пʼятниця, 23 червня 2017 р.

ПОВІСТЬ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ, ЯКІ ШУКАЮТЬ СЕБЕ...

Гридін, Сергій. Не такий [Текст] : повість для підлітків, які шукають себе / С. Гридін. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2014. - 175 с.
"Не такий" Сергія Гридіна – це повість про хлопця на ім’я Денис, життя якого ми бачимо в кількох вікових площинах, від молодшого до старшого підлітка. Може, хтось скаже, що бути дитиною, тим паче підлітком – просто. Але якщо ти відрізняєшся від решти, скажімо, надмірною вагою, тобі не оминути зневаги і знущань однолітків і навіть дорослих.
Денис – хлопчик з благополучної сім’ї, котра згодом розпадається через "втечу" батька. В книжці Денис проходить низку зіткнень із доволі звичними фактами реальності. Корупція в школі, жорстокість однокласників, підліткова вагітність, сімейні негаразди та нове романтичне кохання мами, знущання вчителів, своєрідну атмосферу в "зразкових" таборах літнього відпочинку…
Ця книга вражає своєю відвертістю. Про школу, родину, суспільство, полишених самих на себе дітей, і взагалі про життя, яким воно є – без прикрас і без купюр, сповнене суворих реалій і випробувань. 
Сергій Гридін сміливо спробував підійти до змалювання світу підлітків. Слово "сміливо" тут показує не якусь особливу відвертість, а сам факт творення доволі нетипового для сучасної української дитячої літератури реалістичного художнього світу. Раніше подібне життя спальних районів із гопніками та іншою "фауною" можна було вичитати хіба що в "дорослих" романах...
Отож якщо ваші діти-підлітки комплексують з приводу своєї зовнішності, почуваються пригніченими через ставлення однокласників або потерпають через відсутність супермодних речей, раджу тихцем залишити їм на столі чи десь коло подушки "Не такого". Часто з проблемами книжкових героїв-однолітків підліткам легше сприймати й переживати і власні, шукати виходу з них.
Думаю, цю добре написану реалістичну повість варто прочитати і мамам, і татам, аби краще розуміти своїх дітей...

середа, 21 червня 2017 р.

ФІНАЛЬНІ ФРАЗИ КНИГ

Вибираєте, що почитати? Тільки найкращі книги в нашій бібліотеці! Найвідоміші письменники, книги-бестселери, лауреати літературних премій, екранізовані романи...
Так давайте ж згадаємо про ті найулюбленіші книги, фінальні фрази яких володіють неймовірно сильним й емоційним зарядом та запам'ятовуються назавжди. Хто знає, може, прийшов час перечитати одну з них? 
Представляємо вашій увазі кращі фінальні фрази книг.

"Кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його... А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших... Кажеш їм - люблю, але жити... жити без них можеш!" 
(Люко Дашвар "На запах м'яса")Книга "На запах м'яса" і початок, і кінцівка, мабуть, самі незвичайні з усіх книг.

"Лед тронулся, господа присяжные заседатели". 
(Илья Ильф, Евгений Петров «Двенадцать Стульев»)Роман "Дванадцять стільців" - найпопулярніша книга всіх часів.
"Я подумаю про все це завтра, в Тарі. Тоді я зможу. Завтра я знайду спосіб повернути Ретта. Адже завтра вже буде інший день". 
(Маргарет Мітчелл "Віднесені вітром"). Роман встиг підкорити серця мільйонів читачів по всьому світі. Напевно всі вони пам’ятають цю фразу.

вівторок, 20 червня 2017 р.

БАЧИНСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Андрій Михайлович
Бачинський
Народився 19 січня 1968 року в місті Калуш Івано-Франківської області. З дитинства захоплювався пригодницько-фантастичними романами та конструюванням радіоприладів.
Живе й працює у Львовi. За освiтою інженер-конструктор електронних приладів. Але врешті перше дитяче захоплення перемогло і інженер-конструктор електронних приладів перетворився на дитячого письменника. 
Захоплюється iсторiєю краю. Любить подорожувати разом зi своїми трьома дiтьми й вигадувати для них (i про них) рiзнi пригодницькi iсторiї.
У 2015 році книга Андрія Бачинського "140 децибелів тиші" стала переможцем премії Дитяча Книжка року ВВС.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ: 
Бачинський, Андрій. 140 децибелів тиші / А. Бачинський. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. – 127 с.
Анотація. В автомобільній аварії юний музикант Сергій втрачає не тільки батьків, сестричку, але й слух. Він мусить навчитися по-новому спілкуватися з ровесниками в інтернаті, подолати зневіру і відчай, аби важка втрата не вбила в ньому повністю бажання жити. А також – вирватися зі злочинного кола і врятувати названу сестру від лиха...
Це соціально-психологічна повість, яка відкриває для свого читача світ глухих людей і орієнтована, здебільшого, на підліткову аудиторію. Тим не менш, у творі порушуються й "дорослі" проблеми.
Андрій Бачинський писав цю історію з життя. Він виріс у Калуші поряд з інтернатом для глухих та слабочуючих дітей, з якими стикався неодноразово.
  • Бачинський, Андрій. Детективи в Артеку, або команда скарбошукачів / А. Бачинський. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. – 191 с. 
  • Бачинський, Андрій. Канікули Остапа і Даринки / А. Бачинський. – [К.] : Грані-Т, [2011]. – 176 с. 
  • Бачинський, Андрій. Неймовірні пригоди Остапа і Даринки / А. Бачинський. – [К.] : Грані-Т, [2013]. – 152 с.

