ЗНАТИ РІДНЕ, ЩОБ ГОРДИТИСЯ
Видатний економіст, уродженець Полтавщини (20.01.1865 р. у с. Солоному Куп'янського повіту Харківської губернії – 29.01.1919 р.)Долі багатьох українських учених схожі між собою: їхню творчість знають на чужині й мало знають, а то й зовсім не знають на батьківщині. Підтвердження цьому - ім'я українського вченого – економіста громадського і політичного діяча, одного із засновників Національної академії наук України Михайла Івановича Тугана-Барановського. В Українській Радянській енциклопедії про нього читаємо, що був він " російським і українським буржуазним економістом..., одним із представників легального марксизму..."
Натомість у виданнях закордонних (та вже й у сьогоднішніх в Україні) Туган-Барановський - визначний економіст, один із найкращих знавців кон'юнктур-них економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності, "фундатор економічної кон'юнктури" і "економіст світового рівня".
На щастя, наші сучасники збагнули велич цієї постаті й намагаються віддати вченому належну шану.
Саме життя підтвердило правильність його теорій і висновків, які, на думку фахівців, є глибоко сучасними і необхідними для нашого економічного поступу.
На щастя, наші сучасники збагнули велич цієї постаті й намагаються віддати вченому належну шану.
Саме життя підтвердило правильність його теорій і висновків, які, на думку фахівців, є глибоко сучасними і необхідними для нашого економічного поступу.
Народився Михайло Іванович Туган-Барановський у с. Солоному Куп'янського повіту Харківської губернії в заможній дворянській сім'ї. Його рід по батьківській лінії походив з татарських поселенців ХІV ст у Литві ( повне прізвище Туган-Мірза-Барановський). Батько Михайла був артилерійським генералом. Мати - українка за походженням – із стародавнього князівського роду Мовле-Монівір. Вона й займалася вихованням дітей, яких у сім'ї було четверо. Діти зростали в оточенні прекрасної української природи і доброзичливих українських селян.
Початкову освіту хлопець здобув удома, потім навчався у Першій Київській і Другій Харківській класичних гімназіях. У 1884 р. вступив на математичний факультет Харківського університету. Вже тоді, на студентському етапі, за словами самого М. Тугана-Барановського, почувався українським патріотом.
Університет Михайлу довелося закінчувати екстерном: у 1888 р. – фізико-математичний факультет; 1889 р. - факультет юридичний.
Подальшу освіту, як науковець, М. І. Туган-Барановський продовжив у Петербурзі. Вже перша праця "Вчення про граничну корисність господарських благ, як причина їх цінності", опублікована в журналі "Юридический вестник" (1889), мала широкий резонанс у наукових колах. Молодий економіст не тільки дав блискучий порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл в царині проблеми цінності як вихідної та центральної у політичній економії того часу, а й зробив висновок про можливість синтезу цих, здавалося б взаємовиключних теорій, запропонувавши власну формулу такого синтезу.
Цей висновок дослідження М. Тугана-Барановського оцінено на рівень найвищих досягнень тогочасної світової економічної думки - неокласичного аналізу, пов'язаного з іменами А. Маршалла, Дж. Б. Клерко, К. Вікселя та ін.
Михайло Іванович захоплюється історією економічних та соціалістичних вчень. Він публікує книги про життя, пошукову і суспільну діяльність відомих європейських інтелектуалів ХІХ ст. У своїх ранніх працях, що принесли М. Тугану-Барановському широке визнання у наукових колах, він подає цілий ряд положень, які пізніше сформувалися у цільне вчення про предмет і метод політичної економії та взаємозв'язок з іншими галузями наукового знання.
