понеділок, 29 лютого 2016 р.

ЛАУРЕАТОМ ПРЕМІЇ КНИГА РОКУ 2015 "ГЛИНЯНИЙ КІТ" СТАЛА НАША ЗЕМЛЯЧКА МАРИНА ЄЩЕНКО

25 лютого 2016 року в Будинку письменника відбулася церемонія нагородження лауреатів премії Книга року 2015 "Глиняний кіт".
Національна спілка письменників України, Інститут літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка, Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, Національний музей літератури України і газета "День" провели акцію з визначення переможців найкращих книг 2015 року у номінаціях: "Поезія", "Проза", "Драматургія", "Критика, літературознавство", "Публіцистика, есеїстика", "Художній переклад", "Дитяча література", "Антологія".
Переможцям вручили дипломи та статуетки глиняних котів.
У номінації "Проза" за яскравий дебют у жанрі оповідання стала наша землячка Марина Єщенко. Поговори зі мною. Оповідання. (Поліграфсервіс, 2015. – 240 с.)
Марина Єщенко народилася 15 березня 1986 року в с. Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області.
Закінчила Велико–Кобелячківську загальноосвітню школу із золотою медаллю. Завдяки перемозі у літературному конкурсі "Вчитель – моє покликання" у 2004 році вступила поза конкурсом на факультет української філології НПУ ім. М. П.Драгоманова на спеціальність "українська мова, література, зарубіжна література та літературний редактор".
У 2008 році вступила в магістратуру Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка на спеціальність "літературна творчість".
З 2009 року, отримавши дипломи двох університетів, влаштувалася в Наукову бібліотеку ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка бібліотекарем читального залу періодики, де працює донині.
З 2010 року – здобувач кафедри "Теорії літератури, компаративістики і літературної творчості" КНУ ім. Т. Шевченка, по спеціальності "теорія літератури", тема дисертації "Поетика абсурду в сучасній новелістиці". По темі опубліковано 4 статті і 2 перебувають у друці.

неділя, 28 лютого 2016 р.

У ПОЛТАВІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ КНИГУ ТІМОТІ СНАЙДЕРА «КРИВАВІ ЗЕМЛІ: ЄВРОПА МІЖ ГІТЛЕРОМ ТА СТАЛІНИМ»

26 лютого у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського відбулася презентація книги Тімоті Снайдер «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним». 
Книга присвячена трагічним сторінкам в історії Східної Європи: українському Голодомору, сталінським масовим екзекуціям, Голокосту, розстрілам німцями цивільного населення в ході антипартизантських операцій, навмисному моренню голодом радянських військовополонених, післявоєнним етнічним чисткам. При написанні книги автор керувався європейськими першоджерелами мовою оригіналів. Книга миттєво стало світовим бестселером тому, що вона дає сучасне, незаангажоване, об’єктивне тлумачення тих подій, що відбувалися. Вона пережила 29 видань на 26-ти мовах світу. 
Російською публікується вперше у видавництві «Дуліби» Київ, за підтримки посольства США в Україні. Видавництво є просвітницьким проектом – говорить прозаїк, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, директор видавництва „Дуліби”, член Спілки письменників України, член Канадської спілки етнологів Марина Гримич. 
А на завершенні презентації Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара було подаровано декілька екземплярів книг.
Інформація розміщена на сайті ПОДТРК "Лтава" 

пʼятниця, 26 лютого 2016 р.

