – це відновлення внутрішнього потенціалу, можливість упоратися зі стресом. Тому ЮНІСЕФ підтримує ініціативу Міністерства соціальної політики максимально розширити послуги патронату над дитиною. І особливо приємно, що цей проєкт упроваджуватиме партнерство «Кожній дитині» – організація, яка започаткувала сімейний патронат в Україні».

Нині в Україні майже 300 патронатних сімей, а дітей, які потребують їхніх послуг, – тисячі. Завдяки проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» кількість таких сімей має подвоїтися. Саме патронат дає шанс зберегти сім’ю для дитини, пояснюєзаступник міністра соціальної політики Назар Танасишин.З-поміж головних завдань – не лише збільшення кількості сімей, а й підвищення професійної компетенції патронатних вихователів та їхніх помічників.

Зокрема, партнерство «Кожній дитині» надаватиме благодійну допомогу багатодітним, опікунським, прийомним, патронатним родинам, дитячим будинкам сімейного типу і сім’ям, які виховують дитину з інвалідністю, повідомляє Мінсоцполітики.

Триває підготовка потенційних прийомних батьків, усиновлювачів, патронатних вихователів. На момент завершення презентацій проєкту кандидати вже з’явилися в Полтавській, Хмельницькій, Черкаський, Волинській, Чернігівській та інших областях.

Розвиток патронату важливий у контексті державної політики, пріоритет якої – сімейне виховання. Адже якщо громада може вчасно допомогти сім’ї у кризі, це мінімізує потрапляння дітей до інституцій. 

ПРОЄКТ "ПИШИ"

Пиши!

Holywater та Vivat презентували проєкт «Пиши».

Медіакомпанія HOLYWATER поставила перед собою амбітну ціль – популяризувати українських Romance-авторів/ок у світі. Для цього компанія запартнерилась з одним з найбільших видавництв України – Vivat, та оголосила великий open-call для українських авторів/ок, щоб видати їхні тексти на міжнародному та українському ринках.

Партнери шукають письменників/ць, готових поділитися своїми романтичними текстами та отримати шанс перетворити їх на міжнародний медіапродукт – digital-книжку, інтерактивний сюжет гри, відеосеріал – або справжню фізичну книжку в Україні.

Авторам найкращих романтичних текстів вручать гонорар у розмірі 30 000 гривень. Також вони укладуть ексклюзивний контракт, за умовами якого отримуватимуть щомісячні виплати від продажу свого продукту.

«Неважливо, чи ти досвідчений/а автор/ка, чи тільки починаєш свій шлях у літературі – кожен/на може надіслати свою роботу й отримати ексклюзивний контракт з Holywater на видавництво диджитал-контенту, а також шанс видати свою книжку в одному з найбільших видавництв України – Vivat! Надсилай свої тексти у жанрі Romance, і ми перетворимо їх на міжнародний медіапродукт – диджитал-книгу, інтерактивний сюжет гри, відеосеріал… або справжню фізичну книжку в Україні!», – йдеться в описі проєкту.

Умови участі:

• текст має бути написаний українською або англійською мовою;
• сюжети на теми: «альфа-самець», романс про мільйонера, таємний мільйонер, про перевертнів, мафію, супергеройок чи примусове одруження;
• жанри: альфа-романс, романс про надприродне, романтичний саспенс, фентезійний романс;
• обсяг твору має бути більшим за 280 000 знаків із пробілами.
• Тексти найкращих авторів публікуватимуть у цифровій книжковій бібліотеці у жанрі романтики My Passion від Holywater.
• Подати свою роботу та переглянути деталі конкурсу можна на вебсайті. Прийом робіт триватиме з 05.08.2024 до 30.09.2024.

Окрім цього, команда запустила комунікаційну кампанію: «Знаєш, що таке любов? Напиши про це», яку вже можна побачити на вулицях Києва.

ОКСАНА РАДУШИНСЬКА

 

Оксана Радушинська

Оксана Радушинська – письменниця, журналістка, волонтерка, голова громадської організації "Творча Сотня "Рух до Перемоги". Чи не їдина в Україні людина з інвалідністю, яка послуговується кріслом колісним і яка здійснила 50 поїздок на передову за час АТО/ООС. Нагороджена медаллю Міністерства Оборони "За сприяння Збройним Силам України", відзнакою Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції". ЇЇ прозові й поетичні твори включено до шкільних програм, відзначено понад 20 літературними преміями. Кавалер Ордену Княгині Ольги ІІІ ступеню.

