четвер, 19 жовтня 2017 р.

ПОЛТАВЦІ - ЛАУРЕАТИ МІЖНАРОДНОЇ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Біобібліографічний посібник, підготовлений на пошану великого краянина, подає відомості про лауреатів-полтавців, які в різні роки були удостоєні премії. З різних причин премія присуджувалась не щорічно. Відомості про лауреатів, їхню творчість не є вичерпними. До кожної персоналії у логічній послідовності подаються короткі списки літератури. Матеріали подаються за хронологією її присудження, відомості про лауреатів 2013- 2015 рр. не публікувались у пресі, вони взяті з мережі Інтернет. Допоміжний апарат – зміст, іменний покажчик лауреатів премії. Адресується біобібліографічне досьє бібліотечним працівникам, краєзнавцям, викладачам, вчителям, студентам, старшокласникам.
Шанує мудреця нова Вкраїна…: полтавці – лауреати Міжнародної літературно- мистецької премії імені Григорія Сковороди. До 25-річчя її заснування та 295-річчя від дня народження філософа, поета, педагога : біобібліографічне досьє / упорядник Н.М. Требіна; Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2017. – 28 с. 

середа, 18 жовтня 2017 р.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ'ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ НА 2018 РІК

Видання містить інформацію про події суспільно-політичного, культурно-мистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов'язані з краєм. Адресований посібник бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колу користувачів бібліотеки. Відбір інформації закінчено 12 жовтня 2017 року.
Календар знаменних і пам'ятних дат Полтавщини на 2018 рік : довідкове видання / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2017. – 28 с.

неділя, 15 жовтня 2017 р.

ОНЛАЙН ПЕРЕКЛАДАЧІ

До ваших послуг найпопулярніший безкоштовний онлайн-ресурс перекладач Pragma 6. Є можливість перекладу на 59 мов світу.

Онлайн-ресурс для перекладу тексту від Google. Для користувача доступний переклад на 100 мов світу. Є функція автовизначення мови. а також для багатьох мов є синтезатор мови.
Ресурс для перекладу від Microsoft. Може перекладати на 49 мов світу. Є функція автовизначення мови. а також може перекладати сторінки в Інтернеті.

Онлайн-перекладач від відомої української компанії МЕТА. В ньому можна перевести документ на 8 мов світу.

пʼятниця, 13 жовтня 2017 р.

ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ПИСЬМЕННИЦЮ, ЛАУРЕАТКУ МІЖНАРОДНОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА АЛІНУ КОНОТОП

Аліна Конотоп
Аліна Конотоп народилася 22 жовтня 1987 року в селі Липове Глобинського району Полтавської області. Закінчила Святилівську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. (Глобинського р-ну). У 2010 р. закінчила Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка. За професією вчитель української мови і літератури та світової літератури. Редактор освітніх та літературних видань. Працювала у Великокринківській ЗОШ І-ІІІ ст. вчителем зарубіжної літератури. Заміжня, має двох доньок.
В 2016 році Аліна Конотоп здобула Міжнародну премію імені Олеся Гончара у номінації "Публіцистика".
Письменницю надихало на написання саме життя, бо все брала з нього, подібні ситуації були в неї, в її мами, бабусь, подруг. Свою творчість відносить до постфемінізму, бо фемінізм, на її думку, вже віджив своє (повертаємось до витоків). "Жінка має лишатися жінкою, слабкою, ніжною, вродливою, мудрою (іноді хитрою), а не тягти все і будинок, і поза ним на собі, хоча це не завжди виходить. Їй потрібна міцна опора в житті – чоловік. Все має бути так, як створила природа. У кожного в житті своя роль, але найкраща – роль щасливої людини" – говорить Аліна Конотоп.
Питання долі жінки в суспільстві завжди привертало увагу митців. Про радості й печалі жіночого життя йдеться у книжці авторки Аліни Конотоп "Жінка на українських просторах". Ця книга – перша у творчому доробку авторки. Книжка перша, а пише ще зі школи, а взагалі працювала над книжкою більше року. Авторка описує життя сучасної української жінки.
Кожна жінка, яка її прочитає, зробить для себе певні висновки. З чимось погодиться, з чимось не погодиться. Правда, можливо, дещо перебільшена, можливо, дещо, саркастична, але таке життя, яке воно є.

САЙТИ УКРАїНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Сайт Оксани Забужко
Сайт письменниці складається з 12 розділів. Крім традиційних (Біографія, Поезія, Проза, Інтерв’ю, Анонси, Нагороди, Фотогалерея, Календар, Контакти), окремо виділена рубрика Громадська діяльність. Заходиш в цей розділ, і бачиш посилання на блог письменниці на Українській правді.
Постійна адреса сайту: http://zabuzhko.com/

Сайт Сергія Жадана.
Цей сайт присвячений українському письменникові Сергію Жадану. Тут Ви знайдете: інтерв’ю з Сергієм Жаданом, критичні статті про Сергія Жадана, фотографії і відео-записи з його виступів, переклади його творів та багато іншого. 
Постійна адреса сайту: http://zhadan.info/


Василь Шкляр. Офіційний сайт письменника.
Сайт письменника складається з декількох розділів: твори, ререклади, нагороди, публікації в пресі, фотогалерея, відео.
Постійна адреса сайту: http://shkliar.com.ua/



четвер, 12 жовтня 2017 р.

