ПОДАРУНКИ ВІД ТЕТЯНИ КЛЬОКТИ

Фонд сектору краєзнавства та бібліографії поповнився новими книгами Тетяни Кльокти "Між БОГОМ і травою", "І знову поринаю в чебреці", які авторка люб’язно подарувала читачам нашої бібліотеки. 

Нова збірка "Між БОГОМ і травою", відкриє для читачів щось нове і прекрасне, заграє новими барвами нелегке життя, потепліє на серці від щирих слів. Запрошуємо до ознайомлення з новинкою. 

"Як народжуються вірші? Ніхто не дасть відповіді на це запитання, бо творчість це поклик серця, порух душі", – так говорить пані Тетяна, вчитель за фахом, поет за покликанням. Все своє свідоме життя закохана у книгу, у високе слово і несе цю свою любов дітям і дорослим: 

Я живу на краєчку тиші. 

Сум і спокій приходять в гості. 

Дощ морзянкою вірші пише. 

Все здається у світі просто… 

Тетяна Михайлівна життя сприймає як диво і пише про все, що її оточує. Вона пише свою поезію як відповідь на прожите та пережите, та все, що пройшло через серце й душу небайдужої, щирої, мудрої, відкритої для краси людини. 

Тетяна Кльокта – поетка і педагог із села Бірки Зіньківського району. Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. Нині мешкає в селі Малі Будища Зіньківського району, працює заступником директора з навчально-виховної роботи місцевої ЗОШ І-ІІІ ступенів. 

Авторка книг поезії: "Неповторність", "За порогом тиші і гомону", "Намалюй мені день", "І знову поринаю в чебреці", "Між БОГОМ і травою". 

Добірки її віршів опубліковані в посібнику-хрестоматії «Літературна Зіньківщина», антології літераторів Полтавщини часу незалежності України "Калинове гроно", антології сучасної жіночої поезії Полтавщини "Вишнева повінь", антології сучасної новелістики та лірики України, колективних збірниках "Поетичні барви освітян Полтавщини", "Гімн любові тобі, Зіньківщино", "Вогонь сердець", в альманахах "Добромисл", "Мистецьке гроно", "Дивокрай", "Рідний край" та ін. 

Зі шкільних років друкується в районній, обласній та всеукраїнській періодиці, зокрема в журналах "Дніпро", "Барвінок", "Дивослово", "Склянка часу", газетах "Молодь України", "Сільські вісті", "Сільська школа", "Зоря Полтавщини", "Молода громада" тощо. 

Тетяна Михайлівна – член Полтавської спілки літераторів, Зіньківського районного літературно-мистецького об’єднання "Свічадо", триразовий лауреат Загальнонаціонального конкурсу "Українська мова – мова єднання", дипломат ІІ Міжнародного конкурсу на кращий твір для дітей "Корнійчуковська премія" в номінації "Поезія для дітей". 

З жовтня 2018 року - член Національної спілки письменників України. 

ВІТАЄМО ВАС, І ПИШАЄМОСЯ ВАМИ!!!

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СТУДЕНТА

Майже у кожній країні є своє національне студентське свято. І відзначається воно по-різному. Частіш за все – весело, з гумором, застосовуючи свої національні традиції, звичаї, повір’я і т. ін. 

Але є свято, яке об’єднує студентство всього світу, це – Міжнародний день студента. На жаль, воно має сумну історію і стосується подій 1939 року у Чехословаччині. 29 жовтня студенти міста Праги вийшли на мирну демонстрацію на честь річниці утворення своєї держави. А на той час починалась Друга світова війна, і країна вже була окупована Німеччиною. Проти демонстрантів виступили регулярні війська окупантів, які, розганяючи сміливців, застрелили студента-медика. Його похорони відбулись 15 листопада і дали поштовх до нових акцій протесту. 17 листопада есесівцями і гестапівцями були заарештовані і відправлені у концтабір більше 1200 студентів, 9 осіб були страчені без суду. 

