середа, 16 серпня 2017 р.

БАГМЕТ АНДРІЙ ЄВГЕНОВИЧ - ФОЛЬКЛОРИСТ, ПИСЬМЕННИК ТА ЛЕКСИКОГРАФ, ПЕДАГОГ

Андрій Євгенович народився 18 серпня 1887 р. в селі Максимівці Карлівського району Полтавської області в селянській сім'ї. Після закінчення місцевої початкової школи в 1897 р. був писарем і конторським працівником у різних економіях Полтавської та Катеринославської губерній.
У 1909-1913 роках проходив службу в царській армії – служив писарем при Полтавській місцевій бригаді. Після демобілізації працював діловодом у Полтавському реальному училищі.
В 1919 року вступає до Полтавського інституту народної освіти (так тоді називався педуніверситет) і після його закінчення (1924) працює вчителем української мови та літератури в школах та училищах міста Полтави.
Ще до революції Андрій Багмет проживав у будинку для викладачів Реального училища, що по вулиці Пушкіна. А коли одружився з сільською інтелігентною дівчиною Катериною Іванівною та згодом у родині з'явилися дві донечки, з батьком та братом побудував хату недалеко від центру, на тодішній околиці Полтави, між вул. Пушкіна та Пороховою (Ватутіна № 29). На жаль, будинок не зберігся.
Ще студентом Андрій захопився красою і багатством рідної мови, у вільний час записував зразки народної творчості. В 1929 року у Полтаві вийшла друком "Збірка українських приказок та прислів'їв", де він був одним зі збирачів матеріалу та його упорядником. Виступаючи також як прозаїк, друкував у пресі оповідання, вірші, драматичні твори.
В 1938 року вийшов його "Збірник вправ з орфографії" для школярів. Того ж року Андрія Євгеновича запросили на викладацьку роботу в Полтавський педагогічний інститут.
Наш земляк, письменник Дмитро Нитченко, так описує Андрія Багмета: "На взгляд Багмет був високий, стрункий, середньої комплекції, мав сірі лагідні очі, м'який голос, мав довгі вуса, проникливий розум і велику працьовитість. Його світом була мова, література і народна творчість. Він весь час проводив збирання й запис приказок, пісень, прислів'їв тощо". 

вівторок, 15 серпня 2017 р.

55 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЮРІЯ ІЗДРИКА

ЮРІЙ  ІЗДРИК
Один із найдивовижніших сучасних українських письменників. Прозаїк, есеїст, літератор, художник і музикант.
Народився в м. Калуш на Івано-Франківщині. У 1984-му закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював інженером.
У 1989 р. розпочалася історія легендарного журналу — "Четвер", який редагував разом із Юрієм Андруховичем. Кілька років митці працювали над журналом разом. Дружні стосунки Ю. Андрухович та Ю. Іздрик підтримують до сьогодні. 
Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції "Четверга", Іздрик починає активно займатися малярством (1990–1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках.
Постійне метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою, здається, вирішилося на користь останньої. Втім, це не заважає Іздрику, постійно наголошуючи на власному дилетанстві, записати два фортепіанні концерти, брати участь у міжнародних виставках, чи, скажімо, проілюструвати перевидану книгу Андруховича "Екзотичні птахи та рослини".
Про себе Іздрик найчастіше говорить так: "Я людина твердих, майже незламних принцепів, котрі постійно порушую".
Зараз живе і працює у Калуші. Автор повісті "Острів Крк" (1994), поетичної збірки "Станіслав і 11 його визволителів" (1996), романів "Воццек" (1996, 1997), "Подвійний Леон" (2000) і "АМтм" (2004), збірки есеїв "Флешка" (2007), "Таке" (2009), "Underwor(l)d" (2011),  низки повістей, оповідань, статей з культурології та літературознавства.
ПРОПОНУЄМО ПРОЧИТАТИ ДЕКІЛЬКА КНИГ ЮРІЯ ІЗДРИКА:
  1. Іздрик, Юрій Романович. 3 : 1 : Острів Крк ; Воццек ; Подвійний Леон / Ю. Р. Іздрик. - 2-ге вид., стереотипне. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. - 320 с. 
  2. Іздрик, Юрій Романович. AB OUT : [добірка найновіших віршів] / Ю. Р. Іздрик. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 235 с. 

неділя, 13 серпня 2017 р.

НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА КІРЯЧОК (УРОДЖ. ТРИКАШ)

до 35-річчя з дня народження
Майбутня поетка та прозаїк народилася 13 серпня 1982 року в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області.
Закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка в 2005 році. З 2005 року працювала в апараті Полтавської обласної організації НСПУ. 
Учасниця Всеукраїнської наради молодих літераторів (Коктебель, 2005). Лауреатка фестивалю-конкурсу молодих поетів Полтавщини "Поетичні зорі – 2004". Учасниця літературного гурту "Знак чотирьох" та мистецького об'єднання "Сходи".
Поле
Життя прожити – не поле перейти.
Народна мудрісь.
Ми йшли, як ніч. І кожен про своє,
Всміхались по-дитячому, наївно.
І кожен крок писали по слідах
Північні гості, як спізніле диво.
Ми не хотіли грати більше нас,
І битися із тілом ошалілим.
Ішли прощати, як прощають нас
Північні гості за якусь провину.
І у мовчанні здобували час,
Його несли ми своїх долонях.
Бо тільки той перемагає нас,
Хто меншим називається у полі.
Друкувалася в обласній періодиці, збірнику кращих творів молодих поетів Полтавщини "Поетичні зорі – 2004" (Полтава, 2005), альманаху кращих творів учасників Всеукраїнської наради молодих літераторів "Коктебель – 2005: зорі над морем" (Біла Церква, 2006), альманаху молодих полтавських авторів "Острови" (Полтава, 2007, 2008, 2010), антології сучасної жіночої поезії Полтавщини "Вишнева повінь" (Полтава, 2012). 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЛІВШІ

Вперше це свято відзначили у 1992 році у Великій Британії. Цього дня лівші усього світу намагаються привернути увагу виробників товарів до необхідності враховуючи їхні зручності, влаштовують різноманітні заходи та змагання.
Чи багато лівшів серед нас?
Точну кількість лівшів, звісно, неможливо порахувати, проте приблизно кожна десята людина — лівша. Кажуть, що серед дівчат в два рази менше лівшів, ніж серед хлопців, а найбільша кількість їх серед близнюків. До речі, вони рідко бувають лівшами одразу обидва: зазвичай, один правша, а другий лівша.
Вчені свідчать, що ця відмінність дійсно суттєво різнить людей, оскільки дві півкулі головного мозку відповідають за різні сторони життя. Права півкуля відповідає за загальне сприйняття та емоційність, тому лівші все сприймають в комплексі, ніби шостим чуттям. Ліва ж — за деталі, за аналіз, тому правші, у яких активна саме права півкуля, більш схильні до логіки. Крім того, зазвичай зв’язок між роботою півкуль у лівшів менш міцний, через те їх підхід до всього більш нестандартний, але їм важче робити прості для інших операції. Є навіть люди, які однаково володіють обома руками — амбідекстри, але їх дуже мало.
Відомі лівші
Юлій Цезар. Видатний римський політик та полководець, який, окрім того, ще був і письменником, талановитим оратором та стратегом. Кажуть, що він міг займатися трьома справами одночасно!
Олександр Македонський. Один з найталановитіших полководців, всю свою фантазію та чуття спрямовував на перемогу у битвах. Завдяки цьому він здолав і кочовиків, і горців, і навіть індійські війська на слонах, яких жодного разу до цього не бачив. Та цікавили його не лише завоювання, а й вивчення географії та інших природничих наук.
Жанна д’Арк. Сільська дівчина, яка стала головнокомандуючого французької армії. її підтримували не лише прості люди, а й досвідчені вояки. Вона стверджувала, що чує голоси святих, проте, чи це так, ніхто не знає. Та головне, що вона допомогла повернути Франції незалежність!
Леонардо да Вінчі. Відомий як художник та винахідник, він також був і музикантом, і взагалі людиною багатогранною. До речі, він першим пояснив, чому небо синє, зробив проект водолазного костюма, предка гелікоптера та автомобіля, ласти тощо. Він був амбідекстром.
Чарлі Чаплін. Кіноактор, режисер, композитор, сценарист... Мало хто зараз не знає відомий образ бродяги, який створив Чаплін. Кажуть, цей жартівник брав участь у конкурсі власних двійників і посів там не перше місце! Він був лівшею і навіть на скрипці грав лівою рукою!
КНИГИ:
Великие левши в истории мира / [сост. Э. Райт ] ; [пер. с англ.]. – [М.] : [Ниола-Пресс], [2010]. – 256 с. 
Ни для кого не секрет, что многие выдающиеся люди, повлиявшие на ход развития истории, начиная с древних времен и до наших дней, были левшами. Среди них - Александр Македонский и Юлий Цезарь, Рамсес Великий и Махатма Ганди, Жанна д'Арк и Наполеон, Исаак Ньютон и Фридрих Ницше, Леонардо да Винчи и Микеланджело, Чарли Чаплин и Генри Форд, Льюис Кэрролл и Марк Твен, Джимми Хендрикс и Пол Маккартни, Рональд Рейган и Билл Гейтс.
Автор раскрывает секреты успеха леворуких людей, которые ему удалось постичь в результате изучения их характеров, деятельности и судьбы, а также место и роль в нашем мире с позиции психологии и истории.
  • Лесков, Николай Семенович. Левша : Сказ о Тульском Косом Левше и о стальной блохе / Н. С. Лесков. – К. : Веселка, 1986. – 41 с.