ОФІЦІЙНІ САЙТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ


"Представництво Президента України"
Сайт, присвячений Президенту України, містить останні політичні новини, графік роботи Президента, офіційні документи, промови, радіозвернення, фотоальбом та багато іншого.

"Верховна Рада України"
Основний законодавчий портал містить розділи: Законодавство України, Законопроекти, Пленарні засідання, Депутатський корпус, Сторінки комітетів, фракцій та груп, Інформаційний сервер Верховної Ради, Дирекція телерадіопрограм, бібліотека та журнал Верховної Ради "ВІЧЕ", Сторінка міжпарламентських зв´язків та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Сторінка Рахункової палати.


"Кабінет Міністрів України"
Урядовий портал, що містить усі відомості про роботу Кабміну, довгострокову стратегію розвитку України, нормативно-правову базу документів, довідник, урядову періодику, відомості про історію урядів в Україні, а також працює консультаційний центр, гаряча лінія та багото іншого.

"Верховний Суд України"
Інформаційний сервер Верховного Суду України.





"Конституційний Суд України"
Офіційний веб-сайт Конституційного Суду України.



середа, 11 жовтня 2017 р.

СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС

Пострадянська літературна думка на теренах України виявилася неготовою і світоглядно, і методологічно до пізнання сучасних літературних явищ у контексті системних цивілізаційних змін. Тому так довго і тяжко у нас формуються нові стратегії розвитку літератури та розбудовується книжковий ринок. 
Теперішня критика, утративши апріорний авторитет експерта, не дуже поспішає шукати нові засоби для оцінювання творів й адекватного спілкування з читачем. Критики стоять перед необхідністю вироблення нової термінології для опису актуальних літературних текстів. Ті критичні статті, що друкуються, часто необ'єктивні, заангажовані, відверто упереджені до авторів або захвальні. Часто автори художніх текстів пишуть одне про одного і також не завжди об'єктивно. Інколи взагалі складається враження, що рецензенти читають твори неуважно. Серйозних збірок критичних статей чи літературознавчих монографій – небагато, та й ті видані ще до 2011 р. Об'єктами їх досліджень стають в-основному літературні зубри, відомі ще з 90-х років. 
Великий пласт художньої літератури, яка видається саме сьогодні, залишається неопрацьованим. Існують якісь коротенькі передачі на т/б, відеоблоги, рекламні трейлери видавців, але цього замало. Студентам- філологам треба витратити багато часу, щоб скласти шматочки інформації докупи. Підручника чи посібника порекомендувати їм не можемо, бо не маємо нових підручників. Добре, що є самі художні тексти. Але голосування гаманцем за той чи інший твір проходить на рівні – подобається – не подобається і не впливає на формування критичної думки та літературознавчого аналізу. Таке голосування приносить славу і хоч якусь матеріальну винагороду письменнику. 
Відтепер українська література існує у вільному суспільстві, у ній розвиваються масові жанри – детектив, трилер, містика, фентезі, мелодрама. При цьому загальнонаціональний контекст модифікується у контекстах масової літератури. І водночас в українському письменстві зберігають активність автори, які прагнуть творити "високу літературу", які, апелюючи до масових жанрів, намагаються втілювати у них серйозний зміст: О. Забужко, С. Процюк, Л. Костенко, Василь Слапчук, В. Шевчук, С. Жадан, Українська масова література представлена романами В. Лиса, В. Шкляра, І. Роздобудько, Люко Дашвар, А. Кокотюхи, Галини Вдовиченко, Ан. Дністрового, Л. Денисенко, Н. Гуменюк, М. Матіос, А. Куркова, Н. Доляк, Жанни Куяви, Мирослава Дочинця, Дмитра Кешелі, Галини та Міли Іванцових, Дари Корній, Лесі Білик, Наталки Гурницької, Дари Корній, Лесі Білик, Валентини Мастєрової, Олександра та Наталі Шевченків, С. Талан та багатьох інших. 

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

МАДРУЄМО ПОЛТАВСЬКИМ КРАЄМ

Група бібліотечних туристів збирається в умовленому заздалегідь місці, і ми вирушаємо на пошуки нових вражень.
Перша наша зупинка - музей Олеся Гончара, який знаходиться за адресою Полтавська об­ласть, Кобеляцький район, с. Суха. Це  захоплююча екскурсія по музею, присвячена видатному, талановитому українському письменнику.
Музей-садибу Олеся Гончара облаштовано у невеличкій селянській хаті, по­будованій 1892 року Гаврилом і Єфросинією Гончарами. 28 серпня 2000 року відбулося урочисте відкриття літературно-меморіального музею-садиби за учас­тю вдови письменника Валентини Гон­чар. Щорічно, 3 квітня та 14 липня, у музеї проводяться літературно-музичні вечори пам'яті письменника.
У вітринах, згідно з хроноло­гією, розміщено матеріали про Гон­чара – кореспондента район­ної газети "Розгорнутим фронтом". Гончара-студента, Гончара-фронто­вика, Гончара-майстра художнього слова,
Окремим острівком експозиції є стіл, який імітує робочий куточок письменника у його київській квартирі. Предмети, які належали родині Гонча­рів; особисті речі Олеся Гончара; рукописні перші сторінки повісті "Альпи", занотовки до романів "Циклон", "Таврія", "Бриганти­на", "Собор". Велику цінність представляє собою портативна друкарська машинка письменника, листи до друга письменника Олеся Юренка та листи до Олеся Гончара від товариша-однокласника Миколи Білограда... 
Окрема подяка екскурсоводу музею пані Тетяні за чудову розповідь і смачні пироги! Це розумна, чемна, весела людина, професіонал своєї справи! Подяка та низький уклін за Вашу працю!
Наступна наша зупинка село Комендантівка Кобеляцького району. Скільки ще невідомих загадок зберігає наша українська земля! Чи знали ви, наприклад, що на території Європи знаходиться 4 справжніх піраміди, споруджених на зразок єгипетських. Але найцікавіше, що 2 з них знаходяться в Україні, на Полтавщині!
Легендами оповита історія унікальної усипальні на Полтавщині. 15-метрова гранітна піраміда в селі Комендантівка Кобеляцького району належала роду Білевичів.