КНИГА РОКУ ВВС

Переможцем премії "Книга року ВВС-2015" в дорослій номінації перемогла книга "Дім у Бейтінг Голлов" Василя Махно.
Махно, В. Дім у Бейтінг Голлов [Текст] : оповідання / В. Махно. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 171 с.
Події, що про них розповідає Василь Махно у дебютній збірці короткої прози, відбуваються за різних часів і на різних континентах, проте хай у чиї вуста вкладено історію – чоловіка за п’ятдесят, літньої вдови чи малого хлопчиська, – їм віриш. Адже оповідання позбавлені будь-яких авторських узагальнень, висновків чи напучувань. Це безсторонні розповіді про долі цілком різних людей, чесні й позбавлені пафосу. Але саме чесність і простота очуднює цю прозу, звичні на перший погляд і невибагливі деталі додають таємничості і не відпускають читача від першої і до останньої сторінки.
Переможець премії у "дорослій" номінації отримав грошову винагороду в розмірі 1000 британських фунтів стерлінгів.
Нагадаємо, що до короткого списку в номінації "Книга року BBC-2015" увійшли також видання "Аптекар" Юрія Винничука, "Карбід" Андрія Любки, "Понаїхали" Артема Чапая та "Порослий кульбабами дворик (2 томи)" Валерія Шевчука.
Премію "Книга року BBC" було засновано 2005 року. 
2012 року було створено нову номінацію — “Дитяча книга року ВВС”.
За цей час лауреатами премії стали: Юрій Винничук (двічі — у 2005-му і 2012-му), Сергій Жадан (двічі — у 2006-му і 2010-му), Володимир Діброва, Люко Дашвар, Юрій Іздрик, Володимир Рутківський, Леся Воронина, Ярослав Мельник, Мар’яна і Тарас Прохаськи, Софія Андрухович і Катерина Штанко.

четвер, 25 лютого 2016 р.

ЧЕХИ ЧИТАЮТЬ ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА

У чеському видавництві "Vetrne mlyny" нещодавно вийшов друком переклад роману "Там, де Південь" письменника-полтавця Олеся Ульяненка.
Останній прижиттєвий твір автора чеською мовою переклала Їржина Дворжакова. За жанром книжка є кримінальною мелодрамою. 
В анотації до роману йдеться: "Якщо Ви ще не читали Ульяненка – почніть із цього твору – побачите нові грані його творчості. Якщо колись спробували читати і Вам не сподобалось – тут він зробив Вам крок назустріч, поєднавши свою фірмову "об'ємну" манеру з антуражем, що вражає, та динамічним сюжетом". 
Олесь Ульяненко, (справжнє ім'я – Олександр Станіславович Ульянов) (08.05.1962–17.08.2010), народився у м. Хорол Полтавської обл. Закінчив Лубенське медичне училище, Миколаївську морехідну школу, служив десантником у Радянській армії, воював в Афганістані, брав активну участь в боротьбі за незалежність України. 
Залишив після себе солідну літературну спадщину. Він – автор понад 20 романів, а також повістей, оповідань, кіносценаріїв.
Роман "Сталінка" приніс йому славу "найрадикальнішого і найжорсткішого українського прозаїка", але саме за цей твір він став наймолодшим лауреатом Малої Шевченківської премії (1997). Ульяненко – лауреат премії "Благовіст", премій журналів "Сучасність" та "Кур'єр Кривбасу". Його твори внесені в програми загальноосвітніх шкіл і вишів.
2012 року Спілка письменників міжнаціональної згоди ФРН за участю НСПУ заснувала Міжнародну премію ім. О. Ульяненка для відзначення вагомих здобутків українських письменників. Першим лауреатом став неформатний письменник, поет, перекладач Володимир Вакуленко.

ЧИТАЙТЕ КНИГИ НІНИ ФІАЛКО


Ніна  Іванівна
Фіалко
Народилась 10 вересня 1943 року в с. Косенівка Уманського району Черкаської області. Закінчила Уманську бухгалтерську школу, а згодом Кам'янець-Подільський технікум харчової промисловості, отримала фах техніка-технолога хлібопекарного і кондитерського виробництва. Обраній професії присвятила 35 років життя.
Писати почала у зрілому віці, вийшовши на заслужений відпочинок. Не має жодних відзнак за літературну творчість і не належить до жодних спілок.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:

Фіалко, Ніна Іванівна. Гніздо длія зозулі : оповідання, повісті / Н. І. Фіалко. - Тернопіль : Богдан, 2013. - 304 с. 
У збірці авторка знайомить читачів зі своїми оповіданнями соціальної тематики і двома повістями, в яких порушує актуальні питання сьогодення. Героїня повісті "Розбагатіємо?", як і багато інших сучасних жінок, прагне залишитися в бізнесі, котрий започаткувала ще на початку переходу країни до нових ринкових відносин. Чи вдасться їй побороти всі труднощі та підступи на шляху до досягнення заповітної мрії? Читайте і ви не пошкодуєте за витраченим часом. У повісті "Сльози Роксоляни" описані митарства сучасних студентів, яким не вистачає коштів, щоб закінчити навчання у приватному інституті. Запропоноване читається легко, затягує напруженими сюжетами і залишає враження для роздумів.