субота, 17 червня 2017 р.

БУВ ВІН І СОЛДАТОМ, І ПОЕТОМ,,,

(До Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні)
Пішов він, як і всі, за день на смертний бій
І молодим лицем упав в криваві трави.
Йому б співать та жить. 
А він прожив так мало,
І так багато він у битвах пережив.
В. Сосюра
Кость (Костянти́н) 
Миха́йлович Герасиме́нко 
Сімдесят п'ять років тому, 1942 року, ворожа куля обірвала поетичну і життєву струну 35-річного полтавця-воїна, за висловом М. Рильського, "природженого поета", Костя Герасименка. 
У нього на той час було опубліковано уже шість поетичних збірок. У кожній з них звучала його пісня "терпкою мрією і радістю зачата", поет любив рідний полтавський край "гаряче до болю", і де б не був потім, – вчувалися йому мамині пісні і "озивалися криниці".
Майбутній письменник народився 110 років тому, 11 травня 1907 року у селі Прихідьки Пирятинського повіту, дитячі та юнацькі роки провів у селі Заріччі, місті Пирятині.
Спомином дитинства, шкільних років звучитьпоезія-присвята "Учительці", де є рядок і про "перший негаданий вірш", що прийшов на уроці. Пробуджували поетичний талант хлопцяі батьки-вчителі. Мама Віра Семенівна рано померла, туга за нею передана сином в одному з кращих ліричних віршів "Портрет".
Творче дерево поета виростало з народної мудрості, з глибин полтавської землі, з особистих вражень його короткого, але насиченого життя.
Навчаючись у Пирятинському педагогічномутехнікумі, Кость багато читав, брав участь у роботі літературного гуртка "Плуг". Цікавився історією Пирятина, досліджував перебування Тараса Шевченка у місті та селі Березовій Рудці.
Друкуватися юнак почав з вісімнадцяти років. Після закінчення технікуму він вчителював на Донбасі, там побачила світ його перша збірка "Зріст" (1933). З 1934 року Кость став членом Спілки письменників СРСР, а 1935 року він переїхав до Києва, працював на кінофабриці, брав участь у роботі Спілки письменників України. 
Останнє передвоєнне п'ятиріччя – розквіт творчості молодого поета. Одна за одною виходять його поетичні збірки "Вересень" (1935), "Пам'ять" (1938), "Дорога" (1939), "Портрет" (1941).Перед самою війною розкрився драматичний хист К. Герасименка. Першу свою драматичну поему "При битій дорозі" (1939) він написав за мотивами творчості Т. Шевченка, передусім його "Катерини".

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

ФАНТАСТИЧНІ ПОВІСТІ

«…зло не можна знищити, його, як і добра, може бути менше або більше.
Усі ми, люди, живемо на Землі для того, щоб добро переважало.
І цьому в книжках я вчу дітей…»
(Галина Малик)
Малик Галина Миколаївна 
(2 серпня 1951, 
Бердянськ, 
Запорізька область) 
Фантастична дилогія відомої української письменниці Галини Малик "Злочинці з паралельного світу" — весела розповідь про безпритульного хлопчика Хроню, який наперекір долі сподівається знайти своїх батьків. Знайти батьків — ось мрія усього Хроніного дитинства. Знайти батьків, хай би де вони не були — навіть у Чорнобильській зоні. Знайти батьків крізь знайомство з друзями — псом Рексом і круком Гаєм, крізь втрату приятельки вівчарки Доллі, крізь зраду кота Рати, крізь розчарування, крізь життя упроголодь, крізь переслідування Ацетонової банди... Словом, ти ладен стерпіти усе, доки шукаєш батьків...
У книзі багато фантастичних припущень. "Злочинці з паралельного світу" втрутилися у життя нашого світу і зробили так, щоб тварини могли розмовляти. Тепер у цих тварин і їхнього товариша Хроні є важлива місія – змінити соціальний устрій своєї країни, щоб більше не страждали ні тварини, ні люди.
Вірний друг пес Рекс, чеченець Джохар, мудрий ворон Гай, "крутий" кіт Рата, підла і підступна потвора Чмак — далеко не повний перелік персонажів, з якими доля зводить Хроню у його поневіряннях. М’який гумор, іронічність оповіді, колоритна мова, часом трагізм ситуацій тримають читача у постійній напрузі. Але найбільше зворушують прагнення головних персонажів до справедливості, атмосфера людяності і любові, якими сповнена кожна сторінка книги.
  • Малик, Галина Миколаївна. Злочинці з паралельного світу [Текст] / Г. М. Малик. – Львів : Світ, 2001. – 72 с. 
  • Малик, Галина Миколаївна. Злочинці з паралельного світу - 2 [Текст] : фантаст. повість / Г. М. Малик. – Львів : Світ, 2011. – 96 с.
Запрошуємо вас до читання фантастичної повісті відомої української письменниці Галини Малик "Злочинці з паралельного світу".

