четвер, 9 листопада 2017 р.

БОГДАН ЛЕПКИЙ - ВЕЛЕТ УКРАЇНСЬКОГО ІНТЕЛЕКТУ і ПАТРІОТИЗМУ

Богдан Лепкий
(09.11.1972-21.07.1941)
Коли шукаємо в нашій історії конкретні й повчальні дороговкази, які вказували б правильний і праведний шлях для українців сьогоднішніх, найчастіше звертаємося до постатей видатних письменників, яких так щедро дарував Україні Господь і які високо підносилися на світові висоти інтелекту.
Серед них бачимо численні постаті українських письменників, які далеко випереджували сучасних їм світочів інших народів, інших культур. Та чи завжди українці вміли їх достойно цінувати? І чи належно оцінюємо їх тепер ми, чи й далі, страждаючи якимсь комплексом власної меншовартості, не помічаємо велетів духу, посланих Україні самим Богом?
Пропоную звернути погляди до постаті, що представляє надзвичайно потужний інтелект, постаті, якою може гордитися кожен українець.
Це – вельми багатогранна особистість, оскільки він – поет і письменник, художник і мистецтвознавець, дослідник літературних процесів і перекладач, автор текстів численних музичних творів і теоретик феномену Українського Січового Стрілецтва, видатний педагог і активний громадський діяч. Отакими є іпостасі цього видатного українця, ім’я і твори якого в совєтські часи були строго заборонені, і в наш час це ім’я надто мало згадується й недостатньо пошановується. А це – величний зразок українського інтелекту й гідної постави українця-патріота. Ім’я його - Богдан Лепкий.
Народився Богдан Лепкий на Поділлі в мальовничому селі Крегулець 9 листопада 1872 року в родині священика, відомого в літературі під псевдонімом Марко Мурава.
Виростав письменник в старосвітському селі, якого ще не торкнулася культура XIX століття І де усе дихало давниною. Веснянки, обжинки, колядки, щедрівки, безліч легенд і переказів, усе як колись в давніх часах.
Перші уроки освіти і виховання у широкому значенні цього олова майбутній письменник здобув у батьківському домі.
Від дідуся по матері Михайла Глібовицького, який замолоду був знайомий з Маркіяном Шашкевичем, допитливий хлопчина дізнався про давні часи, історичні події на Україні. Бабуся розповідала казки, а старенька нянька родом з Наддніпрянської України співала чумацьких пісень.
Коли хлопцеві виповнилося шість років, батьки віддали йото вчитися до бережанської так званої нормальної школи з польською мовою навчання, після чого Б.Лепкий вступив до гімназії в Борежанах.
Б. Лепкий серйозно готувався стати художником, з цією метою брав уроки у художника Юліана Панкевича. Після закінчення гімназії він вступив у Відні до Академії мистецтв. Але знайомство з Кирилом Студинським, майбутнім діячем літератури, спрямувало його творчі інтереси в новому напрямку. Він почав відвідувати лекції у Віденському університеті, став учасником студентського товариства "Січ", брав участь у дискусіях на літературні та суспільно-політичні теми. Згодом перейшов до Львівського університету. На ці роки припадає активна літературна творчість. Лепкий пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства "Ватра".
Після закінчення університету Лепкий повертається до Бережан, де стає вчителем української та німецької мови і літератури в гімназії. Він швидко здобуває авторитет серед колег немало з них ще недавно були його вчителями). 
1897 р. з дозволу Папи Римського одружився з донькою свого дядька по батькові - Олександрою, яку здавна кохав. 
1899 р. - їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність в гімназіях ім. Яна Собєского, св. Яцка та св. Анни, читав лекції з української мови та літератури. Згодом отримав посаду лектора в Ягелонському університеті. У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі. 
1912 р. Б. Лепкий вступив до партії "Християнсько-Суспільний Союз" у Львові. Перша світова війна застала сім’ю Лепких у Кракові. 
Восени 1915 р. Б. Лепкий був мобілізований до австрійського війська. Завдяки сприянню друзів не був відправлений у діючу армію, а виїхав у Німеччину для освітньо-культурної роботи. Тут з листопада 1915 р. мешкав у м. Раштат біля Бадена, працював на просвітницькій роботі в таборах для військовополонених солдатів царської армії, спочатку в Фрайштаті, а потім у Раштаті біля Бадена (викладав історію літератури).
 З 1916 - просвітницька праця у таборі Вецляру, де Лепкий провадив малярську школу. 
Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким. 
Наприкінці 1925 р. Лепкий повернувся до Кракова і знову працює в університеті, де його іменовано доцентом, керівником кафедри української літератури, пізніше - професором Ягелонського університету (1932). 
Друга світова війна розпочалася, коли Б. Лепкий зі своєю сім’єю перебував на відпочинку у Черче. 23 вересня 1939 року вони повертаються до Кракова (Польща). Останні роки життя були найтяжчі, Краківський університет було закрито, Лепкий залишився без роботи, без пенсії, що спричинило матеріальну скруту. Проте літературну працю він не покинув: написав книжку мемуарів "Бережани" - третю частину "Казки мойого життя", яку він не закінчив, повість "Крутіж", чимало віршів; перекладав з української на німецьку, дописував до українських журналів. "Краківських вістей". 
21 липня 1941 р. Б. Лепкий помер. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові (Польща).
Не стало між живими Богдана Лепкого, але створеного поетом забуття поглинути не може.
Чути: кру! кру! кру! 
В чужині умру, 
Заки море перелечу, 
Крилонька зітру. 

НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ:
  1. Загній, Т. Славний син "галицьких Атен" [Текст] : до 140-річчя від дня народження Богдана Лепкого / Т. Загній // Літературна Україна. - 2012. - 15 листоп. - С. 1 
  2. Бартко, О. Історико-літературні праці Б. Лепкого як новий етап формування естетичного підходу в українському літературознавстві [Текст] / О. Бартко // Шкільна бібліотека плюс. - 2012. - № 19-20. - С. 25-31 
  3. Ільницький, М. Найпопулярніша постать на Галицькому грунті... [Текст] / М. Ільницький // Народна армія. - 2012. - 15 груд. -9-14. - (Спецвипуск № 12 "Світогляд") 
  4. Шульга, О. Осінні мотиви в ліриці Богдана Лепкого й Івана Буніна: спроба зіставлення [Текст] / О. Шульга // Дивослово. - 2012. - № 12. - С. 58-60 
  5. Богдан Лепкий - життєвий і творчий шлях (1872-1941) [Текст] // Світогляд. - 2012. - № 6. - С. 13-37 
  6. Гнатюк, М. Богдан Лепкий - син золотого Поділля [Текст] / М. Гнатюк // Дивослово. - 2014. - № 1. - С. 44-48 
  7. "Моя ж душа - як струна тая" [Текст] : [145 років від дня народження Богдана Лепкого] // Шкільна бібліотека. - 2017. - № 10. - С. 11-12 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...