Студенти, як і всі народи Європи, боролись проти фашизму. Через 2 роки, 1941 року, на зустрічі студентів з різних країн у Лондоні було вирішено увічнити пам’ять про сміливий вчинок студентів-патріотів і встановити Міжнародний день солідарності студентів 17 листопада. Відзначати свято почали з 1946 року, щорічно. Тоді у Празі святкування Дня студентаофіційно підтвердили на Всесвітньому конгресі студентів. Це святовідзначається і в наші дні в багатьох країнах світу. Його проведенню передує також Міжнародний студентський тиждень боротьби за мир і дружбу. 

В Україні відповідно до Указу Президента України № 659/99 від 16 червня 1999 року також щорічно 17 листопада відзначається Міжнародний день студента.

ВОЛОДИМИР ТАРАСЕНКО - ПАМ'ЯТЬ ПРО НЬОГО НАЗАВЖДИ В СЕРЦІ

Вечір-спогад "Роси дитинства", присвячений 70-річчю від дня народження шанованої в краї людини, поета, лауреата регіональних літературних премій Володимира Тарасенка, який пройшов у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. П. Котляревського, схвилював багатьох присутніх. А присутні – люди, які знали поета, дружили, спілкувалися, співпрацювали з ним. 

Талановитий, щирий, відкритий для людей Володимир Олександрович залишив у їхніх серцях незгладимий слід. 

Учні Полтавського ліцею № 1, гімназії № 14 співали пісні, створені двома Володимирами Тарасенком і Раковським. Про початок їхньої співпраці згадувала завідуюча бібліотекою ліцею № 1, заслужений працівник культури України, Н. М. Граїцька, яку вони називали "хрещеною матір'ю свого творчого дуету. 

А голова Полтавської спілки літераторів М. Г. Любивий розповів про підготовку п'ятого тому антології "Калинове гроно", в яку ввійдуть твори полтавських письменників для дітей, в т. ч. В. О. Тарасенка. 

Професор О. І. Неживий проанонсував новий проект для вчителів української мови і літератури області, в якому не останнє місце займе творчість нашого земляка. 

Провідний бібліограф-краєзнавець Полтавської бібліотеки для юнацтва імені О. Гончара Н. М. Требіна представила присутнім біобібліографічну розвідку "Я – українець, син святого краю…", підготовлену нею до ювілею поета, згадала про співпрацю з ним.

НЕЗВИЧАЙНЕ ЛІТЕРАТУРНЕ АМПЛУА СЕРГІЯ ДЗЮБИ

Дзюба С., Кірсанов А. Позивний "Бандерас" : роман / С. Дзюба. – К.: Фабула, 2018. – 240 с. 

"Позивний “Бандерас”" – справжній військовий бойовик, чи не найперший в Україні, заснований на реальних подіях. У зоні АТО у вересні 2014 року за "наводкою" диверсанта скоєно теракт – сепаратисти знищили маршрутку, загинуло дванадцятеро дорослих і дитина. Стає відомо, що інформатор ворога – службовець української армії, водночас шляхом радіоперехоплення з’ясовується, що в цьому регіоні чекають на прибуття полковника російського ГРУ. Розпочинається операція зі знешкодження диверсанта, здійснення якої доручають групі контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком… На основі твору Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова знято військову кінодраму, міжнародна прем’єра якої вже відбулася в Торонто. В Україні прем’єра очікується у жовтні 2018 року. 

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ'ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ НА 2019 РІК

Видання містить інформацію про події суспільнополітичного, культурно-мистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов'язані з краєм. Адресований посібник бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колу користувачів бібліотеки. Відбір інформації закінчено 12 жовтня 2018 року.

Календар знаменних і пам'ятних дат Полтавщини на 2019 рік : довідково-інформаційне видання / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2018. – 33 с. 