четвер, 15 червня 2017 р.

ПІДЛІТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Підлітковий вік здебільшого виявляється складним періодом для дітей. Швидкі зміни, що відбуваються з тілом і душею, нові виклики, необхідність самовизначення, часто нерозуміння батьків. Книжка, що вчасно потрапить до рук, може дуже полегшити життя і дітям, і батькам. А хорошу підліткову прозу ще треба пошукати. Книжок багато, але як обрати?
Аби полегшити вам вибір і зацікавити новітньою українською літературою для підлітків, створили цей рекомендаційний список літератури. У ньому розповідатиметься не про «найкращі» книжки, бо йдеться про читачів того віку, коли запити й уявлення індивідуальні. Мова йде про книжки різні та яскраві, про ті, що «зачіпають». Про ті, які хочеться переповісти друзям й ті, які вже завоювали читача.
Маємо надію, що цей рекомендаційний список літератури зможе підказати Вам, яка з книжок стане «найкращим співбесідником» для кожного читача.
Рекомендація для батьків: прочитайте самі, перш ніж дати книжку дитині, – дізнаєтеся багато нового.

Старк, Ульф. Диваки і зануди : [роман] / У. Старк ; пер. зі швед. Г. Кирпи. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. – 160 с.
У 12-річної Сімони все пішло шкереберть. Її “не така як всі” мама зійшлася з занудою Інгве, і через це їй доводиться переїхати до іншого будинку, змінити школу і друзів, втратити улюбленого пса Кільроя. Проблеми поглиблюються, коли у новій школі її приймають за хлопчика Симона. Спочатку їй подобається прикидатися хлопцем, але незабаром вона закохується… і закохуються у неї. Добре, що у Сімони є дідусь, до якого можна притиснутися, розповісти про те, що трапилося, разом посміятися – і проблеми вже не здаються такими невирішуваними. Дідусь, який втече рано вранці з лікарні в жіночих чоботях і повідає, що диваком бути набагато краще, ніж занудою, і влаштує незабутню вечірку. Останню.
Сайко, Оксана. Новенька та інші історії : [для серед. шк. віку] / О. Сайко. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2012. - 191 с. 

13-річним героям оповідань Оксани Сайко доводиться — може, вперше в житті і часто в драматичних ситуаціях – зробити рішучий вибір на користь або добра, або зла. Так вони пізнають людей і пізнають себе. Які методи годяться в боротьбі за перемогу на конкурсі краси? Що робити, коли товариш в біді  бігти за дорослими чи намагатися рятувати самому? Чим «віддячити» не надто доброзичливому учителеві  осудом, а чи співчуттям?..


Пекарська, Малгожата - Кароліна. Клас пані Чайки / М. - К. Пекарська ; пер. з пол. Б. Антоняк. - [Х.] : Школа, [2012]. - 336 с. 
Труднощі підліткового віку, негаразди у школі та вдома, перші почуття й розчарування. Головні герої роману – варшавські гімназисти – вчаться складного мистецтва прийняття іншої людини, з усіма її вадами. Вони закохуються, ходять на вечірки, напиваються, читають і обговорюють дорослі важливі питання. За три роки навчання з одному класі з цими дітьми стається багато цікавого, вони помиляються, але знаходять способи виправитися. А ще в цій книжці повно гумору й дотепів, і немає і натяку на моралізаторство.

середа, 14 червня 2017 р.