У 1892 р. М. Туган-Барановський їде до Англії поповнювати свої студії. Задумана ним праця повинна була дати відповіді на ці пекучі проблеми сучасності. Об'єктом свого дослідження вчений обрав економіку Англії, в якій, за його висловом, "капіталістичний лад досяг повної переваги", а еволюція народного господарства є найбільш типовим вираженням багатьох господарських процесів, які відбуваються у більш або менш вираженій формі у всіх культурних державах... серед яких Росія не є винятком"
1894 р. побачила світ видрукована у Петербурзі книга ученого "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя". Праця містила досконалий аналіз історії промислових криз, їх перебігу та соціально-економічних наслідків, критичний перегляд теорій різних політекономічних шкіл, а також творчий синтез та розвиток їх найбільш перспективних засад. За це дослідження Московський університет присвоїв Михайлу Івановичу ступінь магістра політекономії. Книга витримала багато перевидань в Росії (1900, 1914, 1923 рр.), у перекладах: в Німеччині (1901, 1969 рр.), у Франції (1913 р.), в Японії ( 1931, 1972 рр.), в Англії (1954 рр.), в Італії (1986 р.) та ін. І тільки на батьківщині вченого - в Україні – ця праця і досі не побачила світу (через брак коштів).
Подальшу освіту, як науковець, М. І. Туган-Барановський продовжив у Петербурзі. Вже перша праця "Вчення про граничну корисність господарських благ, як причина їх цінності", опублікована в журналі "Юридический вестник" (1889), мала широкий резонанс у наукових колах. Молодий економіст не тільки дав блискучий порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл в царині проблеми цінності як вихідної та центральної у політичній економії того часу, а й зробив висновок про можливість синтезу цих, здавалося б взаємовиключних теорій, запропонувавши власну формулу такого синтезу.
Цей висновок дослідження М. Тугана-Барановського оцінено на рівень найвищих досягнень тогочасної світової економічної думки - неокласичного аналізу, пов'язаного з іменами А. Маршалла, Дж. Б. Клерко, К. Вікселя та ін.
Михайло Іванович захоплюється історією економічних та соціалістичних вчень. Він публікує книги про життя, пошукову і суспільну діяльність відомих європейських інтелектуалів ХІХ ст. У своїх ранніх працях, що принесли М. Тугану-Барановському широке визнання у наукових колах, він подає цілий ряд положень, які пізніше сформувалися у цільне вчення про предмет і метод політичної економії та взаємозв'язок з іншими галузями наукового знання.
У 1892 р. М. Туган-Барановський їде до Англії поповнювати свої студії. Задумана ним праця повинна була дати відповіді на ці пекучі проблеми сучасності. Об'єктом свого дослідження вчений обрав економіку Англії, в якій, за його висловом, "капіталістичний лад досяг повної переваги", а еволюція народного господарства є найбільш типовим вираженням багатьох господарських процесів, які відбуваються у більш або менш вираженій формі у всіх культурних державах... серед яких Росія не є винятком"
1894 р. побачила світ видрукована у Петербурзі книга ученого "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя". Праця містила досконалий аналіз історії промислових криз, їх перебігу та соціально-економічних наслідків, критичний перегляд теорій різних політекономічних шкіл, а також творчий синтез та розвиток їх найбільш перспективних засад. За це дослідження Московський університет присвоїв Михайлу Івановичу ступінь магістра політекономії. Книга витримала багато перевидань в Росії (1900, 1914, 1923 рр.), у перекладах: в Німеччині (1901, 1969 рр.), у Франції (1913 р.), в Японії ( 1931, 1972 рр.), в Англії (1954 рр.), в Італії (1986 р.) та ін. І тільки на батьківщині вченого - в Україні – ця праця і досі не побачила світу (через брак коштів).
Уже після першої публікації "Промислові кризи..." стали епіцентром боротьби народників з марксистами з питання, чи здатний капіталізм до саморозвитку і чи бути йому в Росії. Дуже швидко разом із П. Струве він очолив цю течію суспільної думки, яка стала одним з найяскравіших явищ у західноєвропейському соціал-демократичному русі. Останні роки ХІХ ст. стали переломними у поглядах Михайла Івановича на марксизм.