КОСТЬ ЛАВРО – ПРЕТЕНДЕНТ НА МЕМОРІАЛЬНУ ПРЕМІЮ АСТРІД ЛІНДГРЕН 2019 РОКУ

Дитяча письменниця Зірка Мензатюк та ілюстратор, полтавець Кость Лавро, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка (2010), заслужений художник України (2017), потрапили до списку кандидатів на Меморіальну премію імені Астрід Ліндгрен за 2019 рік. 

Претендентів оголосили 11 жовтня 2018 року на Франкфуртському книжковому ярмарку. 

Це – шведська премія за досягнення в літературі для дітей та юнацтва, яка вручається щороку. ЇЇ заснував шведський уряд 2002 року з метою посилення інтересу до дитячої літератури у світі. 

Лауреата оголосять 2 квітня 2019 року. 

Довідка: 

Кость Лавро – унікальний майстер сучасної української книжкової графіки народився 1961 року під Диканькою. Співпрацює з українськими видавництвами "А-ба-ба-га-ла-ма-га", "Розумна дитина", популярним французьким журналом "Pomme d'Api". 

Роботи К. Лавра входили до каталогів виставок дитячої книги у Болоньї, Братіславі та інших містах. Ілюстрації до книги "Ніч перед Різдвом" (надихнув таки на них земляк - Микола Гоголь!) здобули кілька найвищих книжкових нагород. 

Права на книги К. Лавра придбали знамениті світові видавництва з США, Швейцарії, Франції. 

Пане Костянтине Тихоновичу! 

Працівники Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені О. Гончара щиро вітають Вас з номінацією на престижну премію. Вашими ілюстраціями до дитячих книг захоплюються діти і їх батьки, вони виховують у них любов до всього рідного, українського, полтавського. 

Висловлюємо і ми свою гордість і повагу до Вашого таланту словами 

Івана Котляревського: "От такові-то наші полтавці!"

ТРЕБА ЛИШ ТАК ЛЮБИТИ УКРАЇНУ!

(до 80-річчя пам'яті українського громадсько-політичного діяча, правознавця, історика, поета, міністра в уряді УНР) 

Сергій Павлович Шелухин – один з кращих синів Полтавщини, які повернулися із забуття. Він мав козацький родовід, одна з гілок якого бере початок з XVII століття від соратника Б. Хмельницького полковника Папкевича, інша – від Василя Шолуха – представника  козацької старшини.    Батько Сергія – Павло Якович – зробив військову кар'єру під уже зміненим  прізвищем – Шелухин.

Сергій народився 18 жовтня 1864 року у с. Панське Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер – 

с. Деньги).  Хлопчик ріс в українській  родині, де плекалася національна свідомість, український дух та не забувалися народні традиції. А ще дитинство хлопчика минуло на пасіці батька, допомагаючи якому, Сергій назавжди полюбив бджіл, пасічництво.

Першим його домашнім вчителем був племінник

Т. Г. Шевченка  І. Ф. Бойко.

Сергій навчався в Лубенській гімназії, де директором був неординарний полтавець – фольклорист, письменник, видавець Матвій Симонов (Номис).   Показав себе дуже здібним учнем в різних шкільних предметах. Наприклад, у восьмому класі юнак підготував підручник з тригонометрії, який отримав схвальний  відгук відомого математика А. Вінклера, про що було здійснено запис в атестаті зрілості. 

1883 року Сергій вступив до університету святого Володимира у Києві на фізико-математичний факультет. Але 1885 року він переходить на юридичний факультет, професія юриста "припала до душі незалежністю судової роботи і становищем судді".

Після університету Шелухин працював на судових посадах, зокрема, п'ятнадцять років в Одеському окружному суді, згодом – Генеральним суддею.

ПРАЦІВНИКИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ БІБЛІОТЕКИ ДЛЯ ЮНАЦТВА ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА ЩИРО ВІТАЮТЬ ПРОФЕСОРА М. І. СТЕПАНЕНКА ІЗ ВИСОКОЮ ВІДЗНАКОЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ

Із нагоди 60-річчя ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктор філологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України Микола Іванович Степаненко нагороджений медаллю Національної спілки письменників України «Почесна відзнака». 