Оксана – авторка 30 книг, збірок поезій і прозових творів, книжок для дітей. Її вірші живуть своїм життям – їх декламують, пишуть на них пісні. Окремі прозові твори стають висавами – від шкільної сцени до театральних сцен. Низка творів потрапила до шкільних прогам НУШ. Відтепер школярі у різних класах вивчають віршіі кілька казок. Рекордсменом стала книга "Щоденник Славка Хоробрика", видана 2012 року – на її основі розроблено найбільше уроків і молодші школярі дуже добре знають цього персонажа. А найпершим твором, який МОНУ спочатку рекомендувало для позакласного читання, а тепер – включило до шкільної програми, стала підліткова повість "Метелики в крижаних панцирях". У книжці йдеться про дівчинку, яка осиротіла та набула інвалідність унаслідок ДТП. На прикладі її стосунків із дядьком і тіткою, братом, однолітками, вчителями сучасні семикласники познайомляться з особливими умовами буття у світі дитини з інвалідністю, зможуть навчитися толерантності у спілкуванні з "іншими".

Письменниця зазаначає, що "проблеми були і будуть, а війна лише загострила їх. Я б акцентувала увагу саме на дитячій літературі, на тому, що її має бути багато – якісної, сучасної, доступної за ціною, українсько-європейсько орієнтованої. Ми бачимо, із якою агресією рашисти нищать українські книги на окупованих територіях, як, депортуючи українських дітей, асимілюють їх у власне культурне і ментальне середовище, як зомбують власних дітей, починаючи з дошкільного віку".

Переконана, що якісні українськомовні книжки мають стати основою національної безпеки України. Їх має бути багато, на будь-який смак, вік і гаманець. Тільки перенаситивши український книжковий ринок українськомовною літературою, ми зможемо повноцінно вести боротьбу за мізки і душі дітей.

На питання "А як завзятій українці, патріотці, волонтерці, що Вам хотілося б сказати українцям на 10-му році війни?" Оксана відповіла: "Українцям варто збагнути просту і вже не раз озвучену істину: або ви в ЗСУ, або ви - для ЗСУ. Ніби усі свідомітого, що ця війна і ця країна – наша. Але досі бачимо, що одні допомагаютьз останніх сил, а інші перечікують, хтось на постійній основі віддає частину своїх (здебільшого невеликих) прибутків, а хтось – краде на війні чи відгороджується примітивним: "А що мені ця країна дала?"... Не буде у нас іншого часу, щоб вибороти собі життя і свободу. І країни іншої нашої не буде. Потрібно воювати за свою!

Окрім цілковитого знищення московії і стандартного набору людських, письменницьких жіночих щасть у письменниці є і особлива мрія –позанйомитися з Генералом Залужним, щоб подякувати йому за Україну! І Оксана Радушинська переконана, що її мрія обов'язково збудеться!

Твори:

• Радушинська О. Абетка дошколярика-пішоходика / О. Радушинська. – Київ : Калита, 2006. – 64 с.
• Радушинська О. Веселкові кольори / О. Радушинська. – [Харків] : [Школа], [2016]. – 11 с.
• Радушинська О. Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі : пригодницько-казковий роман / О. Радушинська. – Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, [2013]. – 180 с.
• Радушинська О. Коли сонце було стозрячим. Амулет волхва : роман-фентезі / О. Радушинська. – Луцьк : Твердиня, 2016. – 452 с.
• Радушинська О. У саду і на городі / О. Радушинська. – [Харків] : [Школа], [2016]. – 11 с.
• Радушинська О. Українські свята / О. Радушинська. – Київ : Калита, 2007. .– 64 с.
• Радушинська О. Щоденник Славка Хоробрика, або Пригоди хлопчика-міліціонера : [для мол. та серед. шк. віку] / О. Радушинська. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2012. – 88 с.

НАЙКРАЩІ ДИТЯЧІ КНИЖКИ

Міжнародна рада з дитячої та підліткової книги 2024

Міжнародна рада з дитячої та підліткової книги (International Board on Books for Young People – IBBY) оголосила Почесний список найкращих дитячих книжок 2024 року. До нього увійшли три українські видання.

Довідково: IBBY була заснована 1953 року як неприбуткова організація у Швейцарії, метою якої є пропагування книг для дітей. Вона складається із понад 70 національних секцій, у тому числі Українська секція IBBY та інші.

Список формують раз на два роки з видатних робіт письменників, ілюстраторів та перекладачів з усього світу. 2024 року до каталогу увійшли 189 видань із 68 країн.

Організація має офіційний статус у ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ, вона здійснила внесок у розробку принципів Конвенції про права дитини, ратифікованої ООН у 1990 році. Одна із тез конвенції – дитина має право на загальну освіту та прямий доступ до інформації. За наполяганням IBBY, резолюція містить і заклик до виробництва і поширення дитячих книжок. Заслугою організації є те, що із 1967 року в усьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги.