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

ВИДНОКОЛИ РІДНОГО КРАЮ – НА СКЛІ

2017 року народній художниці України, Анастасії Трохимівні Рак, яку називають українським Матісом, виповнилося б 95 років. Уже три роки, як її немає з нами. 
Народилася вона в сім'ї порівняно заможних селян в селі Васильки у Лохвицькому районі Полтавської області. Сім'я Анастасії пережила Голодомор, прийняла до себе дітей материної сестри, батьки котрих померли від голоду. 
Малювати дівчинка почала з дитинства. 
Перед Другою світовою війною Анастасія вступила до Лубенського педінституту. У 1942 році її, двадцятирічну, забрали до Німеччини на примусові роботи. Працювала на годинниковій фабриці в місті Карлсруе. Після війни закінчила педучилище у Лохвиці, стала вчителювати в селі Ісківці, де зустріла у 1947 році свого майбутнього чоловіка Василя, що був військовим. 
Сім'я переїхала на Далекий Схід і лише в 1960-х повернулася в Україну та оселилася в Кривому Розі. Анастасія пропрацювала там 20 років вихователькою в дитячому садку. Виростила трьох дітей. В останні роки Анастасія Рак мешкала в Києві разом з сином Володимиром, художником, реставратором та співробітником Музею Івана Гончара. 
Майстер-клас з живопису
 на склі у Музеї Івана Гончара (м. Київ)
Діти Анастасії Рак організували її першу виставку, коли їй було 68 років. На Дні української культури в Парижі роботи художниці було виставлено в Музеї людини, виставку було подовжено на вісім місяців, Анастасію Рак запросили провести майстер-клас. Париж їй повернув віру в себе. З 2000 року вона активно почала творити, повторила по пам'яті свої ранні роботи, перейшла від ніжних кольорів до інтенсивніших тонів.
Живопис на склі Анастасії Рак характеризується простотою і глибиною зображуваного. Картини Анастасії Рак зберігаються у Державному музеї українського народного мистецтва, Народному музеї народної архітектури і побуту, музеї Івана Гончара, Державному музеї Т.Г Шевченка, Державному музеї літератури, Запорізькому художньому музеї, у Музеї людини в Парижі.
12 серпня 2017 року, в рамках виставки живопису Анастасії Рак "Зянголом у човні", запрошуємо
відвідати авторську лекцію-екскурсію "Таїна творення народної картини на склі" від куратора проекту, старшого наукового співробітника Музею Івана Гончара та художника Володимира Рака. 
Малярство на склі – один із давніх видів народного мистецтва, виникнення і поширення якого в Центральній Україні датують ХІХ століттям. Живопис на склі має власну традицію, характерні особливості і неповторний спадок творів. 
Ви матимете можливість ближче познайомитись із самобутнім мистецтвом живопису на склі та власноруч створити картину у самобутній техніці. 
Вартість майстер-класу – 100 грн. (у ціну включені всі необхідні матеріали). Для участі у майстер-класі треба пройти попередню реєстрацією – https://goo.gl/cbZB9L
Якщо ж Ви просто бажаєте стати слухачем лекції, вартість квитка складатиме 30 грн. 
Подія у Facebook – https://goo.gl/z3UE8D

понеділок, 7 серпня 2017 р.

СЛАВЕТНА ХУТОРЯНКА

Софія Ротару
70 років Софії Ротару
Софія Михайлівна Ротару – радянська та українська естрадна співачка молдавського походження. Народилася 7 серпня 1947 року в пісенному Буковинському краї – у селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області в сім'ї бригадира виноградарів Ротару Михайла Федоровича та Олександри Іванівни. З дитинства майбутня зірка допомагала мамі та старшій сестрі Зінаїді по господарству, а також виховувала молодших братів та сестер - Анатолія, Євгена, Лідію і Ауріку. У юності займалася в драмгуртку, спіала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах. Закінчила Чернівецьке музичне училище та Кишинівський державний інститут мистецтв. 
У 1971 році режисер Роман Алексєєв зняв музичний фільм "Червона рута", де Софія Ротару зіграла головну роль. Картина викликала величезний резонанс, після виходу співачка отримала роботу в Чернівецькій філармонії і створила свій ансамбль "Червона рута". Разом з композитором Володимиром Івасюком був написаний ряд пісень, у фольклорному стилі та інструментальної манерою виконання. Ротару швидко прославилася на Україні. Почала низка концертів по країнах зарубіжжя.
Народна артистка Української та Молдавської РСР, лауреат премії ім. Островського, Ленінського комсомолу, ім. К. Шульженко, "Овація", багатьох музичних міжнародних конкурсів — Софія Михайлівна визнана "Людиною XX століття", "Кращою українською естрадною співачкою XX століття", "Золотим голосом України". Нагороджена орденами "Знак пошани", "Дружби народів", "Св. княгині Ольги", "За заслуги перед Вітчизною" та іншими нагородами. Вона — Почесний громадянин Автономної Республіки Крим та міста Чернівці. 
У серпні 2000 р. відкрився офіційний веб-сайт співачки http://sofiarotaru.com/ru
Сьогодні Софія Михайлівна Ротару продовжує активну гастрольну та творчу діяльність, бере участь у концертах і телепрограмах.
ЛІТЕРАТУРА:
  1. "Песня остается с человеком ... " : [9 августа исполняется 55 лет Софии Михайловне Ротару ] // Читаем, учимся, играем. – 2002. – Вип.4. – С. 36-39 
  2. Орлова, Є. Жінки в історії українського мистецтва / Є. Орлова // Мистецтво в школі (музика, образотворче мистецтво, художня література). – 2011. – № 3. – С. 2-6 
  3. Раззаков, Федор Ибатович. Пугачева против Ротару. Великие соперницы / Ф. И. Раззаков. – М. : ЭКСМО, 2011. – 544 с. 
  4. Раззаков, Федор Ибатович. София Ротару и её миллионы / Ф. И. Раззаков. – М. : Алгоритм, 2012. – 384 с. 
  5. Тенденції розвитку української естради // Музична школа. – 2017. – № 97. – С. 44-51
ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ:
  • Ротару Софія Михайлівна [Електроний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2016. – Режим доступу: http://bit.ly/2vij97u (дата звернення: 01.08.2017). – Назва з екрану. 
  • Софія Ротару. Біографія [Електроний ресурс] // Українські пісні : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2003-2017. – Режим доступу: http://bit.ly/2hjlTwn (дата звернення: 01.08.2017). – Назва з екрану. 
  • София Ротару [Електроний ресурс] // VIVA! : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2008-2017. – Режим доступу: http://viva.ua/stars-bio/sofiya-rotaru (дата звернення: 01.08.2017). – Назва з екрану.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ТАРАС ШЕВЧЕНКО

четвер, 3 серпня 2017 р.