субота, 7 жовтня 2017 р.

125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРИНИ ЦВЄТАЄВОЇ

Марини Цвєтаєва
Знамениті вірші Марини Цвєтаєвої про кохання знають практично у всіх країнах. У них виражається вся глибина почуттів і емоцій, пережитих людиною. Це цілий світ повний яскравих фарб. Цвєтаєвська лірика - повне розкріпачення всіх пристрастей, нестримна стихія бунтарської, розбійницької, свавільної душі, повне самозабуття, повна самовіддача. Незважаючи на жахливу, трагічну долю, вірші Марини Цвєтаєвої повний любові і життя, віри в Бога і в краще. Її вірші про кохання красиві, чарівні, повітряні та оригінальні. Марина Цвєтаєва - неповторна поетеса.

Мне нравится, что вы больны не мной

Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной -
Распущенной - и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!

четвер, 5 жовтня 2017 р.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВЧИТЕЛЯ

Щорічно 5 жовтня в понад 100 країн світу відзначається День вчителя, який був заснований у 1994 році. Це професійне свято всіх вчителів, викладачів і працівників сфери освіти - день, у який вшановує роль і заслуги вчителів у процесі якості освіти на всіх рівнях, а також їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства. 
У Всесвітній день вчителя ООН пропонує батькам і всім громадянам на хвилину задуматися про те, як змінив їхнє життя гарний учитель, пам'ять про якого вони зберегли.

середа, 4 жовтня 2017 р.

ПОМІЧНИКИ ТА ДРУЗІ ЛЮДИНИ

4 жовтня - прекрасний привід проявити любов до братів наших менших, адже саме в цей день відзначають Всесвітній день тварин. Це свято шанують не тільки представники природоохоронних організацій, а й просто звичайні люди, в житті яких тварини займають особливе місце.
Вперше це свято відзначали в 1931 році, коли відповідне рішення про його заснування прийняли засідателі Міжнародного конгресу прихильників громадського руху з захисту природи. Цей захід відбувся у Флоренції.
Однак очевидно одне - людина в переважній більшості випадків залишається чільною і домінуючьою істотою,  і ці відносини ніяк не можна назвати братніми.
У багатьох містах України за різні заслуги тваринам встановлюють пам'ятки. До вашої уваги найцікавіші з них.
Але українська любов до сала перевершила всіх: мало кому відомо, що за кількістю пам'яток свині Полтавщина є беззаперечним лідером в світі: на території області їх таких шість! 
Пам'ятник свині (Полтава)
Перший з них встановлений в минулому столітті на початку сімдесятих біля фасаду головного корпусу Полтавського науково-дослідного інституту свинарства імені О. В. Квасницького.
На території Полтавської державної аграрної академії (всього за двадцять метрів від цементної скульптури) стоїть пам'ятник. Це група з свині в натуральну величину і двох маленьких пастушків - хлопчика і дівчинки - в національному одязі.
Пам'ятник свині (Миргород)
Ще одна свиня "Оселлилися" на Батьківщині Миколи Васильовича Гоголя - в Миргороді. 
Пам'ятник розташований  біля славнозвісної калюжі, яку наш відомій на весь світ земляк описавши у повісті "Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем". І ця водойма знаменита не только тим: Миргородська калюжа не висихає спекотного літа і не замерзає в морозну зимову погоду.
Пам'ятник свині (Горішні Плавні)
Захоплення  у жителів Горішніх Плавнів викликала гумористична скульптура "Свиня в багнюці", створена за ескізом Івана Куимова, учня 2-го класу дитячої художньої школи. Хлопчик переміг в конкурсі,  а скульптор О. Ю. Рябо за малюнком школяра зробив пам'ятник.

неділя, 1 жовтня 2017 р.