Наукові і публіцистичні розвідки Миколи Івановича заслужено перебувають у центрі читацьких запитів нашої бібліотеки, дослідницьких інтересів, академічних обговорень. Професор Степаненко досліджує значущі соціокультурні мовні явища, актуалізує творчість письменників-класиків у сучасному літературному процесі, краєзнавчими розвідками увиразнює Полтавщину на культурній мапі України. 

Щедрий науковий ужинок Миколи Івановича Степаненка заслужено поцінований полтавцями та культурною елітою країни. 

Зичимо нині й повсякчас цікавих задумів для нових досліджень, широких обріїв для креативних ідей, сили й міцності кожній сміливій думці.

КНИГИ ГАЛИНИ ПАГУТЯК

• Пагутяк Г. В. Записки білого пташка : вибране : романи та повісті / Г. В. Пагутяк. – Львів : Піраміда. – 292 с.
• Пагутяк Г. В. Зачаровані музиканти : роман-феєрія / Г. В. Пагутяк. – К. : Ярославів Вал, 2010. – 224 с.

Пагутяк Г. В. Книгоноші з королівства / Г. В. Пагутяк. – [Вінниця] : Теза, [2016]. – 286 с.

Анотація. Нікому не показуй цю книжку. І не розказуй, що читаєш її. Бо на неї, й на тих, хто її читає, полюють крутиголовці. Так-так, і в Серединному світі, і, звісно ж, в Імперії. Чи, може, не на неї, а на іншу - з такою ж назвою?.. У будь-якому разі, будь обережний. І ще одне: кажуть, королева Олімпія скликає всіх книгонош до Королівства. Що б це могло означати?

Пагутяк Г. В. Королівство / Г. В. Пагутяк. – 2-ге вид., випр. – [Вінниця] : Теза, [2010]. – 376 с.

Анотація. Мама саме була у відрядженні, коли почались усі ті дива. Спершу з’явився хлопець, який перекидався лисом, а був Принцом. Тоді наш кіт Фелікс заговорив. Зрештою відьми і все товариство Книголюбів намагались викрасти книжку, яка виявилась чарівною. А далі… далі з'ясувалось, що це тільки початок пригод і що від мене залежить доля Королівства.

• Пагутяк Г. В. Лялечка і Мацько / Г. В. Пагутяк. – К. : Грані-Т, 2008. – 96 с. Пагутяк Г. В. Господар : роман, повість / Г. В. Пагутяк. – К. : Радянський письменник, 1986. –199 с. 
• Пагутяк Г. В. Лялечка і Мацько / Г. В. Пагутяк. – [К.] : Грані-Т, [2008]. – 96 с.

Пагутяк Г. В. Новий рік у Стамбулі : повість / Г. В. Пагутяк. – Львів : Піраміда, - 84 с.

Анотація. Українська письменниця потрапляє перед Новим роком у Стамбул, у якому п’ять днів поспіль ідуть такі холодні дощі, що мерзнуть не лише руки, а й душа. І в цьому суцільному тумані з дощем і вітром всі її рани раптом почали кривавити. Стамбул змусив авторку задуматися над межовими ситуаціями власного життя і боротися з чорною тінню смерті, яка нависла над нею і її рідною Україною.

КНИГИ ПРО ВІЙНУ

Зіненко Р. А. Іловайський щоденник / Р. А. Зіненко ; [пер. з рос. Т. В. Рассадкіної]. – Харків : Фоліо, 2017. – 282 с. 

"Іловайський щоденник" Романа Зіненка - чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону "Дніпро-1", який пройшов "Іловайський котел" від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців "кривавим коридором" дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.

Музика Максим. Савур-Могила : Військові щоденники / М. Музика, А. М. Пальваль, П. Потєхін ; [пер. з рос. С. А. Заяць]. – Харків : Фоліо, 2017. – 316 с. 