ЛІТО З КНИГОЮ

Літо – час шкільних канікул, коли діти відкривають світ і себе в цьому світі. Це пригоди, розваги, ігри, а ще  подорожі, нові знайомства та несподівані зустрічі. З літом люди завжди пов’язують радісні сподівання. Та чи можна уявити навіть найцікавіший відпочинок без книг. 
Літо з книгою проходить змістовно та цікаво. Якщо сумуєш, не знаєш чим зайнятись у спекотний день – скоріш поспішай до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара. Тут на вас чекають нові зустрічі з книгою, знайомство з новими авторами, книжковими виставками…
Приходьте! Чекаємо Вас у бібліотеці. Адже у книжок немає канікул. Гарного відпочинку та літнього читання!
А зараз ми підготували для наших читачів дивовижну подорож в море цікавих книг.
  1. Таунсенд, Сью. Таємний щоденник Адріана Моула [Текст] : роман / С. Таунсенд ; пер. з англ. А. Сагана. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. – 240 с.
  2. Положій, Євген Вікторович. По той бік пагорба [Текст] : роман / Є. В. Положій. – К. : Нора-Друк, 2010. – 208 с. 
  3. Потаніна, Ірина Сергіївна. Історія однієї істерії [Текст] : роман / І. С. Потаніна. – [К.] : Зелений пес, [2007]. – 352 с. 
  4. Ягелло, Йоанна. Кава з кардамоном [Текст] : роман / Й. Ягелло ; пер. з пол. Б. Антоняк. – Львів : Урбіно, 2015. – 240 с. 
  5. Ягелло, Йоанна. Шоколад із чилі [Текст] : роман / Й. Ягелло ; пер. з пол. Б. Антоняк. – Львів : Урбіно, 2015. – 288 с. 

середа, 2 серпня 2017 р.

ІСТОРІЯ ПОЛТАВИ В НОВИХ НАЗВАХ ВУЛИЦЬ

Перший випуск біобібліографічної подорожі пропонує розповідь про вулиці Полтави, які під час декомунізації перейменовано, та на честь кого вони названі. А це – полтавці та люди, які причетні до нашого краю, присвятили своє життя, творчість, подвиги та діяльність нашому краю та прославили його на весь світ. Відомості про кожного з них доповнюються списком додаткової літератури. Цей випуск розповідає про 27 перейменованих вулиць, а в наступних випусках буде продовження. До нових зустрічей! Видання не є вичерпним, адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям та всім, бажаючим більше знати про тих, чиї імена носять вулиці Полтави.
Історія Полтави в нових назвах вулиць : біобібліографічна подорож / уклад. О. Г. Радутна; Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2017. – 56 с.

РОЗПОВІДІ ПРО НАЙВІДОМІШИХ СЛІПИХ ЛЮДЕЙ

Те, що деякі з них були сліпими, не всі навіть знають, Але ці люди своїми діями змогли змінити той світ, який вони і бачити не могли. Хоча і були сліпими, вони все одно змогли володіти справжнім баченням.
Луї Брайль. Сьогодні кожна сліпа людина має можливість читати. Дякувати за це треба Луї Брайлю. Народився він у 1809 році у французькому містечку Кувре. У трирічному віці хлопчик зайшов до майстерні свого батька і поранився інструментом. Травма виявилася фатальною, результатом важкої хвороби стала сліпота. У ті часи для сліпих було досить мало можливостей, от батьки й віддали хлопчика у звичайну щколу. Там йому довелося вчитися, спираючись виключно на свою пам'ять,а не на читання і занотовування. У 1819 році Брайль отримав стипендію у французькому королівському інституті для сліпих дітей. Там підліток почав розвивати систему тиснених символів, засновану на військовій стратегії зв'язку. Її використовують солдати, щоб спілкуватися в темряві.
У 20 років Луї зміг розробити абетку для сліпих на основі шести точок коду. Завдяки систелі Брайля тепер всі сліпі можуть читати за допомогою пальців.
Клод Моне. Ця людина стала одним із найвпливовіших діячів мистецтва, ставши лідером руху імпресіонізму. Народився у Парижі 1840 року. З раннього віку Моне був бунтарем, проводячи весь вільний час не в класі, а на вулиці, створюючи ескізи природи. Пізніше він вступив до знаменитої художньої школи, Швейцарської Академії, де вивчав мистецтво живопису в жанрі пейзажу. Тоді Моне познайомився з деякими своїми художниками-однодумцями, зокрема з Ренуаром і Пісарро. Вони стали ядром руху імпресіоністів, нового руху в живописі. Цей тип мистецтва підносив світло, рух та емоції над реалізмом. Стиль Моне ґрунтується на складних коротких мазках і контрастних крапках. Зблизька картини виглядають досить хаотично. Але

вівторок, 1 серпня 2017 р.

ЗНАЙ НАШИХ: КРЕАТИВНА ПОЛТАВКА ТЕТЯНА ТЕРЕН!

Переможцем конкурсу на посаду директора державної установи "Український Інститут книги" конкурсна комісія обрала Тетяну Олександрівну Терен, уродженку с. Лютенські Будища Зіньківського р-ну Полтавської області. 21 липня 2017 року міністр культури України Євген Нищук підписав з нею контракт.
До речі, згідно запропонованого Тетяною Олександрівною проекту розвитку установи, Інститут книги за допомогою промоції і медіа ресурсу має активно пропагувати українські бібліотеки не як книгозбірні, а як сучасні хаби ( у переносному значенні – "центри діяльності"). 
Терен Тетяна Олександрівна
Українська журналістка, кураторка книжкових проектів та літературних програм.
Народилася 1986 року. Закінчила відділення журналістики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
Працювала в літературному журналі, ведучою книжкової програми, керівницею прес-офісу видавництва, редакторкою на телебаченні та в інтернет-виданні.
Друкувалася на сторінках видань "Україна молода", "День", "Високий замок", "Український тиждень", "Українська правда", Harper'sBazaar Ukraine та інших.
З 2013 року стала шеф-редактором проекту про бібліотеки "Простір ідей".
Упорядниця книги "Літопис самовидців. Дев'ять місяців українського спротиву" (2014).
Авторка двотомної антології інтерв'ю з письменниками "RECвізити" (2015,2017).
Кураторка та співавторка проекту "Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою" (2017).
2017 року курувала Українську програму та фокус-тему фестивалю "Книжковий Арсенал".
Живе в м. Києві.
Терен Тетяна
Шановна пані Тетяно!
Працівники Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара щиро щиро вітають Вас з перемогою у конкурсі. Ми горді з того, що Ви наша землячка, що Ваша творчість гідно поцінована в Україні, що Вам довірена особлива місія – очолити нову державну установу, яка (маємо надію!) вплине і на розвиток бібліотек у державі. Бажаємо Вам великих успіхів на новому поприщі!

