пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

НАЗВАНО ЛАУРЕАТІВ МІЖНАРОДНОЇ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША ЗА 2017 РІК

Цю почесну міжнародну відзнаку 1 березня 2011 року, за сприяння Національної спілки письменників України і міжнародних громадських організацій, заснували Клуб творчої інтелігенції "Оберіг-Чернігів" та Волинське товариство "Світязь", – для розвитку вітчизняного книговидання і підтримки українських письменників, митців, науковців, журналістів, працівників культури та освіти, громадських діячів і меценатів, які мешкають в Україні та за кордоном.   
З 1 листопада 2014 р. засновником Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша стала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, котра об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із п’ятдесяти країн світу. 
Цього року надійшло близько 400 подань і пропозицій з усіх регіонів України та закордону. Цьогорічними лауреатами (в т. ч. ) стали письменники, уродженці Полтавщини:
  • український письменник та перекладач Василь Барка (посмертно) (США);
Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет, англ. Wasyl Otcheret-Barka; 16 липня 1908, с. Солониця, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 11 квітня 2003, Нью-Йорк, США) — український письменник і перекладач.
Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалось зберегти і примістити в УВАН в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. В місті Рівному, у видавництві "Діва" в 1998 році появилась книга "Портрет", автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, в якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.
  • письменник Микола Петренко (Львів) – за послідовний багатолітній розвиток ґрунтівських традицій Пантелеймона Куліша в сучасній українській літературі; 
Микола Євгенович Петренко (6 листопада 1925, Лохвиця) — український письменник. Член Спілки письменників України з 1960 р.
Народився у сім'ї робітника.
Під час Другої Світової війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. За спробу втечі відбував покарання в концтаборах. Після закінчення війни пройшов фільтраційні та трудові табори в СРСР.
У 1951 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету.
Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом "Літературної України", звідки був звільнений за "пропетлюрівські" вірші. У 1957 р. вийшла перша поетична збірка.
Автор більше 60 книг: поезії, проза, гумор, публіцистика, вірші для дітей, казки, пісенні тексти, п'єси та лібрето музичних вистав, які ставилися на сценах львівських театрів: "Чарівне кресало", "Довбушів топірець", "Дві Іванки", "Шість імен" та інші.

середа, 28 грудня 2016 р.

СЛАВУ У ПОЛТАВУ НА КРИЛАХ ВІТЕР ЗАНЕСЕ...

                                                       ... Сьогодні можемо говорити про поетичну
славу його ще з повстанських часів,
про те велике значення, яке мала його
творчість для виховання нових поколінь
справжніх борців за Волю і Державність України. 
М. Дубас
Він не встиг написати солідних томів поем і поезій, не встиг стати класиком. Суворе героїчне середовище давало йому багатющий матеріал для творчої праці, зате відвело небагато часу на здійснення задумів. Писалося в окопах, в час перепочинку між боями.
Доробок Петра Василенка невеликий. Чи зібрано все – сказати важко. Та з упевненістю можна відзначити інше: яскравістю поетичного таланту його поезії не поступаються багатьом творам поетів його покоління. А громадянською позицією, непідкупною любов'ю до України, чистим золотом істинного патріотизму значно перевищують багатьох.
Петро Василенко народився 1921 року в с. Війтівці Полтавської губернії. Він був одним із чотирьох дітей освіченого і свідомого українця Власа Василенка. Мабуть, батько виділяв його серед інших, хоча всі діти добре вчилися. Петро був відмінником, а що стосувалося української історії, фольклору, звичаїв – те дитяча душа сприймала з радістю. Батькові подобалося, коли бачив, що то йде і від нього:
Пригадую зимові вечори
Журбою батько оповитий,
Дитячий сміх чи плач сестри,
Й на неї погляд мій сердитий. 
А потім батько чомсь зітхне,
"Кобзар" розкриє і читає:
Про Січ, Підкову, дикий степ...
Можливо, та величезна любов до України, готовність віддати їй своє молоде життя – від чутого в дитинстві Тарасового слова?
Петро часто у своїх поезіях згадував батьківське слово, згадував материну ласку і печаль, коли вона залишилася без чоловіка, а діти – без рідного батька. Згадував розповіді земляків-полтавців, мамині спогади – про кохання колишнього матроса Чорноморського флоту і української дівчини, які одружившись, зайнялися важкою сільською роботою. Батько був енергійним, ініціативним в організації культурних, просвітницьких заходів у селі. 
Мати походила зі славного роду Дзюбів, була високоосвічена, завжди йому допомагала. 
Батько, важко працюючи в колгоспі, мріяв про те, щоб свого найстаршого сина, дуже здібного й охочого до науки, віддати на навчання до Київського медичного інституту. Та сталося не так, як гадалося. 

вівторок, 20 грудня 2016 р.

185 РОКІВ ВІД ВИХОДУ (1831) В САНКТ-ПЕТЕРБУРЗІ ПЕРШОЇ КНИГИ М. В. ГОГОЛЯ "ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ"