Окремий напрямок діяльності ради присвячений дослідженням у сфері літератури для дітей та юнацтва з інвалідністю. Сформовано значну колекцію таких книжок. Кожні два роки організація визначає найцікавіші приклади такої літератури з усього світу та створює каталоги видатних книжок для дітей та підлітків з інвалідністю.

IBBY співпрацює з іншими організаціями та книжковими виставками у світі, наприклад, Міжнародним ярмарком дитячих книжок у Болоньї.

Три українські книжки, що увійшли до переліку:

• українське видання книжки «Як знайти лева?» Рейчел Брайт з ілюстраціями Джима Філда у перекладі Ганни Яновської (видавництво «Ранок»);

Віршована історія про впевненість у собі, самооцінку та сором’язливість. Головна героїня Мишка вирушає у подорож, щоб навчитися рикати, як Лев. Але, як виявилося, навіть найбільші, найсильніші тварини іноді лякаються... і навіть у найменших істот може бути левине серце!

Книжка за правом вважається класикою сучасної дитячої літератури та перекладена більш ніж 30 мовами світу.

•  книжка «Врятувати Тараса Шевченка» Олександра Гавроша (видавництво «Фоліо»);

Книга «Врятувати Тараса Шевченка» є другою частиною фантастично-пригодницького циклу «Машина часу». Вона буде цікавою як дітям, так і дорослим, адже разом з головними героями ви потрапите у XIX століття й спробуєте врятувати Кобзаря від заслання! Звичайне крісло-гойдалка може бути порталом у переміщенні в часі – саме таке диво знаходиться у Музеї Шевченка. Не гаючи часу, Роман Попадинець вирішує втрутитися в історію та відвернути від Кобзаря жахливе заслання. Він разом з сином Ясем та юною помічницею Яною відправляється до Києва назустріч шаленим пригодам Якщо ви хочете дізнатися, чи врятують відчайдушні мандрівники великого Кобзаря, поспішайте читати онлайн книгу «Врятувати Тараса Шевченка» Олександра Гавроша українською мовою. На вас чекають історичні і культурні цікавинки, відверте спілкування із самим Тарасом Григоровичем, знайомство з поетом Афанасьєвим-Чужбинським. Гаврош пише емоційно та захоплююче, майстерно поєднуючи художню розповідь і достовірні факти, викликаючи бажання у дітей та підлітків пізнавати власну літературу та історію, пишатися здобутками видатних українців. Автор натякає: кожен з нас може долучитися до творення великих речей та збагачення світу героїзмом і відкриттями. Книга є в бібліотеці.

• «Там, де блукають сни» Ростислава Попського (видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).

Книжка «Там, де блукають сни», яку намалював і написав провідний український ілюстратор Ростислав Попський, запрошує малят від 2 до 102 у світ дитячих снів…

Вручення дипломів відбулося 1 вересня 2024 року на Всесвітньому конгресі IBBY в Трієсті. Книги переможців будуть представлені на світових виставках у Швеції, Японії, Кореї, Франкфурті та Болоньї.

СТОЛИ ПАМ'ЯТІ

Столи пам'яті. Зарезервовані для найсміливіших серед нас

29 серпня, в День пам’яті Захисників України, понад 800 закладів в Україні та за її межами взяли участь в акції «Стіл пам’яті».

Серед закладів були й книгарні, які символічно зарезервували столики в пам’ять про загиблих українських військових. Ця ініціатива була започаткована Марією Грабар, вдовою загиблого воїна, яка вже другий рік поспіль організовує захід

У Пола Коннертона, американського соціолога, дослідника та автора книги «Як суспільства пам’ятають», є концепція «пам’яті як звички». Він фокусується на своєрідній «механіці» передачі спільної пам’яті, бо пам’ять – колективна, соціальна чи індивідуальна – робить нас із вами тими, ким ми є, вибудовуючи нашу ідентичність і визначаючи нашу приналежність до певної спільноти – громади, міста, нації, країни.

Концепція «пам’яті як звички» є основою акції «Стіл пам’яті», яка вже другий рік поспіль відбувається 29 серпня, в День пам’яті загиблих захисників та захисниць України, за ініціативою Марії Грабар, вдови загиблого під Бахмутом Іллі Грабара і співзасновниці фонду його імені.

В цей день сотні кав’ярень, кафе та ресторанів по всій Україні зарезервували столи на честь полеглих героїв. Ці столи ніби чекають своїх найважливіших гостей, які ось-ось прийдуть… Марія з майбутнім чоловіком познайомилась теж в кафе, де вони тоді працювали офіціантами.

За три дні до весілля Іллю відправили на передову, але вони все одно одружилися, під час відпустки військового.

За кілька місяців після весілля Ілля загине на фронті під Бахмутом. Своє життя Марія присвячує пам’яті Іллі. Вона співзаснувала благодійний фонд його імені, щоб допомагати дітям, та стала ініціаторкою щорічної національної традиції – «Стіл пам’яті».