120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАЛЕР"ЯНА ПОЛІЩУКА

Валер’ян Львович Поліщук 
Український письменник – поет і прозаїк, літературний критик і публіцист доби розстріляного відродження. Народився в сім’ї селян-хліборобів (1 жовтня 1897, село Більче Боремельської волості Дубенського повіту Волинської губернії, нині – Демидівський район Рівненської області). Навчався в Луцькій (1911-1913) і Катеринославській гімназіях (1914-1917), по закінченні останньої навчався в Інституті цивільних інженерів у Петрограді та на історико-філологічному факультеті в Кам’янець-Подільському державному українському університеті.
Член УПСР з 1919 року. 1918 року очолив Боремельський волосний земельний комітет, працював у газеті "Народная воля" і секретарем журналу "Шлях", з 1919 року – секретарем газети "Республіканець" у Катеринославі. Брав участь у повстанні Директорії, був інтернований, редагував у Кам’янці-Подільському студентський журнал "Нова думка". 1920 року повернувся до Києва, співпрацював у газеті "Більшовик". Наступного 1921 року перебрався до Харкова, працював у різних літературних часописах.
1919-го року видав поему "Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила", написану за мотивами відомого літопису та під впливом реалій громадянської війни.
Прагнучи піднести поетичне слово до рівня запитів сучасності, поет великі надії покладав на верлібр як єдину віршовану систему, здатну передати стрімку ритміку нової доби. Віршовані верлібри склали основу першої збірки Поліщука "Сонячна міць" (1920), якою він вперше по-справжньому заявив про себе. 
У листопаді 1934 року заарештований та засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував на Соловках, 9 жовтня 1937 року йому було винесено смертний вирок.
9 жовтня 1937 року Поліщуку, а також низці українських інтелектуалів. Що перебували в Соловецькому таборі, був винесений смертний вирок.
КНИГИ:

  1. Українська байка / [упоряд. Б. А. Деркача, В. Т. Косяченка]. – К. : Дніпро, 1983. – 463 с.
НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТ:
  1. Біла А. Конструктивізм "Із людським обличчям" : (Психодіагностика творчості В. Поліщука ) / А. Біла // Слово і час. – 2004. – №4. – С. 50-62 
  2. Валер'ян Поліщук (1897-1937) // Жулинський М. Слово і доля. – К., 2002. – С. 361-375 

пʼятниця, 29 вересня 2017 р.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК

30 вересня православний світ вшановує пам’ять святих Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Цього ж дня і відзначають Всеукраїнський день бібліотек. І невипадково. Адже Софія грецькою – майстерність, знання, мудрість, а бібліотеки в усі часи були сховищами – оберегами духовних та інтелектуальних надбань людства.

середа, 27 вересня 2017 р.

ДЕНЬ БІБЛІОГРАФІЇ

25 вересня в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара пройшов День бібліографії на тему „Кави та шоколаду багато не буває!”, присвячений Міжнародному дню шоколаду та Міжнародному дню кави.
Мета дня бібліографії: ознайомити учнів з шоколадом, сортами кави, способами її приготування, професіями, виробниками української кави і шоколаду. Виховувати культуру поведінки в кав’ярні та культуру споживання. Формувати у молоді ціннісне ставлення до здорового способу життя. Сприяти вихованню почуття патріотизму.
Розпочався День бібліографії з екскурсії по бібліотеці, під час якої учні ознайомилися з підрозділами закладу.
Також в рамках Дня бібліографії були проведені: бібліомікс «Кава і шоколад»; презентована книжкова виставка „Кави та шоколаду багато не буває!”. 
Родзинкою дня був гурман-вечір «Насолода для гурманів», проведений для учнів ЗОШ № 5. Ведучі ознайомили з чарівним світом кави і шоколаду, улюбленим напоєм і смаком багатьох людей. На заході йшла розмова про історію виникнення кави та шоколаду, їх виробництво, корисні властивості.
Людину можна порівняти із кавою або шоколадом – кожен має свій смак, присмак, аромат, свою гірчинку. Ми, як і кава, народжуємося зеленим зерном і зростаємо в різних умовах у відповідності до того, скільки навколо нас тепла, вологості і сонця. І змішуємося також у різних пропорціях, створюючи чудовий гармонійний смак напою. А підкреслити характер і оригінальність кожного з нас допоможе асортимент кавових зерен у фірмових крамницях. Хочете подарувати собі і друзям радість? Даруйте каву або шоколад!
Для закріплення матеріалу по темі в ігровій формі було проведено бліц опитування. Гурман-вечір супроводжувався відео матеріалами.
З метою популяризації бібліотечно-бібліографічних знань були також проведені практичні заняття, де учні отримали навички пошуку інформації по темі за допомогою ДБА бібліотеки, сайту бібліотеки, а також інтернетресурів.
Зустріч пройшла в цікавій формі.

ШАВАРСЬКА НІНА – ПОЕТЕСА, ПІСНЯРКА, ТЕЛЕВЕДУЧА

Знай наших!
ШАВАРСЬКА НІНА 
Народилась 2 січня1965 року у с. Калайдинці Лубенського р-ну Полтавської області. 
Член Національної спілки письменників України, авторка семи поетичних збірок, ведуча ряду літературно-мистецьких програм Національної радіокомпанії України, лауреатка чотирьох літературно-мистецьких премій. 
Закінчила Київський національний аграрний університет (НАУ), Міжнародну академію управління персоналом (МАУП) – педагогічний факультет, аспірантуру. Доктор філософії в галузі освіти.
Проживала на Тульчинщині, з лютого 2001 по літо 2003 року очолювала Тульчинське літературно-мистецьке об'єднання "Оберіг".
Переїхала до Києва. 
У квітні 2012 року у Національній музичній академії України ім. П.Чайковського відбувся її мистецький вечір "Благослови мене, любове".
Радіокар'єру починала на Вінницькому радіо (ведуча мистецьких програм).
З 2003 року працює на Українському радіо.
Ведуча передач: "Світочі", "Українська історична поезія і проза", "Дзеркало душі", "Поетична мозаїка", "Поезія", "Тарас Шевченко. З "Кобзаря", "Свою Україну любіть".
Улюблені теми: література, музика, поезія. Має чотири авторських компакт-диски.
Любить цікаві подорожі, займається організацією концертів відомих українських митців.
СТАТТІ ПРО ПОЛТАВКУ:
  1. Самійленко Л. Поетична стежка до Бога / Л. Самійленко // Культура і життя. – 2017. – 10 берез. – С. 15.
  2. Неживий О. Поетична стежка Ніни Шаварської // О. Неживий // Українська літературна газета. – 2015. – 6 листоп. – С. 15.
  3. Карпенко Г. Ніна Шаварська. Збірка поезій "Дорога до обрію" / Г. Карпенко // Українська мова та література. – 2015. – № 6. – С. 15–19.