Микола Гоголь українець за походженням, народився в Сорочинцях, на Україні, і ріс в батьківському заміському маєтку. Його справжнє прізвище Івановський, але дідусь письменника узяв прізвище "Гоголь", щоб підкреслити своє благородне козацьке походження. Батько Гоголя був людиною талановитою, він писав п'єси, вірші і зарисовки. Микола Гоголь почав писати ще в школі. Він вчився в школі в Полтаві (1819-1821) і в Ніжині (1821-1828).
З дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні "Вечори на хуторі біля Диканьки". Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля Диканьки, навіть подає словничок найбільш уживаних слів. Описує природу, розповідає про людей, їхні звичаї, вірування. І все це пройнято такою великою любов'ю, таким захопленням, таким замилуванням, що неможливо лишитися байдужим.
"Вечори на хуторі біля Диканьки" – це одне з найвідоміших творів Гоголя, яке було надруковано в 1831-1832 роках. Ця проба пера автору принесла величезну славу.
Під час життя в Санкт-Петербурзі Гоголь працював в Департаменті державного господарства. Грошей, які він отримував на державній службі, йому не вистачало, і тому він вирішив підробити написанням повістей.
Знайомі Гоголя в літературному середовищі знайшли йому роботу вчителя історії, причому в дуже поважному закладі – в Смольному інституті. Тут Гоголь був зайнятий набагато менше, ніж у департаменті. Робота з дітьми займала у нього півдня, а в час, що залишився він міг займатися літературною творчістю. І тепер вечорами він писав "Вечори на хуторі біля Диканьки".
У "Вечорах на хуторі біля Диканьки" М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У повісті зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями – любов'ю до рідного краю, почуттям гідності, живим розумом, людяністю, шляхетністю. Гоголівські герої легко впізнаються, вони типові для свого часу й обставин, а отже, реалістичні.
Твори Миколи Гоголя користувалися такою популярністю, що в двадцятому столітті по них стали знімати фільми. У 1951 році за цим твором був знятий мультфільм, а в 1961 році – фільм. "Вечори на хуторі біля Диканьки" (і книга, і фільми) стали дуже популярними. На початку 1990-х років фільм був випущений на відео, а потім потрапив і на DVD-диски.

ЗАЛЮБЛЕНА В УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ

"Приїхала я колись у Полтаву й закохалася в неї…
А тепер бачу, що й Полтава до мене небайдужа."
Н. Хоменко
Заслужена артистка УРСР (1989), народна артистка України (2010)
Народилася Наталія Хоменко 20 грудня 1946 року в с. Хоцьки, тепер Переяслав-Хмельницького району Київської області. Виросла артистка в співучій сім'ї, співала з дорослими з дитинства, дуже багатьох народних пісень навчилася у мами та бабусі.
В дитинстві Наталію Сергіївну бабуся навчила шити й вишивати гладдю та хрестиком. Тому це їй пригодилося для того, щоб самостійно виготовляти для себе костюми. Глядачі завжди в захваті від її концертного вбрання. У Канаді з Наталією Сергіївною трапилася така історія. На одному з концертів на її костюм накинув оком місцевий колекціонер. На всі концерти приходив із вмовляннями: "Вибирай із моїх 112 нарядів будь-який, а цей продай!" Не продала, і не тільки тому, що власноруч вишивала той кожен хрестик ночами, а рукава мережила найдорожча людина – мама, не тільки тому.
Вирішила вступати до студії при хорі ім. Г. Г. Верьовки у Києві. При вступі розхвилювалась, що члени комісії, в якій головував сам Григорій Гурійович Верьовка, лише мить слухали зосереджено, а далі вже мали найбезтурботніший вигляд: посміхалися, перешіптувалися… помчала Наталія до тітки, яка жила неподалік, рятувати голос: випила десять сирих яєць, а потім знову повернулася до залу… Вразила, не тільки вокальними даними, яким вони були зараховані на її користь уже з першої спроби, – бажанням служити сцені.
Закінчила в 1966 р. вокальну студію з підготовки акторських кадрів для народних хорів республіки при Державному українському народному хорі ім. Г. Г. Верьовки. Два роки вчилась, а потім ще два роки співала там. Також закінчила в 1993 р. філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка.

неділя, 18 грудня 2016 р.

70 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СТІВЕНА АЛАНА СПІЛБЕРГА

Сьогодні Стівен Спілберг - знакова постать сучасного американського та світового кіно.
Американський кінорежисер, сценарист і продюсер народився 18 грудня 1946 року. Двічі нагороджений Оскаром за фільми "Список Шиндлера" (1993) та "Врятувати рядового Райана" (1998).
За походженням єврей - дід по матері проживав в Одесі, дід по батькові - в одному із сіл України поблизу Кам'янця-Подільського.
У 1999 році режисера визнають найкращим режисером ХХ століття, а в 2001 році королева Єлизавета надає Спілбергу знання Лицаря-Командора: "за безцінний внесок у розвиток британського кінопромисловості".
Спілберг - найбагатший кінорежисер в історії світового кіноматографа (майже 8,5 млрд. доларів). Він - найбагатший кінорежисер, поступається лише своєму другові Лукасу. Почесний Лицар-Командор ордена Британської імперії. Почесний член Американського товариства за етичне ставлення до інопланетян. Коли його запитали, в чому секрет його успіху, Спілберг відповідав: "Я цього хотів більше всього на світі".
Ось так! Варто дуже захотіти...
  1. Стивен Спилберг [Текст] : кинорежиссер Голливуда // Древо познания. - 2004. - №157. - С. 475-476.
  2. Дубинянская, Я. Стивен Спилберг: голливудский инопланетянин [Текст] / Я. Дубинянская // Личности. - 2015. - № 6. - С. 7-25. 
  3. Давыдов, А. Спасти рядового шпиона [Текст] / А. Давыдов // Корреспондент. - 2015. - № 47. - С. 40-42. 
  4. Все, про що я мрію, це - життя [Текст] : [70 років від дня народження Стівена Алана Спілберга] // Шкільна бібліотека. - 2016. - № 11. - С. 63-65.

пʼятниця, 16 грудня 2016 р.

НОВІ КНИГИ

Шановні читачі нашого блогу! Фонд сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара у ІV кв. 2016 р. поповнився такими новими матеріалами з історії нашого краю та про наших славних земляків. Список поданий в алфавітному порядку персоналій.