ПАСІЧНИК МИТРОФАН ВАСИЛЬОВИЧ - ВЧЕНИЙ ФІЗИК-ЯДЕРНИК

ПАСІЧНИК
МИТРОФАН  ВАСИЛЬОВИЧ
17 червні 2017 року виповнюється 105 років з дня народження відомого вченого в галузі ядерноїфізики, засновника української школи з нейтронної фізики Митрофана Васильовича Пасічника –академіка Національної академії наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, докторафізико-математичних наук, професора.
Народивсяв селянській родині1912 року в селіЖирківка (тепер Машівського району Полтавської області).
У 1929 р. закінчив трудову семирічну школу. У школі він був кращим учнем, потім відмінно вчився на робітфаці, згодом – у Полтавському інституті соціального виховання, ще знаному як інститут народної освіти, після закінчення якого був залишений при кафедрі фізики на посаді асистента йвикладача робітфаку для подальшої підготовки до наукової та педагогічної роботи.Саме тоді захопився вивченням структури металів та впливу на неї рентгенівських променів. Дослідження виявилися вельми актуальними, і через рік молодого спеціаліста запросили в Інститут фізики Академії наук УРСР. З 1932 по 1935 р.навчався в аспірантурі Інституту фізики ВУАН УРСР у Києві в рентгено-фізичному відділі, а позакінченні працював у цьому інституті науковим співробітником. Після присудження йому в 1938 р.вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук очолив лабораторію цього інституту.Протягом 1940-1941 рр. працював проректором Чернівецького університету й одночаснозавідувачем кафедри експериментальної фізики.
Перші наукові праці Митрофана Васильовича присвячено вивченню дифракції швидкихелектронів та електронографічному вивченню структури тонких шарів речовини, природи захиснихплівок у нержавіючих сталях і кислотостійких чавунах. У перші повоєнні роки М. В. Пасічник успівпраці з науковцями Ленінградського фізико-технічного інституту АН СРСР провів тонкідослідження природи спектрів позитронів конверсії, що дало змогу отримати прецизійні дані проположення та інтенсивності ряду ліній.
З початку Великої Вітчизняної війни й до Перемоги вчений був у лавах діючої армії. Молодою людиною він пройшов складними дорогами війни від бійця120винищувального батальйону до начальника відділу політичного управління 2-го Українськогофронту. Брав участь в обороні Києва та у Сталінградській битві, у визволенні Будапешта та Відня. Завиконання завдань під час Великої Вітчизняної війни його було нагороджено орденами ЧервоноїЗірки, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Червоного Прапора та багатьма бойовими медалями. Післязакінчення війни М. В. Пасічник продовжує службу в лавах Радянської Армії як начальник відділупропаганди Радянської частини Союзницької контрольної комісії по Австрії.

вівторок, 13 червня 2017 р.

ПАПІР І КВІТИ

Якщо ви трепетно ​​ставитеся не тільки до вибору подарунка, а й до його оформлення, то вам припаде до смаку світ-дизайн! Солодкі і барвисті букети з паперу та цукерок обов'язково порадують і здивують ваших друзів і близьких. Автор книги, Євгенія Вавилова, створила 20 авторських майстер-класів для любителів естетики і солодкого. Прості і зрозумілі інструкції, покрокові ілюстрації зроблять процес створення святкових букетів легким і захоплюючим. У книзі ви знайдете основні матеріали та інструменти, необхідні для роботи, і дізнаєтеся, які цукерки краще підходять для смачних букетів. Трохи старанності, і зовсім скоро ви опануєте новою професією!
Вавилова, Евгения. Цветы из конфет и бумаги : 20 авторских мастер-классов / Е. Вавилова. - М. : АСТ, [2016]. - 96 с.

неділя, 11 червня 2017 р.

"ДЕ ЗОСТАЛИСЬ ДУШІ ХОРОМИ…"

Лівицька-Холодна
 Наталя Андріївна
(Рідна Полтавщина у поезіях Н. Лівицької-Холодної) : 
до 115-ої річниці від дня народження поетеси української діаспори, уродженки краю.
Народилася Наталя 15 червня 1902 року на Писаренковому хуторі, в обійсті своєї бабусі, поблизу с. Гельмязів Золотоніського повіту Полтавської губернії. 
Лівицькі – старий козаць­кий старшинський рід із Ліплявської сотні ­Пере­яславського полку. Рід пере­йшов у дворянство, але тримався ­козацьких традицій. ­
Виростала дівчинка на благодатній Полтавщині, у "Божому раю", серед садків і квітів. 
Бабусина ласка, козацьке привілля, таємнича зажура степів, щирі й добрі земляки із задушевними піснями, казками, легендами, солов'їною мовою творили її духовний світ:
Як багато було там Бога
В кожнім серці і в кожній хаті!
Поетка про раннє дитинство згадує так: "І все те: ті хутори, і та Золотоноша, і піщані горби над Дніпром, на одному з яких залишилася могила мого діда, – було колискою мого життя, моєї творчості. Там я пізнала справжню любов – любов родинну і любов до землі, з якої ми встали. До п'яти років життя я не знала іншої мови, крім української. Життя було повне звуків і барв. Звуки – це спів птахів у садах і гаях, співи дівчат на селі і голос батька, який заспівував на добраніч. І все те було мовою, яка сама була як спів. Барви – це квітки в садах і полях, це блакить неба, це Дніпро…". 
Це дало силу не зректися свого краю і народу в пізніші найважчі часи.
Ім'я поетеси української діаспори в США, непересічної особистості Наталії Лівицької-Холодної довгий час було серед замовчуваних в Україні. Хоч прожила понад 100 років, а творчий шлях поетеси тривав близько 80 років, вона ніколи не дізналася, що на Батьківщині віршова спадщина її нарешті отримала визнання, прихильність та захоплення читачів, великий інтерес дослідників-літературознавців.
Історія її життя цілковито повторює долю тих, хто був змушений покинути рідні простори та жити й творити на чужині, блукати-мандрувати "емігрантськими Сахарами", за висловом поета Є. Маланюка.
Наталя Лівицька… Ім'я цієї жінки звучить, як музика. І такою ж вродою наділив її Бог як людину і таким же талантом, як митця. А ще наділив даром любити – свій рід, коханого, доньку, Україну.
Вона – авторка великої кількості поезій (понад 400), прозових творів – усе своє життя присвятила Україні. Світло і любов поетка випромінювала через поетичне слово.
Лише за цю любов Наталія Андріївна була покарана 82-ма роками вигнання. Взагалі, не пестила доля поетесу, навпаки, раз за разом перетинала її шлях неосяжною стіною болю, коли вже, здавалося: немає терпіння, крах надій. Напевно, тому, що була спочатку жменька щастя, була святість, яка зігрівала, давала сили в подальші найпекельніші роки. Це – дитинство в ріднім краю…
Подаємо уривки з поезій, де постає у своїй красі полтавська земля:

Від Полтави до Харкова й Курська
Попливе жовтосиній стяг.
Не Димитрій це і не Курбський
До Москви прокладатиме шлях.