вівторок, 26 вересня 2017 р.

СЕРГІЙ ДЗЮБА З ПИРЯТИНА - ЛАУРЕАТ МІЖНАРОДНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ГОМЕРА

Відомий український письменник Сергій Дзюба та його дружина Тетяна стали лауреатами Міжнародної літературної премії імені Гомера в Греції.
Журі розглянуло їхні збірки поезій "Вибрані вірші" (м. Нью-Йорк, США; перекладачі – Богдан Бойчук і Люба Гавур) та "Остання кочівля любові" (м. Алмати, Казахстан; перекладач – Ауезхан Кодар), чотиритомник"Вірші 60-ма мовами світу" (м. Торонто, Канада), а також – ошатно видану в Канаді книжку віршів Тетяни Дзюби "Танок Саломеї", дуже гарно перекладену Євгенією Більченко (збірка вийшла в серії лауреатів премії імені Ернеста Хемінгуея в м. Торонто і вже отримала значний резонанс).
Коментуючи таку приємну подію, президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України Сергій Дзюба подякував усім перекладачам, які взяли участь у цьому міжнародному проекті, на високому професійному рівні виконали свою роботу. Дуже важливо, що саме зараз українські письменники здобувають усе більше визнання в світі!
До речі, нещодавно вірші Тетяни і Сергія переклали: чеченською мовою – Тамара Сангарієва (раніше вона переклала Гімн України) та кхмерською – відомий громадський діяч Ук Дара Чан, родом із Камбоджі. Отож на сьогодні твори пана Сергія Дзюби та його дружини Тетяни перекладені 63-ма мовами і надруковані в сорока країнах світу.

неділя, 24 вересня 2017 р.

КАЛАЧЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

Михайло Миколайович 
Калачевський (Колачевський)
(1851 - 1907)
110 років від дня смерті українського композитора, піаніста, громадського діяча, юриста.
Народився 26 вересня 1851 року на хуторі Калачівка поблизу с. Попівка Кременчуцького повіту, тепер Онуфріївського району Кіровоградської області в сім'ї дрібного поміщика. Дитячі роки його минули в оточенні, де звучала народна музика. У селі Рокитному, де жив його дідусь, Михайло любив відпочивати. Дідусь возив його до міста Кременчука слухати духовий оркестр, запрошував до своєї садиби музикантів. А ще запала в душу Мишкові проста і щира народна пісня.
Здобув юридичну і музичну освіту. Професійну музичну освіту він здобув у Лейпцизькій консерваторії, яку закінчив у 1876 р. Навчався юнак на кілька років пізніше від Миколи Лисенка й у тих самих педагогів.
Після повернення на батьківщину жив і працював у Кременчуці. Не маючи можливості працювати за обраним фахом, він займається активною музично-просвітницькою діяльністю, виступає як диригент; якийсь час працює у Кременчуцькому повітовому мировому суді. З 1890 р. впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства. За цей час багато зробив для розвитку земських шкіл і лікарень.
Частина творчої спадщини М. Калачевського, що дійшла до нас, невелика – це струнний квартет, фортепіанне тріо та п'єси, романси на тексти російських поетів, реквієм для хору, струнного оркестру й органа, хори, "Реквієм" тощо. Збереглося також 19 романсів, 4 п'єси для фортепіано і партитура "Української симфонія".
Найвидатнішим твором композитора стала побудована на основі народних мелодій "Українська симфонія" – дипломна робота, вперше виконана у Лейпцігу в 1876 р. В Україні симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. За радянських часів цей твір міцно ввійшов до репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку, опубліковано також партитуру.
"Українська симфонія" Калачевського – це чотиричастинний цикл: Сонатне алегро, Інтермеццо-скерцандо, Романс, Фінал. Склад оркестру подвійний: флейти, гобої, кларнети, фаготи, чотири валторни, труби, литаври і струнний квінтет.
Перша частина симфонії лірична за змістом. Тут використано дві народні пісні – "Віють вітри" і "Йшли корови із діброви". 
Друга народна мелодія ("Йшли корови із діброви"), що лягла в основу побічної партії, також зазнала певних змін, передусім метроритмічних. 
Друга частина – Інтермеццо-скерцандо – жартівлива народна сцена. Музика її виросла з першої фрази народної пісні "Дівка в сінях стояла". 

вівторок, 19 вересня 2017 р.