Фіалко, Ніна Іванівна. Дві обручки / Н. І. Фіалко. - Тернопіль : Богдан, 2013. - 288 с. 
У романі "Дві обручки" йдеться про схрещення поглядів двох поколінь на події, які відбувалися на теренах західних областей України у сорокових роках; про високий патріотизм усіх верств населення, особливо молоді, яка за ідею важила життям тоді, і про патріотизм теперішній — на майданах під різними гаслами. У романі змальовано образ простої галичанки Ксені, яка, гідно пройшовши всі випробування, залишилася вірною вибраній дорозі. Тут ви прочитаєте і про любов, і про зраду, і про велике терпіння жінки, яка прагнула вижити у нелюдських умовах.

середа, 24 лютого 2016 р.

ДУХОВНИЙ КОД ЛЕСІ УКРАЇНКИ

23 лютого 2016 року в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського управлінням інфраструктури та туризму Полтавської облдержадміністрації була проведена IX Науково-практична конференція «Екскурсійна діяльність – реалії та перспективи. Полтавщина – україніша Україна», присвячена 145-річчю від дня народження Лесі Українки.
В рамках конференції головним бібліографом відділу інформаційно-бібліографічного обслуговування Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара Пошибайло Ольгою Василівною було презентовано інформаційно-бібліографічний огляд «Духовний код Лесі Українки».
Леся Українка прийшла у світ, коли вже було поруйновано багато чого в природному плині буття і народу. І все ж з’ява цієї геніальної жінки саме в народі українськім – закономірна і символічна. Бо саме в українському народі, у кращі його часи, жінка була вільною духом, рівною чоловікові і свідомою свого високого призначення на землі. Без цього і в тяжкі часи не було б ні Марусі Чурай, ні Лесі Українки, ні Марії Заньковецької, ні Катерини Білокур.

САЙТ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ПОРУШЕНЬ ПРАВ ВИКЛАДАЧІВ ТА СТУДЕНТІВ

Profrights.org – це база даних, яка містить інформацію про порушення прав викладачів та студентів у вищих навчальних закладах.
Кожен студент або викладач, або просто небайдужа людина може зареєструвати своє повідомлення про порушення, яке після премодерації каталогізують та внесуть до нашої бази.
База відображає порушення в декількох географічних та тематичних розрізах. Проект покликаний забезпечити моніторинг порушень, виявляти найбільш поширені з них та інформувати про можливі шляхи захисту своїх прав. Окрім цього, зібрані дані допоможуть визначити необхідні зміни для подальшого вдосконалення законодавства.
Проект Profrights має на меті привернути увагу до порушення прав студентів та викладачів.

вівторок, 23 лютого 2016 р.

ЛІВИЦЬКИЙ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Лівицький
Андрій Миколайович
(27.03.1879, хут. Красний Кут Золотоніського повіту Полтавської губернії – 17.01.1954, Карлсруе, Німеччина) – правник, громадсько-політичний і державний діяч, полтавський губернський комісар, міністр юстиції, закордонних справ УНР. 
Походив Андрій Миколайович із давнього козацького роду. Освіту здобув у Прилуцькій гімназії та Колегії Павла Галагана в Києві. 1896 року вступив до Київського університету, де навчався на математичному і юридичному факультетах. Належав до української студентської громади, згодом очолював її. За участь у студентському політичному русі 1897 і 1899 рр. був в'язнем Лук'янівської тюрми, 1899 року – виключений з університету і висланий на Полтавщину "під гласний нагляд" як учасник загального студентського страйку. 
Лише 1903 року Лівицький закінчує університет. В Державному архіві Полтавської області зберігається оригінал диплома Андрія Миколайовича, який свідчить, що випусник отримав на іспитах оцінки "весьма удовлетворительные" з усіх предметів. Диплом першого ступеня давав право на затвердження при зарахуванні на цивільну службу в чині 10 класу. Андрій Миколайович служив у Лубенському окружному суді, був адвокатом, 1913 року обраний мировим суддею Золотоніського повіту (на цій посаді був до 1917 р.)
Займався політичною діяльністю, як один із засновників Революційної Української Партії, у 1903–1906 рр. очолював її осередок в Лубнах. В час революції 1905 року Лівицький організував Лубенську республіку, за що був заарештований у січні 1906 року. Утік з-під варти та переховувався, в жовтні 1907 року заарештований вдруге в Лубнах і півтора року відбував ув'язнення.
Архівні документи свідчать, що подружжя Андрій та Марія Лівицькі брали участь у роботі Лубенського осередку РУП, переховували і розповсюджували нелегальну літературу, політичну діяльність вели з полтавцями С. Петлюрою, М. Поршем, Б. Мартосом. В березні 1917 р. Андрія Лівицького було обрано Золотоніським повітовим комісаром, а в 1917–1918 рр. – Полтавським губернським комісаром. В цьому ж році він – член ЦК Українсько–Селянської спілки і Центральної Ради. 