пʼятниця, 28 липня 2017 р.

САВЧЕНКО ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ - УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ-СИМВОЛІСТ

28 липня (по старому стилі 16 липня) 2017 року виповниться 130 років від дня народження поета, який прожив лише 33 роки.
Павло Григорович Савченко народився 1887 року в селі Жабки Полтавської губернії, нині Лохвицький район Полтавської області України. Його братом був поет Яків Савченко.
Вірш під назвою "16 липня", присвячений самому собі – на день народження.
Сьогодні день, яким повік
Пишатись буде чоловік, –
Сьогодні двадцять шостий рік
Над чолом генія протік.
Чотири роки ще – і світ
Побаче дивний самоцвіт, –
Новий об'явиться піїт, –
Тепер він – схований в пісок
Премудромовчазний струмок.
Закінчив Полтавську вчительську семінарію. В 1908 році закінчив її з відзнакою. У 1908-1914 і 1918-1919 роках вчителював на Харківщині, Херсонщині, жив дуже бідно і, коли його призвали до війська, дуже зрадів. Емоційно чутливий, спраглий на нове, незвичайне, ніяк не міг змиритися з нудним бездуховним вчителюванням у селі – переконливо про це свідчать його щоденникові записи. Тому він із захопленням сприймає вістку про призов до армії: "Ура! Мене покликано нарешті! Нарешті я зможу скинути з себе великий тягар енергії, що так тисне мене тепер! Серце – бомба, серце – пороховий погріб!...". Поет мріє про подвиги, про гарненьких сестер милосердя, які будуть схилятися над його пораненим молодим тілом… Після дев'ятимісячного перебування у солдатах під Москвою П. Савченко з квітня 1915 навчався в Московській школі прапорщиків, а 1 липня він вже на Західному фронті. В листі до своєї майбутньої дружини Галини Ревінської зізнався: "Я всі жахи війни приймаю не вагаючись".

АЙВАЗОВСЬКИЙ ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ

205 років від дня народження відомого художника живописця-мариніста.

четвер, 27 липня 2017 р.

ВІТАЄМО НАШУ ЗЕМЛЯЧКУ ЄЩЕНКО!!! ПОВІСТЬ "БІБЛІОТЕКАРКИ НЕ ВИХОДЯТЬ ЗАМІЖ" ВИГРАЛА ГРАНТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Марина Єщенко
Письменниця з с. Великий Кобелячок Новосанжарського району Марина Єщенко отримала грант Президента України на видання пригодницької повісті "Бібліотекарки не виходять заміж"
Книжка вийде друком у луцькому поліграфічно-видавничому домі "Твердиня".
Марина 7 років працює в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Ця повість виграла 3 премію "Смолоскип" – назва була опублікована в різних джерелах – і багато письменників обговорювали її на кшталт: "Боже, яка жахлива тема! Як можна було так дискредитувати бібліотекарів". Люди, які не знали, що я сама працюю в бібліотеці й не відчули гумористичного стилю – взагалі не зрозуміли назви. "Я намагалась розвіяти міф, що бібліотека це місце, де збираються незаміжні дівчата, які й тільки мріють про жениха", – каже Марина. "У повісті є одна героїня, головна мета якої – щоби її не видали насильно заміж. Адже батьки занепокоєні, що вона досягла віку, "коли вже пора" і за будь-якої нагоди пробують підсунути дочці вдалий варіант жениха. Врешті дівчина починає підозрювати всіх хлопців, що приходять до бібліотеки, що це "кандидати" від батьків".
Головна героїня, бібліотекар Анастасія – фанат своєї справи. Постійно намагається модернізувати і покращити роботу – і через це сперечається з директором, який ставиться до своїх обов'язків "прохолодно". Він у неї закоханий і всіляко намагається дізнатись про особисте життя Анастасії: краде її записник, підслуховує і підглядає. До того ж директор намагається "опікуватись" дівчиною. Один із рушіїв сюжету: здогадки співробітників про те, які стосунки їх об'єднують, і чи вона від нього не вагітна. Кінець книжки буде сюрреалістичним – і директору доведеться змінити свої погляди на роботу і стосунки з людьми. Оповідь ведеться від імені директора, так я намагалася показати розрив між тим, як роботу бібліотеки бачать працівники, які мають безпосередній контакт з читачами, і які займають адміністративну посаду.
Лауреатка літературної премії "Смолоскип" (2014), Міжнародної німецько-української літературної премії ім. О. Гончара (2012), Всеукраїнського літературного конкурсу "Троянди і виноград" (2008) та інших літературних конкурсів та премій. Твори М. Єщенко опубліковані у понад 70-и альманахах, журналах, газетах. Автор збірки новел "Поговори зі мною". Живе і працює в м. Києві.