Наша адреса: вул. Олеся Гончара, 25а

тел. 67-64-02

Вихідний день – субота

Історія Полтавщини

  • Козюра І. Лубенські полковники: колективний портрет на фоні епохи / І. Козюра // Край. – 2016. – № 150 (жовт.). – С. 18–19.
  • Мирошник В. "Місце, де ти був, раніше було окуповано ворогом..." : [про операцію "Френтік"] / В. Мирошник // Край. – 2016. – № 149 (верес.). – С. 11–15.
  • Михашенко М. Колоски, горобці, полова, бур'яни... : як виживали на Полтавщині (зі спогадів очевидців) / М. Михашенко // Нова година. – 2016. – № 47. – С. 6.
  • Огієнко В. До 83-х роковин... : письменники, дисиденти та меценати, які пережили голод і не зламалися : [в т. ч. полтавці О. Гончар, В. Барка, А. Дімаров, їхні історії] / В. Огієнко // День. – 2016. – 25-26 листоп. – С. 20-21.
  • Петренко М. Чому немає прощення : [свідчення 91-річного письменника-полтавця, який дитиною пережив Голодомор 1932-33 рр.] / М. Петренко // Літературна Україна. – 2016. – 17 листоп. – С. 1, 10.
  • Скобельський В. "І мертвим, і живим, і ненародженим..." : скільки ж українців забрав Голодомор? / В. Скобельський // Полтавський вісник. – 2016. – 24 листоп. – С. 6
  • Шендрик Л. Уроки Полтавської битви / Л. Шендрик // Край. – 2016. – № 148 (серп.). – С. 9–12.

Наші славні земляки

  • Посухов В. "Раз у раз виникали сварки в "совєтах рабочіх і солдатськіх дєпутатов": [про борця за незалежність України – Віктора Никаноровича Андрієвського] / В. Посухов // Зоря Полтавщини. – 2016. – 8 листоп. – С. 1.
  • Цвіленюк Я. Святитель Афанасій, Полтавський чудотворець / Я. Цвіленюк // Зоря Полтавщини. – 2016. – 7 жовт. – С. 13.

четвер, 15 грудня 2016 р.

ЦЬОГОРІЧНОЮ ЛАУРЕАТКОЮ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА СТАЛА ПОЛТАВКА

Конкурсна комісія з присудження Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, що встановлена Черкаською обласною радою та обласною державною адміністрацією за підтримки Національної спілки письменників України, Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т.Г. Шевченка та Ліги українських меценатів з метою вшанування пам'яті поета-гуманіста Василя Симоненка, підбила підсумки конкурсу на здобуття премії у 2016 році.
Однією з лауреаток премії ім. Василя Симоненка стала у номінації "За кращу першу поетичну збірку" – Олена Задорожна (м. Полтава) за збірку поезій "Той, що зумів воскреснути".
Вперше за роки існування премії ім. Василя Симоненка, її лауреатом визнано полтавку.
Олена Задорожна – журналіст, волонтер, громадський активіст, поетеса, автор присвяченого українським волонтеркам вірша "Дівчата", який був покладений на музику Дариною Яковенко.
Народилась в Полтаві. Закінчила філологічний факультет Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. З 2002 року по 2010 працювала на місцевій ОТДТРК "Лтава". З 2004-го є активною учасницею мистецьких заходів у рідному місті. Тісно співпрацює з місцевою організацією Національної спілки письменників України. Лауреат кількох поетичних конкурсів. Вірші публікувались в альманахах "Ірпінські світанки", "Рідний край". Разом з поетесами Оленою Гаран, Наталією Трикаш, Євгенією Найчук створила мистецький проект "Знак чотирьох", що переріс у мистецьке об'єднання "Сходи". За час існування проекту світ побачили три випуски альманаху "Острови", було проведено чимало літературних пленерів, творчих зустрічей, спів­організатором і учасником яких була Олена.
У 2004 році була учасником події "Помаранчевої революції", відтоді зацікавилась політичними процесами в країні. У 2013 році переїхала до Києва, працювала помічником народного депутата, брала участь в Революції Гідності. З 2014 року займалась волонтерством, виїздила з групою побратимів на фронт. Нині – активна учасниця проекту "Школи Лохвицького земства", спрямованого на збереження комплексу унікальних будівель за проектом архітектора Опанаса Сластіона. У 2015 році вийшла друком збірка віршів "Той, що зумів воскреснути", присвячена подіям на Сході України.

середа, 14 грудня 2016 р.

МОДНЕ ЧТИВО

Ця книга сподобається далеко не всім (скажімо, батькам її читати не рекомендується!). В книжці ідеться про неоднозначні теми, які змусять вас обговорювати, обмірковувати прочитане і скласти про це власну думку. Вона – страшенно цікава, хоч її і непросто читати. Насолоджуйтеся!
Штайнгьофель, Андреас. Середина світу / А. Штайнгьофель ; пер. з нім. І. Загладько. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 432 с. 
Це історія про все перше, раннє, несподіване, що стається на початку життєвого шляху. Написана для підлітків, вона стала неабияк популярною в Німеччині, знайшовши читачів серед значно ширшого кола. Адже кожному важливо дізнатися, де вона – середина світу.
Проникливий роман, написаний від імені 17-літнього гомосексуаліста Філа. Втім, його сексуальна орієнтація – на маргінесі (кохання і стосунки тут цікаві самі по собі, а не в розрізі того, що це люди однієї статті), в центрі – життя підлітка-аутсайдера, непрості стосунки і сім’ї. З матір’ю, сестрою, однолітками, з хлопцем. Авторові вдалося переконливо прописати характер головного героя, часом удаючись у ретроспекції, пригадування. Книжка напружена, не відпускає до останньої сторінки: все чекаєш, коли вистрілить необачно залишена в коридорі рушниця.
До слова, про ЛГБТ. Ні Філа, ні його оточення секруальна орієнтація хлопця не переймає, навпаки, всі ставляться до цього спокійно. Щоправда, про свою любов до хлопців Філ переважно мовчить, адже навіть у толерантній Європі трапляються гомофоби, особливо якщо йдеть про маленьке консервативне містечко.