СТІВ КІНГ

Анотовано-рекомендаційний список літератури «A пекло завжди поруч»: по творчості Стіва Кінга (70 років від дня народження)

ІВАНИЧУК РОМАН ІВАНОВИЧ

Іваничук Роман Іванович
(27.05.1929-17.09.2016)
 
Народився 27 травня 1929 р. в с. Трач Косівського р-ну на Івано-Франківщині в сім'ї сільського вчителя. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1957). Працював викладачем мови й літератури на Львівщині.  В редакції журналу "Жовтень" ("Дзвін"). Обирався народним депутатом України 1-го скликання.
Автор збірок новел "Прут несе кригу" (1958), "Не рубайте ясенів" (1961), "Тополина заметіль" (1965), "Дім на горі" (1969), "Сиві ночі" (1975) ...
Твори Романа Іваничука видані російською, польською, словацькою та іншими мовами.
За роман "Манускрипт з вулиці Руської" удостоєний премії ім. Андрія Головка (1979), а за романи "Вода з каменю" та "Четвертий вимір"  Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1985).
Член Національної Спілки письменників України з 1960 р.
Роман Іванович Іваничук помер на 88-му році життя, вранці 17 вересня 2016 року у Львові. 
Похований 19 вересня на Личаківському цвинтарі у Львові.
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
  • Іваничук, Роман Іванович. Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської [Текст] : романи / Р. І. Іваничук. – Х. : Фоліо, 2006. – 381 с.
У романі "Черлене вино" відтворено події ХV століття: героїчна оборона Олеського замку, маленького острівка народної волі, що кинув виклик можновладній шляхті. "Манускрипт з вулиці Руської" воскрешає перед читачем Львів кінця ХVІ – початку ХVІІ століття, Львів періоду перших братських шкіл, в яких зароджувалися ідеї визвольної війни майбутньої Хмельниччини.
  • Іваничук, Роман Іванович. Журавлиний крик [Текст] : романи / Р. І. Іваничук. – Х. : Фоліо, 2006. – 382 с.  (Українська література).
Роман "Журавлиний крик" присвячений подіям, що відбувалися у переломні часи української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорізької Січі, спроба гайдамаків під проводом Івана Гонти і Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини ІІ на престолі Московської імперії, розгром повстання Пугачова… На цьому історичному тлі діє головний герой роману – філософ Павло Любимський.
  • Іваничук, Роман Іванович. Четвертий вимір. Шрами на скалі [Текст] : романи / Р. І. Іваничук. – Х. : Фоліо, 2007. – 447 с.
"Четвертий вимір" – твір, за який письменник був удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка, присвячений Миколі Гулаку, другу і соратнику великого Кобзаря, відомому математику, юристу, перекладачу-поліглоту, котрий володів майже двадцятьма мовами, людині, яка після ув'язнення в Шліссельбурзькій фортеці за свою діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві не мала права повернутися в рідну Україну. У романі "Шрами на скалі" розповідається про останні роки Каменяра – видатного українського письменника Івана Франка.

середа, 13 вересня 2017 р.

ПОГРОЗИ ЧЕРЕЗ ДИТЯЧУ КНИГУ

Українське видавництво заявляє про отримання погрози через дитячу книгу про різноманітність сімей. 
Дитяча книга "Майя і її мами" Лариси Денисенко на Форумі видавців у Львові.
P.S.
І цій книзі  і всьому тому, що в ній - теж є місце.
Мудрості і любові нам усім. Іноді потреба в ній особливо гостра.

понеділок, 11 вересня 2017 р.

ТВОРИ МОЛОДОГО ПОЛТАВЦЯ НА ФОРУМІ ВИДАВЦІВ У ЛЬВОВІ

Роман Повзик
Збірку репортажів з розповіддю про учасника АТО Віктора Трофименка представлять вже цими вихідними у Львові на Форумі видавців. Так само там презентують і книгу з есеєм-нарисом про священика парафії Пресвятої Трійці УГКЦ Юрія Кролевського. В обох випадках автором текстів став полтавець Роман Повзик.
З 13 до 17 вересня у львівському Палаці Мистецтв та у понад 40 локаціях міста, відбудеться 24-й Форум видавців у Львові. За 5 днів можна буде відвідати понад 1000 культурних та освітніх заходів. Фокусна тема 24-го форуму — "Точка творення".
Не лишається осторонь найбільшої літературної події в Україні і Полтавщина. Від нашої області до Львова їдуть п’ять видавництв. Зокрема, там презентують роман Григорія Тютюнника "Вир", удостоєний 1963 року Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Обкладинка книги
Також на "Форумі видавців" представлять дві книги, до яких увійшли тексти полтавця, учасника незалежного мистецького об’єднання "Magnum Opus" Романа Повзика.
Перша з них –"Звичайні незвичайні священики" – вийшла на початку вересня у івано-франківському видавництві "Discursus". Це збірка розповідей про українських духівників. Героєм есе-нарису Повзика став настоятель парафії Пресвятої Трійці УГКЦ у Полтаві отець Юрій Кролевський.
У книзі є розповідь й від іншого полтавського автора –
Отець Юрій Кролевський
фотохудожника, бійця батальйону спецпризначення «Полтава» Віталія Запеки. Його текст стосується протоієрея Ігоря, який за свою проукраїнську діяльність засуджений на окупованій частину Луганської області до страти. Книгу можна вже замовити
на сайті видавництва
Презентація цієї збірки пройде 17 вересня о 12:00 у Дзеркальній залі Палацу Потоцьких.
Друга книга, про яку розкажуть на Форумі видавців цього тижня, – збірка текстів фіналістів конкурсу художнього репортажу "Самовидець" на тему "Чому я ніколи звідси не поїду?".
Роман Повзик у цьому конкурсі з десяти фіналістів отримав шосте місце. Його репортаж стосувався Віктор Трофименка, зокрема його 2013-2017 роки: від директора телестудії "Місто" і до участі в АТО, лікування у Литві та зустрічі з президентом цієї країни Далею Грибаускайте.
Читання уривків з репортажів пройде 16 вересня о 17:00 у книгарні "Є" на проспекті Свободи, 7.
Зустріч Віктора Трофименка
з Далею Грибаускайте