Савур-Могила... незвичайне місце. А ця книга не стільки про місця, скільки про людей і серпневі події 2014 року. Як промінь ліхтарика, кинутий у темряву, авторська свідомість вихопила обличчя, дії та враження. І, пропустивши крізь призму власного досвіду і світогляду, перетворила на текст. Багато суб’єктивного, мало пафосу, напевно, є неточності, пов’язані з особистим сприйняттям подій і властивостями пам’яті. Але це спроба передати все саме так, як запам’яталося. Спершу автори писали тексти для себе, щоб зрозуміти, щоб не забути, щоб перетравити отриманий досвід. Бо існують речі, які не можна довго тримати в собі. Спека, втома, обличчя побратимів. Розуміння того, що завтра може не настати. Пил і піт. Це і є війна. Вона завжди поруч.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. АНДРІЙ ПАШКО

ВОЛОДИМИР ТАРАСЕНКО

Полтавщина щедра на талановитих людей. Одним із них є Володимир Олександрович Тарасенко – прозаїк і поет, член Національної спілки письменників України, творчий шлях якого пройшов на Полтавщині. 

Народився Володимир Тарасенко 23 жовтня 1948 року в селі Бориси Глобинського району на Полтавщині. 

Закінчив Полтавський педагогічний інститут імені В.Г.Короленка (1970). Працював літпрацівником в обласній газеті "Комсомолець Полтавщини", завіду­ючим відділом пропаганди обкому комсомолу, викладачем української літератури в Полтавському державному педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка, інструктором обкому партії, заступником начальника відділу обласного управління внутрішніх справ, у апараті Полтавської обласної ради. Тривалий час працював і у прес-службі управління Національного банку України в Полтавській області, а останнім часом був головним редактором видавництва "Полтавський літератор".

Із 1964 року друкувався в обласних та всеукраїнських періодичних виданнях, видавався в колективних збірках, українською та болгарською мовами), в антології поезії полтавських літераторів XX століття "Калинове гроно". 

Автор поетичних збірок:

БЕРЕГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ

Раїса Кириченко свій талант і неповторний голос справді отримала від землі і від Бога. Народилася вона на Покрову 14 жовтня 1943 року в селі Корещина Глобинського району на Полтавщині, хоча в паспорті стоїть інша дата – 14 листопада. Але мама пекла коровай для доньки саме на Покрову і переконувала, що в сільраді помилилися, коли записували. Воно й не дивно – війна. 

У родині було іще четверо братів, пізніше приєднався батько, що повернувся з фронту. Дитинство Раїси проходило в сільських клопотах: як випасти худобу, допомогти мамі на колгоспному полі, принести батькові обід. 

Однак талант уже тоді почав пробиватися: дівчина сама освоїла батькову гармоніку і часто любила, залізши на вишню, виспівувати на все село. Вона співала скрізь: в шкільній самодіяльності, перед дітлахами, а згодом – і перед односельцями, які чекали, коли на сцену сільського клубу вийде Рая Корж, і вже тоді свято була переконана, що буде артисткою. 

Пісня стала для Раїси найбільшим випробуванням і найбільшою втіхою. Саме пісня в 1962 році, коли дівчина перейшла з хору до ансамблю «Веснянка» при Полтавській філармонії, звела її з молодим баяністом Миколою Кириченком, який став її долею і ангелом-охоронцем на все життя. 

Згодом її примітив Анатолій Пашкевич, натоді керівник ансамблю "Льонок" і запросив молоде подружжя до колективу. Коли ж у 1987 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, він знову згадав про Кириченків. Для Раїси ж він написав і один зі своїх шедеврів – "Мамину вишню". 

Раїса Кириченко прийшла у Черкаський народний хор одразу солісткою. 

КАЛЕЙДОСКОП ЗНАМЕННИХ ДАТ НА 2019 РІК

10 ПРАВИЛ