понеділок, 24 липня 2017 р.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ЛЕСЯ УКРАЇНКА

З ЮВІЛЕЄМ БРАТІВ КАПРАНОВИХ

Біографія письменника – це його книжки. Але людей часто цікавлять побутові питання – родився, вчився, одружився. Тим більше, коли йдеться про такий екстраординарний випадок, як наш – брати-близнюки і все таке.
Тому повідомляємо факти про братів Капранових – брати-близнюки Дмитро та Віталій Капранови, письменники, видавці, громадські діячі, барди.
Народилися 24 липня 1967 року в м. Дубоссари, нині Молдова, куди змушена була втікати з Одещини від репресій бабуся. Виросли в Очакові Миколаївської області. Закінчили загальноосвітню, спортивну (греко-римська боротьба) та музичну (фортепіано) школи. Вищу освіту здобули за фахом "Технічна кібернетика". Певний час мешкали в Москві, де видавали українську газету "Тинди-ринди" та журнал української фантастики "Брати", там же почали писати свою дебютну книжку "Кобзар 2000". Утім, не бачачи в Москві можливості для творчої реалізації, повернулися до України.
У 1988 одружилися з сестрами-близнючками.
Опинившись у Києві 1998 року, брати Капранови вирішили взятися за видавничий бізнес. Перший книжковий проект – каталог книжок поштою "Книгоноша" – багато років був чи не єдиною можливістю для українців купувати вітчизняні книжки в усіх куточках країни. Другим легендарним відкриттям Капранових у 1999 році став перший конкурс української гостросюжетної літератури "Золотий Бабай".
2000 року стартувало видавництво "Зелений пес".
Згодом з’явилися й інші помітні в українському видавничому просторі проекти братів: літературна газета "Друг Читача»"(2004) та сайт – майданчик для творчого спілкування "Гоголівська Академія" (2005). 2011 року Капранови започаткували перший Всеукраїнський конкурс двійників Тараса Шевченка.
Письменники пишуть переважно для дорослого читача.
Більш детально біографія викладена на персональному сайті Братів Капранових 
КНИГИ:
Капранови (брати). Розмір має значення : хулігансько-філософський роман / Капранови. - К. : Зелений пес, 2006. - 464 с. 
Вороги України не дрімають. Цього разу вони вирішили знищити нашу культурну основу, нашу традиційну мораль. І мішенню для атаки обрали найбільш вразливу її частину – дівочу цноту.
Популярний засіб для схуднення насправді виявляється біологічною зброєю, що впливає виключно на невинних дівчат. До справи беруться компетентні органи. Хто стоїть за спинами біотерористів?
Про це ви довідаєтеся з хулігансько-філософського роману братів Капранових "Розмір має значення". Чому роман хуліганський, ви, певно, зрозуміли. А чому філософський – прочитайте на звороті обкладинки.

четвер, 20 липня 2017 р.

НЕОРДИНАРНІСТЬ ТВОРЧОСТІ ГАЛИНИ ПАГУТЯК

Пагутяк Галина
Українська письменниця Галина Василівна Москалець, відома як Галина Пагутяк, народилася в родині вчителів 26 липня 1958 року на Львівщині. Має філологічну освіту, яку здобула в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Але перед тим, після невдалого вступу до вишу, працювала "для стажу" і на фарфоровому заводі, і в колгоспі. Пізніше – у школі, краєзнавчому музеї та картинній галереї.
Критики називають прозу Галини Пагутяк містичною, фантастичною та химерною, а саму авторку – таємничою. Їй закидають, що вигадані світи для неї цікавіші за реальність, а пані Галина відповідає, що хоче "створювати світи, в яких можна жити не тільки мені, а й іншим. Я хочу, щоб кожен знав, що в цій похмурій буденності існує безліч дверей, які відчиняються в інші світи. І я знаходжу й показую деякі з них",  і додає: "Якщо не можеш знайти дверей, намалюй їх на стіні".
Містичності образу письменниці додає історія її родоводу. Дослідження історичних джерел виявило, що авторка є нащадком прадавнього роду Басарабів, з якого походить і граф Дракула.
Окрім містичності, яскравими рисами Галини Пагутяк є незалежність і самодостатність. Це проявляється не лише в її творчості, а й у любові до котів, яких у письменниці завжди чимало. "Багато книжок, багато котів – це моє Королівство. І принцеса в ньому – моя дочка Лада", – каже "котяча мама".
Дебютувала Галина Пагутяк у журналі "Дніпро" повістю «Діти» (1981), що, як зізнається авторка, була навіяна снами. Сьогодні бібліографія пані Галини становить понад 20 книжок, значна частина яких – дитячі, зокрема "Лялечка і Мацько", "Королівство", "Книгоноші з Королівства", "Втеча звірів, або Новий бестіарій" та інші. Двічі була лауреаткою літературної премії "Портал", у 2008 році здобула премію "Айстра", а у 2010-му – Шевченківську премію.
Письменниця має сайт, де ґрунтовно впорядкувала свій доробок: книжки (представлені авторською рецензією), статті, переклади, навіть неопубліковані рукописи та світлини. Також авторка активно веде там блог.
Живе і працює у Львові.
КНИГИ:
Пагутяк, Галина Василівна. Господар : роман, повість / Г. В. Пагутяк. – К. : Радянський письменник, 1986. – 199 с. 
Про те, як люди, знищивши власну планету Землю, віднайшли їй заміну в сузірєї Ерідан і ось нащадок переселенців, пєятнадцятирічний хлопчина Тітус, розповідає вже історію, що стала Історією, такого собі чоловіка-мутанта, який потрапивши Робінзоном на пустельну планету Селія, дає собі раду. Тобто це була ніби шкатулка в шкатулці. Із мораллю: не можна приходити на все готове. Один чоловік протистоїть цілій високорозвинутій цивілізації.
Пагутяк, Галина Василівна. Діти : повісті, роман / Г. В. Пагутяк. – К. : Радянський письменник, 1982. – 320 с.
Ця книжка складається з трьох повістей і одного невеликого за обсягом роману. У кожному з творів розповідається про наших сучасників, людей різного віку і різних доль, їх об’єднує прагнення досягти гармонії у стосунках між собою. Зображувані події відзначаються госгрою конфліктністю, складними суперечностями.