понеділок, 22 лютого 2016 р.

"В СЕРЦІ МАЮ ЛЮБОВ І ПІСНЮ" НАТАЛЯ БАКЛАЙ


Баклай
 Наталія Михайлівна
Баклай Наталія Михайлівна (24.02.1958, с. Терни Лубенського р-ну Полтавської обл.) – поетеса, прозаїк. 
Закінчила СШ №1 м. Лубни (1975), Гадяцьке державне культурно-освітнє училище (бібліотечне відділення)          (нині училище культури ім.  І. П. Котляревського) (1980), Полтавський аграрний коледж управління та права (юридичне відділення) (1995). Трудову діяльність розпочала 1975 шліфувальницею меблевого комбінату в Лубнах. Працювала в Лубенському краєзнавчому музеї (1976–1986), головним спеціалістом відділу РАЦС Лубенського міського управління юстиції (1986). 
З 2009 – на творчій роботі. Перший вірш "Журавка" надруковано в газеті "Лубенщина" (1981). Автор книг "Два береги душі" (Полтава: Полтавський літератор, 1993), "Осяяна тобою" (Полтава: Криниця, 1996), "Коралове намисто" (Полтава: Криниця, 1997), "Триєдиний біль" (Полтава: Криниця, 1996), "Свіча невінчана" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 1999), "Меди тернові" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 2001), "Ще не вицвіло літо" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 2003), "Лубни" (історична поема у віршах) (Глобине: Поліграфсервіс, 2004), "Ожинова купіль" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 2005), "Батькова криниця" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 2008), "Отава: Вибране" (Полтава: Дивосвіт, 2008), "Перекоти-Доля" (Лубни: Комунальне вид-во "Лубни", 2009), "Серцевина" (Лубни: Комунальне видавництво "Лубни", 2012). 
Член Національної спілки письменників України (1995), Національної спілки журналістів України (з 2008), Полтавської спілки літераторів. Лауреат літературно-мистецьких премій ім. Василя Симоненка (2007), ім. Володимира Малика (2008), ім. Панаса Мирного (2009), ім. Олени Пчілки (2012).
Якщо говорити про визначальну рису поезії Наталії Баклай, то коротко можна означити одним словом «справжність». Не імітовані, не награні — справжні в ній думки і почуття, і вболівання за долю народу. Мені здається, що в поезії письменниці — особливо у віршах сюжетних — головні герої — це її земляки. Сподіваюсь, що запам’ятаються і не полишать читача байдужим і вірші-медитації, і роздуми про сенс людського буття та про час, у якому нам випало жити.
Її лірика тиха і спокійна, як тихоплинна Сула, на берегах якої виростала поетеса.

Нехай плітки вам душу не неволять.
Не треба плакать.
Нічого кричать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать
.
"Душа", Наталя Баклай


БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:

  1. Баклай, Н. Два берега душі : вірші / Н. Баклай. - Полтава : Полтавський літератор, 1996. - 42 с. 
  2. Баклай, Н. Осяяна тобою : вірші / Н. Баклай. - Полтава : Полтавський літератор, 1996. - 87 с. 

пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ "ДОРОГА В БЕЗСМЕРТЯ: ДМИТРО КОРЯК"

СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПІСНЯР

Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище Сиченко) (1921-1988) з 1953 року жив і працював у м. Лубни. Він – визнаний майстер слова, у творчому доробку якого твори для дітей, історична проза про далеке минуле України і буремне ХХ століття. У своїх творах він одержимо і талановито підкреслив багатовіковий досвід українців, багатий і повчальний як на суспільні змагання, так і на високу духовність.
Письменник був також вдумливим і об'єктивним критиком, мудрим і тактовним наставником. Важко переоцінити його вклад і у справу вшанування класиків вітчизняної літератури й письменників-земляків, чий життєвий і творчий шлях був нерозривно пов'язаний з Полтавщиною.
У 2001 році, вшановуючи пам'ять письменника-земляка і на честь його 80-річчя від дня народження, була заснована премія імені Володимира Малика. Заснували її Лубенська міська рада та редакція газети "Лубенщина" за пропозицією Фонду імені В. Малика "Слово", почесним головою якого є син письменника Олександр Сиченко. Премією відзначаються письменники, літератори, науковці, журналісти, працівники освіти, культури, ділові люди, громадські і державні діячі за творчі здобутки у популяризації культури та історії України і рідного краю, які були опубліковані та оприлюднені протягом останніх двох років. Присуджується щороку за такими номінаціями: "Література і публіцистика"; "Краєзнавство і народна творчість"; "Мистецтво і монументальна скульптура".

Малик, В. Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім [Текст] : романи / В. К. Малик. - К. : Український Центр духовної культури, 1999. - 416 с.

Роман «Князь Ігор» присвячений історичному походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року. Герої роману потрапляють у самий вир трагічних подій, де на них чекають і тяготи походу, і криваві сутички з ворогом, полон і втеча з нього. Випробування долі ще більш зміцнили в усіх — від князів до простих людей — прагнення жити вільно на своїх землях і відстоювати цю свободу. До видання також увійшло «Слово о полку Ігоревім», перекладене та реконструйоване В. Маликом.

четвер, 18 лютого 2016 р.

ПРАВА ТА ПІЛЬГИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

Термін "біженці" з'явився в між народно-правовому вжитку після Першої світової війни, під час якої тисячі людей покидали країни (переважно їх громадянства) че­рез переслідування, надзвичайні обставини, воєнні дії чи були вислані зі своїх країн за розпорядженням військової або цивільної влади. Ще більших масштабів цей процес набув під час Другої світової війни, що змусило держали впритул зайнятися вирішенням проблем таких осіб.
У рамках ООН створюється Управління Верховною комісара у справах біженців (статут Управління схвалено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 428 (V) від 14 грудня 1950 р.). укладається Конвенція про статус біженців від 25 липня 1951 р., а згодом приймається Про­токол стосовно статусу біженців (набрав сили 4 листопада 1967 р.). Певні кроки було зроблено й на регіональному рівні (заходи в рамках ОБСЄ, Конвенція про специфічні аспекти проблем біженців у Африці 1969 р. та ін.).
Під біженцями розуміються особи, які покинули свою країну внаслідок зовнішньої агресії, окупації, іноземного панування, подій, які серйозно порушили публічний по­рядок у країні в цілому чи в її окремій частині; через стихійні лиха природного характеру (засухи, землетруси, повені і т. п.), через руйнування матеріальних основ їхнього існування; через наявність об'єктивної небезпеки переслідувань за расовою, національною ознаками, у зв'язку з належністю до певної соціальної групи чи політичними або релігійними переконаннями.
Конвенція 1951 р. закріплює за біженцями такі самі права, як і за іноземцями, якщо для них не передбачений більш сприятливий статус. Зокрема, біженцям надається національний статус у сфері деяких соціальних прав (плата за працю, початкова освіта, виїзд за межі країни, користування медичними послугами, засобами масової інформації тощо).
В Україні статус біженців визначається Конституцією, Законом "Про біженців" (1993 р.) та іншими нормативно-правовими актами. За біженцями закріплені права на освіту, охорону здоров'я, судовий захист, здійснення куль­турних і релігійних заходів, на оплату праці, пенсії та ін.

середа, 17 лютого 2016 р.