вівторок, 13 грудня 2016 р.

ЛЕГЕНДАРНІ ПОДВИГИ "ВОГНЯНИХ" ПІЛОТІВ 41-ГО, УРОДЖЕНЦІВ ПОЛТАВСЬКОГО КРАЮ

Легенди вогненного часу 
В серцях наших вічно живуть! 
Л. Ларіонова (Горлиця) 
22 червня 1941 року…  Цей день трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. Почалася найжахливіша війна в історії нашого народу, який зазнав у ній величезних втрат. 
Боротьба проти підступного ворога була всенародною, жертовною, в ній брали участь сотні тисяч молодих полтавців. Пам'ять про їх подвиги ніколи не померкне. 
Еталоном ратного подвигу вважається повітряний таран, коли льотчик, ставлячи на карту власне життя, обрушує в ім’я перемоги удар своєї машини на літак ворога, на склади боєприпасів, переправи, угрупування фашистів. 
"Повітряний таран – це не лише блискавичний розрахунок, виняткова хоробрість і самовладання, – писав Головний маршал авіації О. О. Новиков. – Це один з найвищих проявів морального фактору, якого не врахував і не міг врахувати ворог…". 
Як свідчать джерела, біля чотирьохсот таранів було здійснено льотчиками в перший, найважчий період бойових дій 1941–1942 рр. 
22 червня 1941 року на різних ділянках величезного радянсько-німецького фронту сміливо пішли на таран двадцять льотчиків, в т. ч. полтавець, старший лейтенант О. Г. Мокляк. 
В той день жорстока битва, з озброєним до зубів ворогом, тільки розпочиналась. Розпочинався такий нелегкий шлях до Перемоги. 
Згадаймо в ці дні поіменно її перших героїв, молодих пілотів-полтавців, яких було названо "вогняними". 
Коротко подаємо ті матеріали про них, які вдалося відшукати.
МОКЛЯК  ОЛЕКСАНДР  ГНАТОВИЧ
(22.02.1912, с. Копили Полтавського р-ну, за іншими даними – с. Великі Болота Новосанжарського р-ну – 22.06.1941). 
Військовий льотчик, старший лейтенант. Командир ланки 67-го винищувального авіаполку. 
Рано-вранці 22 червня 1941 року на Бессарабській ділянці Південного фронту в повітряному бою кулеметним вогнем О. Г. Мокляк збив два літаки противника, третього таранив. 
Загинув у цьому бою. Молодий офіцер врятував від бомбового удару аеродром, десятки людей, авіамістечко… 
Посмертно нагороджений орденом Леніна. 
Навчався Олександр в Малоперещепинській семирічці, у ремісничому училищі. Працював на Полтавському паровозоремонтному заводі, продовжив навчання в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту. 
В суворий передвоєнний час за спецнабором закінчив льотне училище, пройшов бойове загартування на фінській війні, відмінно володів літаком, як вдень, так і вночі. 
Ім’я відважного льотчика викарбуване на обеліску загиблим пілотам колишнього 67-го винищувального авіаполку в с. Залізничному Болградського району Одеської області та на гранітній стелі по вулиці Сакко в м. Полтаві. 
САПА ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ 
(1919, с. Єрківці (нині – Хорольського р-ну) – 30.06.1941) 
Військовий льотчик, сержант, служив стрілком-радистом морської авіації 73-го бомбардувального авіаполку Балтійського флоту. 
30 червня 1941 року бомбардувальники полку двічі пробували зруйнувати мости в районі Даугавпілса, по яких на східний берег Даугави переправлялись частини нацистських армій "Північ". 

неділя, 11 грудня 2016 р.

МОРЯК, ГУБЕРНАТОР, АДМІРАЛ, ПИСЬМЕННИК ВАСИЛЬ ЗАВОЙКО

Воздасться нам за вчинки і слова, 
Які за нас до світу говорили. 
О.Ткачук 
Полтавщина здавна славиться багатьма родинами. Як свідчить "Енциклопедія історії України", рід Завойків вписав в літопис краю не одну золоту сторінку. Одним із перших був Василь Завойко, який служив військовим товаришем у Переяславському полку (XVII ст.). Його правнук Степан Йосипович Завойко став моряком, штаб-лікарем Миколаївського морського порту. Він прищепив любов до моря і своїм синам, які всі стали морськими офіцерами. 
Звернемось до автобіографії середульшого Степанового сина – Василя: "Народився я 28 липня 1810 року в Малоросії Полтавської губернії, у селі Прохорівка. Батько мій був дуже суворо-строгий, а мати ніжно-лагідна… Я з малих літ знав, що таке нужда…". 

Майбутній "морський вовк" виріс біля сивого Дніпра, але мріяв про далекі моря:
"У Прохорівці – сни, мов ріки 
напровесні: об груди б'ють, 
як об пороги. Думи йдуть, 
неначе дзвони. І великі 
тумани в головах ростуть".
Семирічного хлопчика спочатку віддали на навчання до Макарівської монастирської семінарії, а далі він продовжив навчання у штурманському училищі. Після його закінчення гардемарина Чорноморського флоту Завойка направили на бриг "Мінгрелія". 
Кар’єра майбутнього адмірала могла закінчитися, ледве розпочавшись. Під час першого ж шторму Василь через хитавицю не зміг вийти на вахту. Коли про це дізнався капітан – наказав негайно вивести юного моряка нагору, прив’язати до щогли і тримати до тих пір, поки хлопець не дасть слово, що не боятиметься високих і грізних валів, які кидали бриг, як тріску. 

"Я знемагав, блював кров’ю, тремтів від холоду. Не знаю, скільки часу минуло. Зрештою, зібравшись із силами, пропищав рідною мовою: "Ой лишенько, їсти хочу, розв’яжіть…". Та на цьому посвята у "морські вовки" не закінчилася. Василя нагодували і знову прив’язали в носовій частині корабля, де хвилі перекочувалися через палубу…

субота, 10 грудня 2016 р.

НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ 2016 РОКУ

Цього року Нобелівські премії з фізики отримали троє британських фізиків — Девід Таулесс, Дункан Халдейн і Джон Костерліц "за теоретичні відкриття топологічних фазових переходів і топологічних фаз матерії". При цьому вони працюють в американських університетах: фізик-теоретик Таулесс — у Вашингтонському, Холдейн — у Принстонському, а Костерліц — у Браунівському. Дослідження вчених належать до теоретичної фізики конденсованого стану речовини і пов’язані з описом фазового переходу Березинського — Костерліца — Таулесса (БКТ).
Нобелівської премії з фізіології та медицини удостоєний японський біолог Есинорі Осумі за опис процесу аутофагії. Його відкриття дозволяють наблизити пояснення процесу старіння і раку. Вчений народився 1945 року в місті Фукуока, з 2009 року працює в Токійському технологічному інституті.
Нобелівську премію 2016 року в області хімії присуджено Жан-П’єру Соважу, Джеймсу Фрейзеру Стоддарту і Бернарду Ферінга "за розробку і синтез молекулярних машин".
Райхель Ю. Нобелівські премії-2016 / Ю. Райхель // День. - 2016. - 7-8 жовт. - С. 18-19

пʼятниця, 9 грудня 2016 р.

ТАЄМНИЦЯ, ЯКУ ТАНЦЮЮТЬ ДВОЄ

Міжнародний день танго
Поява цього свята пов'язана з днем народження "короля танго" Карлоса Гарделя – відомого аргентинського співака і актора. Він з'явився на світ саме 11 грудня 1887 року.
Святкування Міжнародного дня танго відбувається в дусі протиборства, яке стало філософією цього експресивного й красивого танцю. У центрі танго — відносини чоловіка й жінки, їх пристрасть і конфлікти, ревнощі й кохання. Найбільш часто, танцюючи танго, партнери навіть не дивляться в очі одне одному, спілкуючись лише мовою тіла.
Свято танго відзначається не тільки на батьківщині танцю — в Аргентині, а й в усьому світі. Популярність танго не згасає протягом багатьох років.
У нашому сьогоднішньому огляді книги про танго. Кожна книга унікальна, і кожен читач знайде в ній своє танго!

БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:


  1. Александрова, Н. Н. Танго втроем [Текст] : роман / Н. Н. Александрова. - Санкт-Петербург : Нева, 2003. - 319 с. - (Детектив-любитель Надежда Лебедева) 
  2. Винничук, Ю. П. Танго смерті [Текст] : роман / Ю. П. Винничук. - Х. : Фоліо, 2013. - 379 с. : тв. 
  3. Дрёмова, О. Танго втроем. Неудобная любовь [Текст] : роман / О. Дрёмова. - М. : Гелеос, 2007. - 320 с. : тв. 
  4. Полякова, С. Танец для двоих [Текст] : роман / С. Полякова. - М. : АСТ, 2004. - 160 с. - (Счастливый случай) 
  5. Робертс, Н. Танго над пропастью : роман / Н. Робертс ; пер. с англ. Пророковой В. - М. : ЭКСМО-ПРЕСС, 2001. - 384 с. - (Лучшие романы о любви) 
  6. Рубальская, Л. А. Танго утраченных грёз [Текст] : стихотворения / Л. А. Рубальская. - М. : ЭКСМО, 2007. - 352 с. : тв. - (Золотая серия поэзии)

четвер, 8 грудня 2016 р.

ЯКІВ ІВАНОВИЧ ШУТЬКО

(10.12.1916–20.09.1992) поет-лірик, член СПУ з 1950 p.
Народився поет в с. Великих Сорочинцях Миргородського району на Полтавщині в бідняцькій сім'ї. Був ще маленьким коли помер батько, а коли закінчив семирічку, померла мати, яку він не тільки дуже любив, а й обожнював. Багато віршів присвятив їй, і всі вони сповнені туги і болю.
"Від очей твоїх й пісні усе починалося, мамо…
Спершу – очі твої. Потім – небо, дерева і трави…
Спершу – пісня твоя. Потім гомін птахів, плеск води".
Коли Яків Іванович осиротів,то тяжко захворів. Виходжувала його старша сестра Марія.
До війни навчався у Великосорочинському педтехнікумі, бо йому дуже хотілося стати вчителем, навчати діток грамоти. Була в нього мрія – видати книжку віршів. Перший вірш надрукувала миргородська районна газета "Червона трибуна". Творчий початок був вдалим. В 1938 році в "Комсомольці Полтавщини" був надрукований вірш "Привіт весні" Якова Шутька.
Була армійська служба. Потім навчання в Київському, а згодом – у Томському стрілецько-кулеметному училищі.
З перших днів війни Яків Шутько був на передовій. Його розвідувально-лижне відділення знаходилося в самому пеклі боїв. В одній із операцій командир Шутько був тяжко поранений. Лікарі виходжували фронтовика в Краснодарському краї, потім – у Казахстані, де викладав у школах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медалями.
Після вигнання фашистів з Полтави, у 1944 р. Яків Іванович повернувся у Великі Сорочинці. Щиро його зустріла сестра Марія. Тут він готувався до вступу в педінститут і писав вірші про побачене та пережите.
В 1948 р. закінчив Полтавський педагогічний інститут, та працював у школах Полтави.

середа, 7 грудня 2016 р.