середа, 19 липня 2017 р.

КНИГИ - МАТІЯШ ДЗВІНКИ

Матіяш Дзвінка
Письменниця, перекладачка. Народилася 16 листопада 1978 року в Києві. За фахом – літературознавець, філологічну освіту здобула в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Також навчалася в аспірантурі в Європейському колегіумі польських та українських університетів (Люблін, Польща).
Матіяш, Дзвінка. Казки П'ятинки [Текст] : [казки та оповідання] / Д. Матіяш. – К. : Грані-Т, 2010. – 120 с.
На сторінках цієї книжки – казкові й не зовсім казкові історії, які, якщо вірити авторці, майже усі розповіла сама П'ятинка (Свята П’ятниця), попрохавши їх записати. Вони розставлені в абетковому порядку – щоб можна було прочитати казку на улюблену літеру. Збірка присвячена одному хлопчикові, але неодмінно серед цих історій знайдуться такі, які будуть важливі саме для вас, дорогі читачі.
Матіяш, Дзвінка. Марта з вулиці Святого Миколая [Текст] : [повість] / Д. Матіяш. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 240 с.
Захоплююча повість "Марта з вулиці Святого Миколая" написана Дзвінкою Матіяш непростій аудиторії – підліткам. Ця історія про дівчинку, що дорослішає, що мріє в майбутньому стати великою, прославленою художницею. Ця історія – про становлення юної особистості, про життя дівчинки, про оточуючих її друзів та рідних, про їх життя, а також про те, що завжди супроводжує талановиту творчу людину – натхнення та творчість, музика і живопис, кохання та втрата. А ще це оповідь про народження нової долі, нового життя.
Матіяш, Дзвінка. Роман про батьківщину [Текст] : роман / Д. Матіяш. – К. : Факт, 2006. – 172 с.
У другій книжці Дзвінки Матіяш «Роман про батьківщину» – історії різних жінок, що живуть і жили в різних десятиліттях минулого століття, почуті й переказані автором.

вівторок, 18 липня 2017 р.

ЛІТЕРАТУРНІ ТАЛАНТИ СЕМЕНІВЩИНИ...

Чудовий край Семенівщина! Широкі лани, зелені гаї, а люди працьовиті та талановиті...
Мала перлина Полтавщини. Вона дивиться синню ставків, тихо шепоче налитим колосом та польовою травою, лунає в небі піснею жайворонка, лине до Дніпра тихоплинними річками Сулою і Хоролом. 
Семенівщина  щедра на літературні таланти. Її літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів слова. Ви можете впевнитись у цьому, поглянувши на літературну карту Семенівщини.
Благодатна на красу природа Семенівщини дала поштовх до творчості поетам і письменникам Ніні Супруненко, Івану Перепеляку, Віктору Женченку, Валентину Чемерису, Євгену Бутенку, Анатолію Пахомову, Вірі Таран, Василю Шугалу, Івану Чепурному, Олексію Дуднику, Леоніду Глібову...
Хіба не диво, що в невеличкому мальовничому куточку Полтавщини є стільки яскравих постатей нашої літератури! Цілим сузір’ям письменників та поетів земляки справедливо можуть пишатися. Але ж, згодьтеся, не всі імена митців, які прославили  рідний край і продовжують працювати для його блага, сьогодні названі, тому що не повністю досліджена ця сторінка в історії Семенівщини. 
Для того, щоб полюбити свій рідний край, його треба добре знати. Тому завдання нашого блогу – не тільки познайомитися із постатями і творчістю письменників – земляків, а й систематизувати матеріали з літератури рідного краю. Адже саме з художньої літератури перед нами постає прекрасний і романтичний образ рідного краю, з яким єднають нас корені роду і враження дитинства.
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Бутенко, Євген Павлович. Горошинці, козаки і воїни [Текст] : худож.-істор. роман / Є. П. Бутенко. - Полтава : АСМІ, 2012. - 394 с. 

неділя, 16 липня 2017 р.

ДЕНЬ БУХГАЛТЕРА

Що ми знаємо про бухгалтерів? Бухгалтерська справа досить рутинне заняття. Робота з фінансовими документами та ведення бухгалтерії віднімає колосальну кількість сил і часу. Іноді, особливо в кінці місяця, кварталу, року,  часто виникає підвищена напруга. Проте в році існують особливі дні, в які всі ми маємо прекрасну можливість оцінити і висловити свою вдячність тим, хто займається цим нелегким трудом.
Офіційне професійне свято наших бухгалтерів - День бухгалтера, має щорічний характер і відзначається в Україні на підставі датованного 18-го червня 2004 року Указа Президента України за номером 662/2004. Дата свята була встановлена - 16-го липня, тому що саме в цей день в суверенній Україні, в 1999-му році прийняли довгоочікуваний Закон України, де були закріплені основні положення "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Говорячи по суті, професія бухгалтера шанована в багатьох країнах. 
Вітаємо всіх бухгалтерів  і особисто бухгалтерів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара з професійним святом!
Хочеться побажати Вам міцного здоров’я, щастя, професійних успіхів та кар'єрного росту, а також щоб у Вас завжди сходився БАЛАНС!