Щиро вдячні рестораторам, які відгукнулися і стають співтворцями нової культури пам’яті в Україні. Це більше 700 закладів, не тільки в Україні, а і в Польщі, Великобританії, Чехії, Португалії, Швеції.

Ця традиція – резервувати і сервірувати столи в День пам’яті – існує і в США. Тут на столах ви можете побачити червону троянду, що символізує пролиту кров, сіль – сльози рідних, лимон – їхню гірку долю. Можна сказати, що зараз ця традиція адаптується в Україні, але в нашій національній традиції також є ритуал, коли для загиблих залишають місце за спільним столом. На столах пам’яті в Україні з’явилися соняхи як символ Дня пам’яті Захисників, свічка – символ життя, що обірвалось, жовто-блакитна стрічка, як символ Батьківщини, за яку воїни віддали життя.

На кожному, зарезервованому для найсміливіших серед нас, столі є такий напис: «Ми не маємо права забути їхню жертву. Ми повинні усвідомлювати ціну свободи. Ми мусимо бути готовими протистояти злу. Пригорнімо тих, хто несе в своїх душах тягар утрати своїх побратимів, чоловіків, братів, батьків, матерів, сестер, дружин, бо їх тягар – найбільший, який коли-небудь знало людство».

Заклади можуть присвятити стіл конкретній людині, яку хочуть згадати цього дня. А також розмістити на столі листівку, де кожен гість закладу має можливість написати ім’я та позивний, для кого зарезервований саме цей столик.

Експерти та активісти в темі пам’яті та меморіалізаціі досліджують досвіди різних країн, які пройшли через шлях війн та людських втрат. Незважаючи на 10 років війни, Україна тільки формує (точніше, поки адаптує) меморіальні практики. Цей процес складно прискорити, хоча в нашій історії сама війна є прискорювачем мови та культури пам’яті.

Маємо надію що і в подальшому ця традиція буде поширюватися Україною і не тільки!

ДЕНЬ ЗАКІНЧЕННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Офіційна і загальновизнана дата завершення Другої світової війни – 2-е вересня 1945-го року. У цей день рівно у 9-й годині і 2 хвилини (за токійським часом) був підписаний формальний акт про беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини – Японії…

Це сталося на борту американського лінкора ББ-63 «Міссурі». Цьому передувало зроблене раніше офіційне повідомлення японської влади від 14-го серпня, в якому вони брали умови капітуляції за формулою Потсдамської конференції без будь-яких поправок і застережень. Нагадаємо, що Японія погодилася на капітуляцію ще 10-го серпня, але за умови збереження структури імператорської влади в країні. Дещо раніше – 6-го серпня 1945-го року, союзними військами Сполучених Штатів Америки вперше в історії людства була скинута перша атомна бомба і найбільше японське місто регіону Тюгоку Хірасіма було практично знищено. 8-го серпня СРСР офіційно оголосив війну Японії, а 9-го серпня друга Американська атомна бомба ще більшої потужності була скинута на центральне портове місто в Японії Нагасакі, розташоване на заході острова Кюсю, яке було практично стерте з лиця землі. Чи варто говорити про те, що відчував імператор Японії, котрий мав глибоку довіру з боку переважної більшості своїх підданих, погоджуючись на беззастережну капітуляцію?…

Однозначний факт – це було мудре рішення, яке сприяло і збереженню його народу, і збереженню культури, і держави як такої.

Цей історичний Акт про капітуляцію підписали з боку Японської імперії начальник генерального штабу Умедзу Есідзіро і міністр закордонних справ Сігеміцу Мамору. З боку переможців були представлені: генерал армії США Дуглас Макартур, як Верховний головнокомандувач союзними арміями; Кузьма Дерев’янко – генерал-лейтенант і офіційний представник Радянської сторони; Брюс Фрезер – адмірал Великобританії; Честер Німіц – адмірал флоту США; генерал Жан Філіп Леклерк з боку звільненої Франції; канадський полковник союзних військ Лоренс Косгрейв; Еміл Хелфріх – лейтенант-адмірал Армії Нідерландів; Томас Блемі генерал Австралійської Армії; Сюй Юнчан – генерал першого класу з боку Китайської Республіки і Леонард Ізітт – віце-маршал авіації союзної Армії Нової Зеландії.

Тобто насправді День Перемоги варто було би святкувати саме 2 вересня. Символічний момент: від імені Радянського Союзу найбільшу в історії людства війну завершив українець – генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. Тож нам є чим пишатися у цьому миротворчому аспекті.

Всі формальності були залагоджені і світ вийшов зі становища, в якому перебував протягом шести довгих, болісних і неймовірно кровопролитних років. Жах Другої світової війни залишився позаду.