О краю мій! В твоїх весняних зливах
Прийми від мене радісний привіт.
Там, на заквітчаних полтавських нивах
Дитячих ніг моїх лишився слід.

Я дивлюсь на світ очима води
У ставках Полтавщини…
І місяць уповні
Дивиться оком Гоголя
В око мені…

Що б дала за один окрайчик 
того хліба, що просто з печі… колись.
І за спів чи Маринин, чи Одарчин,
Чи за той, що співав верболіз.

вівторок, 6 червня 2017 р.

КНИГИ ПРО ЖІНОК, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА...

Найбільш потерпають у суспільстві від насильства, як правило, жінки. Це найпоширеніше порушення прав людини у світі. Останнім часом світове співтовариство приділяє цій проблемі багато уваги: зокрема, прийнято Декларацію про ліквідацію насильства щодо жінок.
Жорстоке поводження забирає більше життів і перетворює жінок на інвалідів набагато частіше, ніж онкологія, дорожньо-транспортні пригоди та військові дії. 
Презентуємо книги, що розповідають про жінок, які зазнали насильства у різних його проявах.
Ларссон, Стіг. Чоловіки, що ненавидять жінок [Текст] : скандинавський гостросюжетний роман / С. Ларссон ; [пер. В. М. Верховня]. – Х. : Фоліо, 2012. – 702 с.
Надзвичайно цікава книга, де переплітаються таємниці минулого і сучасного невеликого шведського містечка, особисте життя героїв і постійна жага справедливості.
Головний герой – журналіст Мікаель Блумквіст – через програш у суді впливовому бізнесмену Веннерстрьому і пов’язані з цим труднощі погоджується на проведення приватного розслідування, ініційованого колись могутнім дільцем Хінкером Вангером. Більше 30 років Хінкеру не дає спокою зникнення його племінниці Харієт Вангер, тому він наймає опального журналіста, аби той дізнався правду про її зникнення. У ході розслідування до Мікаель приєднується молода і талановита, але асоціальна хакерша Лісбет Саландер. У роботі вони стикаються з убивствами молодих жінок, скоєних, на перший погляд, на релігійному ґрунті (кожне вбивство супроводжується цитатою з Біблії, яка викриває певний гріх). 
У книзі порушується багато проблем релігійного характеру: вбивства, ненависть, заздрість, подружні зради, інцест, насильство тощо.
Кронин, Арчибальд Джозеф. Замок Броуди [Текст] : [роман] / А. Д. Кронин ; [пер. с англ. М. Абкиной]. – М. : ЭКСМО, 2011. – 768 с.
Ця книга – перший і найвідоміший роман шотландського письменника. "Мій дім – моя фортеця" – це англійське прислів'я добре відоме. Але будинок Джеймса Броуді став не фортецею, а перетворився для членів його сім'ї на справжню в'язницю. З неї вириваються старша дочка Мері та син Мет, а ось ті, хто упокорюється з самодурством і деспотизмом Броуді – його дружина Маргарет і малятко Нессі – приречені.
Белімова, Тетяна. Київ. UA [Текст] : роман / Т. Белімова. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 256 с.
Письменниця підняла одну з найболючіших проблем – кризу сім’ї. Як з нею справляються головні герої, про що думають, як живуть один без одного – в людські душі заглянути непросто, але письменниця вирішила це зробити. І що вийшло? 
Оздоблена діамантами золота клітка не перестає бути кліткою. Альона у шлюбі почувалася пташкою з підрізаними крильми, а ще й зазнавала жорстокої тиранії та знущань від чоловіка. Але надію на щастя їй подарувало спілкування в Інтернеті. 

середа, 24 травня 2017 р.

ПОЕЗІЯ ІВАНА АНДРУСЯКА

Іван Андрусяк
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли

ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як окрушини

ми останні пророки в країні вчорашніх богів
ми останні предтечі великого царства диявола
ми зчиняємо галас і це називається гімн
ми сякаємось в руку і це називається правила

а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір
це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться
в божевільній труні долілиць повертається вій
матюкається сич ремигає зашумлена хортиця

табунами блукають отари і несть їм числа
по найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі
по незвіданих нетрищах душі виходять на злам
і спалахує небо червоною мічене пастою

розенкранце зі сцени старий канделябр забирай
гільденстерне жени за куліси розгнуздану свиту
покоління майстрів відчиняє ворота у рай
а старий азозелло веде під вінець маргариту
вітер
навздогад гортає

твоє волосся
так

як вогонь
сторінка за сторінкою
повільно пожирає
книгу

вівторок, 23 травня 2017 р.