На жаль, сам автор у зв’язку з навчанням не зможе взяти участь у презентаціях. Проте частина учасників незалежного мистецького об’єднання "Magnum Opus"відвідають Форум видавців.
Зазначимо, що наприкінці року має вийти ще одна книга з текстом Повзика. Це буде збірка, присвячена протистоянню героїв масової культури – лейтенанта Ріплі та Чужого. Зокрема, туди увійде новела Романа "Вісім сердець корпорації", написана спеціально для цієї книги.

неділя, 10 вересня 2017 р.

НІМЕЦЬКЕ КОРІННЯ, УКРАЇНСЬКА ДУША …

Цього року виповнюється 200 років від дня народження українського архівіста, публіциста, етнографа, громадського діяча Миколи Аркадійовича Рігельмана, онука відомого історика, генерала Олександра Рігельмана (1720–1789), праці якого є цінними джерелами з історії України 17–18 ст. 
Народився Микола Аркадійович 29 вересня 1817 року у поміщицькій сім'ї старовинного українського роду з "краплею тевтонської крові", за його власним висловом. Корені його роду пов'язані з історичною Полтавщиною.
Миколин прадід – Йоганн Рігельман приїхав до Росії 1711 року в складі почту нареченої царевича Олексія Петровича принцеси Шарлотти-Софії. Прабабуся – Марфа Василівна – була з боку матері онукою генерального судді Василя Леонтійовича Кочубея, а з батьківської сторони – онукою гетьмана Данила Апостола. Миколин батько – Аркадій Олександрович Рігельман, одружившись з Параскою Григорівною Галаган, поріднився з козацько-старшинським родом Галаганів. Двоюрідним братом Миколі доводився майже його ровесник Григорій Павлович Галаган (1819–1888) – меценат, українофіл, громадський діяч, уродженець с. Сокиринці Прилуцького повіту, який у своїй родовій садибі створив центр українського культурно-господарського руху. 
Ось невеликий уривок зі спогадів художника Льва Жемчужникова (1828–1912), який жив і працював декілька років у містах і селах Полтавщини:
"Верств за п'ятдесят од Сокиринців жив двоюрідний брат Галагана Микола Аркадійович Рігельман. Він був багатий, гарний музикант, розумна, освічена людина… Жив він у селі Липовому (Роменський повіт Полтавської губернії), де зберігся старовинний липовий дім, з чарівним рундуком, який я малював. Сюди приходили бандуристи і лірники і я скликав хлопців і дівчат, їх малював і змушував співати, записуючи пісні; один із хлопців вельми добре співав; і вибір його пісень був цілком гарний, без найменшої домішки московщини і солдатчини". 
Закінчив Микола Рігельман Перше відділення філософського факультету Московського університету (1839), удостоєний ступеня кандидата (1840). Три роки жив за кордоном. Після повернення до Києва Микола Аркадійович був призначений чиновником в канцелярію генерал-губернатора.

пʼятниця, 8 вересня 2017 р.

УКРАЇНА - НІМЕЧЧИНА: ПОГЛИБЛЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПІВПРАЦІ

9-10 вересня 2017 року у Києві 
відкриється українсько-німецький рік мов.
Він триватиме протягом 2017-2018 року та включатиме понад 50 культурних подій. Основними тематичними напрямами стануть: популяризація німецької мови серед молодих українців, для яких це може відкрити кар’єрні перспективи; підтримка історичної пам’яті відносно історії двох народів заради майбутнього; українсько-німецький літературний діалог. 
Упродовж цього часу саме мова і література стануть платформами для передачі сучасної культури, освітніх стандартів і європейських цінностей.
Давні, глибокі зв'язки поєднували і нині поєднують Полтавщину з Німеччиною. Протягом року бібліографи-краєзнавці нашої бібліотеки будуть подавати матеріали, які розкриватимуть окремі сторінки в історії двох народів,підтримуватимуть українсько-німецький літературний діалог.
Першою "ластівкою" є наш матеріал до 200-ліття від дня народження українського архівіста, етнографа, публіциста, громадського діяча Миколи Аркадійовича Рігельмана, корені роду якого з теренів історичної Полтавщини. 
До речі, він онук видатного історика, військового інженера, генерала О. І. Рігельмана.

середа, 6 вересня 2017 р.