Навесні 1901 р. за участь у студентській демонстрації біля Казанського собору М. Тугана-Барановського заарештували і вислали із Санкт-Петербурга до Полтавської губернії. Відтоді починається другий "український" період у житті вченого. Так, волею долі, початок ХХ ст. у житті М. Тугана-Барановського відзначений поверненням на батьківщину, в Україну, де він провів кілька надзвичайно плідних для нього років. Михайло Іванович живе у своїх друзів у с. Пізники Лохвицького повіту (тепер Чорнухинського району). Він глибоко переймається інтересами освітньо-культурницької діяльності передової української інтелігенції, її руху за національне відродження українського народу, збереження української мови, розвиток освіти, літератури тощо. Відомо, що саме йому належить ідея встановлення першого в Україні пам'ятника Т. Г. Шевченку в Полтаві.
В Україні М. Туган-Барановський знову звертається до поглибленого переосмислення проблем філософів, соціологів, права тощо.
Всі роки М. Туган-Боровиковський підтримував тісний зв'язок з Україною. 1910 р. в с. Пізники Лохвицького повіту Полтавської губернії він купив садибу, де проводив багато часу з сім'єю. Перед першою світовою війною співпрацював з Михайлом Грушевським та іншими українськими вченими над підготовкою першої української енциклопедії "Український народ в його минулому і сьогоденні" (1914 – 1916 рр.).
Особливу увагу приділяв вивченню перспектив сільськогосподарської кооперації. Лютневу революцію Михайло Іванович зустрів з великою надією на ті можливості демократизації суспільства, які відкрилися після неї. Він друкує ряд праць, серед яких: "Бумажные деньги и металл" (1917 р.). Це був новий "прорив" вченого в галузі економічної теорії. Нині світова громадськість все більше звертає увагу на піонерський внесок М. Тугана-Барановського монетарну економіку. Вироблена вченим модель монетарної системи передбачала заміну грошей на золотій основі паперовими грошима й відкривала шлях проведення державної антициклічної та антиінфляційної монетарної політики.
Влітку 1917 р. Туган-Барановський брав участь у з'їзді Української партії соціалістів – федералістів, був одним із авторів програми партії.
Його кандидатура запропонована Д. Дорошенком на посаду генерального секретаря фінансів у новому складі Генерального Секретаріату В. Винниченка, була затверджена 21.08.1917 р. Потім Туган-Барановський був призначений виконуючим обов'язки генерального секретаря торгу і промисловості (11.10.1917 р.) На цих посадах відстоював потребу запровадження власної валюти в Україні, усамостійненого українського кооперативного руху.
У 1918 р. очолював Українське товариство економістів, раду Українського центрального кооперативного комітету, редагував часопис "Українська кооперація". Був одним із організаторів та деканом юридичного факультету Українського державного університету в Києві, академіком - засновником УАН, головою її соціально-економічного відділу.
Навесні 1901 р. за участь у студентській демонстрації біля Казанського собору М. Тугана-Барановського заарештували і вислали із Санкт-Петербурга до Полтавської губернії. Відтоді починається другий "український" період у житті вченого. Так, волею долі, початок ХХ ст. у житті М. Тугана-Барановського відзначений поверненням на батьківщину, в Україну, де він провів кілька надзвичайно плідних для нього років. Михайло Іванович живе у своїх друзів у с. Пізники Лохвицького повіту (тепер Чорнухинського району). Він глибоко переймається інтересами освітньо-культурницької діяльності передової української інтелігенції, її руху за національне відродження українського народу, збереження української мови, розвиток освіти, літератури тощо. Відомо, що саме йому належить ідея встановлення першого в Україні пам'ятника Т. Г. Шевченку в Полтаві.
В Україні М. Туган-Барановський знову звертається до поглибленого переосмислення проблем філософів, соціологів, права тощо.
Всі роки М. Туган-Боровиковський підтримував тісний зв'язок з Україною. 1910 р. в с. Пізники Лохвицького повіту Полтавської губернії він купив садибу, де проводив багато часу з сім'єю. Перед першою світовою війною співпрацював з Михайлом Грушевським та іншими українськими вченими над підготовкою першої української енциклопедії "Український народ в його минулому і сьогоденні" (1914 – 1916 рр.).
