неділя, 25 лютого 2018 р.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Леся Українка
"…Чи довго ще, о господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?"
Леся Українка
Леся Українка (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка) українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському. Мати  Олена Пчілка, батько  високоосвічений поміщик, дядько  Михайло Драгоманов.
Невіддільний від історії Драгоманових-Косачів і хутір Зелений Гай на Полтащині – місцина, що перебувала тоді за межами міста. "Є на Україні, серед милої Полтавщини, багатої на гарні куточки, чудовий краєвид - згадує Олена Пчілка.  Се той, що з'являється перед очима, коли дивитись на нього з високого узгір'я стародавнього, гетьманського міста Гадяча. Станете на краю Драгоманівської гори, і перед вами відразу розстелеться велика долина Псла. Та яка ж широка й розмаїта! (...) Увесь краєвид замикається проти Драгоманівської гори темною довгою смугою поважного бору. Такий краєвид побачите з Драгоманівської гори, з того крутого виступу гадяцького узгір'я, що найближче поступився до Псла, щоб найліпше бачити красу його долини. На верху того виступу стоїть старосвітське дворище з забудуванням під солом'яними стріхами. У більшому будинку, що стоїть повернений причілком до тихої невеличкої вулички, омаяній давніми шовковицями та акаціями, народився Михайло Драгоманов; тут, у сьому дворищі на високій горі, виростав він, проводив свої дитячі літа". А разом з ним і його сестра Олена Пчілка, мати Лесі Українки.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Леся навчалася у приватних учителів. 1881 рік став початком захворювання на туберкульоз. Тяжко хвора Леся вивчає класичні мови (грецьку і латинську). Восени 1883 року Лесі зроблено операцію на лівій руці, видалили кістки, уражені туберкульозом. У грудні вона повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови.

понеділок, 19 лютого 2018 р.

РАЇСА ПЛОТНИКОВА - "КОРОНОВАНА" ПИСЬМЕННИЦЯ, ПОЕТКА З ЛУБЕН

Раїса Плотникова 
Зустріч із чарівною Раїсою Плотниковою у бібліотеці-філіалі №4 відбулася 19 лютого.
Раїса Плотникова - сучасна українська поетка і письменниця, переможець багатьох літературних конкурсів, зокрема «Коронації слова-2016», лауреат літературних премій ім. Л. Бразова, В. Малика, І. Котляревського, регіональної премії ім. В. Симоненка та Міжнародної літературної премії ім. І. Кошелівця журналу «Соборність» в Ізраїлі. Народилась і мешкає в місті
 Лубни на Полтавщині. 
КНИГИ:
  • Плотникова Р. Реквієм для Рози: роман / Раїса Плотникова; худож.- оформлювач В. М. Карасик. — Харків: Фоліо, 2016. — 251 с.
Хто така Роза, яку роль вона відіграла в житті юної актриси-піаністки і як переплелися складні перипетії життя героїв минулого і сьогодення, ви дізнаєтеся із нового роману Раїси Плотникової, який отримав спеціальну відзнаку «Вибір видавця» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2016».
Автограф на  згадку
Основна історична складова «Реквієму для Рози» – старі листи. Актриса колишнього театру Садовського, піаністка, пише коханому послання в безвість, змальовуючи жахіття свого існування у Києві на початку 30-х років ХХ століття. Чекісти змушують її працювати прибиральницею і після допитів замивати криваві сліди катувань у підвалі «черезвичайки», а пізніше – супроводжувати знущання над людьми грою на піаніно. Уже в наш час ці листи майже столітньої давності потрапляють до рук скромного доцента, викладача історії. У вирі сучасного життя він іде слідами авторки пожовклих аркушів, переживає власну драму, шукає паралелі в подіях минулих років і знаходить своє кохання вже у круговерті Революції Гідності.
  • Плотникова Р. Без фіранок: поезія / Р. Плотникова. – Лубни: Комун. вид-во Лубни, 2013. – 242 с. 
  • Плотникова, Р. В. Обличчям до полум'я : романи та новели / Р. В. Плотникова. – Полтава : АСМІ, 2010. – 384 с.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Бібліографічна розвідка присвячена Київському князю Ярославу Мудрому. 
Через відсутність справжніх достовірних джерел про видатну особистість, у тексті можуть бути неточності і розбіжності. Матеріал не є вичерпним. Видання адресоване молоді, бібліотекарям, всім читачам, хто хотів би поглибити свої знання з історії України та про її видатних українців. 
Названий історією Мудрим. До 1040-річчя від дня народження Ярослава Мудрого : бібліографічна розвідка / упоряд. Л. І. Картальова ; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2018. – Вип. 1. – 24 с. – (Серія «Титани, що зміцнюють націю»).