ЖАНРИ ДЕТЕКТИВУ

Жанр детективу має безліч відгалужень, що подекуди існують цілком автономно: м'які французькі, класичні англійські, шпигунські, динамічні американські, Це допомагає під час вибору потрібної книги, яка б відповіла тим чи іншим смакам. Однак для письменників такий розподіл зазвичай умовний і не відіграє суттєвої ролі під час процесу написання.
Нині в Україні детективний жанр розвивається не надто стрімкими темпами. Поява нових книг – явище нечасте, а отже, доволі помітне в літературному житті країни. Хоча розповісти тут таки є про що…
Якщо Людовик XIV велично стверджував, що "Франція – це я!", то сучасний український письменник Андрій Кокотюха має цілком заслужене право говорити: "Український детективний жанр – це я!" Отже уже впродовж 20 років автор упевнено тримає лідерство в цій літературній ніші, будучи найпрацьовитішим серед вітчизняних майстрів слова.
Ірен Роздобудько, окрім проникливих, чуттєвих і надихаючих романів, уміло створює заплутані детективні сюжети, що не аби - як інтригують і не відпускають до останньої сторінки, Її книги "Мерці", "Екскорт у смерть", "Останній діамант міледі" та "Подвійна гра в чотири руки" точно сподобаються любителям хитромудрого чтива. 
Українські детективні олімпи вже давно підкорив і В'ячеслав Васильченко – лауреат конкурсу "Коронації слова" та володар спеціальної відзнаки "Золотий пістоль" за кращий гостросюжетний роман. Слід звернути увагу на його книги "Тattoo. Читання по очах" і "Притулок для прудкого біса".
Молодий письменник Богдан Коломійчук працює поки винятково у сфері історичного та ретро-детективу. Створений ним персонаж – слідчий Адам Вістович – найближчим часом із паперових сторінок книг перекочує й на телеекрани. І хоч деякі з творів Коломійчука можуть здатися нереалістичними, вони, швидше, нагадують спробу показати, що львівському сищику підкорюються не тільки карні справи місцевого масштабу, а й детективні поєдинки з найкращими шпигунами імперії, підступними головорізами, які мають украй цікаві вподобання інтимного характеру, та навіть із вампірами й привидами, що заблукали в межичассі.
Тож для тих, хто справді шукає хороші, а головне – якісні вітчизняні детективи, знайдеться що почитати затишними вечорами. То ж завітайте до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва.
БІБЛІОГАФ РЕКОМЕНДУЄ:
  1. Васильченко, В. Таттоо : Читання по очах : роман / В. Васильченко. - Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 512 с. 
  2. Кокотюха, Андрій Анатолійович. Автомобіль із Пекарської / А. А. Кокотюха. - Х. : Фоліо, 2016. - 283 с.

вівторок, 6 грудня 2016 р.

145 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИКОЛИ ВОРОНОГО

Український письменник, перекладач, поет, режисер, актор - Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім’ї ремісника. Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів "Української громади" в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного "Братства Тарасівців" у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. 
Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш "Не журись, дівчино"). Публікувався у періодичних виданнях "Зоря", "Літературно-науковий вісник", "Засів", "Дзвін", "Сяйво", "Рада", в антологіях, збірниках, декламаторах початку ХХ століття: "Акорди", "Українська муза", в альманахах "Складка", "За красою", "Дубровк листя", "На вічну пам'ять Котляревському" та інших.
1899 року поет написав свій найвідоміший твір - поему "Євшан-зілля" про необхідність повернення людині історичної пам'яті, усвідомлення своєї національної принадлежності. 
1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу. Трагічно загинув на Соловках.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
  1. Українська поезія дітям : збірка / [упор. О. В. Красовицького]. - Х. : Фоліо, 2015. - 223 с. : тв. - (Шкільна бібліотека української та світової літератури) 

понеділок, 5 грудня 2016 р.

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Зима - прекрасна пора для читання. Ми продовжуємо знайомити вас із новинками сучасної української літератури. Усе для того, щоб ви не "ламали голову" запитанням "Що почитати?". Цього року вийшли з друку довгоочікувані новинки. На прихильників вітчизняної прози  чекають приємні зимові вечори з книжками улюблених авторів.

Івасько, М. Дев'ять кроків назустріч вітру : роман / М. Івасько. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 208 с. 
Сімнадцятирічний Бенедикт Крех утік з дому. Він знав, що приречений, що хвороба невиліковна, але перед смертю хотів відчути смак життя. Хлопець приїхав до великого міста, щоб нарешті пожити так, як йому мріялося: серед цікавих особистостей, у вирі незабутніх подій. 
А ще в нього є таємниця. Він давно пише вірші. На околиці великого міста хлопець зустрічає своє перше кохання – бунтівну й веселу Анну. Завдяки коханій Бенедикт знайомиться з відомою співачкою та авторкою пісень Рутою Кулаковою. Рута давно у творчій кризі, а з його віршами знову відчула величезне натхнення. 
Проте життя Бенедикта стрімко спливає. Він бореться за кожну мить поруч з Анною.

Бондарук, І. Це коротке довге життя : роман / І. Бондарук. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 384 с. 
Щоденники… Скільки всього на їхніх сторінках! Радість і сум, талан і безталання, щастя і злигодні, злети і падіння. Читаючи їх, наче мандруєш у часі та просторі, проживаючи нове життя разом із родиною діда Хоми, яка розділила весь біль, що припав на долю України. Таке довге і таке коротке життя… 


Вінник, А. Коли повертається веселка / А. Вінник. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 240 с. 
Історія не поступається кращим творам відомих авторів. Таню розбудив телефонний дзвінок редактора. Виявляється, вона стала відомою після останньої статті. Але жінка лише сумно посміхнулася. Колись вона мріяла стати відомою журналісткою, але… Маленька пухлина в мозку позбавила барвів її життя. А потім може й відняти його. У Тані зовсім мало часу та дуже багато справ. 
Вона повинна відшукати Романа, єдиного чоловіка, якого кохала. Познайомити із сином, про якого він не знав. Зробити те, на що раніше ніколи б не наважилася... 

