неділя, 7 жовтня 2018 р.

БЕРЕГИНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ

Раїса Кириченко свій талант і неповторний голос справді отримала від земліі від Бога. Народилася вона на Покрову 14 жовтня 1943 року в селі Корещина Глобинського району на Полтавщині, хоча в паспорті стоїть інша дата – 14 листопада. Але мама пекла коровай для доньки саме на Покрову і переконувала, що в сільраді помилилися, коли записували. Воно й не дивно – війна. 
У родині було іще четверо братів, пізніше приєднався батько, що повернувся з фронту. Дитинство Раїси проходило в сільських клопотах: як випасти худобу, допомогти мамі на колгоспному полі, принести батькові обід. 
Однак талант уже тоді почав пробиватися: дівчина сама освоїла батькову гармоніку і часто любила, залізши на вишню, виспівувати на все село. Вона співала скрізь: в шкільній самодіяльності, перед дітлахами, а згодом – і перед односельцями, які чекали, коли на сцену сільського клубу вийде Рая Корж, і вже тоді свято була переконана, що буде артисткою. 
Пісня стала для Раїси найбільшим випробуванням і найбільшою втіхою. Саме пісня в 1962 році, коли дівчина перейшла з хору до ансамблю «Веснянка» при Полтавській філармонії, звела її з молодим баяністом Миколою Кириченком, який став її долею і ангелом-охоронцем на все життя. 
Згодом її примітив Анатолій Пашкевич, натоді керівник ансамблю "Льонок" і запросив молоде подружжя до колективу. Коли ж у 19687 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, він знову згадав про Кириченків. Для Раїси ж він написав і один зі своїх шедеврів – "Мамину вишню". 
Раїса Кириченко прийшла у Черкаський народний хор одразу солісткою. 
Але талантові співачки було вже тісно в рамках навіть такого відомого колективу, тому вона паралельно створює свій ансамбль "Росава", а потім переходить до Полтавської філармонії, де під неї організовується ВІА "Чураївна". 
Раїса Кириченко не шукала слави – вона сама йшла за нею слідом. 
Найбільшою ж її мрією було збудувати в рідному селі церкву – і ця мрія здійснилася в 2002 році, коли в Корещині засяяли бані Покровської церкви. Взагалі, коли вона приїжджала з чоловіком до батьківської хати, двері їхнього дому не зачинялися – до Раїси Панасівни люди йшли, як на сповідь. Як могла, підтримувала вона і сільську школу, клуб, де вперше вийшла на сцену, хоча сама жила не так уже й багато. 
Тривожний дзвін ударив у травні 1996 року. Раїсу Кириченко госпіталізували в Київський інститут хірургії і транспланталогії нирок. Майже рік вона лікувалася зі змінним успіхом, кожне покращення використовуючи для виходу на сцену. І пісня справді лікувала краще за будь-які медикаменти, хоча вирок був однозначний: необхідна трансплантація обох нирок. 
Необхідні операції погодилися провести в Бремені, але для цього потрібні були гроші, та й часу було вже обмаль. І тоді по радіо прозвучало звернення Емми Бабчук до людей з проханням підтримати співачку. Люди відгукнулися, часто несучи в лікарню до Раїси Кириченко останнє. 
Доля подарувала Раїсі Кириченко іще 8 років плідного творчого життя, десятки концертів, нових пісень. 
Востаннє на сцену Палацу культури "Україна" Раїса Кириченко вийшла 25 листопада 2004 року. Її сольний концерт називався "Раїса Кириченко благословляє друзів". Наче відчувала щось, хотіла виспіватися, висповідатися, передати свою любов і свій талант людям.
Пропонуємо вашій увазі перегляд літератури "Берегиня української пісні - Раїса Кириченко", на якому представлені книги, наявні у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. 

ВІРШІ ПРО РАЇСУ КИРИЧЕНКО 
  • Бровченко, В. Пам'яті Раїси Кириченко : [Вірш] / В. Бровченко // Вітчизна. – 2008. – № 5-6 . – С. 14. 
  • Бровченко, В. Присвяти / В. Бровченко // Літературна Україна. – 2009. – 9 квіт. – С. 4. 
  • Булах, Г. Сповідь любові : вірш на вічну пам'ять нар. арт. України Р. Кириченко / Г. Булах // Зоря Полтавщини. – 2005. – 15 лют. – С. 1. 
  • Гринь, Н. Берегиня : вірш-присвята Р. Кириченко / Н. Гринь // Полтавський вісник. – 2009. – 13 лют. – С. 7. 
  • Данилейко, В. Душа : [Вірш] / В. Данилейко // Зоря Полтавщини. – 2005. – 18 берез. – С. 4. 
  • Ларіонова, Л. Берегиня : [вірш пам'яті Р. Кириченко] / Л. Ларіонова // Калинове гроно : антологія літераторів Полтавщини часу незалежності України: до 20-річчя Полтав. спілки літераторів. – Полтава, 2010. – Т. 3. – С. 163. 
  • Ніколенко, Є. Зіронька далека : [Вірш-присвята Р. Кириченко] / Є. Ніколенко // Зоря Полтавщини. – 2008. – 8 лют. – С. 13. 
  • Роща, М. Раїса Кириченко у Середняках : [вірш] / М. Роща // Мистецьке гроно: літ.-краєзнавчий альманах Гадяцького краю. – Гадяч, 2012. – С. 9.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...