РОЗПОВІДІ ПРО ГЕРОЇВ ФРОНТУ

Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності неньки-України.
Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.
Спокон віків українці боронили свою волю, незалежність, прагнення до свободи. Скільки довелось пройти шляху у боротьбі із ворогами козацької доби, із царським режимом Росії, фашистськими окупантами – гітлерівцями. Але вистояли, вибороли свободу! Ціною власних життів…
На нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. 
Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»
Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у Великій Вітчизняній війні. Російська армія, ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслами про захист російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу.
Але ніхто не очікував, що за цей період український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців та воїнів запасу ідуть на війну, обороняти Україну від російської армії, від свавілля кремлівських бойовиків.
Героям слава! : розповіді для дітей про героїв фронту і тилу / [упоряд. О. Давидова] ; іл. Х. Лукащук. – Київ : Мамине Сонечко, 2016. – 48 с. : іл.
Збірка містить вісім коротких оповідань різних авторів про війну на сході України, про сучасних українських героїв АТО, які рятують бойових товаришів, захищають країну від ворогів та знаходять нових друзів на передовій. Ілюстрації виконані в пастельних тонах Христиною Лукащук.
Ця книжка розрахована на молодших школярів, але буде цікавою для читачів будь-якого віку.

понеділок, 22 травня 2017 р.

"СВІЙ ГОЛОС ШАНУВАТИ ТРЕБА…"

(До 100-річчя від дня народження 
письменника-полтавця К. М. Тесленка)
К. М. Тесленко
Кость Макарович Тесленко – вчитель і письменник, племінник класика української літератури Архипа Тесленка, народився 22 травня 1917 року в с. Мачухи Полтавського р-ну в родині вчителя музики. Його батько помер молодим, залишивши матір із трьома дітьми, Костеві було тоді лише три рочки. 
Змалку хлопчик вирізнявся жадобою до знань. Почав навчатися в школі на рік раніше від інших дітей, ходив до школи у сусіднє село, долаючи щодня немалий відрізок шляху. 1938 року Костянтин закінчив поліграфічний технікум,
а 1946 – філологічний факультет Харківського університету. В університеті його однокурсниками були земляки-полтавці – Олесь Гончар, Григорій Тютюнник, Олексій Коломієць (в майбутньому – знані українські письменники, лауреати Шевченківської премії). 
Цього ж року разом із молодою дружиною Марією Павлівною Лісовською, теж випускницею Харківського університету і майбутнім співавтором, приїздить у Донецьк, де в середній школі № 75 вони викладають українську мову і літературу. 
Енергійні,залюблені у свою справу вчителі привертали до себе і свого предмету серця учнів, запалюючи в них світло любові до української мови, літератури, культури, до землі, на якій живуть.
Кость Тесленко і Марія Лісовська по-новому відкрили для учнів І. Котляревського, Т. Шевченка, Є. Гребінку, П. Мирного, І. Франка, Л. Українку.
Один з учнів Костя Макаровича, відомий журналіст В. Чікалін, згадував: "На уроки наш учитель приходив у костюмі. А коли з нами відправлявся на природу, в посадку з обох сторін залізниці "Донецьк–Маріуполь", одягав вишиванку і солом'яний бриль. І хоч ніхто із наших знайомих так не одягався, ми поважали Костя Макаровича за таку оригінальність. А ще за те, що завжди і скрізь говорив виключно українською мовою, яка у ті часи ще не була державною".
Проби пера молодого вчителя припадають на 1956 рік, перша книжка "Скільки житиму – любитиму" вийшла у Тесленка 1959 року. Костем Макаровичем упродовж тридцяти років творчого життя написано й опубліковано близько сотні оповідань, повістей:"На морі слідів не лишається" (1960), "Крізь громовицю" (1961), "Знайдені крила" (1962), "Різноцвіття" (1966), "Відлучення серця" (1972), "Незгасимі зоряниці" (1978),"Богучари" (1982), "Зимовий грім" (1985), "Крихкий лід" (1989). 

ЛЮБЧЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА СТАЛА ЗАСЛУЖЕНОЮ АРТИСТКОЮ УКРАЇНИ

Тетяна і Олександр
Любченко

В цьому році Президент України Петро Порошенко підписав Указ "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру". За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність почесне звання "Заслужений артист України" присвоєне провідному майстрові сцени, артистці Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя Тетяні Любченко.
Народилася актриса 10 грудня.
У 2000 році закінчила Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю "Театральне мистецтво", актор драматичного театру і кіно. 
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1994 року.
За сумісництвом – викладач сценічної мови театрального відділу Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка. 
Актриса є постійною ведучою концертних програм і мистецьких заходів міського та обласного рівня.
Нагороди: 
2008 р. – диплом "Краща жіноча роль" (Мавка – "Лісова пісня") VII Міжнародного театрального фестивалю "Класика сьогодні" у м. Дніпродзержинськ.
Знакові ролі колишнього репертуару:
  • Ліска – "Королева чардашу" І. Кальман
  • Вікі – "Театр" Макл Фрейн 
  • Ліза Волкова – "Конкурс" О. Галін
  • Юліска – "Королева чардашу" І. Кальман
  • Глорія Гулек – "Дорога моя Памела" Дж. Патрік
  • Аня – "Вишневий сад" А. Чехов
  • Пріся – "Шельменко-денщик" Г. Квітка Основ'яненко
  • Мм. Брі, вона ж Анжеліка – "В очікуванні короля, або Обдурений чоловік", Ж.-Б. Мольєр.
  • Панна – "Вій", Н. Садур за М. Гоголем
Грає у виставах: 
  • "Безталанна" – Варка
  • "Боїнг-боїнг" – Джуді
  • "Довгі версти війни" – Ведуча
  • "Доньки-матері" – Донька
  • "Енеїда" – Лавися
  • "За двома зайцями" – Настя
  • "Кіт у чоботях" – Кіт 
  • "Лісова пісня" – Мавка 

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ОЛЕСЬ ГОНЧАР


неділя, 21 травня 2017 р.

ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС

Полтавщина – щедра письменницькими талантами земля. Письменники  земляки, та й уродженці інших регіонів України, які жили і творили у нашому краї у своїй творчості талановито висвітлювали мальовничу природу, життя і побут людей та їх боротьбу за одвічні ідеали справедливості.
Народився на благословенній семенівській землі Валентин Лукич Чемерис  8 липня 1936 року у селі Заїчинці Семенівському районі Полтавської області. 
Благодатна на красу природа Семенівщина дала поштовх до творчості письменника.
Сорок років (з 1953 року) жив і працював у Дніпропетровську, де й розпочався його творчий шлях. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на ряді підприємств Придніпров’я, в редакціях обласних газет, видавництві "Промінь". У 1989  1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. Працював в адміністрації Президента України. Нині живе в Києві, працює в редакції газети "Літературна Україна".
Прозаїк. Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
Загалом у письменника вийшли в 1962-2015 р.р. історичні твори, фантастика, гумор, романи-ессе. Також видав 20 веселих збірок  гуморески, пародії, веселі повісті. Серед них: "Вибори таємного агента", "Як стати щасливим", "Коли спокушає диявол", "Операція "Земфіра", "Царська охота", "Де хазяйнує Валя Чемерис" та ін.
Лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору ім. О. Вишні, літературної премії ім. Ф. Маківчука, ім. С. Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася, за найкращі оповідання присуджена премія ім. Ю. Яновського. За романи з історії України "Фортеця на Бористені" та "Ордер на любов" автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", 2008 рік.
В 2009 році присуджена літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка "Без права повернення".
Твори Валентина Чемериса друкуються в багатьох журналах: "Вітчизна", "Дніпро", "Березіль", "Ватра", "Київ", "Лель", "Світ пригод", "Пам'ять століть", "Барвінок", "Зміна", "Піонерія", "Перець"; в газетах "Літературна Україна", "Молодь України", "Сільські вісті", "Культура і життя", "Зірка", "Час", "Веселі вісті" та в ін. виданнях.
Помер 4 грудня 2016 року.
КНИГИ:
Чемерис, Валентин Лукич. Амазонка. Київ - Соловки / В. Л. Чемерис.  Харків : ЛА "Час читати", 2016.  507 с. 
Анотація.  Що спонукало Олену Телігу, героїню повісті "Амазонка", вишукану красуню-аристократку, не менш прекрасну поетесу, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? Письменник зображує жінку, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог - стає хороброю та незламною. Такою й зустріла Олена свою смерть у горезвісному Бабиному Яру в Києві у лютому 1942 року, де її, патріотку, члена ОУН, розстріляли німецькі фашисти.

пʼятниця, 19 травня 2017 р.

НАЙКРАЩІ УКРАЇНСЬКІ СОЦМЕРЕЖІ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗАМІНИТЬ "Вконтакті"

Популярні соціальні мережі, такі як "Вконтакті", "Однокласники" тепер заборонені на території України. Багато жителів України використовували ці сайти для спілкування з друзями, перегляду цікавої інформації в групах і багато чого ще. Не варто засмучуватися, адже є багато українських соціальних мереж. Про них розкажуть Українські Новини.
З блокуванням російських соціальних мереж, активність в українських соцмережах зросте, що дасть добрий поштовх до розвитку цього напряму в Україні.