МАРІЯ БОЙКО

Осяяна талантом, красою, добротою: до ювілею української поетеси, журналістки, заслуженого діяча мистецтв України М. Бойко : біобібліографічне досьє / упорядник О. Г. Радутна; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2016. – 40 с. 
Біобібліографічне досьє присвячене письменниці Марії Бойко, яка відома не тільки на Полтавщині, а й далеко за межами нашого краю, крім літературної діяльності вона ще – журналіст та громадський діяч. Витончена її поезія проймає душу як неповторна музика Всесвіту. Видання адресоване бібліотекарям, вчителям, журналістам, краєзнавцям, студентам, учням-старшокласникам, молодим літераторам та широкому загалу.

ЛАУРЕАТИ ОБЛАСНОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕОНІДА БРАЗОВА

"Відлуння слова ветерана": лауреати обласної премії імені Леоніда Бразова. До 100-річчя від дня народження письменника та 10-річчя заснування премії : біобібліог-рафічний покажчик / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2016. – 42 с. 
В посібнику подаються матеріали про лауреатів обласної премії ім. Л. Бразова за 2007–2016 рр. за хронологією її вручення у відповідних номінаціях. 2014 року премія не присуджувалась. Біографічні дані, відомості про творчу, наукову діяльність лауреатів не є вичерпними, вони подаються вибірково. Звання, посади, рід занять лауреатів вказані на момент одержання премії. Література подається у логічній послідовності. Допоміжний апарат – зміст, іменний покажчик лауреатів премій. Адресується покажчик бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, студентам, старшокласникам.

МОЛОДІ ПОЕТИ, ЛІТЕРАТОРИ-ПОЛТАВЦІ, ЗАГИБЛІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У другому випуску посібника представлені віднайдені останнім часом матеріали про маловідомих поетів, літераторів, уродженців нашого краю та тих, хто пов'язаний з ним, які загинули в роки Другої світової війни.
Ця розвідка адресується, насамперед, молодим користувачам бібліотек, краєзнавцям, вчителям, бібліотекарям.
"Свою юність війні віддали..." : молоді поети, літератори-полтавці, загиблі в роки Другої світової війни : біобібліографічна розвідка / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2016. – Вип. 2. – 24 с.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. РОМАН ШУХЕВИЧ


неділя, 4 грудня 2016 р.

115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛТА ДІСНЕЯ

Американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, актор, сценарист Волт Дісней народився 5 грудня 1901 року. Творець першого в історії звукового мультфільму, першого музичного та першого повнометражного. У своєму надзвичайно напруженому житті Волт Дісней як режисер зняв 111 фільмів і був продюсером ще 576 кіноробіт. 
Заслуги Діснея в галузі кіномистецтва були відзначені 22-ма преміями "Оскар".

БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
  • Батько Мікі Мауса та Дональда Дака : [115 років від дня народження Волта Діснея] // Шкільна бібліотека. - 2016. - № 11. - С. 26 
  • Дисней Уолт // Скляренко В. М. 50 знаменитых бизнесменов. - Харьков, 2003. - С. 149-160 
  • Коваленко О. Чародій Дісней, або американська мрія справдилася / О. Коваленко // Освіта України. - 2012. - 23 січ. - С. 15 
  • Уолт Дисней (1901-1966) // Мусский С. Сто великих людей. - М., 2004. - С. 389-393

субота, 3 грудня 2016 р.

КОЛІНЬКО ОЛЕНА ІВАНІВНА

Письменниця народилася 3 грудня 1986 року в Полтаві. Закінчила Полтавську гімназію № 17. Навчалася на філологічному факультеті Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.
Почала читати в ранньому дитинстві і досі не може зупинитися. Її власні ігри в індіанців та космічні війнушки врешті-решт перетворилися на казки для племінників. Досі відчуває себе дитиною.
У 2014 році Олена здобула першу премію в номінації "Прозові твори для дітей" у конкурсі "Коронація слова" за роман "Вітри Великого Лугу". Працює над продовженням "Вітрів…".
Книжка розраховано на підліткову аудиторію (11+). "Вітри Великого Лугу" продовжує традицію "характерництва" в українській дитячій літературі, втім, як зізналася авторка, відомої трилогії Володимира Рутківського про джур вона не читала. Твір написаний у популярному нині жанрі фентезі, у якому переплітаються українська історія, міфологія наших предків і вигадка автора, і розповідає про козаків-характерників, які рятують українську землю від навислої загрози, потрапляють у неймовірні пригоди, шукаючи свою долю і долю своєї Батьківщини. За сюжетом, донька гетьмана стає характерником, тобто чаклункою війська Запорізького, і допомагає козакам боротися проти ворогів. А як відомо, жінка не мала права жити на Січі. Саме з цього, каже письменниця, й починаються усі пригоди її героїв. 
Роман Олени Колінько має навчити дітей робити правильні вчинки. "Я хочу, щоб діти, які будуть читати мій роман, ще раз задумалися над тим, яка чудова наша країна, яка багата й героїчна в нас історія, які величні традиції, обряди, які прекрасні самі українці. Крім того, герої моєї книжки роблять моральний вибір, і моєю основною метою було підштовхнути підлітків завжди робити правильні й добрі вчинки, – розповідає письменниця.

пʼятниця, 2 грудня 2016 р.

КНИГА ПРО ЕДІТ ПІАФ

Жан-Домінік Брійяр (Жан-Домінік Brierre) - відомий французький журналіст і музикознавець.
Тривалий час співпрацював з щомісячним профільним виданням "Paroles і ін Musique". Є автором 15 книг, серед них: "Від Барбари, жінки, яка співає" ("Hors Collection", 1998), "Джонні Холлідей, історія одного життя" ("Fayard", 2009) і "Жан Ферра" ("L ' Archipel", 2010).
Письменник брав участь у створенні "Енциклопедії французької пісні" ("Hors Collection", 1997), а в співавторстві з Жілем Верланом написав книгу "Гінзбург" ("Albin Michel", 2000).