У ХОРОЛІ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ОЛЕСЮ УЛЬЯНЕНКУ

"Повернувся на круги своя…"
У старовинному місті Хорол, де свій перший крок у безсмертя зробив Олесь Ульяненко, 30-го серпня зібралися земляки-хорольчани, шанувальники його таланту, добрі друзі, знайомі, родичі (двоюрідні брати Усенко Валерій Григорович, Лісовий Анатолій Григорович та двоюрідна сестра Олексієнко Таміла Григорівна), керівництво району: (голова Хорольської райдержадміністрації Лариса Миколаївна Звірко, голова районної ради Віра Анатоліївна Мартюк, міський голова Волошин Сергій Михайлович, начальник відділу культури і туризму Ірина Анатоліївна Гунько) та всі люди, які цінують мистецтво слова, на відкриття меморіальної дошки, яка була встановлена на фасаді Хорольської центральної районної бібліотеки.
Олесь Ульяненко любив бувати у бібліотеці, коли повертався у рідне місто із бурхливого столичного виру, дарував свої книги, і розповідав про школу, в якій свого часу навчався. Саме тут, у цьому приміщенні, із 1969-го по 1977-й рік, тоді ще в середній школі № 2 міста Хорол, навчався Олександр Ульянов. Саме тут він вивчився читати по складах буквар, саме тут навчився з синіх чорнильних літер на білому папері творити свої шедеври, які у шкільні роки показував лише друзям, саме тут розпочав мріяти про велике літературне поприще, якому віддав усе своє життя до останку.
Пройшовши складний життєвий шлях, Олесь Ульяненко зумів вижити у складних життєвих ситуаціях, знайти себе, стати відомим письменником. Те, що він писав, і те, як він жив, не залишало нікому шансу на байдуже споглядання: у нього були або щирі друзі, або люті противники. Але всі, з ким він ішов пліч-о-пліч, знали "Уляна"як повну протилежність його ж таки літературі, – він був м’який, добрий, щирий, душевний, та в душу впускав далеко не всіх. Це була людина, яка наче птах летіла над життям із розпростертими крилами, з бажанням протистояти всьому світу і довести свою богемну геніальність. Його друзі і сучасники, ті хто знали його близько називають його найнеординарнішою людиною, з якою їм доводилося зустрічатися. Він був моралістом і водночас безжально викривав лицемірство, негаразди суспільних явищ, недоліки і вади своїх героїв.
Творчий доробок Олеся Ульяненка міг би стати окрасою літератури будь-якої цивілізованої країни. Навряд чи його літературна спадщина отримає хоч коли-небудь однозначну оцінку. Та одне незаперечне: у битві за право бути собою Олесь Ульяненко залишив по собі немеркнучий слід не лише в українській, але й у світовій літературі. Втім, за розкіш бути собою, йому довелося заплатити життям. І це було коротке, але надзвичайно яскраве життя.

вівторок, 5 вересня 2017 р.

"... ВІД МАМИНИХ ПІСЕНЬ НЕ ВІДЛІТАЙ..."

До 70-річчя від дня народження народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Миколи Шопші 
Здавалося, співало все село. Пісня летіла далеко полтавським степом і стихала за обрієм. Але над білою повінню вишень, над хатами-писанками, безкрайніми ланами лунав лише один могутній і чистий голос. Співав Микола Шопша. Щовечора виходив хлопець на сільську вулицю з баяном і грав. Задушевно й лірично. Люди сходилися послухати не так його вправну гру, як той неповторний голос. Від того голосу співала і їхня душа.
А співав односельцям не заслужений лауреат, а учень Веселоподільської середньої школи, син хлібороба. Хто ж він, цей хлопець, якому земля-матінка та батьки дали такий талант? У зрілому віці він скаже: "Я полтавець, а феномен Полтавщини в тому, що там усі співають. У нас спочатку вчаться співати, а потім ходити".
8 вересня 1947 року в родині механізатора Сергія Прокоповича Шопші з с. Вереміївки Семенівського району народилася п’ята дитина – син Микола. Усіх дітей колгоспного бригадира Бог наділив якимось талантом, але йому, найменшому, залишив найбільше. Вчився хлопець у сільській восьмирічці, одинадцятий клас закінчував у знаменитому Веселому Подолі. Світлочубий учень був спортсменом-першорозрядником, баяністом і співаком. Перші пісенні уроки отримав у художній самодіяльності. 
Одного разу Миколка-другокласник вийшов на сцену з баяном, вивчивши популярну пісню "Орленок". Розгубився так, що забув усі слова. Довго стояв мовчки, а потім втік зі сцени і зарікався більше ніколи не виступати. А в шістнадцять літ юнак отримав заслужену нагороду за пісні – перше місце в обласному огляді художньої самодіяльності: акомпанував собі на баяні й співав улюблені пісні "Дивлюсь я на небо"та "Взяв би я бандуру".
Виступав із ними і по обласному радіо, чим і започаткував свою творчу біографію. У селі спів не вважали роботою. Батько хотів, щоб Микола став механізатором, як і він, адже син працював причіплювачем із тринадцяти років. Але Микола стояв на своєму – буду тільки співати. Після одинадцятирічки його взяли у народний хор ім. Верьовки. Потім була армія, ансамбль пісні й танцю Київського військового округу, де Микола отримав перші уроки професійного співу. 
Щедре природне вокальне обдаровання дало змогу стати студентом Московської консерваторії у класі видатного баса М. Рейзена. Але Москва не "вписалась”"у його тодішні можливості, жити не було за що. Повернувшись до Києва, співав декілька років у капелі "Думка". На концерті у філармонії Миколу почув славетний співак, тодішній ректор Київської консерваторії Микола Кондратюк. Його вердикт був таким: !"Тобі треба вчитися". Так, 1974 року Микола став учнем М. Кондратюка. 
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...