ЧИТАЙТЕ КНИГУ КСЕНІЇ ЦИГАНЧУК

Ксенія Циганчук
Ксенія Циганчук   сучасна українська письменниця, володарка премії «Коронація слова».
Народилась 8-го березня у Рівному. За освітою   викладачка англійської та німецької мов. Друкувалася у рівненських періодичних видання, також її перу належить книжка "Дощ крізь сльози", що побачила світ у видавництві "Азалія". За роман "Коли приходить темрява" Ксенія отримала премію "Коронації слова". Захоплюється спортом, книжками, вивченням іноземних мов, любить подорожувати. Мешкає у Рівному.

Циганчук, К. Коли приходить темрява [Текст] : роман / Ксенія Циганчук ; передм. А. Кокотюхи. – Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. –  256 с.
Усе більш жорстокими й цинічними стають вбивства, які скоює загадковий рівнен ський маніяк... Назар, перший, хто опинився на місці злочину, тепер постійно відчуває на собі чийсь холодний погляд. Так, наче дивиться темрява... Хтось стежить за квар тирою його коханої Лізи та її молодшої сестри, а слідчий Малашко безсилий щось вдіяти. Це змушує Назара з дівчиною стати до справи. Єдине, що відомо: вбивця звужує коло, наближаючись до хлопця. Він той, хто зовсім поруч... Інтуїція ще ніколи не під водила Назара. Маленьке зусилля  і він зазирне в очі вбивці...

четвер, 13 липня 2017 р.

ЯРОСЛАВ ГАЛАН

Галан Я. О.
Український письменник, драматург, журналіст, педагог, який писав українською і польською мовами.
Народився в родині службовця 14 липня 1902 року в м. Динов (Польща). Навчався у Віденському ї Краківському університетах. У роки Другої світової війни працював у редакціях фронтових газет, а також радіокоментатором. Був спеціальним кореспондентом на Нюрберзькому процесі над фашистами. Літературну діяльність почав як драматург: п'єси "Дон Кіхот з Еттегейма", "Вантаж", сатирична комедія "99%" та ін. Писав також прозові твори, зокрема новели "Кара", "Цілина". Найбільше відомий як автор збірок нарисів, памфлетів, фейлетонів "Фронт в ефірі", "Їх обличчя", "перед лицем фактів".
Вбитий у Львові у робочому кабінеті 24 жовтня 1949 року.
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Галан, Я. О. З неопублікованого : фейлетони / Я. О. Галан. –  Львів : Каменяр, 1990. –  103 с. 
  2. Галан, Я. О.Твори [Текст] : у 4-х т. / Я. О. Галан. –  К. : Наукова думка, 1977 .
  3. Галан, Я. О. Драматичні твори. Художня проза. Публіцистика [Текст] / Я. О. Галан. –  К. : Наукова думка, 1983. –  591 с. 
  4. Галан, Я. О. Любов на світанні. П'єса. Публіцистика [Текст] / Я. О. Галан. –  К. : Дніпро, 1986. –  342 с. 
  5. Галан, Я. О. Вибрані твори [Текст] / Я. О. Галан. –  2-ге вид. –  Львів : Каменяр, 1976. –  238 с. 

неділя, 9 липня 2017 р.

КОЧУБЕЙ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

до 85-річчя від дня народження дипломата, літературознавця, перекладача, сходознавця,
 громадського діяча
Кочубей
Юрій Миколайович
Народився 9 липня 1932 року в Полтаві у сім'ї вчителя. В 1950 р. закінчив українську чоловічу середню школу № 1 у м. Луцьку із золотою медаллю. У 1955 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, одержав диплом із відзнакою за спеціальністю "історик-міжнародник, референт-перекладач", де вивчав арабську мову у Т. Г. Кезми.
Почав друкуватися з 1955 року.
З 1957 по 1997 рік на дипломатичній роботі в Міністерстві зовнішніх справ України. З 1957 по 1963 рр. третій, другий, перший секретар МЗС Української РСР. 
В 1959 році одружився з Раїсою Михайлівною. "Міжнародники вступали в шлюб з дівчатами з романо-германського факультету, а я знайшов свою на механіко-математичному", – зі слів Кочубея. З 1963-1968рр. працював у представництві УРСР в ООН, в Нью-Йорку. В 1961 році народилася донька Наталя, а в 1966 році народився син Богдан.
З 1971 по 1977 рр. постійний представник УРСР при ЮНЕСКО (м. Париж). Паралельно займався дослідницькою роботою в галузі сходознавства, 1977 року захистив дисертацію в Інституті сходознавства АН СРСР (м. Москва) і має науковий ступінь кандидата філологічних наук. 
З 1982 по 1986 рр. заступник міністра закордонних справ УРСР, голова Національної комісії в справах ЮНЕСКО. З 1987 по 1992 рр. заступник Генерального директора ЮНЕСКО (м. Париж, Женева). Спогади про цю подію Юрія Миколайовича : "У 1987-му став заступником генсека. Це найвищий рівень, якого досяг українець. Москва спохопилася, і почали на мене тиснути. Віддай цю посаду, а ми тебе зробимо послом в якийсь африканській країні. Був навіть син Громико серед претендентів на моє місце. Але я згоди не дав. Приїхав до Києва, прийшов до нашого вищого начальства. Івашко запитує: ви погодилися? – Кажу: немає. – То йдіть і працюйте."

ЇХ ПОРІДНИВ ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЙ

Біобібліографічне досьє розповідає про життя та діяльність борця Івана Піддубного, педагога Антона Макаренка та оперного співака Івана Козловського. Хронологічні рамки відбору періодичних видань – 15 років. Матеріал не є вичерпним. Видання адресоване бібліотекарям, вчителям, краєзнавцям, студентам, учням- старшокласникам та широкому загалу. 
"Їх поріднив полтавський край" : біобібліографічне досьє / упорядник О. Г. Радутна; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2017. – 32 с.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...