понеділок, 12 лютого 2018 р.

НАТАЛЯ БАКЛАЙ

Бібліографічне досьє «Щемливе й ніжне слово Наталії Баклай» присвячене ювілею поетеси. 
Запропонований посібник адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям, та всім, хто бажає більше знати про сучасну українську літературу рідного краю. 
Матеріал не є вичерпним, використана література бралася з публікацій журналів та газет, довідників, збірників, книг поетеси, які є в наявності в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара та бібліотеках міста Полтави. 
Щемливе й ніжне слово Наталії Баклай : біобібліографічне досьє / уклад. Т. М. Базир ; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2018. – 34 с. : іл.

субота, 10 лютого 2018 р.

ОНЛАЙН-ДОВІДНИКИ УДК

  1. Скорочені таблиці УДК українською мовою можна знайти на веб-сайті УДКК: http://www.udcsummary.info/php/index.php?lang=uk&pr=Y
  2. Група у мережі Facebook "Універсальна десяткова класифікація (УДК) в Україні" (Форум) https://www.facebook.com/groups/1810154329247023/ 
  3. Онлайн-справочник УДК (рос) http://teacode.com/online/udc/
  4.  ІєрархіяУДК (+АПУ) http://www.naukapro.ru/metod.htm
  5. Зворотня розшифровку формул УДК (у вас є готовий код і ви хочете зрозуміти, що він означає) http://scs.viniti.ru/udc/Default.aspx
  6. Форум (допомагає визначити УДК, з докладними роз'ясненнями, але не завжди оперативно. І запропоновані коди можуть бути надто складними.) http://forum.udcc.ru/forumdisplay.php?f=8

УДК: МЕТОДИЧНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ПОНЯТЬ З ВІДСУТНІМИ ПРЯМИМИ ІНДЕКСАМИ

КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З УДК

ВСЕ ПРО УДК

Скорочені таблиці УДК українською мовою в режимі он-лайн:
Докладніше про скорочені таблиці УДК див. тут
"Сторінка систематизатор" http://ukrbook.net/UDC/UDC_1.html

субота, 3 лютого 2018 р.

ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН СЕМЕНІВЩИНИ

Супруненко Н. А.
Поповнилась когорта почесних громадян Семенівщини, рішенням 19 сесії 7 скликання Семенівської районної ради від 5 грудня 2017 року звання "Почесний громадянин Семенівщини" присвоєно Ніні Антонівні Супруненко – уродженці села Новоселиця, українській поетесі, члену Національної спілки письменників України, заслуженому діячу мистецтв України за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької сфери, збереження і примноження історично-духовних надбань та народних традицій рідного краю, активну громадську діяльність.
Ніна Супруненко (Ніна Антонівна Микитенко) народилася в степовому селі Новоселиця Семенівського району Полтавської області в сім’ї службовців.
Закінчила Лохвицьке медичне училище. Працювала операційною сестрою в Полтаві. Після одруження та переїзду до Харкова – учасниця Народного театру гарнізонного будинку офіцерів. Згодом – народження сина Антона, вступ на режисерське відділення Харківського державного інституту культури.
Після закінчення працювала завідувачкою інтернаціонального відділу Палацу студентів НТУ "ХПІ", художнім керівником, директором студентського клубу "Сучасник". Навчалася в Київській державній академії керівних кадрів культури та мистецтва, магістратурі інституту післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
В 1990 році – народження доньки Олесі та вихід першої книги поезій "Дарунок долі" (Київ, "Радянський письменник"), за яку в 1992 році прийнята до Національної Спілки письменників України.
Згодом вийшли книги поезій: "Цветные сны" (Київ, 1993), "У лабіринтах болю і розлук" (Київ, 1995, 1996), "Звезда, упавшая вчера" (Москва, 1997), "На обрії душі" (Рівне, 2002), "Вітри протиріч" (Київ, 2003), "Полиновий світ" (Рівне, 2004), "Времена жизни" (Москва, 2004), "Закономерная случайность"(Харків, 2006), "Преодоление" (Москва, 2007), "Межа часу"(Харків, 2007) "Оттиск ладони" (Харків, 2008), "Сонце осені"(Харків, 2008), "Вселенная" (Харків, 2008), "Планета любви"(Чебоксары 2009) та дитячі книги "Сашеньке в подарок" (Київ, 2003), "Загадки для маляток" (Харків,2008), "Святкові дні" (Харків, 2009).
Багато віршів Ніни Супруненко покладено на музику. Її пісні виконують Ваган Гурджан, Анастасія Доро, Тамара Кадацька, Анатолій Мельніков, Юлія Прядко, Людмила Рубан, Катя Чілі, Марина Чиженко, Валентина Шаровська, заслужені артисти Олег Дзюба, Валентин Перехрест, Олена Плаксіна, Андрій Тимошенко, тріо "Купава", народні артисти Володимир Болдирєв, Ніна Шестакова, Юрий Рихальський та інші.
Знаком визнання обдарованого митця є і переклад її поезій на мови народів світу та їх друк в Австралії, Вірменії, Великій Британії, Білорусі, Німеччині, Польщі, Чувашії.
Високий творчий статус Ніни Супруненко підтверджують