КНИГИ НА ВСЕ ЖИТТЯ

Агнія Львівна 
 Барто
110 років від дня народження Агнії Львівни Барто (1906-1981), дитячої письменниці, з віршами якої виросло вже декілька поколінь.
Наша Таня гірко плаче:
   Упустила в річку м’ячик.
  - Тихше, Танечко, не плач:
Не потоне в річці м’яч.
Пам’ятаєш ці вірші? А хто їх написав, знаєш? Це відома російська дитяча письменниця Агнія Барто. Її ім’я відоме кожному. Її вірші ми знали, ще не вміючи добре говорити та читати. Цікаво, а що ти знаєш про цю чудову письменницю? Чи читали вам в дитинстві батьки вірші Агнії Барто? 
Агнія Львівна завжди була оточена дітьми, розуміла їх, раділа і сумувала разом з ними. Вірші поетеси добре відомі не тільки дітям, а й дорослим, коли вони теж були маленькими. Агнія Барто була президентом Асоціації діячів літератури і мистецтва для дітей і юнацтва, виступала зі статтями про дитячу літературу, писала кіносценарії. Вірші Агнії Барто перекладаються на різні мови світу і друкуються в різних країнах. Українські поети Наталя Забіла та Анатолій Костецький зробили чудовий переклад віршів Агнії Барто українською мовою, які знають і люблять усі діти від малечі і до дорослого читача.
Дуже важливо самого раннього дитинства привчати крихітку не тільки до коротеньким дитячих віршиків, але і до справжньої, великої поезії. Вірші виховують в малюкові особливе, вдумливе, я б сказала, непрагматичне відношення до літератури. Адже дуже часто буває, що людина чекає від прочитаної книги якоїсь конкретної користі: повчального прикладу, пізнавальної історії, корисної ради, можливості розслабитися і повеселитися або, навпаки, пережити гострі відчуття. А лірична поезія всього цього позбавлена. Зате вона дає можливість натішитися красою слова і ритму, поринути в стихію чистого почуття. Діти, яким читають багато віршів, володіють прекрасною пам'яттю і почуттям ритму, без всякого труда запам'ятовують довгі тексти.
Пропонуємо книги які можуть бути корисними широкому колу читачів: дітям, вчителям та бібліотечним працівникам, усім, хто небайдужий до творчості Агнії Барто.
На віршах поетеси Агнії Львівни Барто виросло не одне покоління дітей нашої країни. З роками популярність її книг не слабшає, тексти Барто ніколи не втрачають актуальності, і молоді батьки, самі виховані на книгах Агнії Львівни, незмінно вибирають для своїх малюків саме ці вірші.
  1. Барто, А. Радость [Текст] : стихи / А. Л. Барто. - М. : Астрель : АСТ, 2002. - 190 с.
  2. Барто, А. Котенок [Текст] : стихи для малышей / Агния Барто. - М. : Фламинго, 2004. - 14 с.

вівторок, 16 лютого 2016 р.

НЕБЕСНА СОТНЯ

Євромайдан (також Єврореволюція, Революція гідності) – національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке в подальшому переросло у Революцію гідності.
Майдан – це, без сумніву, подія вищого духовного гуманістичного порядку, яка знаходиться над економічними інтересами, над соціальними проблемами, навіть над політикою. В основі Майдану – Людина, гідність якої була зневажена і яка вийшла з протестом проти неповаги до себе, до своїх прав, перш за все – права на життя, проти нехтування свободами, які даровані не владою, не законом, а Вищим Началом. Тобто українці прийшли вирішувати екзистенційні, смисложиттєві проблеми – і не тільки свої власні, а й цілого народу. 
Імена загиблих на Майдані на устах у всієї України. Про героїв, які померли від куль снайперів та спецпризначенців, пишуть вірші, пісні. Небестною сотнею називають людей, які загинули під час сутичок в Україні між незадоволеними

понеділок, 15 лютого 2016 р.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Сьогодні усі християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє. У народному побуті цей день здавна сприймається як зустріч зими з весною. У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. 
Існує також повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Коли в цей день приходили із церкви додому, то запалювали свічку. За народними віруваннями, це захищало дім та майбутній урожай. Освячену цього дня у церкві воду використовували проти "пристріту". Нею кропили тварин і людей. Свято відзначають у пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після народження. Адже згідно із тодішніми законами, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. 
За народними повір'ями, в цей день "зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє".
  1. Ларіонов, П. Лютий лютує, бо весну чує [Текст] / П. Ларіонов // Урядовий кур'єр. - 2013. - 31 січ. - С. 16
  2. Нагірняк, З. Свята вода додасть сили [Текст] / З. Нагірняк // Народна армія. - 2013. - 14 лют. - С. 8
  3. Яценко, Н. Стрітення Господнє [Текст] / Н. Яценко // Жінка. - 2013. - № 2. - С. 7
  4. Зимові свята [Текст] // Шкільна бібліотека. - 2013. - № 1-2. - С. 149-150
  5. Стрічання, зимобор, громиця... [Текст] // Жінка. - 2014. - № 2. - С. 1
  6. Нижник, О. 15 лютого Стрітення Господнє [Текст] / О. Нижник // Розкажіть онуку. - 2015. - № 1. - С. 5

пʼятниця, 12 лютого 2016 р.

СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ НА 2016 – 2020 РОКИ

В Україні національно-патріотичне виховання дітей та молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України.

четвер, 11 лютого 2016 р.

25-РІЧНИЙ ПОЛТАВЕЦЬ ДМИТРО КОРЯК ЗАГИНУВ ПІД МАРІУПОЛЕМ РІК ТОМУ ВІД ВОРОЖОЇ МІНИ

За час неоголошеної війни Україна втратила вже понад 2260 військовослужбовців. І в ці дні позиції наших захисників — під ворожим обстрілам з мінометів, гранатометів та інших видів зброї. Війна триває і обриває життя людям, які люблять і боронять свою країну. Наш моральний обов’язок — залишати живими у пам’яті чоловіків і жінок, які полягли за всіх нас. «День» продовжує публікувати історії загиблих військових. Сьогодні розповідаємо про воїна 24-тої окремої механізованої бригади Олександра Шолудька, бійця полку особливого призначення «Азов» Дмитра Коряка та воїна 13-го мотопіхотного батальйону Валерія Бочарнікова.
11 лютого минають роковини з дня смерті бійця полку особливого призначення «Азов» Дмитра Коряка (позивний «Брат»), який загинув від осколкового поранення поблизу села Саханка Новоазовського району Донецької області.
Читати далі..

 БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:

  1. Проскуров, Б. "Хотів одружитися, мати двох дітей..." : [25-річний полтавець Дмитро Коряк загинув під Маріуполем рік тому від ворожої міни] / Б. Проскуров // День. - 2016. - 11 лют. - С. 11. 
  2. Рибалка, В. У Полтаві відкрили меморіальну дошку Дмитрові Коряку / В. Рибалка // Вечірня Полтава. - 2015. - 22 лип. - С. 1.
  3. Сулименко, В. Перед відкриттям меморіальної дошки "азовцю" заплакало небо [Текст] / В. Сулименко // Полтавський вісник. - 2015. - 17 лип. - С. 3. 
  4. Щеглова, О. "У мене був єдиний син..." / О. Щеглова // Зоря Полтавщини. - 2015. - 17 лип. - С. 1, 3. 

понеділок, 1 лютого 2016 р.

ПОЛТАВЦІ – ТВОРЦІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

ЗНАТИ РІДНЕ, ЩОБ ГОРДИТИСЯ
Вшановуємо 100-річчя подій та видатних учасників Української революції (1917–1921 рр.)
На виконання Указу Президента України № 17 / 2016 від 22.01.2016 р. "Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917–1921 рр." ми будемо подавати (в порядку алфавіту) короткі нариси про видатних уродженців полтавського краю: 
Про тих, хто словом і ділом
був за Україну
самостійну, соборну.
Хто розумом, серцем і волею
кликав мільйони українців
за собою...
ПОЛТАВЦІ – ТВОРЦІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
(1917–1921 рр.)
Основним завданням, яке ми ставимо перед собою, є ознайомлення молоді: студентської, учнівської з життям і діяльністю маловідомих або зовсім "забутих" у радянські часи громадсько-політичних, державних діячів, правників доби визвольних змагань 1917–1920 рр. Відібрані, "викреслені" з історії, імена непересічних особистостей, уродженців краю, які відіграли помітну роль в українському національному русі, творенні і захисті незалежної української держави. 
І в еміграції вони продовжували боротьбу за відновлення незалежності України, зробивши це змістом свого життя на чужині, декого фізично знищили в Україні. Вони жили і творили українську державність у важких, екстремальних умовах, тому до оцінки результатів їхньої діяльності не можна підходити однозначно. 
Об'єктивно, без глянцю і фанфар, ми повинні ставитись до вихідців з Полтавщини, аналізувати і враховувати як позитивний досвід їхньої діяльності, так і гіркі уроки та наслідки. Але навіть негативний досвід наших попередників, про яких буде йтися у коротких нарисах, має неоціненне значення.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...