Брийяр, Жан - Доминик.  Эдит Пиаф. Без любви мы - ничто [Текст] : роман / Ж. -Д. Брийяр ; [пер. с фран. Ю. Котовой]. - Х. ; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2015. - 272 с. 
Вона стала легендою ще за життя. Її доля була зіткана з магії чудесного голосу, всепоглинаючої любові, гірких розчарувань, стрімких зльотів і нищівних падінь. Незрівнянна Едіт Піаф, душа Франції ... Та, яку обожнювали, чиї пісні облетіли весь світ і чий чарівний голос наповнював серця любов'ю ... Її обожнювали мільйони чоловіків, а вона все життя шукала одного-єдиного ... 
У нашій бібліотеці ви можете безкоштовно почитати книгу "Едіт Піаф. Без любові ми - ніщо". Щоб читати онлайн книгу   перейдіть за вказаним посиланням. Приємного Вам читання.
Читати книгу "Едіт Піаф. Без любові ми - ніщо"

четвер, 1 грудня 2016 р.

ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ

Традиційно 1 грудня увесь світ відзначає День боротьби зі СНІДом в ім’я соціальної терпимості та розширення обміну інформацією про пандемію, що швидкими темпами розповсюджується по усіх регіонах земної кулі. Саме такі спільні дії служать справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з ВІЛ/СНІДом.
Проблема поширення ВІЛ-інфекції усе ще залишається актуальною для світової співдружності. Сьогодні масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу.

середа, 30 листопада 2016 р.

КНИГА РОКУ БІ-БІ-СІ

Якби не було літературних премій та конкурсів, навряд чи існувало б поняття «відомий письменник». Чим більше титулів та нагород отримує літератор, тим охочіше його книжки друкують, читають та розкуповують. Тож премії – один із шляхів «вийти в люди» для письменників, невідомих широкому загалу, та утвердитися і «примножити славу» для вже знаних. 
Українська служба Бі-Бі-Сі також щорічно влаштовує нагородження авторів найцікавіших нових українських книг. 
У Вип. 1 покажчика представлені письменники-чоловіки, які є переможцями конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі».
Покажчик розрахований на учнів, студентів, викладачів навчальних закладів та колег, які працюють з молоддю, всіх небайдужих, хто захоплюється українською мовою.
Подана література, яка використовувалася при підготовці видання.
«Книга року Бі-Бі-Сі»: біобібліограф. покажчик / укл. О. В. Пошибайло; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара. – Полтава, 2016. – Вип. 1. – 36 с.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС "ВИДАННЯ РОКУ ОБЛАСНИХ БІБЛІОТЕК ДЛЯ ЮНАЦТВА, ДЛЯ МОЛОДІ"

2016 року Державна бібліотека України для юнацтва оголосила про проведення Всеукраїнського Конкурсу "Видання року обласних бібліотек для юнацтва, для молоді".
До участі в ньому допускалася видавнича продукція 2015 року.
За умовами Конкурсу до Державної бібліотеки України для юнацтва надійшло 100 видань (81 друкованих та 19 в електронному вигляді) із 14 областей України.
10 листопада 2016 року журі Конкурсу у складі: 
  • Саприкіна Г. А., кандидата педагогічних наук, директора Державної бібліотеки України для юнацтва;
  • Туровської Л. В., кандидата філологічних наук, старшого наукового співробітника відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України;
  • Настенко С. М., зав. інформаційно-бібліографічним відділом Державної бібліотеки України для юнацтва;
  • Буркацької Г. М., головного бібліографа інформаційно-бібліографічного відділу Державної бібліотеки України для юнацтва;
  • Гуцул Н. І., зав. науково-методичним відділом Державної бібліотеки України для юнацтва визначило переможців Всеукраїнського Конкурсу "Видання року ОБЮ, ОБМ".
Журі Конкурсу відзначило рівень підготовки матеріалів та об'єктивно оцінило надіслані матеріали. При визначенні переможців враховувалися: творчий підхід, креативність в оформленні роботи, оригінальність, змістовність в поданні матеріалу.
Керуючись Положенням про Конкурс, що регулює порядок відзначення і нагородження переможців, журі Конкурсу визначило переможців:
– у номінації "Методичний матеріал":
III місце – Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара за видання:
"За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ"
(упорядник В. В. Потуремець);

неділя, 27 листопада 2016 р.

ГОТУЄМОСЯ ДО НОВОГО РОКУ


Розпочинається Різдвяний піст (православний)
Різдвяний піст називається ще Пилипівським постом або, в просторіччі, Пилипівка, оскільки його переддень припадає на день пам'яті апостола Пилипа (27 листопада). У Православ'ї його також називають Чотиридесятницею, оскільки піст, встановленний на честь Різдва Христового, триває 40 днів - до самого передодня світлого свята. Різдвяний піст, ймовірно, з'явився на самій зорі християнства. Зокрема, в історичних джерелах він згадується, починаючи з IV століття.
Вважається, що ця традиція виросла з посту передодня свята Богоявлення, яке відзначили як мінімум з ІІІ століття, а пізніше розділилося на свята Різдва Христового і Хрещення Господнього. 
Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням і утриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих справ, прощенням образ. Піст – не мета, а засіб упокорити свою плоть і очиститися від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає всього лиш дієтою. Сутність посту виражена в церковній пісні: "Постуючи від їжі, душе моя, і не зчищаючись пристрастей, марно втішаєшся невживанням (їжі), бо якщо піст не принесе тобі виправлення, то ти будеш ненавидима Богом, як фальшива, та станеш подібною до злих демонів, що ніколи не їдять".
З постом, будьте здорові!
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...