ГЕТЕРОТОПІЯ ПАМ’ЯТІ

«Пам’ять» стала предметом наукових досліджень у різних царинах знань – історії, соціології, культурології, філософії, політології, етнографії, психології і т. д. Зарубіжна історіографія активно накопичує потенціал в царині «memory studies» з другої половини ХХ ст. Для вітчизняної гуманітаристики проблема пам’яті актуалізується після здобуття Україною незалежності й виникнення потреби осмислення минулого у процесі формування національної ідентичності.
Киридон, Алла Миколаївна. Гетеротопії пам'яті : теоретико-методологічні проблеми студій пам'яті / А. М. Киридон. - К. : Ніка-Центр, 2016. - 319 с. 
У дослідженні читач знайде відповіді на низку важливих проблем становлення нового наукового напрямку досліджень – студій пам’яті. Авторка розмірковує над формуванням нової парадигми знання, розширює сучасні уявлення про методологічний арсенал студій пам’яті, упроваджує власні категорії («маски пам’яті», «ландшафт пам’яті», «простір пам’яті» тощо) для осмислення пам’яттєвої парадигми; аналізує роль пам’яті та історії в репрезентаційних практиках тощо.

четвер, 18 травня 2017 р.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.
Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного.
Ідею акції "Всесвітній день вишиванки" у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. 

ПІСНЯ ВИГОЙДАНА В НОТАХ

Щедра полтавська земля завжди була багата не лише ваговитим колосом, а й талановитими митцями. 
Тут народились, жили і творили філософ Григорій Сковорода, класик української літератури Іван Котляревський. Ця земля дала світу генія літератури Миколу Гоголя, стала життєдайним джерелом творчості Панаса Мирного, Василя Верховинця, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Євгена Гребінки. 
Мальовнича Полтавщина – батьківщина багатьох талановитих композиторів.
Переді мною клавіші лежать 
У строгому порядку – чорні й білі, 
Хлоп’ята-пальці весело біжать, 
У сад мелодій рвати звуки спілі... 
Ця дотепна й жартівлива строфа належить нашому знаменитому землякові-сучасникові, чудовому композитору Олександрові Білашу, якому, за висловом поета Бориса Олійника, "пощастило народитися в акваторії, означеній такими творчими вершинами, як М. Лисенко, М. Калачевський, брати Майбороди, з одного боку, І. Котляревський, М. Гоголь, П. Мирний та О. Гончар – з іншого"... 
Я – син. Я – мамине крило. 
Гільце, що в світ широкий проросло.
 Я народився вдачею веселий, 
Таким і виріс, так мені й рости. 
Я хлопець звідти, де співають села, 
Де танцями розгойдані мости. 
Я з тих країв, де люди люблять сонце, 
І сміх такий, що шкіру пробива, 
Де жайвір в полі служить охоронцем. 
Лелека у дворі гніздо звива. 
Ось так писав О. Білаш про рідну серцю Полтавщину – материнський край, де стоїть сповита чебрецем гора Пивиха, де серед квітучих садів розкинулось мальовниче селище Градизьк.
БІОГРАФІЯ
Білаш Олександр Іванович, композитор, народний артист України, Герой України, Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Народний артист СРСР. Народився 6 березня 1931 року в с. Градизьк на Полтавщині. Закінчив Київську консерваторію. В 1976-1994 роках очолював Київську організацію Спілки композиторів України. 
Помер Олександр Іванович 6 травня 2003-го, на 72-му році. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Олександр Білаш – автор симфонічних творів, опер та музики до тридцяти художніх кінострічок. Композитор співпрацював з яскравим сузір’ям поетів: Михайлом Ткачем, Дмитром Павличком, Борисом Олійником, Андрієм Малишком, Іваном Драчем.
 Понад триста пісень у вагомому доробку композитора-пісняра Олександра Білаша, серед яких «Пісня про Україну», «Лелеченьки», «Ясени», «Два кольори» та інші, що принесли йому велику й невмирущу славу. 
Яка б не гріла груди позолота 
– Серед своїх найвищих нагород 
Вважаю пісню, вигойдану в нотах,
 Що заспівав її народ.
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Білаш Олександр Іванович (06.03.1931, смт Градизьк  Полтав. обл. - 06.05.2003, м. Київ) - композитор, поет, нар. арт. УРСР (1977), нар. арт. СРСР (1990), Герой

середа, 17 травня 2017 р.

ПОЕЗІЯ ПРО КОХАННЯ НАТАЛІЇ БАКЛАЙ



Наталя Баклай
Ти не кажеш мені про нього,
А я знаю – тобі болить.
Не люби, дитино, чужого,
Бо чужого треба ділить.

Не пускай його до порогу, 
Не проси його до розмов. 
Не люби, дитино, чужого – 
Доведеться красти любов.

Не проси ту любов у Бога,
Не спіши її перейнять,
Не люби, дитино, чужого,
Бо украдене – не сховать.

Не повторюй мої тривоги, 
Тобі краще того не знать. 
Не люби, дитино, чужого, 
Бо чуже – колись віддавать.
Гріх тебе покинуть, гріх – любить.
Хай підкажуть мудрі, що там чути?
І без тебе вже мені не жить,
І з тобою вже мені не бути. 
Кине осінь картами в траву, 
Як ворожка, гляне прямо в очі. 
І боюсь сказать тобі «люблю» 
Й «не люблю» вже говорить не хочу. 
Стогне сумом на вітрах душа, 
Стука до твого вікна, як гілка. 
Я тобі – ні рідна, ні чужа, 
Нам обом – ні солодко, ні гірко

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...