пʼятниця, 2 лютого 2018 р.

"… ПОЧУТТІВ ОЗЕРА, ЯКІ З ЛЮБОВ'Ю В КНИГАХ РОЗЛИЛИСЬ …" До 100-річчя від дня народження Л. В. Забашти

"Візьміть у мене все, та не беріть любові…" 
Забашта Л. В.
Так в одному з віршів відкривала свою душу поетеса, прозаїк, драматург Любов Василівна Забашта (дівоче прізвище Гришко), яка народилася 3 лютого 1918 року у м. Прилуки Полтавської губернії. Змалечку вона кохалася в поезії, народній пісні, а з десяти років дівчинка почала писати вірші, в яких були світлі дитячі враження, образи чудового полтавського краю:
Є щось святе в словах мій рідний край.
Для мене – це матусі пісня ніжна.
І рідний сад від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай. 
Вперше її поезії були надруковані в газеті "Правда Прилуччини" 1935 року. 
Тоді 17-річну Любу підтримав Павло Тичина і це її окрилило. 
Навчаючись в Одеському водному інституті, потім, працюючи інженером-кораблебудівником, вона готувала до друку свою першу збірку, але війна перекреслила всі мрії, сподівання і особисте життя. 
Чоловік Валентин, з яким Люба прожила лише рік, загинув на фронті, 1942-го року, у 24 роки вона залишилась вдовою з дворічним сином на руках.
Перша збірка її віршів вийшла 1950 року і мала назву "Нові береги", вона була присвячена мирним післявоєнним будням. Цього ж року молода авторка стала членом Спілки письменників.
Одна за одною виходили книги: "Щоб гармати мовчали", "Дороги дружби", "Калиновий кетяг" та інші. 
Любов Василівна вирізнялася не лише письменницьким обдаруванням, а й вродою. "Вона була такою гарною, що на неї не можна було не дивитись: чорна бостонова юбка, біленька батистова блузка з дрібненькими, вишитими червоним, квітками, дбайливо укладені коси", – просто величної краси українка", – писала одна з її сучасниць.
Йшли роки… Вже не сподівалась вона, що зустріне своє кохання.
Але доля розпорядилась по-своєму. Саме ніжною вродою зачарувала Любов Василівна відомого українського поета Андрія Малишка. Познайомились вони у Києві на письменницькому зібранні, а в грудні 1956 року одружилися.
З-під пера поетеси тоді з'явилися рядки: 
Таких чуттів земля іще не знала,
Таких страждань іще не звідав світ,
Я так тебе без міри покохала, 
Що не страшні ні розстань, ні навіт.
Син Любові Василівни Ігор згадував:
"Коли з’явився у маминому житті Андрій Малишко – два поети, дві особистості пов’язали долі, створивши своє голубине гніздо, де постійно бували творчі люди, де все дихало поезією. До всього мама ще встигала бути жінкою, смачно готувати, створювати затишок в оселі.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...