Особливу увагу приділяв вивченню перспектив сільськогосподарської кооперації. Лютневу революцію Михайло Іванович зустрів з великою надією на ті можливості демократизації суспільства, які відкрилися після неї. Він друкує ряд праць, серед яких: "Бумажные деньги и металл" (1917 р.). Це був новий "прорив" вченого в галузі економічної теорії. Нині світова громадськість все більше звертає увагу на піонерський внесок М. Тугана-Барановського монетарну економіку. Вироблена вченим модель монетарної системи передбачала заміну грошей на золотій основі паперовими грошима й відкривала шлях проведення державної антициклічної та антиінфляційної монетарної політики.
Влітку 1917 р. Туган-Барановський брав участь у з'їзді Української партії соціалістів – федералістів, був одним із авторів програми партії.
Його кандидатура запропонована Д. Дорошенком на посаду генерального секретаря фінансів у новому складі Генерального Секретаріату В. Винниченка, була затверджена 21.08.1917 р. Потім Туган-Барановський був призначений виконуючим обов'язки генерального секретаря торгу і промисловості (11.10.1917 р.) На цих посадах відстоював потребу запровадження власної валюти в Україні, усамостійненого українського кооперативного руху.
У 1918 р. очолював Українське товариство економістів, раду Українського центрального кооперативного комітету, редагував часопис "Українська кооперація". Був одним із організаторів та деканом юридичного факультету Українського державного університету в Києві, академіком - засновником УАН, головою її соціально-економічного відділу.
Останні книги, написані М. І. Туганом-Барановським та видані 1919 р. в Україні у перекладі українськом мовою, були "Кооперація, її природа та мета"; "Політична економія. Курс популярний". Надзвичайно цікава праця "Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію" (1923 перевидана 1925 та 1993 рр., у перекладі англійською у США – 1977 р.). Ця остання талановита робота вченого набуває нового особливого звучання у наш час, бо містить ряд ідей, співзвучних сучасним пошукам у визначенні місця й ролі економічної теорії у системі наук, її суто теоретичної та практичної функції.
Цих видань вчений вже не побачив. 22 січня 1919 року газета "Нова рада" сповістила про виїзд у Париж другої черги української місії на мирну конференцію, в складі якої був як радник з економічних питань М. І. Туган-Барановський. Того ж дня Михайло Іванович раптово помер на станції Відрадне поблизу Одеси.
В останні роки з'явилися перші спроби в Україні та Росії віддати належне пам'яті нашого видатного співвітчизника.
І сьогодні, як ніколи раніше, українська держава доконче потребує дослідження багатогранної наукової спадщини видатного й оригінального економіста-мислителя кінця ХІХ – початку ХХ ст. Михайла Івановича Тугана-Барановського. Він є гордістю нашого народу.
Цих видань вчений вже не побачив. 22 січня 1919 року газета "Нова рада" сповістила про виїзд у Париж другої черги української місії на мирну конференцію, в складі якої був як радник з економічних питань М. І. Туган-Барановський. Того ж дня Михайло Іванович раптово помер на станції Відрадне поблизу Одеси.
В останні роки з'явилися перші спроби в Україні та Росії віддати належне пам'яті нашого видатного співвітчизника.
І сьогодні, як ніколи раніше, українська держава доконче потребує дослідження багатогранної наукової спадщини видатного й оригінального економіста-мислителя кінця ХІХ – початку ХХ ст. Михайла Івановича Тугана-Барановського. Він є гордістю нашого народу.
Л І Т Е Р А Т У Р А :
- Лазоренко І. Михайло Туган-Барановський український вчений зі світовим ім'ям : [сторінки життя перебування на Полтавщині] / І. Лазоренко // Коло. – 2016. – 6-12 жовт. – С. 14.
Немає коментарів:
Дописати коментар